Президентство Італії в ОБСЄ: Чи сприятиме це врегулюванню конфлікту на Донбасі?

Італія розривається в намаганні одночасно бути гарною західною країною, другом Сполучених Штатів, Франції та Німеччини з одного боку, а також важливим економічним партнером Росії – з іншого

Президентство Італії в ОБСЄ: Чи сприятиме це врегулюванню конфлікту на Донбасі?

Італія розривається в намаганні одночасно бути гарною західною країною, другом Сполучених Штатів, Франції та Німеччини з одного боку, а також важливим економічним партнером Росії – з іншого

У 2018 році Італія головує в ОБСЄ. Це рік, який може стати одним із вирішальних як для Італії, так і для врегулювання довготривалого і втомного політичного та військового конфлікту, що руйнує український східний район Донбасу.

Італія є одним із найбільших вкладників в ОБСЄ, а це близько 10% бюджету організації, 10% якого витрачають на фінансування місій на місцях, зокрема Спеціальної моніторингової місії (СММ) ОБСЄ, яка розташована на Донбасі з метою зняття напруженості та досягнення тривалого припинення вогню між сторонами конфлікту. Як відомо, ними є, з одного боку, українські військовики та деякі націоналістичні чи патріотично орієнтовані українські мілітаризовані підрозділи, а з іншого – так звані проросійські сепаратисти та російські солдати. Хоча присутність останніх і не завжди офіційно визнається Росією, але неофіційно вони присутні на Донбасі як військові приватні підрядники.

Італія є однією з найвпливовіших країн Західної Європи, і головування в ОБСЄ може стати однією з найкращих можливостей для країни зробити свою присутність на міжнародній арені відчутною. Італія традиційно більше стурбована сусідніми областями на півдні, особливо північноафриканськими країнами, а також Балканами. Сюди також можна включити Африканський ріг і Східне Середземномор’я. А ОБСЄ загалом більше стурбована Східною Європою, де вона має більшу присутність. Як би там не було, в 2018 році Італія та ОБСЄ повинні будуть тісно співпрацювати і взяти на себе зобов'язання знайти тривале розв`язання кризи в Україні.

Італія сама по собі не є ані частиною "нормандського формату", який включає Францію, Німеччину, Україну та Росію, ані мінських угод, які є юридичною та політичною платформою для досягнення життєздатного рішення щодо завершення бойових дій на Донбасі. І Італія, і ОБСЄ прагнуть досягти довготривалого та життєздатного розв`язання війни на Донбасі, оскільки обидві сторони розглядають таке розв`язання, як основне досягнення відповідно до однорічного перебування на посаді країни, що головує в організації, та головної інституційної мети ОБСЄ. Для Італії це можливість відігравати роль, яка ставить її на один рівень з основними європейськими гравцями, такими як Франція та Німеччина.

Італія, в принципі, є цілком готовою до повної інтеграції України в ЄС, хоча вона й не є її найбільшим прихильником у порівнянні з Німеччиною, Польщею, Швецією та США, які роблять високі ставки на подолання Україною нинішніх проблем. Водночас Італія, як і інші західноєвропейські держави, загалом обрала обережну позицію щодо інтеграції України до НАТО, усвідомлюючи потенційну небезпеку можливого військового протистояння з Росією, що випливає зі статті 5 Договору.

"Особливі відносини" Італії з Росією побудовані на старих історичних і культурних зв'язках, що сягають часів "холодної війни" і навіть раніше. Взаємні економічні інтереси та дипломатична довіра можуть певною мірою допомогти Італії в її посередницькій ролі у розв`язанні української кризи та особливо в тому, що стосується конфлікту у Східній Україні. Італія має великий інтерес та бажання виділити свою роль та підняти престиж у міжнародному співтоваристві та особливо в західноєвропейському регіоні й досягти більш високого ступеня взаєморозуміння у ключових стосунках зі США, які все ще є важливим гарантом безпеки Італії та Західної Європи.

Крім того, Рим виявляє значний інтерес до подолання кризи в Україні, як істотної причини напруженості між Заходом і Росією і пов'язаними з цим проблемами, що певною мірою впливають на енергетичну безпеку ЄС та італійські енергетичні інтереси. Йдеться про санкції, введені США щодо окремих європейських енергетичних концернів, які співпрацюють з російськими державними підприємствами. Наприклад, ENI є основним італійським енергетичним концерном, який має міцні зв'язки з російськими корпораціями у цій сфері, грає роль великого інвестора на російському енергетичному ринку та в Чорноморському регіоні. Це важливий чинник, що впливає на італійську політику, хоча й не єдиний. Санкції завдають серйозної шкоди італійському експорту до Росії через російські контрсанкції.

Найбільший інтерес для Італії – спробувати досягти (наскільки це залежить від Італії) дуже складного і навіть приголомшливого балансу між різними або й протилежними національними та міжнародними інтересами і, як наслідок, розрядити нинішнє напруження в Україні, особливо донбаський конфлікт, або, як його офіційно називає українська влада, Антитерористичну операцію. Зараз Італію представляє міністр закордонних справ Анджеліно Альфано, який не дуже підходить на цю посаду, а також більш досвідчений та здібний прем'єр-міністр Паоло Джентілоні.

Італія розривається в намаганні одночасно бути гарною західною країною, другом Сполучених Штатів, Франції та Німеччини з одного боку, а також важливим економічним партнером Росії - з іншого. Адже в часи "холодної війни" і раніше Італія мала найсильнішу комуністичну партію на Заході, а деякі люди того часу все ще беруть активну участь у політичному житті країни. Італія має свої причини, щоб спробувати протягом одного року головування в ОБСЄ досягти міцного миру в Україні, щоб бізнес міг знову працювати з Росією, а позиції країни в Європі та США було відновлено.

Грегоріо Баджіані

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...