Рік безвізу: Чому не все так безхмарно

Рік безвізу: Чому не все так безхмарно

Михайло Поживанов

голова Фонду муніципальних реформ "Магдебурзьке право"

До річниці безвізу Державна прикордонна служба наводила чимало різних цифр. З них найбільше мене вразила одна. Вона ілюструє невідповідність кількості тих, хто оформили собі біометрику, кількості громадян, які з новим паспортом виїхали за кордон. За даними прикордонників, з біометричним паспортом було здійснено 517 тис. вояжів. (Порошенко, щоправда, наводить іншу цифру – 555 тис. виїздів за кордон, але це суті не змінює.) Паспортів же протягом першого року безвізу видано 5 млн, тобто кількість їхніх власників удесятеро перевищує кількість подорожувальників (якщо, звісно, такі дані є коректними, але сумніватися в них буцімто й немає причин).

Новини за темою

У Державній міграційній службі нагадують: ажіотаж довкола біометрики був настільки шаленим, що випадали дні, коли кількість поданих комплектів документів сягала 28 тис. Усе це ми пречудово пам’ятаємо: шалені черги за паспортами і стояння в них мало не з ночі; скарги на те, що відповідні установи не встигають вчасно надрукувати документи; тримісячне (замість тритижневого) чекання на омріяну біометрику… І все це, зрештою, задля того, щоб покласти паспорт до столу і медитувати на нього?

Мені невідомо, чому значна частина нових паспортів так нікуди й не поїхала. Але це так і є. Туроператори відзначили певний сплеск активності, але незначний – у межах 7%. Трудових мігрантів, до речі, також істотно не додалося, і це, можливо, є добрим знаком, але незрозуміло, для чого все ж було українцям робити біометрику "про запас"? Чи спрацювало зашите в підкірку головного мозку бажання убезпечити себе на випадок будь-яких негараздів, роблячи традиційні запаси з круп, цукру/солі та сезонних закруток, до яких, зрештою, додали ще й паспорт?

Утім, це вже, радше, належить до сфери психології, якої ми не будемо торкатися. Та не хотілося б засмучувати власників вистражданих паспортів, але сценарій із припиненням безвізового режиму повністю не виключено. Тобто їм краще поквапитися і помандрувати кудись за кордон, доки вікно можливостей все ще відчинене.

Добре, звісно, що ухвалено закон про Антикорупційний суд. Таким чином, головну загрозу, через яку безвіз могли "відіграти назад", усунуто, але є й інші небезпечні нюанси. Зокрема, ЄС досі чекає від нас скасування вимоги щодо електронного декларування доходів представниками громадянського суспільства, які борються з корупцією. Це питання не вирішене досі, про що нещодавно говорила уповноважена з прав людини Людмила Денісова.

Новини за темою

Та й, власне, це не головне. А, головне, мабуть, це справа, яку досі розслідують, колишньої заступниці голови Міграційної служби Діни Пімахової. Власне, їй тільки 25 травня повідомили про підозру в отриманні хабара. Нагадаю, Пімахова (за версією слідства) налагодила цілий бізнес з реалізації іноземцям посвідок на тимчасове проживання, а також зі сприяння в отриманні громадянства України та пришвидшення видавання біометричних паспортів. Так це чи ні – вирішить, звісно, суд, але до суду ще – як до неба.

Між тим ще в грудні 2017 року посол Франції в Україні Ізабель Дюмон вказувала на цю справу як на чинник, що може призвести до призупинення безвізу. "Ми особливо уважно стежимо за розвитком цієї ситуації. І якщо наші підозри буде підтверджено, це матиме дуже важливе значення з точки зору безвізового режиму", – попереджала Дюмон. Минуло півроку, але мадам посла так і не почула українська влада, котрій, вочевидь, позакладало вуха від переможних фанфар.

Простіше, звісно, ставати в позу тріумфатора й видавати реляції на кшталт "перша річниця дії безвізу – це відповідь усім "зрадофілам", як це робить президент. От тільки тоді до "зрадофілів" слід віднести не лише Ізабель Дюмон, а ще й одну дипломатку – посла Британії в Україні Джудіт Гоф. Остання також наполягала на розслідуванні фактів незаконного видавання паспортів. Гоф говорила про це в контексті замаху на Аміну Окуєву та Адама Осмаєва, де теж фігурували "незаконні" паспорти, виявлені в злочинців. "Ми тепер чекаємо належного розслідування цього факту, щоб переконатися в тому, що процес видавання віз в Україні є захищеним і безпечним", – заявляла Гоф.

Слова, які сказали Дюмон та Гоф, є доволі тривожними сигналами. А враховуючи те, що їх не взяли до уваги, тривожність зростає в рази. Офіційні чиновники цього, звісно ж, воліють не помічати. Нинішнє керівництво Міграційної служби одноголосно твердить, що ніхто не планує сьогодні переглядати умови надання Україні безвізового режиму, ба навіть натяку на таку можливість нема. Іноземці переконалися, говорить заступник голови служби Василь Серватюк, що від українців не йде жодна небезпека. Іноземці (двоє з яких в ранзі посла) якраз указують на зворотне: на загрозу не так від українців, як від тих, хто невідомо в який спосіб спромоглися отримати український паспорт.

Новини за темою

Однак на це й далі можна заплющувати очі. І не розслідувати резонансні справи, де корупційну складову тісно переплетено із замовним вбивством. Але слід пам’ятати, що інколи ймовірність призупинення безвізового режиму постає внаслідок, здавалося б, зовсім неочікуваних обставин. Подібну проблему має нині Грузія, котра отримала безвізовий режим майже одночасно з Україною. Дедалі більше громадян цієї країни почали подавати необґрунтовані прохання про надання притулку в Німеччині, повідомив у квітні цього року Der Spiegel. Кількість запитів про притулок з боку грузинів зросла також у Франції, Швеції та Італії.

А відтак Євросоюз може дійти до обговорення того, чи не слід уперше застосувати щодо Грузії новий механізм призупинення безвізового режиму. Його можуть активувати у випадку значного збільшення кількості необґрунтованих заяв про надання притулку або, наприклад, якщо виникнуть проблеми з безпекою, попереджає Der Spiegel. Для України масовий відплив за кордон потенційних прохачів політичного притулку поки що не властивий, але в цьому випадку йдеться не так про еміграцію, як про безпеку. А на те, що в України є проблеми з безпекою, нам вказували вже не раз.

Ігнорування попереджень такого роду не віщує нічого доброго. Так, наразі ми маємо безвіз, і це справді прекрасно, але подібний здобуток важливо не тільки отримати, а й втримати. Бо інакше до другої чи третьої своєї річниці цей "малюк" не доживе. А цього дуже б не хотілося.

Михайло Поживанов

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...