banner banner banner

Рахуємо гроші: Туризм не замінить промисловість, в Україні так точно

Рахуємо гроші: Туризм не замінить промисловість, в Україні так точно
З відкритих джерел

Олексій Кущ

економіст

Деіндустріалізація економіки в Україні набирає загрозливих обертів. По суті, ми спостерігаємо розпад індустріального ядра країни, створеного попередніми покоління українців. Розпад рукотворний, у стилі "сини пропивають нагороди зразкових батьків".

А тут, якщо аналізувати дії влади і не сини зовсім, а так – пасинки. Нинішній уряд так схожий на дитину з "родовими травмами", яка видає нечленороздільні звуки й намагається поламати будь-яку іграшку, яка виявляється у неї в руках. Тільки у чиновників у руках не звичайне лего, яке принаймні можна просто склеїти, якщо не вистачає просторового мислення для правильного складання, а цілі галузі складної промисловості й долі мільйонів українців, яким нікуди більше бігти, навіть якщо цей "потяг у вогні".

Але начебто все має налагодитися. Після боязкої спроби створити штаб із боротьби з падінням промислового виробництва нам обіцяють і нового віце-прем'єра, який курує економічний блок, і навіть міністра промислової політики. Хто будуть ці персони, історія замовчує, але варто пам'ятати, що всі нові обличчя – добре забуті старі…

І це якраз той випадок, коли "перетрахування" уряду, за словами білоруського Бацьки, дуже нагадує перестановку ліжок у дешевому повітовому борделі – адже коли падає промислове виробництво і падає понад шість місяців поспіль, треба міняти не ліжка, а осіб цього дійства…

Хоча у нинішньої влади є головний козир – так звана непотрібність промисловості. По-перше, це досить зручний привід заговорити про нову хвилю десоціалізації держави, особливо у світлі ідей щодо збільшення пенсійного віку або ухвалення нового трудового законодавства, що множить на нуль соціальний капітал країни. По-друге, це досить зручний момент для активації чергового дискурсу щодо того, що ми будемо будувати сервісну економіку або економіку послуг.

Новини за темою

Мовляв, у розвинених країнах третинний сектор становить до 80%, і в нас буде. Звичайно, про те, що саме індустріальне ядро є ключовим імпульсом секторального руху капіталу і формує системний попит на інновації, ніхто не згадає. Нам запропонують створити економічного Франкенштейна, без промисловості, але з первинним сектором (видобуток корисних копалин, сільське господарство), що постійно зростає, і головним третинним у вигляді сектора послуг, але без якісної медицини, освіти і науки.

Загалом, модель економіки, що експортує сировину і задовольняє фізіологічні потреби іноземних туристів. Щось на кшталт Мексики і Таїланду, але тільки без нової промисловості, яка вже з'явилася в цих країнах з низьким рівнем народжуваності (компенсувати відтік трудових ресурсів завдяки  природному позитивному приросту ми, на відміну від тайців і мексиканців, не зможемо).

Але чи може з'явитися в Україні конкурентоспроможний сектор послуг? Поглянемо на статистику НБУ в частині експорту та імпорту послуг в розділі "Подорожі", а також на динаміку перетину кордону України.

Прогноз на 2019-й узятий, виходячи з факту трьох кварталів та екстраполяції даних 2018-го на четвертий квартал:

сайт НБУ

З 2005 року експорт послуг за статтею "Подорожі", тобто заробіток України на іноземних туристах, зменшився з 3,125 млрд дол. до 1,44-1,6 млрд у 2018-2019 роках. Пік експорту послуг з цього розділу припав на 2013-й – понад п'ять мільярдів доларів, а мінімум на 2015-й – всього трохи понад "ярд". Скорочення обсягів надходжень за період становило майже 50%. 

До того ж відносно динамічне відновлення експорту послуг у 2017-2018 роках у минулому році істотно сповільнилося – потенціал зростання вичерпано. За шість років ми втратили 1,5 млрд дол. доходів у групі країн СНД переважно через фактор РФ (1,28 млрд дол.), але при цьому придбали адекватний компенсатор у країнах ЄС - навіть навпаки, надходження від громадян ЄС скоротилися порівняно з 2013-м з одного мільярда до шестисот мільйонів. Основна причина – анексія Криму і війна.

Все ж таки саме Крим був головним туристичним магнітом нашої країни: навіть стрімке зростання популярності Львова і Карпат не змогло замінити цю втрату. Через війни ми втратили туристичний потік із країн СНД, але так і не стали цікаві туристам з ЄС. Всупереч сформованому дивному стереотипу, ми навіть не в середині списку пріоритетів подорожей і відпочинку для жителів Європи, перебуваючи швидше об'єктом уваги любителів екзотики. Порівняно з 2013-м, туристичний потік з ЄС у грошовому еквіваленті скоротився на 42%.

Зате посилились потоки з інших країн: якщо у 2005-му на СНД і ЄС припадало 98% туристів, то у 2019-му – 78%. Але тут ключову роль зіграло перетворення нашої країни в міграційний хаб на шляху мігрантів із країн Азії до Європи. А це дещо відрізняється від статусу туристичної країни: ризиків, зокрема епідеміологічних, більше, а доходів істотно менше. До нас їдуть не відпочивати, а перекантуватися на шляху до "ЄС-обітованої".

112.ua

Зате імпорт послуг, тобто витрати українців на закордонні поїздки, зріс із 2005 року на 5,5 млрд дол. Якщо п'ятнадцять років тому українці витрачали за кордоном 2,8 млрд дол., у минулому році – приблизно 8,4 млрд (зростання майже на 200%!). І 73% цих витрат припадає на країни ЄС. А якщо брати такий показник, як витрати наших трудових мігрантів у країні перебування, то вони зросли з 2005-го до 3,2 млрд дол. у 2019-му (і 2,8 млрд припадають на країни ЄС).

Криві доходів з експорту та імпорту подорожей кардинально відрізняються у 2014 році.

112.ua

З 2005-го до 2009-го у нас було позитивне, хоч і невелике, сальдо сектору послуг у розділі "Подорожі" - в діапазоні від 46 млн до 1,7 млрд дол. З 2010-го почало формуватися негативне сальдо, але його значення не було критичним: до 2012-го воно коливалося в інтервалі 167-680 млн дол. Стрімке зростання від'ємного значення активізувалося у 2014-му, і у 2019-му цей показник становитиме 6,7 млрд дол.

Тобто, з одного боку, анексія Криму, війна, скорочення туристичних потоків, при чому не тільки з країн СНД, а й з ЄС, а з іншого – безвіз, посилення трудової міграції до Європи й переформатування туристичних потоків: український середній клас вже не відпочиває в Криму, але так і не полюбив херсонський Залізний Порт – тому їде не на південь України, а до Туреччини та Єгипту.

сайт НБУ

Кількість іноземних громадян, що в'їхали до України, з 2008 року скоротилася з 28,8 млн осіб до 14,4 млн у 2018 році. Падіння зафіксоване як у групі країн СНД, так і ЄС, причому це скорочення має такий самий характер. Натомість кількість громадян України, які виїхали за кордон, за аналогічний період, навпаки, збільшилася з 16,1 млн осіб до майже 28 млн у 2018-му. 

Міграційні потоки до країн СНД та РФ закономірно ослабли, але продовжують залишатися на високому рівні: у 2008-му до Росії виїхало 5,9 млн осіб, а у 2018-му – 4,2 млн. Частотність міграції до ЄС, навпаки, суттєво зросла: з 5,6 млн у 2008-му до 17,5 млн у 2018-му.

112.ua

Тут також точка біфуркації – 2014 рік.

Що означають ці цифри? Ми часто любимо міркувати на тему фінансових переказів наших трудових мігрантів, називаючи цифру в 10-12 млрд дол. на рік. Але забуваємо про те, що від'ємне сальдо за статтею "Подорожі" вже становить майже сім мільярдів доларів, тобто майже все те, що одні українці заробляють за кордоном, інші (або частково ті самі) витрачають на поїздки за кордон.

Це як "переполовинена" скульптура барона Мюнхгаузена і його коня з відомого фільму: він (кінь) п'є, а з неї (половинки) – виливається. Майже все, що українці заробляють в інших країнах, вони там само й витрачають. Переважно в Європі. Зі зрозумілим ефектом для національної економіки.

Здавалося б, в Україні є всі базові інгредієнти успіху: вдале географічне розташування на стику Азії та Європи, значний природний та історичний потенціал, низькі внутрішні ціни, своєрідний колорит і місцева екзотика. Досить сказати, що програма розвитку туристичного сегмента економіки кочує з однієї передвиборчої програми до іншої, і важко назвати політика, який не називав би туризм драйвером майбутнього економічного зростання.

Особливо часто у нас люблять згадувати приклади Туреччини і Єгипту, які змогли створити ефективні туристичні ізольовані кластери для приймання нового виду "експатів", які цього разу не працюють, а відпочивають, але, як і годиться "експатам", групуються в закритих анклавах. Здавалося б, чому не можна побудувати окремо взяту Хургаду в окремо взятому Залізному Порту. Пісок той самий, рибок менше, але є бички й насіння.

У цьому плані Україна дійсно має істотний потенціал для нарощування параметрів третинного сектора економії, до якого входить і сегмент послуг, що дозволило б нам перейти до постіндустріальної моделі економічного розвитку. Жан Фурастьє у книзі "Велика надія XX століття" сформулював цей перехід залежно від структури зайнятості штатних працівників: у такому разі ті самі горезвісні нові робочі місця могли б з'явитися в Україні саме в секторі послуг, мільйони робочих місць. Адже, згідно з даними Фурастьє, розвинений третинний сектор економіки на етапі "постіндустріалу" здатний забезпечити зайнятість 70% населення країни.

На жаль, поки потенціал розвитку туризму в Україні так і залишився на стадії "вічного ембріона". Як показує досвід інших країн, туристичний сектор економіки може розвиватися лише у форматі активної участі в ньому малого і середнього бізнесу, а також в умовах найсприятливішого інвестиційного режиму, що включає фіскальні пільги й регулятивну простоту.

Враховуючи, що до 60% української економіки поділено між монополіями, олігополіями і компаніями з одноосібним домінуванням, а вся ключова інфраструктура сконцентрована в руках кількох фінансово-промислових груп, що знімають з неї корупційну ренту, говорити про найближчий туристичний прорив у нас явно не доводиться.

Що стосується спроб знайти позитивні моменти в негативних аспектах нинішнього буття, то в цьому контексті зростання імпорту послуг у графі "Туризм" завжди оцінюється в Україні як ознака "європейськості", можливості попити кави в Братиславі чи Відні і як невіддільна частина західного способу життя.

Новини за темою

Тут усе правильно, якби не одне маленьке "але": у тій же Італії або Франції сальдо туристичних послуг профіцитне, і місцеві жителі витрачають набагато менше за кордоном, ніж іноземці витрачають у них. До того ж ці країни істотно багатші за нас, тож в піковому випадку могли б дозволити собі дефіцит туристичного балансу – вирівняли б іншими секторами економіки. Могли, але не дозволили.

Ось і отримуємо "страшні цифри" дефіциту сальдо послуг в сегменті "Подорожі" у розмірі майже семи мільярдів доларів на рік, що можна порівняти із заборгованістю України перед МВФ: фактично можна просто рік не їздити за кордон відпочивати й повернути фонду всі борги…

Насправді побудувати якісну економіку послуг навіть складніше, ніж модернізувати промисловість (просто наші чиновники про це не знають). Для цього потрібно:

1. Істотно підвищити особисту безпеку людини всередині країни, включаючи правоохоронні органи, медицину тощо).

2. Розвинути базову інфраструктуру: доступне транспортне сполучення усіма видами транспорту, якісні фінансовий сервіс, зв'язок і інтернет, причому не лише у столиці та великих містах, а й на всій території країни. Тобто потрібні автобани, комфортні потяги, внутрішні авіалоукости, зручні автобуси, а не вбиті маршрутки-душогубки.

3. Демонополізувати економіку і розкріпачити підприємницьку ініціативу малого і середнього бізнесу (масовому туристу потрібні не два-три п'ятизіркові готелі, а сотні й тисячі бюджетних готелів, причому знову ж таки на всій території країни).

Все це неможливо без системної фіскальної реформи, дерегуляції та зменшення адміністративного тиску з боку держави, а також без демонополізації економічного середовища. Але й тут важливий баланс, щоб дерегуляція не супроводжувалася повним демонтажем державного нагляду в контексті ключових ризиків, зокрема в частині епідеміологічного та санітарного захисту.

Адже в іншому випадку дерегуляція трансформує нашу країну не в умовну Польщу, а в цілком реальний Бангладеш з масовими отруєннями та іншими "сюрпризами" для тих, хто подорожує. А це означає, що нинішній уряд цілком можливо так і не побудує якісну "економіку послуг", але зате успішно, "під шумок", доб'є вітчизняну промисловість. Незручно вийде… Зате закономірно.

Олексій Кущ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>