Киев Власть

Ні для кого вже не секрет, що наші монополії та держпідприємства є надто відсталими і неконкурентними на ринках у країнах з якісними економіками. У нас продуктивність праці в рази нижча, ніж на таких самих заводах і комбінатах Німеччини, Франції, Польщі, а в США взагалі продуктивність праці на порівнянних з нашими підприємствах у 8–12 разів є вищою, ніж у нас (і споживання в Америці більш ніж у 10 разів вище, ніж в Україні). Тому ми потребуємо кардинальних перетворень, відповідно, ухвалений 9 листопада Верховною Радою у першому читанні законопроект про приватизацію держмайна – це дійсно рішення влади системного характеру.

Тимчасово виконуючий обов'язки голови Фонду державного майна Віталій Трубаров того самого дня, 9 листопада, із задоволенням зазначив, що цей законопроект перш за все спрямовано на спрощення процесу масштабної приватизації. Він також повідомив: "У відповідному законопроекті пропонується консолідувати норми 7 законодавчих актів в один закон, який унормує питання приватизації. Основною метою законопроекту є спрощення процесу приватизації за рахунок спрощення класифікації об'єктів приватизації – поділ на об'єкти малої та великої приватизації. Передбачаються розширення переліку об'єктів, які можуть виставлятися на продаж, скорочення термінів виставлення на продаж, можливість оформлення банківської гарантії, уніфікація способів продажу держмайна. Також забезпечення конкуренції покупців шляхом розширення переліку інвесторів, захист їхніх прав, обмеження до 3 років оскарження приватизації".

Новини за темою: Приватизація в Україні: Куди і скільки готові вкладати американці?

Так, за нинішніх умов економічний курс Кабміну В. Гройсмана може і повинен коригуватися. Звичайно, він повинен змінюватися, створюючи конкурентне середовище і зрозумілі для всіх правила гри. При цьому важливо враховувати той факт, що зовнішні умови стали значно жорсткішими, цінова кон'юнктура гіршою, а накопичені в жирні роки запаси підприємств давно виснажилися. Безумовно, найважче доведеться тим держкомпаніям і холдингам, у кого немає вільного доступу до міжнародних ринків капіталу і додаткових джерел надходжень з держбюджету. Все це ускладнюється ще й тим, що більшість виробничих витрат максимально скорочено, а значну кількість витратних проектів у нас заморожено.

Що робити далі держпідприємствам? Як в умовах жорсткої конкуренції на різних ринках покривати власні капітальні витрати й обслуговувати корпоративний борг? Адже, якщо не буде припливу прямих інвестицій, особливо з країн з якісними економіками, багатьох виробничників спіткає банкрутство. Що у свою чергу призведе до скорочення українського виробництва. Аналогічне становище складається і в банківському секторі. Всі наші держбанки є збитковими. Правда, минулого тижня з Нацбанку прийшла добра новина.

Новини за темою: Нові правила гри: Як будуть приватизувати державні підприємства

Нарешті, НБУ погодив спільне придбання істотної участі в розмірі 99,9% статутного капіталу ПАТ "Український банк реконструкції та розвитку" двома громадянами КНР Яню Дуншен і Дай Чжунюн через низку компаній, зокрема "Босе (Гонконг) Ко. Лімітед" та її представництва в Україні. Нагадаю, за результатами аукціону про продаж акцій у розмірі 99,9% ПАТ "УБРР", проведеного Фондом держмайна України 30 листопада 2016 року, переможцем стало ТОВ "Босе (Гонконг) Ко. Лімітед". ФДМУ та переможець аукціону уклали договір купівлі - продажу, і тільки тепер з погодженням придбання істотної участі НБУ надав попередню згоду на здійснення капіталізації УБРР за спрощеною процедурою в 244 млн грн за рахунок внесків ТОВ "Босе (Гонконг) Ко. Лімітед". Словом, приватний капітал з Китаю почав заходити в Україну.

Справедливості заради треба визнати, що китайські інвестори особливо цікавляться об'єктами держвласності АПК та інфраструктури, про що говорив міністр інфраструктури України Володимир Омелян 16 листопада в ході роботи ІІ Українського форуму Шовкового шляху в Києві. Ці азіатські стратегічні інвестори можуть усунути ті страхи, пов'язані з економічним спадом та зростанням безробіття в нас у країні. Ось чому свої зусилля нам треба спрямовувати не тільки на країни Європейського Союзу і США, а й на Східну Азію, насамперед на Китай. Чому? Як відомо, Україну Бог не обділив ні родючою землею, ні численними корисними копалинами, ні унікальним геополітичним положенням.

Новини за темою: Чому потрібно позбутися алергії на приватизацію

Нашим партнерам і конкурентам треба постійно направляти стратегічні меседжі про те, що Україна готова рухатися вперед. Іншими словами, вибудовувати ділові відносини на більш довгостроковій основі не тільки з Євросоюзом, а й з Китаєм, Японією, Південною Кореєю та іншими азіатськими країнами. Це нові та одночасно потужні фінансові сили для прямих іноземних інвестицій в українську економіку. І вони у свою чергу теж хочуть зайняти своє гідне місце в структурі економіки такої територіально великої європейської держави, як Україна.

Тому з нашого боку необхідні більш енергійні зусилля щодо залучення міжнародних інвесторів. Особливо останнім часом, коли народні депутати підтримали урядовий законопроект із запровадженням нової системи продажу держпідприємств - більш прозорою і привабливою для зовнішніх і внутрішніх інвесторів. Тепер у нас достатньо голосів у верхніх ешелонах влади для того, щоб, наприклад, переглядати відносини з азіатськими країнами в принципі. Хоча треба погодитися з тим, що такий конструктивний рух тільки розпочинається.

Адже якщо подивитися на структуру інвестицій упродовж останніх п'яти років, то ніяк не складається враження, що головним завданням українських політиків і великих чиновників були модернізація виробництв і технологічне перетворення економіки. Але є надія, що з приходом інвестиційних грошей до капіталу приватизованих підприємств буде забезпечено могутню капіталізацію сучасних технологій. Відповідно, з'явиться попит на українське наукове розроблення. Головне тепер – це розуміння того, як до цієї мети дійти.

Це і є рішення системного характеру. Принципове питання: як це зробити? Думаю, зрозуміло поки таке: без конкурентного середовища і без роздержавлення неконкурентних підприємств домогтися цього нам не вдасться. Інакше будуть тільки разові експерименти. І постійно слід пам'ятати, що будь-які амбітні плани з приватизації не можуть обійтися без довгих інвестиційних грошей, без сучасних технологій і без інвестиційних ідей.

Олександр Гончаров,

Керівник сайту http://privatization.in.ua/,

Директор Інституту розвитку економіки України