Росія робить крок до післяпутінської ери

Путін, безумовно, є символом путінської Росії. Для всього світу вона — путінська Росія. А всередині себе вона вже не путінська, вона вже післяпутінська, і в ній всі основні гравці прагнуть, так би мовити, робити свої ходи, розставити свої фігури, накопичити певний потенціал до часу, коли вже не буде й Путіна

Росія робить крок до післяпутінської ери

Путін, безумовно, є символом путінської Росії. Для всього світу вона — путінська Росія. А всередині себе вона вже не путінська, вона вже післяпутінська, і в ній всі основні гравці прагнуть, так би мовити, робити свої ходи, розставити свої фігури, накопичити певний потенціал до часу, коли вже не буде й Путіна

Оригінал на сторінці Bloomberg

Оголошення президента Росії Володимира Путіна про те, що він балотуватиметься на четвертий президентський термін, передбачали вже давно, хоча деяким російським спостерігачам здавалося (помилково), що з цим оголошенням він занадто затягнув. Менш передбачуваним є те, як побудована Путіним система планує продовжувати роботу після закінчення терміну його повноважень у 2024 році, коли його буде конституційно позбавлено можливості знову висувати свою кандидатуру.

Новини за темою

Третій термін Путіна був найважливішим, навіть більш знаменним, ніж його перший термін у період з 2000 по 2004 роки, ознаменований економічними реформами в дусі республіканських реформ у США, фіксованим прибутковим податком, жорстким підкоренням олігархів, що з'явилися в 1990-ті роки, і поверненням до централізації влади. У третій строк, який розпочався в 2012 році і закінчиться в 2018 році, Путін перестав робити вигляд, що діє заодно зі США та їхніми європейськими союзниками, і постарався дати зрозуміти решті світу, що гегемонія США у світі добігає свого кінця. Це йому здебільшого вдається. Однак він не виявляє особливого інтересу, не піклується про те, на чому ґрунтуються його геополітичні досягнення — про власну Росію, величезну, як і раніше, бідну все більш цинічну і потенційно дуже злу країну, яку Путін, можливо, вже не зовсім символізує і якою навіть вже не керує.

Путін заявляє про свої великі успіхи за межами Росії. Він тримається за незаконно приєднаний Крим, і Кремль, як і раніше, здійснює оперативний контроль над сепаратистськими "народними республіками" на сході України, якими керують банди злочинців. Нещодавно в одній із них він для цього зробив те, що мало вигляд організованого державного перевороту. Від подальшого захоплення територій Путін утримався з міркувань стосовно витрат (судячи з усього, для нього важливо не допустити підвищення рівня втрат серед військовослужбовців регулярної армії, і він перекладає основний тягар витрат на підконтрольні сили). Але його мінімальні цілі, в тому числі нестабільність в Україні, було досягнуто. Для будь-якого спостерігача (навіть найбільш упередженого) є очевидним, що незважаючи на величезну підтримку Заходу, сучасна Україна являє собою корупційну плутанину, і країна ця навряд чи стала більш європейською, ніж була в той час, коли її народ вирішив вирватися з російської орбіти на початку третього терміну Путіна.

Новини за темою

Незважаючи на опір США, Путін допоміг своєму сирійському союзнику — президенту Башару Асаду — перемогти в громадянській війні. Наприкінці 2017 року стало зрозуміло: якщо Асад і піде, то його не скинуть так, як США та їхні союзники скинули Саддама Хусейна і Каддафі. Втручання Путіна у справи Сирії, успішне і таке, що не вимагало великих ресурсів, перекроїло карту близькосхідних відносин, допомогло фактично вирвати Туреччину із західного альянсу і змусило навіть Саудівську Аравію постаратися встановити хороші робочі відносини з Москвою, що було підкріплено створенням альянсу в галузі нафтової політики.

Путін також дав надію неліберальним силам в усій Європі, які не змогли цьогоріч перемогти на виборах, що мали вирішальне значення. Проте вони залишаться корисними союзниками. Крім того, у свідомості західної еліти Росія утвердилася, вже заслужено чи ні, як "хакерська наддержава" — високотехнологічної сили зовсім іншого роду, ніж США з їхніми комерційними інтернет-гігантами. Саме таку репутацію Путін прагне зміцнити, підхопивши ідею використання технології кріптовалюти як альтернативу західній фінансовій системі.

За все це Росія заплатила місцем у "Великій вісімці" й абстрактними прагненнями членства у "великій Європі", що тягнеться від Лісабона до Владивостока. Але це не зробило Росію ізгоєм для всього світу, особливо для Китаю, який прихильно дозволив Путіну похитнути основи світового порядку, очолюваного Заходом. Третій термін Путіна, швидше за все, запам'ятається тими чотирма роками, які зробили багатополярний світ якщо не реальністю, то вірогідним сценарієм.

Але хоча здібності Путіна проявлялися у сфері геополітики, у себе в країні він дедалі більше ставав "відсутнім" феодалом. У середу у своєму інтерв'ю на радіо "Ехо Москви" Гліб Павловський, який у перші роки правління Путіна був кремлівським політтехнологом, описав це почуття найбільш вдало: "Путін, безумовно, є символом путінської Росії. Для всього світу вона — путінська Росія. А всередині себе вона вже не путінська, вона вже післяпутінська, і в ній всі основні гравці прагнуть, так би мовити, робити свої ходи, розставити свої фігури, накопичити певний потенціал до часу, коли вже не буде й Путіна. А Путін ходить і намагається включитися у цей процес. Опанувати — це вже, гадаю, неможливо".

Новини за темою

Дійсно, якщо в свій перший і другий терміни Путін був грамотним мікроменеджером, ухвалював усі важливі рішення й виступав посередником у розв`язанні кожного значного конфлікту, то тепер він, схоже, втратив цю здатність.

Одним із найяскравіших прикладів є судовий процес, що триває, стосовно колишнього міністра економіки Олексія Улюкаєва, проти якого представник близького оточення Путіна і голова державного нафтового гіганта "Роснефть" Ігор Сечін організував провокативну операцію і звинуватив його у вимаганні хабара в розмірі 2 млн дол. Судовий процес є відкритим для преси, а нетовариський, оточений таємницею керівник "Роснефти" потерпає від приниження, якому його піддали неодноразовими викликами до суду, і придумує виправдання своєї неявки до цього суду. У колишні часи Путін не дозволив би виставляти подібний конфлікт на загальний огляд. В усякому разі не дозволив би, щоб за цим спостерігали довго.


Іншим прикладом є демонстративна незалежність Рамзана Кадирова, призначеного Путіним на посаду глави Чечні. Його багатства, що привертають до себе увагу, насильницьке придушення опонентів і наполегливі заяви про консервативні ісламські цінності у світській державі є постійним викликом, що ставить під сумнів авторитет Москви. Але репутація Кадирова (і військово-феодального правителя), схоже, змушує правоохоронні структури триматися осторонь. І знову Путін не втручається.

Навіть відсторонення російських чиновників від зимових Олімпійських ігор 2018 року свідчить про ослаблення лідерських позицій Путіна. Російські державні пропагандистські ЗМІ говорять про це, як про "геополітичному відплату". Але Путін міг би навести в країні лад, організувати "чистку" чиновницьких лав і вигнати тих, хто в кращому разі не зміг викрити допінг-схему в російському спорті, а в гіршому — брав участь у ній. Крім того, він міг би звернутися за підтримкою до свого старого друга — президента Міжнародного олімпійського комітету Томаса Баха. Однак нічого цього зроблено не було, нікого з чиновників не звільнено, що свідчить про те, що Путін далекий від усього цього, і щодо цих проблем йому байдуже.

Новини за темою

Упродовж усього третього терміну Путін займав пасивну позицію і щодо економічної політики. Майже нічого не було зроблено для того, щоб підготувати Росію до епохи низьких цін на нафту. Помірне сільськогосподарське зростання, завдяки якому країна перетворилася на провідного експортера зерна, не в змозі компенсувати зниження доходів від продажу вуглеводнів, а вкрай повільне економічне зростання внаслідок підвищення рівня споживання на основі запозичень, є недостатнім для того, щоб бути приводом для економічного оптимізму. Путін неодноразово демонстрував небажання проводити сміливі реформи, які дали б росіянам привід сподіватися на краще майбутнє.

Хоча Путін, як і раніше, є, поза сумніву, найпопулярнішим політиком Росії, росіяни байдужі до березневих виборів. Згідно з останнім опитуванням "Левада-центру", лише 58% виборців мають намір голосувати. У 2012 році явка на виборах склала 65,3%, а опитування, проведені в передвиборчий період у такий же час, показали, що збиралося голосувати понад дві третини респондентів. Олексію Навальному, антикорупційного активісту та єдиному серйозному супротивнику Путіна, балотуватися на пост президента не дозволять, незважаючи на те, що він кілька місяців веде агітаційну роботу і явно має підтримку в російській глибинці, особливо серед молоді. Він пообіцяв, що активно виступатиме за бойкот виборів.

Новини за темою

Оголошення, що пролунало в середу, стосовно наміру балотуватися на пост президента, зроблене в кращих радянських традиціях (під час відвідування автозаводу в Нижньому Новгороді, коли працівник "спонтанно" поставив Путіну питання щодо участі у виборах), є свідченням відсутності в Кремлі ідей, характерних для внутрішньої політики, яку проводили під час "третього терміну" Путіна. Легітимність Путіна після його неминучої перемоги буде найнижчою за весь час його правління. І це спровокує ще більш активну боротьбу за місце наступника, в ході якої нові гравці почнуть з'являтися, швидше за все, щойно Путін знову займе президентське крісло.

Путін нав'язав Росії роль найбільшого у світі геополітичного руйнівника. Однак результати її нинішньої діяльності є нестабільними без послідовної та успішної внутрішньої політики. Путін є президентом (і йому дають таку можливість) корумпованої, неефективно керованої країни, де людей (в тому числі й тих, хто перебуває у вищих ешелонах бізнесу і влади) кинуто напризволяще, і кожен забезпечує собі життя сам — як вміє. Питання, яке майбутнє чекає Росію, виникне після переобрання Путіна. І не факт, що Путін у ньому багато вирішуватиме.

Леонід Бершидський

Переклад ИноСМИ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...