banner banner banner banner

Росія даремно робить ставку на Трампа на майбутніх виборах

Росія даремно робить ставку на Трампа на майбутніх виборах
Reuters

Пітер Звак

експерт з питань оборони

Оригінал на сайті CNN

Нові заяви про російське втручання в майбутні в США президентські вибори привернули увагу до небезпечної тупикової ситуації у відносинах між двома ядерними державами. Повторюючи історію 2016 року, Москва, мабуть, напружено працює над тим, щоб Дональд Трамп залишився в Білому домі. Але чи відповідає його прихід на другий строк інтересам Кремля? І чи не стане обрання Джо Байдена більш прагматичним результатом для Росії?

Спершу може здатися, що стабільна президентська влада Байдена та серйозного віце-президента Камали Гарріс э неприйнятною для Москви. Байден знайомий з російським президентом Володимиром Путіним уже давно, ще до того, як став віце-президентом в адміністрації Барака Обами. Адміністрація Байдена не стане ігнорувати повідомлення про те, що Росія втручалася в американські вибори в 2016 році. Крім того, Байден навряд чи буде дивитися крізь пальці на вороже ставлення Росії до життєво важливих інтересів США, в тому числі до цінних союзників і партнерів Америки в усьому світі.

Новини за темою

З погляду Москви, підтримка сум’ятливого президента Трампа, який вічно помиляється, є більш привабливою стратегією. Це збереження статус-кво, що дає змогу провокувати нові суперечності й заворушення в США. Але чи відповідає такий сценарій довгостроковим інтересам Росії? Президентство Трампа вже не приносить Росії жодної вигоди, тому що його влада є ослабленою. Як показують численні приклади з його першого строку, Трамп не користується довірою та авторитетом, коли вирішує пов'язані з Росією питання.

Росія вже отримала всю, яку могла, вигоду від президентства Трампа. Варто зазначити, що Трамп багато прощає Москві з низки питань: від незаконної анексії Криму до нещодавнього отруєння лідера російської опозиції Олексія Навального. Але найбільше шокує те, що Трамп у 2018 році публічно відкинув висновки американської розвідки про російське втручання у вибори 2016 року (так у тексті, було б дивно, якби Трамп погодився назвати незаконними і спотвореними Росією вибори, які він виграв, — прим. ред.). Причому Трамп зробив це, стоячи поруч із Путіним на саміті в Гельсінкі.

Навіщо Росії продовжувати свідомо програшну гру, від якої вона вже мало що зможе отримати? Питання в іншому: чи є в Росії інший шлях, чи виграє Росія в довгостроковій перспективі від того, що негайно припинить втручання у вибори? Чому б Росії не дозволити американському виборчому процесу йти безперешкодно.

Недоторканість національного виборчого процесу - це болюча тема для американців найбільш різних політичних пристрастей і поглядів. Якщо кампанія Трампа продовжить рух за нинішньою траєкторією, він у листопаді програє. А якщо Росія буде втручатися у виборчий процес аж до дня виборів, адміністрація Байдена, законодавці та основна частина американських виборців остаточно закріплять за нею статус країни-ізгоя.

Навіть якщо Трамп переможе (як у 2016 році), толку від цього Росії не буде. Адже тоді втручання Росії буде негайно підтверджено, а демократи ще цілком можуть повернути контроль над Конгресом, і тоді жодних позитивних результатів Москва не досягне. Американська політика щодо Росії посилиться, і проти неї триватимуть ті дії, які вона заслужила. Ті самі, від яких вона страждала за часів адміністрацій Обами й Трампа.

Чи зможе перемога Трампа на виборах, не заплямованих російським втручанням, створити невелику, але реальну можливість для поліпшення російсько-американських відносин? У Вашингтоні немає прагнення до чергового повномасштабного "перезавантаження", проте нова й досвідчена зовнішньополітична команда безумовно зробить комплексну переоцінку. Якщо Москва піде Вашингтону назустріч в якихось питаннях, чи з'явиться шанс на скромне та обережне зближення?

Якщо відкласти в бік давні розбіжності, виникає реальна картина: перед Росією та США, які в поганий день можуть стерти з лиця землі один одного та всю нашу цивілізацію, стоять серйозні спільні виклики, що вимагають активного діалогу та інтенсивної дипломатії. Серед них втрачають силу угоди про контроль озброєнь, перш за все договір про стратегічні ядерні озброєння СНО-3, строк дії якого закінчується. А ще це небезпечна нова техніка та зброя, Китай, які посилює свої позиції, поширення ядерної зброї, тероризм, Близький Схід, Україна, Білорусь, Афганістан тощо.

Є і більш позитивні моменти. Дві країни могли б співпрацювати в боротьбі з пандемією, у питаннях кліматичних змін (включаючи потепління в Арктиці), могли б сприяти відновленню культурних обмінів і контактів між законодавчими органами. А ще - надати новий імпульс російсько-американському співробітництву в освоєнні космосу та зробити багато іншого.

Такий досвідчений керівник, як Байден, у цей дуже важливий час може правильно використовувати свою вагу та авторитет для відновлення серйозно зіпсованих відносин. Він показав себе жорстким політиком у всьому щодо Росії. Однак ця людина має таку якість, як "стратегічне співпереживання", а також відкритий і гнучкий розум, що дає йому змогу зрозуміти різні світогляди. Це особливо важливо при роботі з самолюбною та непоступливою Москвою.

Новини за темою

Сьогодні ніщо в поведінці Путіна навіть натяком не вказує на зміни в поглядах його режиму. США та НАТО він вважає ворогами. Росія продовжує свої шкідницькі операції впливу по всьому світу, влаштовуючи агресивні демонстрації військової потужності. Водночас вона неослабно та жорстоко пригнічує опозицію.

Тим не менш є надія на появу елементів прагматичної політики. Путін може зберегти свою владу до 2036 року, але вона буде слабшати. Чи може він побачити вигоди від поліпшення відносин із Заходом? Чи зможе все більш незадоволене і норовливе населення, що зазнає демографічних проблем, нестійкості економіки й труднощів в охороні протяжних кордонів країни, змусити Кремль піти на поліпшення відносин із зовнішнім світом? Чи приверне Кремль шанс на ослаблення напруженості всередині країни та на міжнародній арені?

Важко зрозуміти, чи хоче Кремль скористатися швидкоплинною можливістю для поліпшень російсько-американських відносин, і як цього хочуть приголомшені американці.

Ґрунтуючись на 30-річному досвіді професійного та особистого спілкування з росіянами і роботи в цій країні, я можу з обережністю сказати, що населення Росії, яке розширює свої мережеві можливості, нехай із побоюванням, але вітатиме поліпшення відносин зі США. Російські громадяни, як і американці, не люблять жити під навислою над ними ядерною хмарою. Нещодавно один мій давній і близький російський друг-художник запитав мене: "Петре, а війна буде?" Я щосили та щиро сподіваюся, що відповіддю на його запитання стане гучне "ні".

Пітер Звак

Переклад ІноЗМІ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>