Росія оплакує загиблих у ВВВ чи готова знову розпочати нову війну?

У Росії знову наростає угар войовничого "патріотизму": країна брязкає зброєю, нарощує військовий бюджет і заявляє про готовність протистояти мало не всьому світу

Росія оплакує загиблих у ВВВ чи готова знову розпочати нову війну?

Геннадій Гудков

російський політик

У Росії знову наростає угар войовничого "патріотизму": країна брязкає зброєю, нарощує військовий бюджет і заявляє про готовність протистояти мало не всьому світу

Оригінал на сайті "Ехо Москви"

75 років тому на територію нашої країни прийшла найкровопролитніша війна в історії людства. 27 млн наших співгромадян загинули, ще більше було поранено і покалічено. Таку страшну ціну заплатив радянський народ, в тому числі за злочинну недбалість, бездарність і жахливі прорахунки політичного керівництва СРСР. Чим далі від нас трагічна дата і більше секретних матеріалів відкривають архіви, тим більш очевидною стає страшна істина: масові втрати радянських громадян є ЗНАЧНОЮ МІРОЮ результатом провальної політики Сталіна і його оточення.

Новини за темою

Відразу обмовлюся: війна в Європі була неминучою, табори смерті придумали в Німеччині і людиноненависницьку ідеологію фашизму нічим виправдати не можна. Безумовно, головна вина в розв'язуванні 2-ї світової лежить на німецькому фашизмі, вождях ІІІ Рейху та їхніх союзниках. Це так, але життя десятків мільйонів радянських громадян МОЖНА БУЛО ВРЯТУВАТИ, якби країною тоді не керував переконаний у своїй непогрішності і "геніальності" кривавий і бездарний диктатор-параноїк.

Пакт Молотова-Ріббентропа щодо розділу Європи, підписаний 1939 року, назавжди скомпрометував сталінську кліку, яка зробила СРСР союзником фашистської Німеччини на кілька передвоєнних років. Саме ця угода, на жаль, фактично дозволила Гітлеру розв'язати у вересні 1939 р. нову СВІТОВУ ВІЙНУ. А удар Червоної Армії в спину полякам, які боролися проти німецьких окупантів, захоплення Прибалтики і частини Бессарабії, спроба прибрати до рук (повернути в імперію) Фінляндію, спільні військові паради з Вермахтом, тісне співробітництво з режимом Гітлера в економіці, озброєнні тощо (значна кількість майбутніх генералів німецької армії навчалися в СРСР напередодні війни) не залишає сумнівів: Сталін свято вірив у довгостроковий союз з Німеччиною. Йому й на думку не спадало, що його, великого "вождя всіх часів і народів", володаря 1⁄6 частини суші і Головнокомандувача найбільшої армії світу, зважиться "кинути" його новий союзник Адольф Гітлер, з яким вони так "по-братськи" розділили Європу.

Новини за темою

Два світових диктатори мірялися віроломством, але Гітлер виявився більш хитрим, підлим і підступним від свого візаві в СРСР. Сліпа невіра Сталіна в можливість нападу на СРСР з боку Німеччини, його вперте бажання не помічати очевидного дорого вийшло нашому народу: за перші півроку війни було практично повністю розгромлено 4-мільйонну Червону Армію, знищено більшу частину її озброєнь і боєприпасів. Втрати СРСР у перший рік війни відразу перевалили за кілька мільйонів людей: тільки число полонених військовиків становило понад 2,5 млн, більшість загинула у фашистських таборах від хвороб, голоду і холоду уже до кінця 1941-го.

Вважаю, що навіть німці не чекали від Сталіна так багато "подарунків": беззахисних "мішеней" у вигляді аеродромів з розукомплектованими літаками без льотного складу, відправленого у літні відпустки, гармат і гаубиць без боєприпасів і засобів транспортування, не заправлених і не споряджених танків і бронемашин. Злочинна впевненість Сталіна в надійності "дружби" з Гітлером дозволила Вермахту застати Червону Армію зненацька і знищити її боєздатність.

Сьогодні вже відомо, що Сталін, наляканий і розгублений поразкою перших тижнів війни, намагався зупинити стрімкий наступ гітлерівських військ, запропонувавши німцям новий "Брестський мир". (Доручення про можливу здачу СРСР територій Прибалтики, Білорусі та частини України в обмін на мир озвучував для німців Павло Судоплатов за особистим розпорядженням Л. Берії). Мабуть, в той момент Гітлер необачно вважав ці пропозиції запізнілими...

Новини за темою

У перші роки війни (1941-42) керівники СРСР, які "проспали" її початок, безжально гнали на війну "гарматне м'ясо" — мільйони ненавчених і погано озброєних солдатів, утоплюючи буквально в крові наступ добре підготовленої німецької армії. Але й після 1942 р., коли СРСР отримав підтримку союзників і налагодив постачання техніки і боєприпасів на фронт, тактика вирішувати результат бою за рахунок величезних людських втрат була незмінною складовою наших перемог. Досить згадати шалене, абсолютно непідготовлене форсування Дніпра "з місця вскач", головний зміст якого — зробити подарунок вождю і звільнити Київ рівно до 7 листопада. А безглуздий штурм Берліна, який був готовий викинути білий прапор? А "лобова" атака противника через мінні поля (втрати при цьому нібито менші, ніж під час звичайної атаки укріплених позицій — так пояснювали союзникам резон подолання мінних полів без їх розмінування радянські генерали). Бойових операцій, де ні за що мали життя солдата й офіцера, було багато десятків і навіть сотні...

Принцип "переможців не судять" і "російські баби ще понароджують", яким керувалися радянські начальники, зробили лиху послугу нашому народові, який зазнав НЕПОПРАВНИХ ВТРАТ у 2-й світовій. Щось дуже близьке до тріумфу царя Пірра, який погубив заради перемоги всю армію. Ми і зараз не можемо остаточно оговтатися від людських втрат: демографічні "хвилі" минулої війни, як і раніше, серйозно "розгойдують" російську економіку.

Сьогодні — російський день пам'яті і скорботи. А чи пам'ятаємо ми і чи справді сумуємо за десятками мільйонів загиблих і поранених, чиєю кров'ю оплачено нашу Перемогу? Або ми знову готові вступити в будь-яку бійку, хоч в Україні, хоч у Сирії, при цьому "витончено" натякаючи на можливість "в разі чого" перетворити на "радіоактивний попіл" наших колишніх союзників і ще півсвіту на додачу?

Новини за темою

У Росії знову наростає угар войовничого "патріотизму": країна брязкає зброєю, нарощує військовий бюджет і заявляє про готовність протистояти мало не всьому світу. Між тим у нас давно немає такого потенціалу (людського, економічного, технологічного, військового), яким колись володів СРСР. Я скромно мовчу про союзників: як на мене, їх сьогодні не знайти навіть на теренах колишнього СРСР. Та й ядерна "дубина", якою володіє держава ще з радянських часів, вже не виглядає таким безперечним аргументом у діалозі з навколишнім нас світом. Не дай боже нам вплутатися в Останню війну, здатну насамперед перетворити на цей самий "радіоактивний попіл" весь наш багатостраждальний російський народ.

Може, краще вчитися на помилках власної історії, ніж наполягати на можливості їх повторення. Або це не наш шлях?

Геннадій Гудков

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...