Польща зі своєю ревізією історії скочується в обійми Росії

Відверто проросійська політична сила не змогла б здобути перемогу на виборах у Польщі. Але політика історичного ревізіонізму, якої дотримується партія "Право і справедливість", грає на руку Москві, йдеться в статті.

Польща зі своєю ревізією історії скочується в обійми Росії
Лідер правлячої партії "Право і справедливість" Ярослав Качиньський З відкритих джерел

Foreign Policy

Журнал

Відверто проросійська політична сила не змогла б здобути перемогу на виборах у Польщі. Але політика історичного ревізіонізму, якої дотримується партія "Право і справедливість", грає на руку Москві, йдеться в статті.

Оригінал на сайті Foreign Policy

Після впевненої перемоги консервативної партії "Право і справедливість" у жовтні 2015 року історична пам'ять стала політичним пріоритетом для Польщі.

Протягом двох десятиліть усі посткомуністичні уряди в Варшаві уникали розмов про минуле, вважаючи, що викликання історичних демонів не принесе ніякої політичної вигоди і загрожує втратою підтримки в коаліції. Але партія почала безпрецедентний проект переписування історії Польщі.

Це допомогло їй стати першою політичною силою в посткомуністичні часи, яка керує країною сама, без партнерів по коаліції. Так вона змогла не просто створити власну версію польської історії, але і використовувати історичний ревізіонізм в якості інструменту для загострення політичної поляризації країни.

Новини за темою

Сучасна Польща, чиє громадянське суспільство розділене на політичні табори, а громадський простір отруєно ненавистю, віддалилася від ядра Євросоюзу і посварилася майже з усіма своїми сусідами, і до того ж стала антиподом власного успіху.

Колись вона була могутнім бастіоном демократичних інститутів і ліберальних змін. Але тепер Польща перетворюється на мафіозну державу, близьку більше до моделі Москви, ніж до Брюсселя. Риторична стратегія сучасного уряду заснована на трьох принципах.

По-перше, це глибокий ревізіонізм. Зазвичай такий підхід ігнорує реальний стан речей і служить терапевтичним цілям для суспільства. Ревізіонізм підкреслює гарну сторону "нашої історії" та ігнорує погану, щоб поляки могли почуватися краще.

Партія використовувала історичний ревізіонізм, щоб у односторонньому порядку перекроїти польсько-єврейські відносини часів Другої світової війни і перших років після неї. Згідно з міфологією партії, поляки ризикували життям, даючи притулок євреям і допомагаючи їм безпечно сховатися від переслідування. І при цьому нібито жоден поляк не брав участі в Голокості, хоча купа історичних фактів говорять про зворотне.

Уряд намагається дискредитувати праці видатних істориків і науковців, які викрили польську співучасть у злочині. З таким тиском зіткнулися Ян Томаш Ґросс з Прінстонського університету, Ян Грабовський з університету Оттави і десятки інших учених, що працюють в Центрі дослідження Голокосту в Польській академії наук.

По-друге, це унікальність поляків своєю природою. Партія "Право і справедливість" відкидає будь-які дебати на тему польської колективної пам'яті. Єдина мета партії – змусити інших погодитися з її версією історії. Будь-які інші версії відразу ж дискредитуються або знищуються. А ті, хто погоджується з ними, автоматично стають негідними участі в польському суспільстві.

Відданість партії Ярослава Качинського роботі з переписування міфології свого народу має іронічний характер. Адже їй більше властиві риси, типові для комуністичного, тоталітарного руху, ніж ті, які зазвичай лежать в основі соціал-консервативних принципів християнської демократії.

У березні минулого року прем'єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький дуже добре проілюстрував такий підхід в ході своєї промови у Варшавському університеті. Він заявив, що влада комуністичної Польщі "була не польська". А єврейських громадян країни він назвав "представниками народу польських євреїв".

Таким чином, чиновник вигадав штучну етнічну категорію, щоб уникнути визнання факту, що поляк може бути євреєм.

Новини за темою

Цей підхід польський уряд використовував багато разів. Розмірковуючи про комуністичну владу Польщі, Моравецький назвав її "чужим, іноземним режимом", натякаючи на те, до 1989 року країною нібито керували не поляки. Хоча це були якраз польські націоналісти і доморощені комуністи.

Також партія неодноразово заявляла про історичну несправедливість. Мовляв, єврейський народ отримав компенсацію за втрати під час Другої світової війни, а польський – ні. Ця претензія могла б мати право на істинність тільки в тому випадку, якщо б всі погодилися з партійною логікою, що єврей (комуніст або будь-хто інший, хто не вписується у визначення "польськості" за версією партії) не може одночасно бути і поляком.

По-третє, історичний ревізіонізм всеосяжний. Пам'ять повсюдна. Тепер вона стосується не тільки політики щодо минулого. Історія стала невід'ємною частиною політики щодо цього. Важливіше те, що тепер це визначальний фактор майже кожного прийняття рішень в Польщі під керівництвом партії.

Одним з доказів цього є сучасна зовнішня політика країни. З 1989 року в Варшаві домінував консенсус, заснований на проєвропейській орієнтації, бажанні бути ключовою країною змін в регіоні і важливим промоутером демократичних свобод в світі.

Як дитя успішного переходу від комунізму до демократії, сучасна Польща здавалася особливо гарним кандидатом на таку роль. Тому не дивно, що коли в Україні розпочалися масові протести проти режиму Віктора Януковича, польські дипломати виявилися активними учасниками переговорів на вищому рівні, намагаючись зберегти сусідню країну на європейському шляху.

Коли партія прийшла до влади, польська зовнішня політика зробила різкий розворот. Варшава не просто вступила у відкрите протистояння з ЄС через верховенство закону, але і почала швидко скорочувати двосторонні відносини зі своїми найближчими сусідами.

Колишній заступник міністра оборони Польщі Бартош Ковнацький викликав обурення в Німеччині, коли у 2017 році на річницю Варшавського повстання він заявив, що "сини і правнуки покидьків не будуть говорити нам, що таке демократія". Так він прокоментував критику Берліна на адресу польської юридичної реформи.

Слова Ковнацького базувалися на переконанні, що сучасну Німеччину варто розглядати через призму її нацистського минулого.

Дипломатична турбулентність охопила Східну Європу в останні роки після того, як міністерство внутрішніх справ Польщі запропонувало новий дизайн паспортів з нагоди сторіччя незалежності країни. Нові документи містили водяні знаки із зображенням історичних місць, які до Другої світової війни належали Польщі, але тепер стали територією інших суверенних країн.

Зокрема, на польських паспортах пропонували зобразити Ворота світанку в Вільнюсі і польський військовий меморіал у Львові. Партія зрештою відмовилася від задуму через протести Литви і України. Однак відносини з Києвом на той момент вже постраждали.

Раніше Польща позиціонувала себе в ролі адвоката України в Європі і її провідника до членства в НАТО і ЄС. Але під керівництвом партії "Право і справедливість" відносини з Києвом стали менш ніж вторинними. У Варшави сьогодні немає ні послідовної стратегії щодо східних сусідів, ні інтересу до них.

Такий розворот радує Росію, оскільки це підвищує її шанси змусити Україну відмовитися від інтеграції з Заходом. І це був не єдиний випадок перегляду польсько-українських відносин партією Качиньського.

В 2016 році парламент Польщі, де у партії є абсолютна більшість, прийняв резолюцію, яка називала вбивство поляків на Волині 1940-х роках "геноцидом". При цьому повна вина за це була покладена на українських націоналістів. Резолюція викликала обурення з боку України, де коментатори звинуватили польських чиновників у применшенні масштабів загибелі українців від рук поляків у тому ж регіоні і у той же період.

Але найбільш потужною демонстрацією польського ревізіонізму, який пішов на користь Кремля і підірвав становище Польщі на міжнародній арені, стало рішення Варшави про внесення змін у закон про інститут національної пам'яті.

Новини за темою

Це стало світовим скандалом, оскільки зміни передбачали трирічне ув'язнення для всіх, хто публічно звинуватить "поляка або польську державу" в скоєнні злочинів нацистів проти євреїв у роки Другої світової війни. Але в тому ж документі були і ще більш загрозливі положення, які стосувалися України.

За ініціативою популістської фракції "Кукіз'15" партія Качинського внесла в закон пункт про кримінальної відповідальності за пропаганду "бандеризма", тобто націоналістичної ідеології в Україні, названої ім'ям українського лідера часів Другої світової війни Степана Бандери.

Раніше таке покарання в польській судовій системі стосувалося тоталітарних режимів, таких як нацизм, комунізм і фашизм. Більш того, у законі з'явилися неприпустимі формулювання на кшталт "східна Малопольща", які стосувалися нинішньої території України.

В очах багатьох українців це стало порушенням суверенітету країни і прямою спробою польського уряду перекреслити українські кордони. Саме це грубою військовою силою робить президент Росії Володимир Путін протягом останніх п'яти років.

Польські законодавчі зміни викликали шквал критики по всьому світу. Тільки в Росії член Держдуми Сергій Железняк заявив, що Варшава нібито почала "боротися проти фашизму на Західній Україні". Польща залишається однією з небагатьох країн у Східній Європі, в якій немає впливової політичної партії, відкрито прихильні до Кремля. Але вона і не потрібна.

Ревізіоністська політика сучасного польського уряду допомагає Москві. Відмова від багатостороннього підходу, конфлікт з ЄС, зростання антагонізму з сусідами, а особливо з Україною і Німеччиною – всі ці риси зовнішньої політики Польщі видаються списаними з інструкцій Володимира Путіна. Залишається тільки запитати, чи дійсно проросійський реваншизм Качинського – навмисна стратегія або це побічний ефект.

У цьому році Польща відзначатиме 15-річчя вступу в Європейський Союз, де зараз головує Дональд Туск. 84 відсотки поляків підтримують членство в ЄС, а 15 відсотків ставляться до цього негативно.

Але більш глибока проблема полягає в тому, що Польща зараз намагається рухатися вперед, озираючись назад на своє минуле.

Зробивши це, вона може незабаром, навіть не помічаючи цього, опинитися в теплих, але неминучих обіймах Росії.

Матеуш Маззіні

Переклад ИноСМИ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>