Попереду зима й опалювальний сезон, а грошей на гарячу воду для Києва немає

Попереду зима й опалювальний сезон, а грошей на гарячу воду для Києва немає
Фото з відкритих джерел

Олександр Гончаров

Засновник «Київського фондового центру»

У понеділок, 1 жовтня, в ефірі однієї з телепрограм прем'єр-міністр Володимир Гройсман продав киянам чергову свою обіцянку, мовляв, до кінця цього тижня Кабмін замість КМДА вирішить "нерозв'язну" проблему гарячої води в квартирах жителів столиці. Прем'єр сказав конкретно: "Думаю, до кінця тижня ми все зробимо. Ми допоможемо від уряду, щоб це відбулося".

Мабуть, наші центральні та місцеві власті нарешті вирішили показати українцям, що вміють долати розбіжності й об'єднуватися у важкий момент? На ділі ж Гройсман продав київській публіці підключення гарячої води як своє досягнення, але тоді ще не ясною є роль президента. Щоправда, у нас у країні від обіцянки до її втілення хоч і всього один крок, але тривати він може, як у випадку з мером Києва Кличком, сьомий місяць поспіль.

Новини за темою

Одразу ж кияни з часткою сарказму заходилися сміятися, мовляв, президент помпезно "відкрутить вентиль" з гарячою водою. Інші городяни логічно міркували: мовляв, було б дивно включити опалення, а гарячу воду – ні. Треті щиро обурювалися: "Просте забезпечення життєдіяльності столиці подається як досягнення. Дожили!". Ось у такі моменти мимоволі замислюєшся, а чи може політик в Україні соромитися і червоніти за щось? На жаль, у нас насильство стало принципом, а хитрість і лицемірство – правилом.

Так, політики постійно тримають нас у стані якогось вибору, причому в основі такого вибору лежить обман. Свобода вибору в ринкових умовах, про яку вони говорять з екранів телевізорів, – це незмінно пастка. Тому що якщо мені, наприклад, щось не сподобається в діях і рішеннях Кличка, Гройсмана або Порошенка, вони ж мені заперечать, мовляв, це демократія, сам вибирав. Що ж, треба визнати, політики у нас заздалегідь прораховують свою вигоду і складають умови перед виборцями так, щоб не помилитися в будь-якому випадку. Нічого особистого, просто традиційний політичний бізнес.

Новини за темою

Але найгірше те, що обіцянки та економічні прогнози Володимира Гройсмана мають неприємну властивість збуватися. З чим це пов'язано? Тільки з одними, нехай і дуже жорсткими вимогами Міжнародного валютного фонду? Чому Кабмін не зміг передбачити, наприклад, найгірший сценарій розвитку нашого боргового ринку і галузі ЖКГ, який ми спостерігаємо третій рік поспіль? Це що, колапс наукового та управлінського мислення? Або наш уряд вже настільки орієнтований на шуканий результат, що хоч заріж хоче його отримати?

Гройсман бажає отримати саме те, що в принципі нереально, або намагається, незалежно від різного роду проблем, досягти результату. Ось, наприклад, прем'єр-міністр заявляє, що "заморозить" ціни на бензин й автогаз, а в реальному житті цінники на АЗС ростуть як на дріжджах. Та ж історія з цінами на газ і тарифами ЖКГ. Від МВФ чергового траншу кредиту в розмірі 1,9 млрд дол. Україна так і не отримала, натомість у Кабміні знову ріпи чешуть, мовляв, тисне на них Фонд. А значить, все одно "Нафтогазу" доведеться формувати єдиний  тариф для населення і підприємств, підвищуючи вартість газу в два етапи: в 2018 році - збільшити ціну на 15%, а в січні 2019 року - на 25%. Щоправда, невідомо ще, яке підсумкове рішення прийме безпосередньо керівництво МВФ.

Новини за темою

Невже економічна думка в уряді стала настільки короткозорою, а прем'єр-міністр втратив можливість об'єктивно оцінювати економічну ситуацію і ринкові події? Створюється таке враження, ніби міністри не зовсім адекватно оцінюють те, що відбувається в реальному світі. Згодні? Нарешті, результати де? Чому досі жодну з причин останньої кризи так і не усунено? Тому що вони системні, а отже, потрібні системні підходи. Має змінюватися вся система, а цим у Кабміні ніхто не хоче займатися.

У самому Києві нині час малограмотних чиновників і неосвічених політиків. Тому замість вирішення перезрілих комунальних проблем поява на Бессарабці арт-об'єкта румунського скульптора Богдана Раці - величезної синьої руки, яка має назву Middle Way ("Золота середина"), є логічною та закономірною для київської мерії. Багато хто з киян змушені визнати, що всі стали якимись настороженими. Адже обпеклися й ті, хто стояв на Майдані, й ті, хто стежив за тими подіями з екранів телевізорів.

Новини за темою

Так і західні політики разом з нашими не розуміють, що один від одного хочуть, оскільки наші навіть в охопленій вогнем бричці продовжують "пиляти" бабло і ніякі умовляння аналітиків з МВФ і постійні прохання городян вирішити нагальні життєві проблеми їх не зупиняють. Так що ж робити? Звісно, насамперед напрошується висновок: красти не з витрат, а з прибутку. Але як це зробити на практиці? Ввести, наприклад, незалежну експертизу витрат монополістів, а також незалежний контроль за топ-чиновниками?

Коли буде введено стандарти надання житлово-комунальних послуг? Можливо, це започаткує послаблення конфронтації між продавцями та покупцями цих послуг ЖКГ? І що може зробити місцеву владу більш людяною? Чому наші муніципальні утворення є збитковими? Як так вийшло, що в місцевих бюджетах вже закінчилися гроші? А попереду зима й опалювальний сезон. І грошей немає! Як спустити владу й гроші на самий "низ"? Чому ми сьогодні із впертістю, гідною заздрості, намагаємося вбудуватися в ту систему місцевого самоврядування, яка вмирає в нас на очах?

Новини за темою

Так, позаду 27 років незалежності, а ми, як і раніше, як у перший рік, говоримо про реформування і живемо, як на будівництві. От і в середу, 3 жовтня, на засіданні не у мера Києва, а в Кабміні Володимир Гройсман заявив про нове рішення уряду розпочати з 15 жовтня опалювальний сезон у столиці. Зокрема, прем'єр-міністр підкреслив: "Ми сьогодні ухвалюємо рішення розпочати опалювальний сезон з 15 жовтня". Що це? Черговий виток недовіри до місцевої влади або жорстка централізація? І все ж у цій ситуації я поставив би питання трохи інакше.

Здається, що основна проблема місцевого самоврядування не в тому, щоб оптимізувати структури, а в тому, щоб наповнити місцеві бюджети грошима. Адже якщо говорити про закордонний досвід муніципального управління, то, наприклад, у США доходи покривають витрати на 65%, в Канаді – на 50%, в Японії – на 40%. А які показники у нас у країні і, зокрема, в Києві? Адже біда у вигляді відсутності гарячої води досі нікуди не пішла. Ми так і не розібралися, що всі ці роки незалежності робили не так у реформуванні місцевого самоврядування. І головне – що потрібно робити, щоб наблизитися за стандартами до країн Євросоюзу?

Олександр Гончаров,

директор Інституту розвитку економіки України

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>