Порошенко втрачає, але чому опозиція не примножує? Про що свідчать передвиборні рейтинги

Порошенко втрачає, але чому опозиція не примножує? Про що свідчать передвиборні рейтинги

Олександр Шульга

Доктор соціологічних наук

Що ми маємо на електоральному полі сьогодні?

Президентські перегони офіційно ще не розпочато, однак до них уже включилися фактично всі претенденти. Разом з ними підключилася і вся країна.

У період, коли до президентських виборів уже менше року, можна було б говорити про якусь ієрархію кандидатів та кількох з них, які б мали найбільші шанси пройти до другого туру. Натомість останні загальноукраїнські опитування свідчать про те, що таких кандидатів доволі багато. Більше того, розрив між ними становить лише кілька відсотків.

З останніх досліджень можна зробити щонайменше три висновки.

Перший з них полягає у тому, що Петро Порошенко пройшов усі три фази ставлення з боку виборців, які проходили до нього попередні українські президенти: "підтримка" – дуже короткий період у кілька місяців після початку каденції, "паритет довіри/недовіри" - ще коротший період, "деградація підтримки" - період, що розтягується у кілька років і характеризується невпинним зниженням рейтингу чинного глави держави. Усі ці періоди Петро Порошенко вже пройшов і зупинився на останній, так би мовити "термінальній", фазі, що позначається абсолютним рейтингом недовіри (понад 70%) та дещо незначним позитивним рейтингом (приблизно 10%). Цей самий шлях пройшов, наприклад, Віктор Ющенко, який підійшов до "термінальної" фази навіть ще швидше та позбувся влади в "традиційний" спосіб. Як і Віктор Янукович, котрий втратив владу не через вибори, але згідно з опитуваннями, в тому числі, закритими, стабільно програвав у другому турі Віталію Кличку та Арсенію Яценюку вже на кінець 2013 року.

Новини за темою

У випадку президента Порошенка це 13% довіри проти 82% недовіри (дані СГ "Рейтинг") і 10% позитивного ставлення проти 71% негативного (дані КМІС), а також програш в уявному другому турі виборів фактично всім своїм головним конкурентам і навіть співакові Святославу Вакарчуку та комікові Володимиру Зеленському. Тож за нинішніх умов та збереження динаміки шанси Петра Порошенка на переобрання дійсно дають мало оптимізму. Власне, тому ця фаза і дістала назву "термінальна".

Другий висновок з останніх опитувань тісно пов’язаний з першим і на відміну від нього дає чинній владній команді та її голові промінь надії. Він полягає у тому, що розрив між усіма можливими кандидатами не є аж надто катастрофічним. Йдеться про рейтинг у першому турі (адже до другого треба ще вийти). Як уже зазначалося, президент нині на "термінальній" фазі свого рейтингу, і, здавалося б, суттєво випередити його, просто перебуваючи в "опозиції", не мало б бути складним завданням. Натомість ми бачимо, і це вже тенденція, що негатив щодо Петра Порошенка не перетворюється на довіру та підтримку до тих, хто критикує та опонує йому: кілька відсотків відриву не є перемогою, а, радше, свідченням втомленості виборців і від "опозиціонерів".

Відтак, третій висновок випливає з першого та другого: ані президент, ані порівняно рейтингові кандидати не набирають більшості голосів виборців через брак довіри та втомленість від них: жодного нового обличчя громадяни в цих списках не бачать (окрім екстравагантних варіантів із прізвищем Святослава Вакарчука чи Володимира Зеленського). Виникає суперечність – негатив до владної команди не перетворюється на високий рейтинг "опозиціонерів". Запит на нові обличчя (і дослідження це постійно демонструють) не лише протокольно лунає вже котрий рік, а й вилився в цілком конкретний результат: половина виборців або не брали б участі у виборах, або не полінилися б і прийшли на дільницю, щоб зіпсувати бюлетень, або ще не визначилися. Ця кількість так званого "електорального болота" є дійсно величезною. Тим паче що до виборів дійсно вже небагато часу. Таким чином, ці виборці поки не готові голосувати за тих кандидатів, які представлені в медійному та політичному полі, адже всі вони "старі" обличчя. З іншого боку, саме це "електоральне болото" стане запорукою виграшу будь-якого з кандидатів. Ігнорувати це жоден з передвиборних штабів не буде, а на фоні втомленості від їхніх лідерів головний акцент у змаганні за голоси "втомлених" буде зроблено не на привабливості відповідного кандидата, а на відразі, негативному іміджі його найближчих конкурентів. Вже тепер можна спрогнозувати, що президентську передвиборну кампанію всіх головних претендентів загалом буде побудовано на нівелюванні рейтингу конкурентів, аніж на примноженні власного електорального ядра за рахунок своїх програмних положень. У цьому величезну роль гратимуть компромат (і вже грає) та кримінальні справи за купою звинувачень. З інтенсифікацією кампанії суспільство будуть "бомбардувати" такими інформаційними приводами дедалі частіше, і стосуватимуться вони фактично всіх кандидатів.

Що ми можемо мати на електоральному полі ближче до виборів?

Варто одразу сказати, що багато хто зарано – зважаючи на останні рейтинги та гіпотетичні голосування в другому турі, згідно з якими Петро Порошенко програє усім суперникам, – почали називати його "кульгавою качкою", мовляв, він повторює долю Віктора Ющенка, який підійшов до кінця своєї каденції без жодних шансів на переобрання. У човні "недовіри" нині опинився не лише чинний Гарант, а й усі його головні суперники в президентських перегонах.

Новини за темою

Та окрім порівняно низького рівня довіри та підтримки не лише в президента, а й у його головних суперників, варто постійно пам’ятати про один простий факт: Порошенко — усе ще глава держави, і величезна кількість важелів досі в його руках.

Тож, якщо (і це дуже ймовірно) він вирішить боротися до кінця, незважаючи на всі рейтинги, прогнози та намагання союзників перейти до табору можливого переможця, поки не пізно, чинний президент має всі шанси якщо не змінити хід кампанії, то суттєво її переформатувати.

Тож наразі розглянемо, так би мовити, "сценарій А" того, що ми можемо мати в цій передвиборній кампанії.

Згідно з усіма репрезентативними дослідженнями останніх років, трьома основними проблемами для українського суспільства є війна на сході, погана економічна ситуація (включаючи високі ціни, комунальні тарифи та порівняно низькі зарплати і пенсії) та корупція.

Очевидно, що президентом-господарником у Петра Порошенка з різних причин постати перед виборцями не вийде. З огляду на зобов’язання України перед міжнародними партнерами та кредиторами, скоріше, навпаки. Тим більше що незламне бажання замінити Арсенія Яценюка на посаді прем’єра на Володимира Гройсмана коштувало главі держави традиційного запобіжника, коли більшість негативу за економічні невдачі лягала на уряд та, в першу чергу, на його очільника. Уже кілька років цього запобіжника немає, що, зокрема, зіграло свою роль у переході рейтингу Петра Порошенка до "термінальної" фази.

Ще більш очевидним стало те, що президентом-антикорупціонером Петро Порошенко в очах виборців також не стане. Відсутність Антикорупційного суду, створення якого хоч і буксується Верховною Радою, все ж обґрунтовано приписується і президентській команді. Не кажучи вже про відсутність реальних строків у великої кількості затримань топ-чиновників і депутатів. У суспільстві, де саме від президента очікують боротьби з корупцією (байдуже, що це не його функція), такий стан справ позначається і на його підтримці, а не лише правоохоронних органів.

З наближенням дати виборів виборцям також будуть активно демонструвати, що президента було залучено до корупційних дій і що він сам їх ініціював – нові серії так званих "плівок Онищенка" будуть з’являтися регулярно та вчасно. Можна спрогнозувати, що найбільш цікаві записи українські виборці почують під саме голосування.

Таким чином, з трьох проблем, які найбільше наразі турбують суспільство, вирішення чи хоча б перспективу вирішення принаймні двох чинний глава держави дати не в змозі.

Новини за темою

З цього можна зробити висновок, що найбільш дієвим та ймовірним буде позиціювання Петра Порошенка як "президента війни". Йдеться не про закінчення бойових дій на сході або хоча б введення миротворців туди. Обидва варіанти видаються нині надто малоймовірними на початок 2019 року. Скоріше, навіть навпаки. Інтенсифікація бойових дій, декілька населених пунктів у сірій зоні, які було повернуто під контроль Києва, нова рішуча/агресивна/ефективна стратегія деокупації Донбасу, представлена загалу, – це могло б стати майданчиком для спроби консолідувати довкола чинного президента значної частини "електорального болота" під загальним гаслом "У важкі часи лідерів не змінюють". Важливо підкреслити, що наведені приклади є лише прикладами. Однак у будь-якому випадку такі інформаційні кампанії, політтехнології, програми базуватимуться на темі війни на сході та її вирішення – точніше ілюстрації її вирішення.

Сюди ж можна віднести зміцнення обороноздатності держави та забезпечення безпеки (разом із попередженням серйозних терактів).

Життєздатності такого вектору побудови передвиборної кампанії з найбільш драматичним розвитком ближче до дати самого голосування додає і той факт, що попередні (поки що) ініціативи президента, як-то створення єдиної помісної православної церкви в Україні, не мали того ефекту, який було заплановано. Навряд чи це та тема, яка може стати центральним гаслом у його передвиборній програмі. Так само ми можемо констатувати, що немає потенціалу такою темою стати і лібералізація візового режиму. Ця, хоча і позитивна подія, не є релевантною для більшості суспільства, і вона не має того драматизму, який лише і може стати запорукою переобрання чинного глави держави.

Описаний "сценарій А" має великий потенціал, якщо все буде відбуватися "за планом". Однак є ймовірність того, що через ті самі рейтинги наявну шахову партію просто змахнуть зі столу та спробують виставити фігури "по-новому". Сценарії, які враховують такий розвиток подій, ми розглянемо в наступному матеріалі.

Олександр Шульга,

доктор соціологічних наук

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...