Про становлення ідеологічного рабства

Той, хто вважає, що з'явився сучасний росіянин, глибоко помиляється

Про становлення ідеологічного рабства
Фото з відкритих джерел

Олег Панфілов

Журналіст

Той, хто вважає, що з'явився сучасний росіянин, глибоко помиляється

Передрук блогу Олега Панфілова на сайті "Крим.Реалії".

Російським більшовикам 98 років тому дістався дивний народ, який нібито любив «віру, царя та вітчизну» і зовсім не розумів, що таке комунізм. Міщани і купці – так ті зовсім не хотіли визнавати бажання більшовиків все відібрати і поділити. Вони спочатку навіть організували опір, поки їх не перестріляли або не вигнали з Росії. Потім вірні ленінці почали обзивати жителів Радянської Росії «рабами» і весь час закликали «звільнити жінку від рабства», православних – від «рабства церкви», юдеїв, відповідно, від синагоги, мусульман – від мечеті. Потім, щоправда, більшовики всіх загнали в будинки культури. Нова радянська культура відрізнялася від колишньої російської тим, що всі співали хором одне й те ж саме, але здебільшого забороняли – і співати, і дивитися, і читати, і міркувати. Рабам це не личить. І вже, вибачте, першим назвав росіян рабами не я, а більшовики.

Вибір більшовиків важко піддавався логічному поясненню. Наприклад, «Боже царя храни» заборонили під загрозою смерті, а польську пісню «Варшав'янка» – будь ласка. Потім чужі пісні просто стали красти. Радянська країна привчала населення до того, що вкрадене для справи побудови комунізму – на благо. Крали техніку, пісні, ідеї, називали радянським і змушували пишатися. Радянські раби самозабутньо пишалися. А щоб вони пишалися ще більш радісно, в 1918 році Олександр Шнеєр склав азбуку – «Геть неписьменність: Буквар для дорослих», а друкарні надрукували величезними тиражами плакати зі слоганом – «Мы - не рабы, рабы - не мы».

Фраза являє собою словесний паліндром, тобто за словами може читатися як зліва направо, так і справа наліво. Крім того, фразу можна написати двома способами: «Мы - не рабы, рабы - не мы» і «Мы - не рабы, рабы немы» — тобто ми не раби тому, що не німі. Насправді, цей рядок тільки початок довгої нісенітниці, яку змушували вчити на уроках письменності. Повністю вона звучить так: «Рабы не мы/Мы не рабы/ Мы не бары/ Бары не мы/ Ра-ба-ры/ Ра-ба Ба-ба/ Баба не раба». Дуже нагадує радянські гасла й особливо ленінську цитату «Вчитися, вчитися і ще раз вчитися». Або з епохи вмираючого соціалізму: «Економіка повинна бути економною».

Новини за темою

В епоху становлення більшовицького соціалізму ідеологи наспіх придумували якісь програми, які здебільшого були безглуздими, і, здається, самі більшовики не очікували, що так швидко захоплять владу, з якою вони не знали що робити. Із слуг царського, як стверджували більшовики, самодержавства, необхідно було створити радянських рабів. Для цього необхідно було все те, що було раніше, оголосити поза законом – «до основанья, а затем» будувати «новий світ». Більшовики завжди були лицемірами-казкарями: говорили «земля - селянам» і створили колгоспи з державною землею, говорили «заводи - робочим» і встановили зарплати, тризмінну роботу і профком без захисту прав. Робітників за велінням Леніна називали «робочою інтеліґенцією», що взагалі було нісенітницею.

За роки радянської влади створили новий вид раба – радянської людини, яка вважає, що СРСР (а тепер Росія) – найкраща країна у світі і що всі повинні її боятися. Створення цього раба йшло всі 74 роки. Це був складний процес вибивання з людини всіх цінностей – честі і поваги до власної та чужої культури, мов і традицій, бажання думати своєю головою, прислухатися до думки інших. Більшовики позбавили населення приватної власності, перетворивши людей на вічних жебраків пільг, стояння в чергах за квартирами, автомобілями, килимами, телевізорами, сосисками і туалетним папером.

Радянський народ перетворювали на фізичних рабів – «хто не працює, той не їсть», а хто зовсім не хоче працювати, той сидить за дармоїдство. Працювали за копійки. Випадковий заробіток міг обернутися кримінальною статтею за «нетрудові доходи». Тобто працювати можна тільки у встановлені радянською владою години і за певний розмір зарплати. «Крок вліво, крок вправо – розстріл». Колгоспники працювали на полях і фермах і постійно крали, бо радянська влада забороняла тримати вдома тварин: тільки одна корова, одне порося, десяток курей. «Несун» – улюблене слово радянської людини. Несли все, що добре чи погано лежало. Сучасна корупція плавно перейшла звідти – з СРСР, тільки тоді вона була чітко відрегульована самою владою, зараз корупція контролює владу.

Радянська влада виробила у людей постійне почуття заздрості – до сусідів, колег, родичів, іноземців, до всіх, хто щось мав і що неможливо було придбати. Радянська людина заздрила і ненавиділа. Пропаганда допомагала підтримувати ненависть, розповідаючи втомленому від черг за м'ясом і колготками населенню, хто винен у цьому: звісно, «американські імперіалісти» та їхні «європейські поплічники». Ідеологічний раб – це практично завершена істота Homo Soveticus, яка все життя прожила у злиднях і чергах, підлабузнюванні перед начальством і святкових першотравневих демонстраціях. Раб любить свого вождя, а потім, з подачі вже нового вождя, так само його ненавидить. Головне – самому не треба думати, вожді все роз'яснять.

Новини за темою

Сучасний російський раб – прямий нащадок радянських. Той, хто вважає, що з'явився сучасний росіянин, глибоко помиляється. Якийсь незначний відсоток росіян вже побував за кордоном, придбав сучасні автомобілі і вже не представляє собі життя без гарного одягу і взуття, побутової техніки і косметики. Всі ці блага «світової цивілізації» змінили росіян тільки зовні, всередині вони залишилися тими ж радянськими рабами – здебільшого заздрісними і, як і раніше, неосвіченими. Тільки тепер у російського раба інша ідеологія, він тепер повинен шанувати «русский мир» і його вождя Путіна. Ідеологія така ж незрозуміла, як комунізм чи «соціалізм з людським обличчям», який втовкмачували упродовж 98 років.

Всі роки після розпаду СРСР раби борються за право залишатися рабами. Ненависть до України і Грузії – з того ж розряду. Заздрість і ненависть, бажання покарати за те, що ці країни вирішили бути самостійними. Радянському рабу постійно втовкмачували в голову необхідність стати героєм – припасти грудьми до кулемету, кинутися зі зв'язкою гранат під танк або гордо висіти на шибениці. Але щоб героїчно загинути, треба піти воювати. І вони йдуть зараз – від безгрошів'я і боргів, надивившись пропаганди по телебаченню. Деякі дійсно хочуть бути героями, тому що все життя чули дивну пісню зі словами «і як один помремо в боротьбі за це». «Це» – те, що пояснить черговий вождь. Цього разу Путін. 74 роки радянські люди йшли гинути за «мир в усьому світі» ы за перемогу комунізму, тепер – за «русский мир».

Розмовляти з рабом неможливо, він не слухає ніяких аргументів, не знає, що таке логіка. Він ненавидить все західне, проте вироблене на Заході носить, на ньому їздить, літає або дивиться в інтернеті, там відпочиває і по можливості лікується. Розцінює все це як само собою зрозуміле, адже «вони нас бояться». У цій дивній ситуації, коли Кремль протистоїть Заходу, раб воює відчайдушно, але вже не за можливість жити добре, а просто за порожню ідею, у якої немає і не буде реального втілення. Битва йде не тільки на полях битв, але і в інтернеті. Тут російські раби, користуючись американськими досягненнями, на американських софтах і в американському Фейсбуці намагаються довести, що російське рабство краще вільного світу. Але якщо ви йому дорікнете в лицемірстві і назвете рабом, то у відповідь почуєте ленінське – «ми - не раби, раби - не ми».

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>