banner banner banner banner

Провінція чи столиця? 5 книг, які змінять вашу думку про історію

З одного боку, як свідчать автори цих книжок, місце кожної людини в цьому житті – там, де вона народилася і де їй судилося зробити свій внесок в історію. З іншого боку, підказують інші, вибирати власну долю – це як визначитися між провінцією і столицею. У будь-якому разі головне для вас буде те, як ви самі позиціонуєте себе в цьому світі

Провінція чи столиця? 5 книг, які змінять вашу думку про історію
З відкритих джерел

Ігор Бондар-Терещенко

поет, драматург, арт-критик

З одного боку, як свідчать автори цих книжок, місце кожної людини в цьому житті – там, де вона народилася і де їй судилося зробити свій внесок в історію. З іншого боку, підказують інші, вибирати власну долю – це як визначитися між провінцією і столицею. У будь-якому разі головне для вас буде те, як ви самі позиціонуєте себе в цьому світі

Олексій Філановський. Провінціал. – Х.: Фабула, 2020

З відкритих джерел

Цей роман – захоплювальна подорож в епоху, що тривала на рубежі Відродження, коли церква шукала нові шляхи впливу на світ, у чому їй допоміг такий собі Дефан. Богослов і філософ, раціоналізатор і реформатор, винахідник безготівкових розрахунків та успішних методів впливу на можновладців. Не дивно, що починав він послушником у монастирі, а завершив кардиналом. І на все мав вагомі аргументи – і в тлумаченні Святого Письма, й у фінансовій галузі, коли йшлося про "монетизацію" віри, оскільки "Петра почитали во всем католическом мире, а "Банка ди Медичи" пока еще не вел финансовых операций в таких широких масштабах". Тож унікальні угоди духовно-лицарських орденів з банками, просування друкарства і навіть винахід лікеру "Шартрез" - усе це був він, славний герой роману Дефан. Недаремно на початку його блискучої кар’єри батько казав синові: "Что-то подсказывает мне, что тебе суждено прославить Арк, Авиньон и весь Прованс. А когда это случится, ты должен помнить, что живешь не ради титулов и славы, а ради свободы и счастья — для себя и других". Так воно і сталося, адже наш герой своєю працею як на благо церкви, так і для розвитку рідного краю довів, що іноді духовне не розходиться з мирським. Тим паче якщо сповідує такі істини побожна і глибоко переконана у своєму покликанні людина, якою був сам Дефан.

Катерина Лебедєва. 22: Містичний випадок на Вознесенському узвозі в Києві. – Х.-К., Видавець Олександр Савчук, Бібліотека українського мистецтва, 2020

З відкритих джерел

У романі про життя і смерть українського художника Леся Лозовського, автора обкладинок книг і, зокрема, "Сонячних кларнетів" Павла Тичини, йдеться про Київ 1917-1922 років, коли відбувалися неймовірні речі. Насамперед, звісно, це постійна зміна політичної влади, далі – зміни в мистецькому житті, постання Української Академії мистецтв, де герой роману вчився в Георгія Нарбута і Михайла Бойчука, видатних майстрів українського відродження. Але головне, що все це відбувається на тлі страшної трагедії – загадкової смерті у себе в помешканні 22-річного художника Лозовського. По суті, це белетризована оповідь про життя в мистецтві не лише жертви того часу, але й багатьох його учасників, про яких згадано в романі – від Леся Курбаса та Олександра Мурашка до Івана Падалки, Анатоля Петрицького, Михайля Семенка, Олександри Екстер та інших героїв тієї буремної епохи.

Пітер Померанцев. Це не пропаганда. Подорож на війну проти реальності. – К.: Yakaboo Publishing, 2020

З відкритих джерел

Історія саме про пропаганду, яку справді іноді важко помітити в нашому житті, де ані на мить не вщухає інформаційна війна. Крізь призму родинної історії, автор книжки – син відомого поета-дисидента Ігоря Померанцева – розповідає про те, як це робилося і робиться нині. "Ми живемо у світі оскаженілого масового намовляння, де засоби маніпуляції плодяться й розмножуються, у світі тарґетованої реклами, психологічних атак, хаків, ботів, вірувань, замаскованих під факти, глибинних фейків, фейкових новин, ІДІЛу, Путіна, тролів, Трампа… Ця книжка вивчає цю руїну, шукає, які проблиски сенсу можна ще врятувати, підіймаючи із сирих закутків інтернету, де тролі знущаються зі своїх жертв, проходячи крізь зарості над поверхнею історій, які є суттю наших суспільств, і зрештою намагаючись зрозуміти, як ми визначаємо себе".

Галя Аккерман. Безсмертний полк. Священна війна Путіна. – Тернопіль: "Навчальна книга Богдан", 2019

З відкритих джерел

У книжці відомої французької публіцистки розкрито джерела російського націоналізму, пояснено його спрямовану проти всього людства агресивну сутність (адже якщо перефразувати відомі слова Путіна, "нам потрібний такий світ, де буде тільки Росія"), викрито злочинний характер російського так званого патріотичного виховання, яке полягає в мілітаризації всього суспільства і перетворенні дітей на запрограмовані автомати для вбивства. Ця книжка - могутня пересторога для всього людства і надто вже актуальна для нас, бо ми - перший об’єкт у розбудові "русского мира", яку російські агресори в українській шкурі приховують балачками про "мир". "Протягом багатьох сторіч, - нагадує авторка, - російський народ вважав себе за носія месіанської ідеї, яка наближає його до Бога та істини і виправдовує його територіальні завоювання та панування над іншими народами".

Андерс Ріделл. Книжкові злодії: Про нацистські розкрадання бібліотек Європи та про спроби повернути літературну спадщину. – Х.: Фабула, 2020

З відкритих джерел

У цій книжці, перекладеній 17 мовами світу, розповідається про систематичне розкрадання гітлерівцями європейських бібліотек. Нацисти прагнули мати власну величезну книгозбірню, яка допомогла б їм панувати у світі, тому у приватних і державних бібліотеках вони обирали найцінніші екземпляри, щоб відправити їх до Німеччини, решту ж просто спалювали. "Найперше мене здивувало те, що в цій операції викрадання, яка простягалася від Атлантичного узбережжя до Чорного моря, зникли десятки мільйонів книжок, - зауважує автор. - Але крім цього, мою увагу привернуло ще дещо: книжки нібито були більш важливими ідеологічно. Витвори мистецтва здебільшого розподіляли між керівництвом нацистів, і в цьому списку не останнє місце посідали Адольф Гітлер і Герман Герінг. Витвори мистецтва мали показати, узаконити та вшанувати новий світ, який нацисти мали намір побудувати на руїнах Європи. Вони бачили цей свій світ красивішим і чистішим. Але в книжок була інша мета". Яка саме, дізнатися нескладно, хоч після війни ніхто не повертав ці книжки назад до місцевих бібліотек чи власникам (та й власники переважно загинули), тому вони так і залишалися в німецьких публічних бібліотеках. Проте сьогодні невеличка команда бібліотекарів намагається відновити історичну справедливість, встановити, кому належали викрадені книжки, та передати їх нащадкам власників.

Ігор Бондар-Терещенко

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>