Рада "стимулювала" кредитування в Україні. Де тут підступ для позичальника?

Рада "стимулювала" кредитування в Україні. Де тут підступ для позичальника?
Фото з відкритих джерел

Олексій Кущ

економіст

Відомий принцип "гроші люблять тишу" у нас не працює по одній простій причині: в такому випадку Україна залишилася б взагалі без них. Що-що, а тишу ми не гарантуємо. Прямо як ковбої, які завалилися в готель при дорозі з парою дівчат з салуна. В цих умовах українські гроші, точніше їх господарі, просто приречені на неврози і глибокий розлад особистості. Адже з одного боку, гроші дають впевненість у завтрашньому дні, а з іншого, в умовах роботи національної банківської системи і її регулятора – НБУ, гроші у нас дають впевненість у майбутній невизначеності їх долі. Навіть якщо це долари, що зберігаються в банку. У тому, що з маленької літери. І тому єдина гарантія, давно освоєна суддями, прокурорами, митниками та міліцейськими генералами – це Банка з великої літери. Та, що в городі і трилітрова.

Але безумству хоробрих співаємо ми пісню. Доки є на світі вкладники, приманити їх стало б з руки. Проблема ж українського вкладника полягає в тому, що у нього начисто відсутні навіть елементарні навички для проведення простого математичного аналізу, і він воліє орієнтуватися на прості символи у вигляді суми гарантій за вкладами у розмірі 200 тисяч або на державну належність банку. Хоча і це прогрес: до 2014-го багато українців тримали в банках суми значно, що перевищують 200 тисяч, хоча ніхто не заважав їм їх дробити і розносити по 5-10 банківських установах. Банальна лінь вилилася в істотні фінансові втрати. Крім того, у багатьох знесло, але не башту, а ментальну пам'ять: багато забули, як їх діди "воювали" за повернення вкладів ощадбанку СРСР. І тому продовжують вірити в незламність державних банків.

Новини за темою

За минулі дні в Україні відбулося кілька подій, які так чи інакше торкнуться українців, які активно користуються основними банківськими послугами: кредитом і депозитом. Перша подія у вигляді закону про стимулювання кредитування була розпіарена як якась перемога всього хорошого над усім поганим, хоча на ділі банки отримали можливість більш активно стягувати борги за іпотечними кредитами, змінювати процентну ставку нібито зі згоди позичальника і шерстити реєстр актів цивільного стану, вишукуючи в ньому померлих позичальників і їх спадкоємців. Наприклад, якщо в кредитному договорі встановлена плаваюча процентна ставка й банк вирішив збільшити, то позичальник має право відмовитися, але при цьому він зобов'язаний протягом 30 днів погасити кредит. Закон зворушливо надає йому право всі ці 30 днів сплачувати проценти, виходячи зі старої процентної ставки. Правда, в законі є норма щодо зазначення в договорі максимальної процентної ставки, але не встановлюється формат цього відображення: у конкретних відсотках чи знову формульно. Не важко помітити, що дана новація слабо захищає права позичальника.

Припустимо він взяв кредит, в якому зростання процентної ставки прив'язано до облікової ставки НБУ. Купив квартиру і зробив у ній ремонт, але при цьому погасив лише мізерну частину кредиту. У нас в країні нерідкі випадки, коли макрофінансовий клімат змінюється, як погода цього літа – від спеки до заморозків. Уявімо, що облікова ставка НБУ за півроку була збільшена в два рази. У такому випадку у позичальника залишається лише два варіанти: або платити в два рази більше, або достроково погасити кредит протягом 30 днів. В іншому випадку банк реалізує його житло за спрощеною процедурою. І тут на допомогу йому приходить новий закон, який встановлює, що договір про задоволення прав кредитора є правовстановлюючим документом і для його активізації достатньо провести державну реєстрацію права власності кредитора. При цьому, всі реконструкції та добудови предмета іпотеки автоматично переходять іпотекодавцю. В таких умовах саме позичальник несе стовідсотковий ризик погіршення макроекономічної ситуації, внаслідок якої може бути збільшена плаваюча процентна ставка, хоча було б справедливо цей ризик розділити як мінімум порівну між банком і його клієнтом. Адже на відміну від банку, позичальник не має численних консультантів у вигляді департаментів з ризиків, аналізу і прогнозування, і відповідно саме банк, як професійний учасник фінансового ринку, повинен відповідати за те, що кредитна ставка раптом стала негативною порівняно з рівнем інфляції і її необхідно збільшувати. У нас же виходить, що спершу клієнта заманюють низькими відсотками, а потім добивають плаваючою процентною ставкою.

Другу подію було розпіарено куди менше і стосувалося кредитного реєстру банків, який створюється під егідою НБУ. Відтепер в ньому будуть відзначені всі ті клієнти, які не повернули понад 10 мінімальних зарплат або 372 300 грн (якщо судити за нинішнім рівнем мінімалки). Таким чином, НБУ перетворюється з наглядового органу за банківським сектором в "наглядача" за недобросовісними позичальниками. 

Новини за темою

Але головне, як зазвичай, пройшло між рядків практично непоміченим. Директор-розпорядник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб обмовився про те, що непогано було б зняти гарантії з відшкодування валютних депозитів. Нагадаю, сьогодні ФГВФО відшкодовує внесок до 200 тисяч гривень, не розрізняючи депозити, сформовані в національній або іноземній валюті. Вже восени очікується законопроект про підвищення гарантованої суми за вкладами і цілком можливо, що у нього "просочиться" і стаття про скасування гарантій з валютних заощаджень населення.

У зв'язку з цим дивна історія трапилася з законом про повну гарантію державою вкладів населення в державних банках. На хвилі паніки, пов'язаної з націоналізацією "ПриватБанку", законопроект був прийнятий у парламенті і відправлений на підпис президентові. Згідно Конституції, гарант повинен був або підписати закон, або ветувати його. У разі підписання, закон підлягає публікації і вступає в силу. Вже давно минули всі терміни для тієї чи іншої процедури. Можна сказати, роки пройшли, а доля закону не прояснилася навіть в результаті різноманітних запитів, спрямованих в адміністрацію президента. Ось і виходить, що в Україні вперше з'явився "закон-утікач" і хто знає, яка виявиться його справжня доля, якщо в країні почнеться "повний розковбас".   

112.ua

На даний момент в трьох ключових держбанках зосереджені вклади населення на 280 млрд грн. Якщо брати вклади до запитання в національній валюті (НВ) та іноземній валюті (ІВ), то тут у лідерах "ПриватБанк" (43,4 млрд грн і 11,4 млрд грн відповідно), що пояснюється його розгалуженим платіжним сервісом. Що стосується строкових вкладів, то "Приват" також лідирує (52,2 млрд грн – у національній та 59,6 млрд грн в іноземній), але в потилицю йому дихає "Ощадбанк", у якого 32,9 млрд грн коштів "фізиків" у гривні і 34,9 млрд грн у валюті (еквівалент).

112.ua

Якщо говорити тільки про гривні, то всі кошти населення в "ПриватБанку" складають 95,6 млрд грн, "Ощадбанку" – 51,3 млрд грн і "Укрексімбанку" – 7,4 млрд грн. Сумарно державна гарантія тут могла б скласти 154,3 млрд грн.

112.ua

Все серйозно і з валютними вкладами фізичних осіб. Якщо перерахувати їх за курсом 26, отримаємо у "Привату" – 2,7 млрд дол., "Ощаду" – 1,5 млрд дол., "Укрексіму" – 0,6 млрд дол. Сумарно майже п'ять "ярдів".

І якщо гривню можна банально надрукувати, як це зробили для виплати вкладів в 2014-2016 роках, за що заплатила вся країна у вигляді інфляції і девальвації національної валюти, то долари взяти, по нинішній убогості запасів, просто нізвідки.

Новини за темою

Криза 2008-го року амортизували банки з іноземним капіталом, "банкопад" у 2014-2015 пройшов за рахунок українських банків. А хто буде оплачувати "банкет" у фінальній частині "марлезонського балету" у разі погіршення макроекономічної ситуації за новим кризового сценарію? Очевидно, що державні банки, які сконцентрували нині майже 60% ринку активних і пасивних операцій. І в цьому зв'язку як не можна до речі буде і можливе скасування гарантій за валютними вкладами, і "закон-утікач" за стовідсотковими гарантіями держави в держбанках.

До речі, рівень проблемних кредитів в державних банках перевищує 60% і у них немає надійних активів, які могли б забезпечити сформовані пасиви, в першу чергу у вигляді коштів населення. Так, у них є можливість докапіталізуватися за рахунок внесення в статутник державних облігацій, які потім можна "монетизувати" в НБУ, але не на таку ж суму. В 2014-2016 роках для повернення вкладів зі ста банків-банкрутів, довелося "кредитнути" ФГВФО на суму більш ніж 80 млрд грн, і це призвело до структурної деформації всієї монетарної системи. А тут в "піковому випадку" доведеться вливати в рази більше, не кажучи вже про валюту, якої просто немає. Державний банківський сектор, який зліпили за останні роки, нагадує дракона, якого по старій китайській легенді посадили біля входу в печеру стерегти золото, а він так роз'ївся, що закрив собою весь прохід. По суті, перед нами мрія будь-якого міністра фінансів латиноамериканської країни часів Пабло Ескобара, коли велика частина фінансового потоку банківської системи управляється невеликою групою осіб, в основному – чиновниками і так званими "незалежними наглядовими радами", сформованими з іноземців. "Незалежними" – тому що від них нічого не залежить. Так, у цього чудового "зліпка" була своя фея Моргана в ролі автора і вона попрацювала на славу.

А що простий українець? Його будуть краще відстежувати в реєстрах і швидше виселяти з квартири за борги по іпотеці. А щодо вкладників, то вони до болю нагадують чоловіка зі старого анекдоту, який зустрів у лісі бабцю, а та попросила його вивезти її з лісу і "ощасливити" чоловічою увагою на прощання. І все це за виконання будь-яких трьох бажань. Плата з розряду можливого, а обіцяють адже нездійсненне. Ось тільки при розставанні, коли він виконав свою частину домовленості, бабця вимовила: "Ех хлопець, років сорок піди, а в казки віриш"…

Олексій Кущ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів