Продаж землі іноземцям як практика неоколоніалізму відсталих держав

Продаж землі іноземцям як практика неоколоніалізму відсталих держав
З відкритих джерел

Олексій Кущ

економіст

Якщо перечитати старі латиноамериканські романи, можна побачити багато схожого з Україною. У нас довгі роки суверенітет країни забезпечувався так званим олігархічним консенсусом. Результатом якого була олігархічна суб'єктність країни на міжнародній арені.

Головний принцип: "Техас можуть грабувати тільки техасці". Розквіт цієї моделі припав на часи президента Кучми. У країнах Південної Америки різні "Хуани Росаси", також формували місцеву монопольну надбудову, головним чином завдяки лендлордам.

Ця модель останніми роками в нас зазнала суттєвої ерозії: олігархи вже не могли забезпечувати економічну та соціальну стабільність країни. Олігархічну суб'єктність частково замінили на зовнішнє управління.

У нашій країні сформувався потужний прошарок лобі інвестиційних банкірів, які поступово скупили основні борги держави та отримали контрольний пакет голосів в умовній раді кредиторів. І олігархи, і фінансові спекулянти не є "друзями Риму", тобто українського народу, але переслідують свої вузько егоїстичні групові інтереси.

Олігархи з урахуванням володіння матеріальними активами територіально прив'язані до України і чудово розуміють, що за межами країни вони є звичайними парвеню, родом з 90-х, і лише в нас – "кращі люди міста". Група інвестиційних банкірів є транснаціональною за своєю природою, і єдина турбота її – це сума електронного кешу на особистих рахунках.

Новини за темою



Вони і в Лондоні можуть знайти собі застосування, якщо в Україні буде дуже "жарко". Відповідно, олігархи та їхні партії намагаються грати в популістську політику і загравати з народом, а політичні сили лобі інвестиційних банкірів орієнтуються виключно на зовнішнє управління.

Зібратися їм – що підперезатися. Саме тому вони реалізують найбільш антисоціальну токсичну політику цинічних мізантропів, яка постійно камуфлюється під "реформи", "лібертаріанство" та іншу смислову лабуду.

Те саме відбувалося і в країнах Латинської Америки, коли місцеві ФПГ були потіснені транснаціональними корпораціями та їхніми повпредами у вигляді торгової буржуазії. У нашому випадку замість торгових груп зовнішнього впливу було активовано фінансові.

Головний акцент їхньої політики – захоплення матеріальних активів в Україні, у тому числі землі. З одного боку, може здатися надуманим факт подібної фінансової експансії. Навіщо їм наша земля або державні підприємства. З іншого боку, якщо це таки правда, чи так уже варто опиратися "золотому дощу", адже успіх таких країн, як Польща, Туреччина, Китай, Південна Корея та інших, ґрунтується на успішному залученні прямих іноземних інвестицій. 

Але тут якраз уся суть у тому, що в XXI столітті нам доведеться мати справу не з класичними ПІІ, які приходили в країну для реалізації ефективних бізнес-проектів, створення нових робочих місць, зростання ВВП і мультиплікації внутрішніх активів (зростання капіталізації бізнесу). Йдеться про "зайві гроші". А що, невже такі є? Виявляється, "зайві гроші" з'явилися після кризи 2008 року.

Джеффрі Гундлах, керівник фонду DoubleLine Capital, виступаючи в Лондоні, оцінив ймовірність рецесії в США до початку чергових президентських виборів 2020 року на рівні 75%. Це означає, що слідом за Європою, Японією та Швейцарією найбільша економіка світу також може зануритися в трясовину негативних або нульових процентних ставок.

Це підтверджують і дані статистики. ФРС США після скорочення свого балансу торік знову приступила до "прихованого" нарощування ліквідності: у вересні баланс ФРС зріс на 186 млрд дол. завдяки застосуванню такого інструменту монетарної підтримки, як кредити репо. Тут слід зазначити, що в процесі програми "кількісного пом'якшення" (QE) баланс ФРС збільшився вчетверо протягом останніх 8 років.

Швидкість нової емісії стала рекордною з 2013 року. Чому нова емісія має прихований характер? А тому, що ніхто не оголошував про початок програми QE4. Баланс ФРС найближчим часом може балансувати на рівні 4 трлн дол.

Цю програму вже назвали "м'яке розширення": аналітики очікують, що ФРС стане закачувати у фінансову систему від 10 до 17 млрд дол. щомісяця. На цей момент у світі накопичено 240 трлн дол.  боргу, номінованого в американській валюті. І, як зазначили аналітики Saxo Bank, "вартість активів є функцією ліквідності долара".

Новий консенсус глобального ринку полягає в тому, що політика монетарного пом'якшення QE у вигляді постійного розширення доларової ліквідності стає безстроковою, і будь-яке її припинення загрожує структурною, глобальною, економічною ризою.

З 2008 року, дати початку минулої кризи, світові центральні банки емітували нову ліквідність в еквіваленті 16 трлн дол., і вилучення цього інфляційного навісу поки не можливе. По суті, розвинутий світ стоїть на порозі нової монетарної теорії, від'ємних процентних ставок, використання боргових інструментів з метою податково-бюджетної політики і безліміту з кешу. Це ера безкоштовних грошей, але не для всіх, а лише для тих, хто друкує резервні валюти.

Той самий МВФ закликає розширити інструменти стимулювання і не обмежуватися лише м'якою грошово-кредитною політикою, але підтримати її адекватними бюджетними інструментами. На думку фонду, "таким країнам, як Німеччина, слід скористатися негативними ставками за позиками, щоб інвестувати в соціальний та інфраструктурний капітал, навіть враховуючи чисто співвідношення витрат і вигод. 

Проблему інфляційного навісу може частково вирішити непродуктивне скуповування матеріальних активів країн, що розвиваються. Це формат нового неоколоніалізму. Як показує теорія світ-системного аналізу Валлерстайна, глобальний неоколоніалізм буде розвиватися в контексті зміни взаємин та економічних зв'язків багатих осьових країн і бідних периферійних економік.

Головне завдання – це пошук нових шляхів для економічної дискримінації глобального півдня (Індія, Китай, країни АСЕАН) і нова колонізація Африки, хоча під роздачу потраплять і такі країни, як Україна.

Неоколоніалізм – це використання зовнішнього управління для захоплення контролю над слабкою країною, яка щойно звільнилася від колишньої колоніальної залежності.

Для цього використовується інституційна слабкість державних органів влади та корупційні механізми прихованого впливу на внутрішню і зовнішню політику. Валлерстайн визначав колоніалізм як відсутність незалежності, а неоколоніалізм – як низький рівень самостійності в ухваленні ключових рішень.

Як формується неоколоніалізм в умовах нової монетарної теорії "зайвих грошей"? У тому числі, за допомогою земельної акумуляції, або land-grabbing. Захоплення земель може бути пов'язане як з концепцією маржинального прибутку, одержуваного за допомогою низького рівня змінних витрат, так і з простим володінням тими чи іншими активами для збереження вартості грошей в умовах від'ємних процентних ставок (у тому числі, для отримання ренти у вигляді орендних платежів).

Новини за темою



У першому випадку йдеться про максимізацію прибутку внаслідок захоплення місцевих енергетичних ресурсів, у другому - викачування з країни земельної ренти на користь західних пенсійних, венчурних та інвестиційних фондів, переважно завдяки вирощуванню монокультур (ріпак, соя, соняшник, пальмова олія). Колоніалізм завжди був пов'язаний із захопленням нових земель, і аналогії тут є очевидними.

Рівень land-grabbing, як правило, є прямо пропорційним рівню корупції в країні. У цьому контексті міністри нібито суверенної країни стають лише провідниками і платними агентами зовнішніх сил фінансового впливу, хоч і вбираються в "тоги" тубільців.

Драйверами цього процесу стає банальна гонитва транснаціональних фінансових груп за позитивною прибутковістю. Якщо в тебе в країні депозит у банку приносить не прибуток, а витрати на його зберігання, а клієнти вимагають зростання прибутковості активів хоча б на рівні 2-3%, то ти будеш вкладати ресурси в земельні плантації хоч в Африці, хоч в Україні та купувати місцеві інфраструктурні об'єкти, здатні генерувати рентні потоки.

Подібні вкладення вирішують і дезінфляційні завдання, адже тубільці, які продали свою землю та отримали зелені папірці, люблять їх зберігати в трилітрових банках і в подушках. А отже, мільярди доларів надмірної емісії не тиснутимуть на ціни в США і надовго вийдуть з грошового обігу, зменшуючи глобальний інфляційний вплив розширеної ліквідності.

За своєю природою це не класичні інвестиції, оскільки в нових неоколоніальних інвесторів точно такі самі мотиви розвивати сільське господарство в Україні, як у Британської торгової компанії, – "піднімати" Індустан у 18-19 століттях.

Єдине, що цікавить власників зайвих грошей, – це просте моновиробництво і рентні платежі. Навіть зарослі бур'яном активи їх не розчарують: усе краще, ніж знецінення грошей в умовах від'ємних процентних ставок.

Це поведінкова модель людини, у якої стільки грошей, що їй нема куди їх витрачати. Скуповуючи непотрібні їй активи, вона практично не думає, навіщо їй усе це треба. Єдиний мотив – якщо не вкластися сьогодні, залишок на депозиті через рік зменшиться на 0,5% через негативну ставку. На 5% - протягом десяти років.

А отже, краще купити матеріальний актив у країні, готовій на роль нової колонії. Ось тільки на відміну від емісії грошей площа земельних наділів і кількість якісних інфраструктурних активів збільшити неможливо.

Олексій Кущ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>