Проект бюджету-2019: Красиві цифри для гнітючої реальності

Проект бюджету-2019: Красиві цифри для гнітючої реальності
Відкриті джерела

Олексій Кущ

економіст

Уряд презентував концепцію проекту бюджету на 2019-й рік. Назва містка і така, що запам'ятовується: "Бюджет розбудови країни". Хоча на моїй пам'яті ще жоден Кабмін не пропонував щось протилежне, на зразок "Бюджет стагнації" чи "Бюджет проїдання". Гарне українське слово "розбудова" стало вже загальним місцем державної політики та чиновницького сленгу. Всі 27 років вживаємо префікс "роз" і ніяк не перейдемо до префіксу "по", що дозволило би просто побудувати якісний дім для 42 млн українців чи скільки нас там ще залишилося. До речі про кількість, яка у нас має значення: перед виборами ніхто в уряді так і не перейнявся необхідністю провести перепис населення і закласти на нього необхідну суму бюджетних витрат. Презентуючи майбутній кошторис країни, прем'єр зазначив, що його караван іде, незважаючи на підказки з боку заздрісників і недоброзичливців. Мовляв, це вже третій бюджет. У зв'язку з чим якось відразу пригадується діалог з відомого фільму "В бій ідуть одні старики", який у дещо зміненому вигляді міг би звучати приблизно так: "Що, не подобаюся? Що Ви на мене так дивитеся? - Ти у мене третій…".

Новини за темою

На титульній сторінці кабмінівської презентації красувався якийсь міст, ось тільки який? Ну вже точно не Керченський. Навіть відразу і не пригадаєш, коли у нас в країні запускали новий мостовий перехід. Щоправда, вищі державні мужі зараз змагаються між собою в "хотінні" побудувати міст. Один з них заявить про міст через Дунай, інший – через Дністер. Іноді "хочуть" через Дніпро і Південний Буг. Поки вдається лише "вічно" ремонтувати Південний міст у Києві.

Загалом, політика - це все минуще, а бюджети - вічні… На наступний рік закладено зростання ВВП у розмірі 3%. Цей показник відповідає прогнозу і на цей рік. Правда, в 2018-му в бюджету була "маленька" фора. Вся справа в тому сегменті ВВП, який припадав на підприємства, розміщені на підконтрольних територіях, але зареєстровані в фіскальній системі України. У минулому році в результаті блокади приблизно 1% ВВП був втрачений. Особливо це торкнулося сектора видобутку корисних копалин, у першу чергу вугілля. В цьому році чинника економічної блокади тимчасово окупованих територій уже не було – саме тому у валового продукту сформувалася більш сприятлива база для порівняння і зростання. Це в 2017-му показник ВВП спершу склав 2,1%, і лише за допомогою ручного перегляду НБУ, який розгледів додаткові неформальні трансферти трудових мігрантів на кілька мільярдів доларів, Держстат ціною напруги всього статистичного апарату зумів "натягнути на кукан" ВВП, піднявши планку його зростання до 2,5%. В поточному році вже не було "важкої" бази порівняння, та й технологія підрахунку грошових переказів фізичних осіб з-за кордону успішно обкатана, так що розмір ВВП можна "малювати" краще за ад'ютанта Попандопуло. Треба 3% - намалюємо три. До речі, мірою "полегшення" економіки і випадання з неї навіть не окремих підприємств, а цілих галузей, база порівняння ВВП буде "полегшуватися" щороку, і взагалі наш валовий продукт буде ставати дедалі "тоншим" і "стрункішим". У такому форматі економічної політики зростання ВВП скоро можна буде стимулювати за рахунок збільшення випічки на "Хлібозаводі №5"…

Новини за темою

Що стосується курсу, то після 30,1 грн/дол., якими лякали українців у цьому році, на наступний рік вирішили порадувати всього 29,4 грн/дол. І це при тому, що 2019-й – рік подвійних виборів (президента і парламенту) плюс супутня політико-економічна турбулентність. І найголовніше – повернення зовнішніх боргів. А це мільярди доларів, які дуже важко буде перепозичити навіть у МВФ, враховуючи, що здатність домовлятися в нинішніх провладних еліт скоротилася до життєвого циклу синантропної мухи. А просто так гроші нам вже ніхто не дасть. Хоча в частині погашення зовнішньої заборгованості уряд випромінює такий оптимізм, що затьмарює сонце: в 2018-му планується скоротити рівень зовнішньої заборгованості до ВВП до 60%, в 2019-му до 52,2%, а в 2020 – до 49%. Таким чином, скептики і ретрогради, які думають, що вихід України полягає у наборі з двох альтернатив (дефолт або рефінансування боргів, тобто заміна старих на нові, довгі і дешеві), остаточно осоромлені. Борги будуть погашатися, про що і свідчить зменшення їх відношення до валового продукту. Щоправда, є ще варіант, що пропорцію буде покращено за рахунок стрімкого зростання економіки, але шансів на подібний розвиток подій небагато. Контроверсійно до курсового оптимізму прозвучала оцінка торгового дефіциту (товари і послуги): планується його розширення з нинішніх -10,4 млрд дол. до -11,7 млрд дол. За умов відсутності прямих іноземних інвестицій перекрити цю дірку можна лише за рахунок запозичень або збільшивши трансферти заробітчан. Загалом експорт робочої сили буде посилено, адже крім додаткових кількох мільярдів доларів надходжень у платіжний баланс країни це призведе ще й до зменшення шкідливого електорату. Ну а в частині створення стимулів для міграції з країни найбільш активної частини населення наші чиновники не знають собі рівних. Із рештою можна буде побалакати мовою субсидій і мінімалки. До речі, про мінімалку: її планують підвищити до 4175 гривень. Загалом, як завжди, підвищувати платоспроможний попит уряд має намір за допомогою видавлювання з бізнесу більшої питомої ваги "білих зарплат". Взагалі індикатор мінімальної зарплати перетворюється на якийсь сакральний символ підвищення добробуту аборигенів: всі про нього чули, ніхто за такі гроші не працює, але якщо "він" підвищується – це добре для племені.

Новини за темою

Інфляція в наступному році планується на рівні 7,4%, а на поточний - 9,9%. Остання цифра взагалі цікава: уряду потрібно обов'язково перед виборами скоротити цінову динаміку до однозначного числа. Це добре "продається" у політичних рекламних роликах. Так, 9,9% - це не десять, хоча НБУ з його правилами округлення дріб'язку був би явно проти. Таким чином, в наступному році на нас чекає нова пісня з альбому НБУ "інфляційне таргетування" під назвою "сім-сорок".

Що стосується доходів зведеного бюджету, то вони заплановані на рівні 1,292 трлн грн, зростання на 130 млрд грн. При цьому ВВП у фактичних цінах має вирости з 3,45 трлн грн в поточному році до 3,9 трлн грн в наступному. І ось тут ми підходимо до найцікавішого місця – адекватності бюджету реального стану економіки і його впливу на неї. Рівень перерозподілу бюджету на 2019-й рік складе як мінімум 33% ВВП. У сучасному світі цей індикатор є ключовим у визначенні податкового навантаження в тій чи іншій країні. Розвинені держави, економічне зростання яких перебуває в інтервалі 1-2%, можуть дозволити собі розподіляти через бюджет 40-45% ВВП, а в деяких випадках і всі 50%. Ефективні державні інститути дозволяють їм достатньо швидко і прозоро використовувати через статті бюджетних витрат значну частину валового національного продукту. Цьому сприяє і висока якість державного управління. Розподіл здійснюється переважно на користь соціальних статей. Такі країни, як Китай, можуть дозволити собі нарощувати державні інвестиції в економіку і проводити незалежну внутрішню промислову політику. У свою чергу ті країни, які ставлять перед собою за мету вихід із кризи і набір високих обертів економічного розвитку, традиційно значно знижують перерозподіл бюджету через ВВП. Свого часу Японія для виходу з повоєнної кризи в період 1945-1960 років скоротила бюджетні видатки з 30 до 19% ВВП. І це в період повоєнної розрухи, коли люди страждали від голоду і тотального безгрошів'я. Росія за останній час, в умовах санкцій, суттєво скоротила видатки бюджету щодо ВВП (до 20%) і планує скоротити ще – до 14%, пам'ятаючи про долю колишнього СРСР, який перед своїм крахом розподіляв через бюджет до 70% ВВП. Польща, яку в нас часто люблять згадувати за приклад, розподіляє за допомогою бюджетних механізмів всього 19% ВВП.

Новини за темою

Все це говорить про те, що в нашому уряді так і не прийшли до усвідомлення того, що національна економіка не запрацює без зняття бюджетного зашморгу з її горла. Не по Савці свитка – ми не можемо витрачати на рік майже третину ВВП. З таким показником макроекономічного перерозподілу ми ніколи не вийдемо на стійку динаміку зростання в 7-8%. Та ж Японія, яка в 1950 році за показником ВВП на душу населення в шість разів відставала від США, до 1980-х років практично нівелювала відставання і тільки після досягнення якісних показників ключових економік світу почала поступово підвищувати рівень бюджетних видатків – до 32% у 1990 році.

Оптимальний рівень бюджетного навантаження для України – не більше 25% ВВП, тобто при запланованому на майбутній рік розмірі валового продукту в 3,9 трлн грн витрати бюджету потрібно встановити на рівні не більше 975 млрд грн. З урахуванням планового дефіциту доходи зведеного бюджету не можуть перевищувати 900 млрд грн. Таким чином, в майбутньому році з економіки надмірно вилучать майже 400 млрд грн, які могли дати приблизно 1-2% додаткового приросту ВВП. Це ті дорогоцінні відсотки в динаміці розвитку, яких нам так не вистачає для виходу на більш динамічний рівень зростання (від 5% на рік). Відсутність пакету економічних реформ, особливо в частині структурної перебудови економіки, змушує уряд весь час відкладати очевидне – скорочення монетизації держави (розподіл ВВП через бюджет).

Новини за темою

Уряд в гонитві за сиром у вигляді нового мільярда "на соціальні програми і дороги" радо потрапив у просту "бюджетну пастку": можна збільшувати абсолютне значення дефіциту (в 2019-му він запланований на рівні 90 млрд грн) і при цьому декларувати його відносне скорочення (по відношенню до ВВП). В наступному році бюджетний дефіцит складе не більше 2,3% валового продукту. Виглядає все це дуже презентабельно, от тільки за красивою ширмою - інфляційний механізм роздування ВВП, який дозволяє одночасно підвищувати бюджетні доходи і виконувати вимогу МВФ щодо показника бюджетного дефіциту. Очевидно, що цей сценарій ніяк не поєднується з жорсткою монетарною політикою НБУ у вигляді високої облікової ставки та низьких темпів нарощування грошової бази. Значить, НБУ і надалі буде виконувати роль "інструменту примусу уряду до послуху" в руках президента. "А якщо не будуть слухатися – відключимо кеш". Можна нарощувати бюджет за допомогою інфляції або реального зростання економіки, можна поєднувати перше і друге, що успішно робили практично всі українські уряди. Але в 2014-му році в Кабміні явно втратили міру і чуття балансу. Відтоді міністри так захопилися, виплачуючи знецінені зарплати і пенсії за рахунок інфляції, що вже не можуть зупинитися і вимагають нової "дози". У наступному році номінальний приріст доходів бюджету становитиме 11%, і значить знову три з чотирьох гривень надходжень до бюджету будуть забезпечені за рахунок зростання цін, а не реальної економіки.

Хоча нинішньому уряду в наступному році достатньо втиснути в дев'ятимісячний бюджет всю його річну норму за доходами, використовуючи авансову сплату податків та інші механізми, наприклад, форсоване перерахування прибутку НБУ. А далі вибори і пісня "сім-сорок", майже як і запланована інфляція: "Семь-сорок наступило. Часами всё отбило, а поезд не приехал. Нет его и всё, но вот: мы всё равно дождёмся, мы всё равно дождёмся, даже если он опоздает и на целый год".

Олексій Кущ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів