Просто бути "президентом" чи "прем'єр-міністром" більше не модно

У Китаї Сі хоче бути імператором, а не президентом. У Росії Володимир Путін хоче бути царем, а не президентом. У Туреччині Реджеп Тайіп Ердоган хоче бути халіфом, а не президентом. В Єгипті Абдул-Фаттах Халіл Ас-Сісі хоче бути фараоном, а не президентом. В Угорщині Віктор Орбан хоче бути королем, а не прем'єр-міністром. В Ірані Алі Хаменеї вже отримав найбажаніший на сьогодні титул - верховного керівника. І він планує його зберегти. Таким тепер є сезон. І ніхто вже може не турбуватися про те, що подумає Америка

Просто бути "президентом" чи "прем'єр-міністром" більше не модно
Володимир Путін, Дональд Трамп, Реджеп Тайіп Ердоган З відкритих джерел

Томас Фрідман

Американський журналіст

У Китаї Сі хоче бути імператором, а не президентом. У Росії Володимир Путін хоче бути царем, а не президентом. У Туреччині Реджеп Тайіп Ердоган хоче бути халіфом, а не президентом. В Єгипті Абдул-Фаттах Халіл Ас-Сісі хоче бути фараоном, а не президентом. В Угорщині Віктор Орбан хоче бути королем, а не прем'єр-міністром. В Ірані Алі Хаменеї вже отримав найбажаніший на сьогодні титул - верховного керівника. І він планує його зберегти. Таким тепер є сезон. І ніхто вже може не турбуватися про те, що подумає Америка

Оригінал на сторінці The New York Times

Достатньо поглянути на рішення Комуністичної партії Китаю скасувати обмеження президентського терміну, що дає можливість Сі Цзіньпіну нескінченно перебувати при владі, щоб зрозуміти — на дворі авторитарних правителів настала весна. І ніхто вже може не турбуватися про те, що подумає Америка.

Просто бути "президентом" або "прем'єр-міністром" більше не модно — це данина 1990-м. Сі хоче бути імператором, а не президентом. У Росії Володимир Путін хоче бути царем, а не президентом. У Туреччині Реджеп Тайіп Ердоган хоче бути халіфом, а не президентом. В Єгипті Абдул-Фаттах Халіл Ас-Сісі хоче бути фараоном, а не президентом. В Угорщині Віктор Орбан хоче бути королем, а не прем'єр-міністром. В Ірані Алі Хаменеї вже отримав найбажаніший на сьогодні титул — верховного керівника. І він планує його зберегти. Отакий тепер сезон.

Новини за темою

Мартін Лютер Кінг якось зазначив, що "дуга морального всесвіту є довгою, але вона схиляється до справедливості". Якщо це так, то в цьому десятилітті вона, схоже, обминає кілька дуже великих і важливих країн. "Дуга історії, мабуть, менше схиляється до справедливості й волі, але більше — у бік 1930-х", — зазначив Майкл Манделбаум, автор книги "Провалена місія: Америка і світ після холодної війни".

Як би не хотілося, у цьому не можна звинувачувати лише одного Дональда Трампа. Хоча йому не тільки комфортно з такими іноземними лідерами: у випадку з Путіним і Сі він, здається, навіть боїться їх і заздрить обом.

Новини за темою

Якби ми намалювали карту світу з точки зору Трампа, то по одну сторону стіни на ній були б Трамп-тауер, Білий дім і резиденція Мар-а-Лаго. А по іншу — гольф-майданчики Трампа, країни, які виграли конкурс Міс Всесвіт, іноземні олігархи, які фінансували його компанію The Trump Organization, а ще прапорці, що позначають Північну Корею та американське посольство в Єрусалимі. Усе інше місце було б у плямах — "глушинах".

Але справа в тому, що Трамп також є відображенням того виснаження, яке панує в країні, яка просувала демократію. "Це почалося після 11 вересня, коли Буш загруз в Іраку та Афганістані, — каже Манделбаум, експерт із зовнішньої політики США. — Потім ситуацію загострила фінансова криза 2008-го. Обама вірив, що Америка і Близький Схід порозуміються, якщо ми виведемо звідти свої сили. А після цього ми отримали безглузду самозакоханість Трампа з його схильністю судити зарубіжних лідерів не за підтримкою прав людини або демократії, і навіть не за підтримкою США, а лише за тим, наскільки вони його хвалять".

Розстеліть перед Трампом червону килимову доріжку, і можете закатати стільки демократичних протестувальників, скільки вам буде завгодно.

Новини за темою

Утім, хто захоче дивитися на нашу нинішню демократію як модель для наслідування? На утримання Білого дому спрямовують 1 млрд дол., Конгрес став майданчиком для легалізації хабарництва, президент виголосив щонайменше 2 тис. брехливих висловлювань, що вводять в оману, з моменту вступу на посаду (і його власній партії на це плювати). Культ зброї тримає Конгрес у лещатах, прораховане комп'ютерами перекроювання виборчих округів дає можливість кандидатам обирати виборців, а не бути обраними ними.

Ми також маємо головну державну телемережу Fox News, яка ставиться до президента як до "дорогого лідера". Так само поводиться китайська компанія People's Daily щодо Сі.

Чи це та демократична модель, заради запозичення якої ви станете перед танком?

Є й інші тренди. Один з них — прагнення до стабільності. Наприклад, у країнах на зразок Єгипту, Ірану або Росії люди ставлять під сумнів нещодавні невдалі демократичні революції (або дивляться на хаос, що настав у Сирії та Лівії) і згадують відому арабську приказку: "Краще сто років жити за тиранії, ніж один день — за анархії". Правителі в цих країнах навчилися майстерно грати на цих популярних страхах нестабільності й анархії.

Новини за темою

До того ж поєднання кліматичних змін і падіння урядів у низці країн Близького Сходу, Африки і Латинської Америки призвело до того, що на дорогах по всьому світу тепер більше біженців, ніж будь-коли після Другої світової війни. Усі вони намагаються вибратися зі свого "світу безладу" до "світу порядку".

Ці потоки біженців стали зручною страшилкою для лідерів, які поєднують своєрідний агресивний націоналізм історичного призначення ("Тільки я зможу повернути нашій країні гідне місце у світі") з агресивним захистом національних кордонів. Такий підхід допомагає їм посилити владу і контроль над кордонами, а також відвернути увагу від того, скільки крадуть вони та їхні поплічники.

Водночас стрімкі зміни на ринку праці та у сфері соціальних норм виявилися для багатьох людей занадто швидкими. Тому вони шукають лідерів, які зведуть стіну, здатну зупинити вітер змін і повернути їх до 1950-х.

Зрештою, є технології. Як виявилося, вони є ефективними для мобілізації тих, хто простестує на площі. Але також стають ефективними для автократів, які використовували впізнання осіб, кібершпіонаж і збір даних, щоб успішно стежити за протестувальниками, арештовувати їх і змушувати їх мовчати.

У довгостроковій перспективі я все ще вірю, що ця фаза мине. Що стабільність і медові гори, які обіцяли ці сильні лідери, доведуть свою ілюзорність. І вільний потік ідей і людей, а також регулярна зміна керівників при владі доведуть свої переваги для побудови кращого майбутнього. Однак цього не буде, поки ми не доведемо їхню дієздатність тут, в Америці. Сьогодні цього немає.

У будинку немає кота, і на те є причина. Він загубився.

Томас Фрідман

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...