Питання життя і смерті: Топ-5 сучасних книжок про те, що не може не хвилювати

У всіх книжках цього огляду герої змушені виживати – на війні, на роботі, в родині. Навіть якщо це виживання залежить від багатьох життєвих причин, все одно - насамперед воно означає боротьбу із самим собою. Тобто з тим, хто напустив у своє життя кіборгів-правителів, брутальніх родичів чи підступних друзів

Питання життя і смерті: Топ-5 сучасних книжок про те, що не може не хвилювати
Фото з відкритих джерел

Ігор Бондар-Терещенко

поет, драматург, арт-критик

У всіх книжках цього огляду герої змушені виживати – на війні, на роботі, в родині. Навіть якщо це виживання залежить від багатьох життєвих причин, все одно - насамперед воно означає боротьбу із самим собою. Тобто з тим, хто напустив у своє життя кіборгів-правителів, брутальніх родичів чи підступних друзів

Шайла Гарріс. Сталева воля. – К.: Брайт Стар Паблішинг, 2017

Фото з відкритих джерел

 

Трагедія, яка сталася з героєм цієї книжки, схожа одночасно на кадри з кіно і чорну казку з уроку навчальної військової підготовки. У першому випадку БТР підривається на міні, і з нього виповзає чверть екіпажу, випльовуючи зуби, в другому автомат під час ядерної атаки радили тримати на відстані, щоби розтоплений метал не крапав на чоботи. Те саме сталося з Шайло Гаррісом в Іраку, про що він розповідає з документальною ретельністю. Каска розкололась, знісши половину обличчя, третина шкіри на тілі обгоріла, хребет пошкоджено. І в очах сержанта читався жах, а не знайоме "ти тепер в армії, хлопче". Щодо решти вояків, яким довелося прочитати цю книжку після одужання автора, то всі вони визнавали, що історія ветерана бойових дій, його розповідь про своє життя, війну, військову кар’єру та жахливі поранення, тобто історія надії, натхнення та всепереможного духу, була опорою їхнього життя. У свою чергу, сам автор-герой наприкінці оповіді, подумки розділивши власне "Пурпурове серце" на нагороди тим, хто поліг на війні, зізнається в тому, хто більш за все заслуговує на медаль. Власна дружина, яка, виявляється, добре знала, підтримуючи скаліченого чоловіка, що сталь загартовується не у вогні, що зробив свою страшну справу, а в охолодженні. Саме тоді потрібні міцна, сталева підтримка і віра в життя.

Єлизавета Александрова-Зоріна. Зламана лялька. – Х.: Фабула, 2017

Фото з відкритих джерел

Героїня цього роману недаремно вважає, що "люди – звірі, а будь-який випадок може поставити їх навколішки". Адже вона сама, будучи модним психологом, ставила експерименти "господар - пес" на людях. Тож не дивно, що, потрапивши в жахливу ситуацію, Іва Нова нехтує людьми – випадковими знайомими і партнерами в її новому, злиденному житті - оскільки їй неодмінно потрібна вона сама, колишня. З колишньою кар'єрою, успіхом, коханням. І вона вперто не розуміє, "як така дрібничка, як зачинені двері, зруйнувала її життя з тією ж легкістю, з якою дитина ламає викладену з кубиків хатку". І головне, не розуміє, коли перестала бути собою. Коли потрапила в лікарню, звідки вийшла бритоголовою, кульгавою бомжихою? Коли оселилася в квартирі на околиці у сивого божевільного чоловіка, який кликав її Марусею і кохав так, як ніхто ніколи не кохав? Коли ночувала під мостом, жебракувала, мила підлоги в офісі, ночувала на старій канапі? Чи коли, глухо клацнувши замком, зачинилися двері, і почався відлік експерименту, який став для неї останнім?

Ірвін Ялом. Ліки від кохання та інші оповіді психотерапевта. - Х.: Клуб Сімейного дозвілля, 2017

Фото з відкритих джерел

Коли автор цієї щемливої книжки – відомий лікар-психотерапевт – збирав свою групу для колективної терапії, він навіть помислити не міг, що стане письменником. І лише вислухавши всіх своїх пацієнтів і випробувавши ідею застосування екзистенціальних переживань у терапії, зрозумів, що тільки художнє оповідання зможе розкрити суть трагедій, з якими йому довелося зітнутися. Отже, десять оповідок, десять типових історій, які розгортаються до рівня притчі. У кожній із цих оповідей між рядками чутно: "Я хочу! Я хочу!" Одна пацієнтка плаче: "Я хочу повернути мою померлу доньку", але в той самий час не піклується про своїх двох синів. Інший грубо заявляє: "Я хочу трахати кожну жінку, яку бачу", а у самого рак лімфатичної системи вже проник до кожної клітини хворого тіла. Ще один скиглить: "Я хочу, щоб у мене були батьки, справжнє дитинство" та ридає над трьома листами, котрі не в змозі розпечатати й прочитати. Одна стара леді хоче бути вічно молодою, бо не може вилікуватися від нав’язливого кохання до чоловіка, молодшого від неї на тридцять п’ять років. Причому завдання автора було не змусити героїв своїх оповідань стати інакшими, а зрозуміти, як вони перетворилися на персонажів, які живуть кожен у своїй казці.

Олег Шинкаренко. Перші українські роботи. – К.: Люта справа, 2017

Фото з відкритих джерел

У цьому фантастичному та авантюрному романі автор передбачає наше майбутнє. Звісно, без минулого у ньому не обійшлося, і все в Україні нових часів пов’язане з наслідками гібридної війни з Росією, яка досі триває. Але люди – такі створіння, що їм все не так, навіть коли за них виконують брудну роботу, наприклад, воюють на передовій, торгують на ринку, галасують в парламенті. Дехто з роботів навіть грабує за них банк, щоби дізнатися, як це – бути першим роботом-в’язнем. Гірше, що далеко не першим роботом-коханцем дехто з них давно вже став. А вже цього стерпіти українські чоловіки – навіть у техногенному майбутті – не можуть! "Олено, я в курсі про того робота, але не ображаюся, - залишає прощальну записку дружині один з них. - Це все одно, що секс з вібратором. Роботи – не люди. Але вони намагаються знищити нас. Вони взялися знищувати нашу родину. І їм це майже вдалося. Я підкреслюю - майже. Я не казав тобі, але вже час. Я вирушаю на збройну боротьбу проти тих залізяк". Утім, чи зможе терористична організація кардинально змінити ситуацію, на яку людям давно вже начхати? Зокрема на те, що навіть через сто років Росією править кіборг Путін, президент Білорусі Лукашенко кіборгізований на 64%, аме­риканський президент Арнольд Шварценеггер - на 35%, а президент Франції - на 48%.

Мішель Марк Бушар. Том на фермі. – К.: Видавництво Анетти Антоненко, 2017

Фото з відкритих джерел

Вистава, що ілюструвала цю книжку у Києві та Львові, чи не вперше представила "інше кохання" не в анекдотичному, як це у нас прийнято, ракурсі, а суто по-людськи. Точніше, з повагою до людських проблем, які іноді призводять до трагедії, якщо не говорити про них відверто. Принаймні про головного героя "Тома на фермі" - юного паризького менеджера, який приїздить у село на похорон коханця, родині загиблого ніхто про нього не казав. Від самого дитинства, коли село викинуло в місто чергового "чужого", брехня виростала на моделі суспільства, в якому негідну парость легше придушити, ніж розповісти про неї, або хоча б зрозуміти. До речі, брутальний брат покійного, закохавшись в ніжного гостя, саме так час від часу й робить, не знаючи, як зламати цю екзотичну іграшку, просяклу парфумами і гріхом. Може, краще навчити доїти корів? Чи варто казати, що мовчання – заради матері, сусідів, громади – не призводить ні до чого, крім чергової смерті. Причому не тільки ілюзій щодо того, чи "візьме природа своє" в ситуації прихованої правди.

Ігор Бондар-Терещенко

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>