Поводимо себе, як тубільці: Навіщо Україні купувати літаки у Бразилії, якщо є свій "Антонов"?

Поводимо себе, як тубільці: Навіщо Україні купувати літаки у Бразилії, якщо є свій "Антонов"?
Зустріч Володимира Зеленського та Жаїра Болсонару Офіс президента України

Олексій Кущ

економіст

Нинішня економічна політика в нашій країні в останні роки вельми загадкова і ефемерна. Вона як ховрах з відомого фільму: ніхто не бачить, але вона є. А якщо взяти трохи вже в контексті програми промислового розвитку, то напрошується більш витончена і поетична аналогія: це як своєрідна модель "Цилінь", по імені химери, міфологічної рогато-лускатої істоти стародавнього Китаю. Бачать лише вибрані, вони ж і отримують основні бонуси у вигляді сокирного лобізму, але наслідки відчувають на своїй шкурі всі. Світ антиутопії, в якій спочатку обіцяють підвищити пенсії і знизити податки, а на практиці – підвищують фіскальний тиск на бізнес і зменшують рівень субсидіарної підтримки населення.

Але в цьому немає нічого дивного. Десоціалізація держави завжди приходить услід деіндустріалізації. Так розвиваються всі економічні системи, точніше сказати – деградують. Висока зарплата – суть проекція і похідна від високого рівня доданої вартості. Хочемо підвищувати доходи населення – необхідно реалізовувати національну промислову політику. Згідно зі звітом ООН (ЮНКТАД) про глобальні інвестиції, 101 країна, яка генерує 90% світового ВВП, залучає іноземні інвестиції, спираючись на національну промислову політику, і їх інвестиційні стратегії є похідною від внутрішньої концепції розвитку реального сектора економіки.

Простими словами, хочете великі зарплати – виробляєте обладнання, літаки, ракети. Хочете маленькі – пишаєтеся попаданням в топ-10 з експорту зерна.

Судячи з недавньої зустрічі президента Бразилії Жаїра Болсонару з президентом України Володимиром Зеленським, в Бразилії хочуть досягти високих зарплат для своїх робітників, а в Україні – взята ціль на маленькі. Обговорюючи перспективи взаємного співробітництва, наш лідер, на жаль, діяв в стилі "кемська волость? забирайте, скарбниця не збідніє". Правда замість "волостей" Зеленський "роздаровував" перспективи української економіки у вигляді виробництва тих самих товарів з високим рівнем доданої вартості. А якщо говорити конкретно – з дуже високим. Мова йшла про літаки. У цьому плані Україна і Бразилія нагадують двох подорожніх: перший йде з ярмарку, а другий на ярмарок. У момент отримання незалежності ми отримали розвинений індустріальний комплекс, потужну енергетику, фундаментальну науку, одну з найкращих систем освіти й такі галузі як авіа- і ракетобудування. Бразилія зі зрозумілих причин нічого не могла отримати від свого колоніального минулого, крім цукрових плантацій, історичного наративу про рабиню Ізауру і сумних пісень "ми народилися в нетрях міст…". Тим не менш, ми свою авіаційну галузь втратили, якщо не сказати більш грубо, а бразильці створили фактично з нуля, тобто на колишніх цукрових плантаціях.

Новини за темою

У нас взагалі державні мужі не обділені стратегічним мисленням: спочатку укладають договір на закупівлю французьких вертольотів на сотні мільйонів доларів, а потім ображаються на власників "Мотор-Січі" за те, що ті намагаються відкрити виробництво в Китаї. Приблизно теж саме і з літаками.

Радість Болсонару від "просунутості" українського колеги не знала меж. Він настільки розчулився, що тут же "твіттернув": "Україна хоче військову авіацію від Бразилії. Український президент зацікавлений у купівлі літаків Super Tucano. Міністр закордонних справ Ернесто Араужо розглянув можливість придбання українцями військово-транспортної машини Embraer КС-390 бразильського виробництва".

Доцільність покупки Super Tucano або легкого турбогвинтового штурмовика обговорювати не будемо. Відзначимо тільки, що цей тип бойового літака застосовується лише проти партизанських загонів, наприклад у Колумбії або в Афганістані. У протистоянні з сучасною армією – це як битися кочергою проти автомата.

А от з Embraer KC-390 ситуація виходить досить цікава. Згідно Вікіпедії – "KC-390 тактичний транспортний літак, що розробляється бразильською компанією Embraer. Це найбільший літак, коли-небудь створений Embraer. Літак призначений для перекидання вантажів, дозаправки в повітрі, пошуково-рятувальних операцій та медичної евакуації. Розробка літака почалася в 2006 році за замовленням ВВС Бразилії на заміну транспортників C-130 Hercules. Планується, що KC-390 буде прямо конкурувати на міжнародному ринку тактичної авіації з американським C-130J".

Вже з цих характеристик видно, що Embraer KC-390 є прямим конкурентом нашого унікального літака АН-178! Таким чином, Україна – перша країна в світі, яка за державні гроші може підтримати свого ж конкурента і повністю вбити свої національні розробки у сфері авіабудівництва. Уявити подібне в іншій країні просто неможливо. Це як якщо б ті ж бразильці вирішили закупити партію АН-178 для своєї армії, американці – зробили військове замовлення в Airbus, а європейці – в Boeing. Винятки з правил звичайно є, але в цілому всі виробники ведуть між собою жорстку конкурентну боротьбу, спираючись в першу чергу на програми субсидування та протекціонізму з боку своїх урядів.

Кращі конструкторські уми залишають нині Україну. Колишній генеральний конструктів ДП "Анотонов" Дмитро Ківа поїхав до Азербайджану "піднімати" місцеву авіаційну промисловість, яка створюється там практично з нуля. Враховуючи його досвід, цілком можливо, що поряд з "азерчаєм" незабаром з'явиться і "азерлітак". Досить нашуміла історія з "перенесенням" на килимі-літаку заводу "Мотор-Січ" в Китай. Китайцям чомусь не цікаво створювати в Україні спільне виробництво з випуску вертолітних двигунів – вони воліють давати нам кредити на вирощування кукурудзи і вивозити готові технології до себе додому.

Про нашумілу угоду з саудитами щодо будівництва в Саудівській Аравії заводу з виробництва модернізованого Ан-132 багато писали кілька років тому. Представляли це торжество сьогочасної жадібності над розумом як якийсь прорив України в аравійську пустелю, який був більше схожий на біблійний результат залишків інженерної думки країни в "землю обітовану", тобто туди, де краще годують. В цивілізованих країнах за такі фокуси з авторськими правами героям дня вручили б довічний "вовчий квиток", адже ніхто не продає у світі готові технології, в кращому випадку – право на складання.

112.ua

Що стосується виробничих показників, давно пройшли ті часи, коли "Антонов" випускав по 60-70 літаків в рік (1991-1992 роки). Останні чотири роки Україна не випустила жодного літака і це вирок всій промисловій політиці.  

Новини за темою

Чи може держава реанімувати свою авіаційну галузь? Враховуючи логістичний потенціал нашої країни, чисельність населення та площу території – просто зобов'язана. Хоча в надлишку буде експертів, які стануть доводити, що краще заполонити рідне небо літаючим металобрухтом, знятим з нагоди з африканських і глибоко азіатських маршрутів для задоволення різко зрослого попиту українців на мобільність. Мовляв, навіщо конкурувати з Boeing або Airbus? Але як показує історія створення бразильського Embraer, альтернативні проекти при наявності сприятливих стартових можливостей мають всі шанси на успіх. А вони (можливості) у нас значно "більш потенціальні", ніж у "країні диких мавп". Про канадський Bombardier і згадувати не будемо. Що ж потрібно зробити державі в якості домашнього завдання? Перше – інвестувати у транспортну логістику, залучаючи при цьому приватних партнерів на умовах концесії. У більшій частині українських обласних центрів має бути свій регіональний аеропорт. А біля аеропорту – логістичний центр. Друге – ввести обмеження на завезення в країну авіаційних "євроблях" з сумнівною історією експлуатації, підвищивши вимоги до експлуатованої техніки. Третє – створити систему стимулів для запуску лізингових програм по виробництву і експлуатації вітчизняних літаків: на першому етапі фінансування здатні виділити державні банки, крім того, держава може частково компенсувати процентну ставку за договорами лізингу для компаній, які отримують українську авіаційну техніку. Четверте – необхідно з допомогою пільгового режиму кредитування розвивати потенціал країни як повітряного хаба і карго-перевізника вантажів з Китаю до Європи, а також з інших азіатських країн.

Мета програми – розвиток внутрішніх пасажирських перевезень з використанням близькомагістральних українських літаків, а також поступове розширення регіонального лідерства в сегменті середньомагістральних маршрутів. Але ключовий напрям – посилення позицій на ринку вантажних перевезень, у тому числі далекомагістральних (Китай – ЄС). Як показує досвід того ж Embraer, всі витрачені інвестиції держава може успішно повернути в процесі приватизації авіаційних компаній, коли вони впевнено стануть на крило.

Ну і для радників президента маленька задачка: планова ціна Embraer КС-390, які тільки почали проводитися – 85 млн дол. Планова ціна на нашу пшеницю на світових ринках – 200 дол./т. Скільки потрібно експортувати вагонів зерна, щоб "відбити" імпорт одного бразильського літака?

Олексій Кущ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>