banner banner banner banner

Проста схема для Нацбанку: Як залучити гроші на розвиток економіки

Проста схема для Нацбанку: Як залучити гроші на розвиток економіки
З відкритих джерел

Олексій Кущ

економіст

У кожної країни є (або потенційно можлива) своя точка неповернення, яка визначається поточним демографічним, економічним, технологічним, фінансовим потенціалами. Ті економіки, які цю точку пропустили або не помітили – впадають у стан гомеостазу, тобто рівноваги із зовнішнім середовищем і більше схожі на колоду, яка пливе за течією річки, поки вона не приб'ється то до одного, то до іншого берега. Судан, Сомалі, Афганістан... Ми свою точку неповернення ще не пройшли і досі зберігаємо потенційну можливість перейти до так званої моделі самопідтримувального зростання, коли точкове велике вливання капіталу зможе завести економіку.

За рахунок чого ми поки тримаємося на плаву? За рахунок концепції дуалістичної економіки, розробленої свого часу Люїсом. Ця модель функціональна до тих пір, поки в країні можуть підтримуватися внутрішні перетоки капіталу, як фінансового, так і людського. Тобто поки місто розвивається за рахунок абсорбції людських і фінансових ресурсів села, Київ – за рахунок провінції, сектор послуг - за рахунок деіндустріалізації, внутрішній ринок споживання та інвестування – за рахунок грошових переказів трудових мігрантів. Власне, ми зараз спостерігаємо розворот на 180 градусів дуалістичної моделі, сформованої за часів СРСР: тоді індустріалізація відбувалася за рахунок села, зараз трудова міграція формується за рахунок деіндустріалізації.

Новини за темою

Україна - це класична країна з дефіцитом капіталу і відповідним профіцитом трудових ресурсів у вигляді трудової міграції за кордон. Економіка вже не може забезпечити роботою приблизно 5 млн осіб, які стали або сезонними, або постійними мігрантами. Але рано чи пізно потенціал дуалістичної економіки закінчиться, точно так само як у СРСР після виснаження ресурсів села почалися технологічний застій і криза продуктивності праці. Аналогічний процес відбудеться й у нас: коли з села нікому буде їхати в місто, а з провінції – до Києва, коли річка трудових мігрантів за кордон вичерпається – саме в той момент у нас настане та сама точка неповернення.

До початку коронакризи наша економіка трималася на двох тонких ниточках-драйверах зростання: споживчому попиті і капітальних інвестиціях бізнесу. У 2019-му приватний сектор профінансував капітальні інвестиції в Україні на суму понад 500 млрд грн, або еквівалент 20 млрд дол. Цей індикатор дуже показово порівнювати з розміром прямих іноземних інвестицій (2,5 млрд дол.), першим траншем МВФ (2 млрд дол.) і кредитів ЄС (1,2 млрд євро).

Тобто національний бізнес інвестує в свою економіку в рази більше, ніж всі залучені ззовні кредити разом узяті, заради отримання яких ми за допомогою "реформ" губимо той самий бізнес, який є головним донором інвестиційного процесу в національній економіці. У цьому контексті наші політичні "еліти "не просто уподібнюються до людини, яка рубає гілку, на якій сидить, але і ще знаходять спосіб у пориванні "замаху" періодично бити себе обухом по голові. Точніше не себе, а свій народ.

Ми стоїмо на порозі демографічно-економічної інверсії, коли темпи вибуття економічно активного населення перевищать темпи зростання продуктивності праці. І тоді ми "намацаємо" ту саму точку неповернення, подолати яку можна буде або за допомогою залучення трудових мігрантів із інших країн, або шляхом залучення в економіку всіх пенсіонерів, які ще стоять на ногах... Обидва ці варіанти для нас малоймовірні.

Ми перебуваємо в "пастці злиднів", або онтологічному колі бідності", який в простих словах можна описати так: "Щоб продати що-небудь непотрібне, потрібно купити що-небудь непотрібне, а в нас грошей немає..." У світовій економічній науці є теорія "великого поштовху", яка об'єднує дві концепції: "пастки бідності" і самопідтримувального зростання. Перейти від першої до другої – і є ключовим завданням України.

Один із теоретиків цього "переходу" - американський економіст Гарві Лейбенстайн, до речі, виходець із Волині, який входить до списку 100 найбільших економістів світу. Він говорив про те, що країни, які розвиваються, не можуть дозволити собі низьку динаміку зростання, оскільки в цьому разі вони потрапляють до "пастки бідності", коли старіння населення (або інша крайність – його зростання) входять у диспаритет із темпами зростання ВВП, що призводить до непродуктивного зростання соціального навантаження на бюджет. Саме це і відбувається в Україні, коли з кожним роком податковий перерозподіл валового продукту через бюджет зростає, але самі соціальні стандарти – лише погіршуються.

Якщо взяти за точку відліку 2013-й рік, то валютний еквівалент нашого ВВП для збереження константи соціального навантаження повинен був би скласти сьогодні не менше 250 млрд дол. А складе в 2020-му всього 140 млрд, що говорить про дефіцит національного доходу на цю мить у розмірі понад 100 млрд дол. на рік. Знову ж порівняємо цю суму з величиною зовнішніх кредитів. Ця ситуація називається "квазістабільною моделлю рівноваги Лейбенстайна".

Але Лейбенстайн дає і рецепти виходу з цієї пастки. У своїй роботі "Економічна відсталість та економічне зростання" він говорить про те, що "мінімальне критичне зусилля" у вигляді капітальних інвестицій має скласти від 15% ВВП. Цей "першопоштовх", як стартер, має запустити економічний двигун, створивши криві розширення підприємницької діяльності, які схожі на кола від каменя, який впав у річку.

Мінімальний рівень капітальних інвестицій для нас – приблизно 25 млрд дол. на рік. Але ще стільки ж потрібно для формування того самого "великого поштовху", концепцію якого на Заході розробили для індустріалізації європейських країн після Другої світової війни.

Держава повинна вибрати 2-3 галузі-лідери у сфері промисловості і сконцентрувати на напрямку "головного удару" всі наявні ресурси. Виникає модель незбалансованого зростання, коли кілька галузей за рахунок "першопоштовху" різко вириваються вперед, але потім приватні інвестиції активізуються в пов'язаних з ними інших галузях, і дисбаланс вирівнюється. Це і є діалектика зростання, а не бідності.

Внаслідок "першопоштовху" починається фаза самопідтримувального зростання (концепція етапів зростання економіста Ростоу), яка проходить через шість етапів: традиційне суспільство; перехідне суспільство; суспільство зростання (злет); зріле суспільство; суспільство споживання; суспільство пошуку стандартів якості життя (інформаційне суспільство).

Україна на цю мить застрягла в перехідній фазі і поступово скочується до традиційного аграрного укладу, тобто рухається не вперед, а назад. Але наше завдання все ж перейти до фази "злету", або до концепції суспільства зростання. Цей період може тривати у нас 20-30 років і в кращому випадку привести нас у фазу зрілого суспільства до 2050-го року, коли вся Європа вже буде перебувати в стані інформаційного суспільства і шукати стандарти якості життя, але це все одно краще, ніж до 2050-го року перетворитися на аграрну "наддержаву" із населенням у 20 млн осіб у вигляді пенсіонерів і дітей, деградованих міст та зруйнованої інфраструктури.

Але де взяти гроші для "першопоштовху", адже Захід не дасть, так само як і Схід, Південь і Північ.

112.ua

І тут ми згадуємо про горезвісні "матрацні" гроші населення. НБУ публікує дані про чисту міжнародну інвестиційну позицію України. В активах, у розділі "готівкова валюта поза банками", рахується на сьогодні 89,5 млрд дол., хоча в 2000-му цей показник становив лише 6,1 млрд дол.

112.ua

Найбільший відтік валюти в готівкову форму стався у нас на 2006-2007 роках (темп зростання індикатора на рівні 60% на рік). У 2016-му спостерігався зворотний процес. Впродовж останніх років цей індикатор практично не змінився.

Не всі ці гроші можна залучити в економіку, але про 30-40 млрд дол. можна говорити точно.

Ключова проблема тут - недовіра населення до держави та національної фінансової системи, особливо після банкопаду 2014-2015 років.

Облігації Мінфіну не вирішать проблему: залишки на його казначейських рахунках не перевищують у середньому 2-3 млрд дол. в еквіваленті, і, залучаючи таку суму, він свідомо не зможе її повернути. Окрім того, ОВДП, нехай і валютні, очевидно не розраховані на рядового покупця: потрібно відкривати електронні рахунки в цінних паперах, платити торговцю цінними паперами комісію. Якщо це будуть гривневі облігації - виникає ризик інфляційних і девальваційних втрат, особливо на тривалому терміні обігу. У населення, на відміну від нерезидентів, немає інсайдерської інформації з "високих кабінетів", і простий інвестор точно не знатиме, коли потрібно терміново закрити позиції в ОВДП і відкрити в доларах.

Новини за темою

Потрібна максимально проста схема залучення грошей, плюс максимальна гарантія повернення і надійний механізм хеджування валютних та інфляційних ризиків.

Таким інструментом може стати документарний валютний сертифікат НБУ, який продається виключно фізичним особам - громадянам країни. Зараз у Національному банку ніхто навіть не думає про запуск такого механізму, тому все нижчеперелічене є лише нашою пропозицією.

Валютний документарний сертифікат - це цінний папір на пред'явника, номіналом, наприклад, у 100 доларів, ставкою купона в 5% на рік і терміном обігу – 10 років. Таким чином, купуючи валютний сертифікат, його власник отримує цінний папір номіналом 100 доларів і десять купонів, номіналом по 5 доларів кожен. У кожного купона є свій серійний номер і дата погашення. Наприклад: 2021, 2022, 2023... Це означає, що перший купон можна перевести в готівку після 1 січня 2021-го, другий – після 1 січня 2022 тощо.

Сам сертифікат погашається через десять років. Сертифікат і купони перебувають в обігу незалежно один від одного. Гроші отримує їхній пред'явник після закінчення зазначеного терміну. Первинне погашення здійснюють комерційні банки в будь-якому відділенні, виходячи з обмінного курсу НБУ на дату пред'явлення сертифікатів/купонів до платежу. Надалі банки можуть відразу інкасувати ці сертифікати/купони, здавши їх до НБУ або тримати їх у себе в касі, чекаючи більш вигідного курсу гривні до долара; або знову продати їх покупцям. Ступінь захисту сертифіката повинна бути як у звичайної гривневої банкноти в 1000 гривень. Протягом усього терміну звернення господар сертифіката може віддати його в заставу, продати з дисконтом/премією (залежно від цінової кон'юнктури), подарувати, заповідати, обміняти і навіть використовувати як засіб платежу за згодою продавця.

Привабливість такого інструменту - ніяких посередників у вигляді торговця цінними паперами, легкість придбання в будь-якому відділенні банку, відсутність необхідності у відкритті електронних рахунків, легкість погашення, незастосування фінансового моніторингу, висока ліквідність та оборотність, захист від інфляції і девальвації, стабільний і гарантований дохід протягом тривалого періоду часу.

Що робитиме із залученою валютою НБУ?

Ті 30 млрд дол., які НБУ залучить у населення протягом 2-3 років, повинні бути депоновані в його золото-валютних резервах у безготівковій формі як гарантія платежу. На суму залученої валюти Нацбанк може емітувати гривню шляхом надання довгострокового рефінансування комерційним банкам, за умови, що отримані кошти вони будуть направляти у вигляді кредитів у реальний сектор економіки з банківською маржею не більш ніж 1%. При ставці рефінансування 6% кредити суб'єктам господарювання обійшлися би в 7% річних. Доходи від такого рефінансування своєю чергою спрямовувалися би до спеціального фонду для виплати відсотків за валютними сертифікатами.

Йдеться про планову емісію в межах 300 млрд грн, що, враховуючи показник "широких грошей", або грошової маси в розмірі 1,5 трлн грн, склало би 20% від агрегату М3 на рік.

Тут особливу роль відіграють так звані коефіцієнти Маршалла, які показують рівень монетизації тієї чи іншої економіки, а розраховуються вони як відношення грошової маси до ВВП.

Якщо взяти азійські країни, багато з яких мають сировинну спеціалізацію і є перехідними, то можна побачити чітку залежність між рівнем монетизації та економічним розвитком. Найбагатші країни мають, як правило, дуже високий рівень монетизації і при цьому досить низькі показники інфляції. Так, в економіках з рівнем ВВП у розмірі 10-50 тис. дол. на душу населення грошова маса перевищує ВВП (рівень монетизації понад 130%), а інфляція - в межах 0-3%.

Країни, які розвиваються (ВВП на душу населення від 2,6 до 10 тис. дол.), характеризуються середнім рівнем монетизації: 50-60% та інфляцією до 8%. Найбідніші країни (ВВП на душу населення до 2,6 тис. дол.) мають низький рівень монетизації (35-40%) і рівень інфляції вище 8%. Це, як правило, сировинні економіки з високим рівнем трудової міграції та корупції.

Україна внаслідок жорсткого обмеження рівня монетизації економіки, як ви вже здогадалися, опустилася в кошик найбідніших країн: ВВП на душу населення нижче 4 тис. дол. і монетизація на рівні 37%, але за аномально низької інфляції.

Враховуючи, що найближчим часом дефлятор (темп приросту номінального ВВП) складе 10-15%, приріст грошової маси на 20% поступально поліпшив би рівень монетизації нашої економіки, вивівши його за п'ять років на рівень 60% ВВП, тобто як у країнах, які динамічно розвиваються.

Окрім того, першопоштовх з боку НБУ призвів би до ефекту мультиплікатора, стимулювального зростання здорової "економічної тканини" у вигляді все нових і нових учасників ринкової гри. А також - до зростання кредитування економіки з боку банків, які би потягнулися за НБУ, слідуючи за кільватером його політики. А додаткове вкидання ліквідності в економіку стало би своєрідним магнітом для зростання приватних інвестицій, як внутрішніх, так і зовнішніх. Але все це за умови реалізації національної промислової політики, доместикації (локалізації) виробництва, раціонального протекціонізму і захисту внутрішнього ринку. Лише в такому випадку валютні сертифікати НБУ могли би повторити успіх "сіяча" внутрішньої позики у вигляді золотого червінця 1923-го року.

Але для всіх цих реформ потрібні політики-модерністи, які ставлять перед собою мету модернізації національної економіки і нової реіндустріалізації. Політики не ортодокси і не мейнстрімного мислення. Але поки на Грушевського, Банковій та Інститутській засідають їхні повні антиподи…

Олексій Кущ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

 

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>