Пропагандистські кейси Кремля: Аналіз ситуації та рецепти протистояння

Уряд і парламент намагаються обмежити вплив російської пропаганди різними заборонами, проте цього недостатньо. Потрібно підвищувати рівень життя, і тоді буде звужуватися база тих, хто піддається впливу пропаганди

Пропагандистські кейси Кремля: Аналіз ситуації та рецепти протистояння
Фото з відкритих джерел

Микола Давидюк

Політолог

Уряд і парламент намагаються обмежити вплив російської пропаганди різними заборонами, проте цього недостатньо. Потрібно підвищувати рівень життя, і тоді буде звужуватися база тих, хто піддається впливу пропаганди

За останній рік російська пропаганда вийшла далеко за межі пострадянського простору, чим зруйнувала міф деяких європейських політиків про те, що це виключно проблема країн соціалістичного табору та тих, які входили до Радянського Союзу.

Насправді ж путінська пропаганда уже дісталась до виборів у США, в Німеччині, у Франції, Чехії та Австрії.

Сьогодні у світі, і в Європі зокрема, недостатньо враховуються уроки, які могли б бути винесені з військових конфліктів на території України та Грузії. Хоча даний досвід мав би бути взятий до уваги на найвищому політичному рівні з точки зору захисту медійного та інформаційного полів багатьох країн Європейського Союзу та країн, які розташовані близько до Росії, які мають пряму загрозу, і країн, які не мають спільного кордону з Росією, але мають спільні геополітичні загрози.

Власне, розбираючи ці впливи, потрібно виділити кілька критеріїв, інструментів, які найчастіше використовують для впливу на інші держави.

Фейк-ньюз

В першу чергу, це фейки і провокації, так звані неправдиві новини, вигадки, які дуже часто використовує Кремль, щоб чинити медійний та політичний пресинг.

Один з таких прикладів – це історія зґвалтування дівчинки Лізи. Про це заговорили вперше у Німеччині кілька років тому, коли Росія намагалася дискредитувати німецький уряд, поліцію, мобілізувати власну проросійську спільноту проти високопосадовців. Історія провалилась в силу швидкої і прозорої діяльності правоохоронців, а також застереження німецьких високопосадовців про те, що не варто втручатись у внутрішній простір країни.

Другий такий приклад – екс-прем’єр-міністр України Яценюк, який нібито у 91-у році воював у Чечні і вбивав людей. На свій захист обвинувачений надає беззаперечні факти про те, що він був ще студентом і вчився в університеті у Чернівцях. В той же час кремлівський рупор розповсюджує зовсім інший меседж, а враховуючи масштаби кремлівського інформаційного впливу, конкурувати із ним важко.

Новини за темою

Третій випадок нещодавно стався у Польщі і стосувався побиття за етнічним національним мотивом у Гданську. Дану інформацію підхопили польські та українські ЗМІ. Це сприяло ворожнечі між народами. Але згодом було визначено, що це неправда. Інформація не підтверджена і ніякої національної ворожнечі в даній ситуації не було. Незважаючи на те, що фейк спростували, новина спрацювала і в багатьох людей залишився такий собі гіркий медійний осад.

Фейк-ньюз зазвичай використовуються виключно з однією метою – грати на міжнаціональній, міждержавній та внутрішньодержавній ворожнечі, намагаючись вводити в конфлікт ті країни та соціальні групи, які дружать між собою і можуть разом протистояти кремлівському впливу. Їх же в свою чергу намагаються розсварити.

Пранкери

Ще один прояв російської пропаганди – це підставні телефонні дзвінки начебто від високопоставлених політиків та чиновників, з метою зливу певної непублічної інформації.

Їх діяльність можна вважати інновацією Кремля. Особливо коли вони починають працювати не тільки на внутрішній політичній арені, але і на зовнішній. Наприклад, коли був дзвінок з Киргизстану українському президенту. Як виявилось згодом, насправді це була робота російських пранкерів, а не президент Киргизстану. Виникає питання, як вони отримали доступ до президентських закритих державних ліній Киргизстану? Але, в сухому підсумку новина знайшла своє місце в багатьох поважних медіа.

Інший приклад – дзвінок начебто міністра МВС України міністру МВС Грузії щодо чутливого на той час питання Михайла Саакашвілі, що в результаті призвело до спекуляцій. Точно така ж ситуація з бойовиками-терористами, депутатами, громадськими діячами, лідерами думок, яким телефонували пранкери і створювали фейкові сенсації, отримуючи потрібний суспільний для Кремля резонанс.

Новини за темою

Щодо протистояння таким інноваціям Кремля можна представити тільки миттєву реакцію прес-служб державних органів. Для прикладу, в Україні за останні роки дуже сильно перебудували свої інформаційні-медійні відділи. І якщо раніше це були виключно ритуальні органи, то сьогодні вже можна говорити, що це достатньо ефективні, хоч і не ідеальні, інформаційні центри, які навчились протистояти брехливій інформації.

Прикладом вдалої роботи цих органів може бути кейс "Анни де Київ", яку в Парижі на зустрічі із президентом Макроном Путін назвав "Анною де Рус", намагаючись присвоїти українській княгині російське коріння.

Після чого твіттери українських офіційних осіб реагували настільки швидко і настільки яскраво, що це призвело до того, що на наступній зустрічі Макрона із президентом України президент Франції у своєму виступі згадав цю ситуацію і розставив усі правдиві точки над “і”. Фейк, де тролем виступав сам Путін, не запрацював.

Соціальні мережі

Третій кейс – це соціальні мережі, які політична Росія дуже часто використовує для накачки трафіком власних російськомовних ресурсів, які використовуються виключно для донесення пропагандистських меседжів Кремля.

Україна зупинила даний фактор російської пропаганди, заборонивши російські соціальні мережі (власниками яких є наближені до Кремля фонди та олігархи), припинивши роботу основних новинних агрегаторів, пошукових систем та інших сайтів, які використовували з кількох мотивів:

1) джерело трафіку для пропагандистських сайтів;

2) збір bigdata для аналізу настроїв українців та планування власних інструментів впливу;

3) мобілізація для військових дій, яка дуже часто використовувалась, наприклад, на сході України. Тоді набирали людей за гроші для того, щоб воювати на українській території і вбивати українських військових.

Заборона російських соціальних мереж в Україні вже дала певні результати, бо щодня ці сайти недоотримають порядку 20 мільйонів щоденних переглядів, що, в принципі, дає змогу обмежити доступ до пропагандистської інформації.

Але в той же час, цей інструмент несе і певну загрозу – це внутрішньополітична конкуренція, яка потім може негативно вплинути на тих, хто впроваджує ці нововведення.

Роспропаганда та глобальні політичні виклики для "Фейсбука"

Соціальна мережа, яка донедавна вважалась місцем для розваг, спілкування друзів та родичів, коментування фотографій котиків та собачок, сьогодні стала серйозним політичним інструментом світового рівня, набравши 2 мільярди користувачів. Через що і була використана Кремлем для втручання у президентські вибори у США, референдум під час Брексіту, вибори у Франції та Чехії.

Новини за темою

Через це новий виклик для соціальної мережі, адже з однієї сторони це етап дорослішання компанії та перехід на новий рівень, а з іншої сторони загроза для країн, які дуже часто можуть бути беззахисні перед вправними маніпуляціями кремлівських пропагандистів.

Як протистояти російській пропаганді?

І наостанок. Протистояти інформаційній агресії можуть виключно дві речі:

  1. Сильне громадянське суспільство – найкраща зброя проти таких автократичних проявів. А саме: свідомі та грамотні журналісти, блогери, громадяни, які активно налаштовані проти пропаганди і брехні, які готові захищати і себе, і свою країну, і правду.
  2. Соціально-економічний стан території. Як демонструє приклад Донбасу, та маса, яка найлегше далась російській пропаганді – це або найбідніші верстви населення, або найбагатші (0,1%). Найбагатші, зрозуміло, – це політичні і фінансові еліти, які були підкуплені. А найбідніших використали виключно як найпростіші об’єкти для маніпуляції. Те саме, до речі, відбулось нещодавно у Німеччині на виборах. Ліву популістську партію "Альтернатива" в основному підтримала східна Німеччина, яка є біднішою в порівнянні з іншими регіонами.

Уряд і парламент намагаються обмежити вплив російської пропаганди різними заборонами, проте цього недостатньо. Потрібно підвищувати рівень життя, і тоді буде звужуватися база тих, хто піддається впливу пропаганди.

Наприклад, пенсіонерів дуже часто Кремль використовує як головну запоруку для приходу лівих популістів до влади під проєвропейськими прапорами. Сьогодні дуже широко використовується ностальгія за Радянським Союзом і за його найкращими роками, яка може приводити до влади потрібні для Кремля партії, що потім можуть відстоювати пропутінські інтереси.

Так, наприклад, для України це можуть бути ті ж проєвропейські партії, яскраві політики, які говорять правильні речі, але в потрібний час будуть використовувати свій політичний вплив і свої електоральні досягнення виключно з однією метою – підігрування агресору.

Тому дуже важливо все-таки дбати про сильне громадянське суспільство, про розумний, достатньо заможній електорат, і, найголовніше, про державний інтерес, тому що порушення суверенітету і кордонів може сприяти тому, що на цю територію можуть зайти ворожі війська.

Микола Давидюк

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>