"Православний Талібан": Як "традиційні цінності" перетворилися на інструмент мобілізації у сучасній Росії

"Традиційні цінності" - вкрай агресивний і токсичний конструкт. По суті, Москва створила і випустила на волю варіант православного "Талібану", який за системного збою ладен повністю вийти з-під контролю Кремля з не цілком передбачуваними наслідками

"Православний Талібан": Як "традиційні цінності" перетворилися на інструмент мобілізації у сучасній Росії
Фото з відкритих джерел

EurasiaNet

Інформаційно-аналітичне видання

"Традиційні цінності" - вкрай агресивний і токсичний конструкт. По суті, Москва створила і випустила на волю варіант православного "Талібану", який за системного збою ладен повністю вийти з-під контролю Кремля з не цілком передбачуваними наслідками

Оригінал на сторінці EurasiaNet

Виступаючи на великій щорічній прес-конференції 2016 року, Путін пов'язав перемогу Трампа з уявленнями про "традиційні цінності", які в росіян і американців нібито збігаються. Рік потому, на Архієрейському соборі РПЦ, Путін заявив, що "розмивання традиційних цінностей" у багатьох країнах "призводить до деградації, взаємного відчуження суспільства, знеособлювання людей", а також до зростання радикалізму, ксенофобії, появи конфліктів на релігійному ґрунті, і все це відбувається, коли "егоїзм, що руйнує людину, перетворюється на агресивний націоналізм".

Звернення до традиції — поширений прийом, що застосовують у будь-якій обстановці. Політик у США може послатися на демократичну традицію, яка є в основі Декларації Незалежності, а авторитарний політик згадає традиції поклоніння авторитарному лідерові з минулого. Але такі звернення мають спільну рису. Посилання на традицію найчастіше використовують з метою оборони, коли політичний простір, на якому триває гра, перебуває під гіпотетичною загрозою. "Традиція" в цьому випадку відіграє роль віртуальної захисної стіни, яка відокремлює тих, хто  захищаються, від "небезпечних" і "руйнівних" соціальних конструктів.

Наприклад, ідеологія СРСР, що мала в період його експансії наступальний характер, закликала не до захисту традицій, а до їхнього зламу і до побудови нового суспільства, що живе за новими правилами. Ідеологічні зміцнення на завойованих територіях радянські ідеологи почали зводити тільки тоді, коли наступ підупав на силі, та й то спочатку робили це доволі недбало. "Моральний кодекс будівника комунізму", який неуважно скопіювали з Мойсеєвих заповідей, був, напевно, ще одним документом, який разом із радянською Конституцією ніхто не читав і якого ніхто не дотримувався. У пострадянській Росії посилання на традицію спочатку мали маргінальний характер. До них вдавалися ідеологічні епігони КПРС — від КПРФ до "Трудової Росії" та "Націонал-більшовиків", а також "ґрунтові" російські націоналісти.

Ситуація почала змінюватися в 2005-2007 роках, коли хвиля ксенофобії перш за все щодо вихідців з Кавказу докотилася до Москви і перетворилася на серйозну проблему і для суспільства, і для держави. Звичайно, міжнаціональні відносини в Росії завжди були непростими, але в цій ситуації до них додався ще й конфлікт центру і периферії, який загострився після скасування прямих виборів глав суб'єктів федерації.

Новини за темою

У поєднанні з відсутністю чіткої ідеології, що дає можливість здійснити мобілізацію суспільства, направивши невдоволення в безпечне для влади русло, це створило для режиму серйозні проблеми. Зі спробами каналізувати конфлікт, що назрів зовні, найвищою точкою яких став конфлікт у Грузії, не стали квапитися, але не зупинили його загострення. Після затишшя в 2008 році ситуація знову загострилася до 2010-го, коли стали відбуватися грудневі мітинги на Манежній площі. Слідом за міжнаціональним конфліктом загострився і конфлікт за доступ до ресурсів і влади між середнім класом великих міст і державною бюрократією, що спричинило протести "білострічковиків" 2011-2012 рр. Так виник запит на створення ідеї, здатної об'єднати довкола Кремля все російське суспільство, відсунувши найгостріші суперечності на другий план.

Про створення нової російської міфології для вирішення цього завдання заговорили ще під час розпалу грудневих подій 2010 року. До 2015 року її основні принципи та політика просування було закріплено в черговій версії Стратегії національної безпеки, де "традиційним цінностям" присвятили розділ "Культура", а замах на них стали розглядати як фундаментальну загрозу безпеці РФ. До списку цінностей державної важливості увійшли (ст. 78) "пріоритет духовного над матеріальним, захист людського життя, прав і свобод людини, сім'я, творча праця, служіння Вітчизні, норми моралі та моральності, гуманізм, милосердя, справедливість, взаємодопомога, колективізм, історична єдність народів Росії, спадкоємність історії нашої Батьківщини".

Про які цінності йдеться і чому звернення до них стало ефективним?

У статті "Росія — національне питання", написаній у 2012 році як частина передвиборної програми кандидата в президенти, Путін продекларував звернення до цінностей, спільних для всіх традиційних релігій Росії".

Через рік, у грудні 2013 року, у посланні до Федеральних зборів "традиційні цінності" з'являються на світ уже як стійке поняття. Путін повідомляє, що цим цінностям "тисячі років", що вони становлять "духовну, моральну основу цивілізації, кожного народу" і містять у собі цінності "справжнього людського життя, в тому числі життя релігійного, життя не лише матеріального, а й духовного". Він проголошує Росію світовим лідером у захисті цінностей з цього списку, які опинилися під ударом "в інших країнах", і згадує, прозоро натякаючи на Європу і США, про те, як "спроби нав'язати іншим країнам нібито більш прогресивну модель розвитку насправді призводили до регресу, варварства, великої крові".

У Росії замах на "традиційні цінності" здійснюють згідно з цією версією за допомогою їхнього "розмивання" і "ослаблення єдності багатонаціонального народу Російської Федерації", що реалізується за допомогою "зовнішньої культурної та інформаційної експансії (включаючи поширення низькоякісної продукції масової культури), пропаганди вседозволеності й насильства, расової, національної та релігійної нетерпимості, а також зниження ролі російської мови у світі, якості її викладання в Росії та за кордоном, спроб фальсифікації російської та світової історії, протиправних посягань на об'єкти культури".

Захист "традиційних цінностей" закріплено на рівні державного управління: в адміністрації президента з цією метою у 2012 році організовано Управління громадських проектів. Не забуто й переслідування за посягання на них, як кримінальне, так і адміністративне. Ст. 148 КК РФ передбачає відповідальність за "образу почуттів вірян", а ст. 282 КК — за "порушення ненависті або ворожнечі, а також приниження гідності людини або групи осіб за ознаками статі, раси, національності, мови, походження, ставлення до релігії, так само, як і приналежності до якої-небудь соціальної групи".

Формулювання зазначених діянь у цих статтях дають можливість з легкістю засудити навіть стовп міського освітлення, просто за те, що він стоїть не в тому місці. Втім, на практиці до зазначених статей вдаються вибірково. Найімовірніше, їх використовують як рамкові інструменти, які визначають для лояльної частини суспільства і бюрократії поведінку в межах певних ідеологічних схем. Загалом політика "традиційних цінностей" покликана не стільки розв'язувати конфлікти всередині російського суспільства, скільки каналізувати його невдоволення на зовнішні об'єкти, гуртуючи росіян загальним почуттям винятковості мультинаціонального і мультиконфесійного російського народу, а також російської культури і мови як інструментів "безпрецедентного", такого, що не має ні аналогів у світовій історії, ні раціонального пояснення, міжетнічного та міжконфесійного об'єднання.

Новини за темою

Загалом політика "повернення до коріння" поки що відбувається без особливих ексцесів. І в російському суспільстві, і в російських елітах, включаючи їхню умовно-ліберальну частину, щодо питання "традиційних цінностей" триває консенсус. "Традиційні цінності" та їхній захист стали загальною формулою російського консервативного повороту, лінгва франка всіх хоч трохи значущих соціальних і політичних груп.

Тоді, коли патріарх Кирило та ісламське співтовариство заявляють про божественну природу традиційних цінностей, думські депутати від російської компартії (КПРФ) активно працюють у міжфракційній депутатській групі щодо захисту християнських цінностей, а лідер КПРФ Геннадій Зюганов, якого на офіційному партійному сайті характеризують як "православного християнина, храмобудівника", висловлює думку про необхідність захисту "національних сімейних цінностей, духовних святинь Російського народу, які знищують і піддаються знущанню з боку буржуазного режиму".

Активну участь у пропаганді концепції традиційних цінностей беруть також більшість відомих майстрів культури. Те, якої значної форми набули в Росії ці процеси, можна побачити, ознайомившись з нинішньою "Літературною газетою".  Не обійшлося і без діяльної співучасті російського академічного співтовариства, в якому активно розробляють тему протиставлення прав людини в їхньому західному розумінні й "традиційних цінностей", прихильність до яких нібито принципово відрізняє російське населення від європейського.

Щодо Кремля, то там не зупиняються, а, навпаки, прагнуть закріпити і розвинути успіх, якого досягли. Намацавши чутливі точки в психології середнього росіянина, пов'язані насамперед із сім'єю і вихованням дітей, винаходячи загрози і прищеплюючи за їхньою допомогою неприязнь до індустріального Заходу, чий вплив для російського режиму є надзвичайно небезпечним, кремлівським політтехнологам вдалося відродити істерію "обложеної фортеці", яка панувала в СРСР, довівши її до рівня 40-х років 20-го століття.

Вживають енергійних заходів для подальшої делібералізаціі інституту сім'ї, відроджуючи найархаїчніші та патріархальні форми сімейних відносин, а також для широкого проникнення релігії до повсякденного життя і до системи освіти. Ці заходи російська влада справедливо розглядає як найважливішу умову успіху проекту "зміцнення російської нації".

Нарешті ще одним напрямом, над яким працюють кремлівські пропагандисти, став агресивний експорт "традиційних цінностей" за межі Росії, до країн колишнього СРСР і на Захід. З їхньою допомогою Росія намагається об'єднати всі сили, які в подальшому можна використовувати для розладу і дестабілізації атакованого суспільства і держави, а також для створення ефекту присутності там "російських людей", які потребують захисту і допомоги Москви.

Загалом "традиційні цінності" — вкрай агресивний і токсичний конструкт. По суті, Москва створила і випустила на волю варіант православного "Талібану", який за системного збою ладен повністю вийти з-під контролю Кремля з не цілком передбачуваними наслідками. Останні події, такі, наприклад, як неконтрольована активність "небайдужих громадян" захисту "традиційних цінностей", що набуває форми нападу на цивільних активістів і погромів художніх виставок, показує, що цей "Талібан" усе менш схильний залишатися під контролем держави, яка його породила.

Дмитро Дубровський

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...