banner banner banner

Польща вже не годує? Як грошові перекази заробітчан до України стали приводом для маніпуляцій

Польща вже не годує? Як грошові перекази заробітчан до України стали приводом для маніпуляцій
З відкритих джерел

Олексій Кущ

економіст

Одна з проблем якісного економічного дискурсу в Україні полягає в поверхневому "інтелектуальному нальоті" в більшості медійних експертів. Як правило, це знавці всіх аспектів політико-економічного життя країни.

З однаковим успіхом вони можуть пояснити нетямущим, чому російські винищувачі промахуються повз злітної палуби єдиного авіаносця РФ, яка пенсійна система є необхідною нашій країні, коли відкривати ринок землі та яким буде курс долара, наприклад, 31 липня 2019 року, тобто в день народження "Гаррі Поттера".

У результаті в простих людей, які не мають часу на складні аналітичні дослідження, виникають стійкі стереотипи, "дефлорація" яких пов'язана із серйозними психологічними травмами.

Новини за темою

Як йшлося у фільмі Крістофера Нолана "Початок", достатньо закласти у свідомість людини просту ідею, і з часом вона зробить свою роботу. До однієї з таких ідей належить твердження про нібито корисність трудової міграції для України.

Мовляв, завдяки 11 млрд дол. заробітчан зростає і ВВП, формується платіжний баланс. І взагалі, експорт меду і робочої сили — це ж так по-нашому, по-слов'янськи…

Показник трансфертів фізичних осіб є вельми зручним інструментом для статистичної маніпуляції. Нацбанк може доволі чітко визначати тільки ті транзакції, які здійснюють через міжнародні платіжні системи і банки.

Те, що передається фізично або за допомогою різноманітних схем, враховується тільки умовно, на підставі непрямих методик оцінки. За такого розкладу мільярд туди, мільярд сюди – ніхто не помітить. За підсумками минулого року НБУ гордо відрапортував про профіцит платіжного балансу в розмірі 2,87 млрд дол.

Звісно, ніхто не став на кожному кроці уточнювати, що 1,81 млрд у цій сумі становлять за міжнародною класифікацією "помилки та недогляд"…

Щось подібне відбувалося і з трудовими трансфертами, які в структурі платіжного балансу є складовою рахунку поточних операцій і розпорошуються за двома структурними підрозділами: сальдо первинних і вторинних доходів.

До першої статті входять трансферти маятникової міграції (перебування за кордоном менше року), до другої – платежі постійної міграції (показники щодо українців, які працюють в інших країнах понад рік). Отже, ці показники акумулюються в одному рядку, який для спрощення називають "трансфертами фізичних осіб".

Саме за цим індикатором Нацбанк і показує надходження до країни в розмірі 11 млрд дол. за підсумками минулого року і прогнозує зростання до 12 млрд у 2019-му. Цю саму цифру із задоволенням підхоплюють чиновники та експерти, з піною у рота доводячи доброчинний вплив виїзду за кордон українців для державного бюджету.

Ця сама цифра є і джерелом статистичних маніпуляцій. Наприклад, у 2017-му статистика показала зростання ВВП на рівні 2%.

"Малувато буде", - подумали на Грушевського, і Нацбанк одразу ж за допомогою непрямих методів знайшов декілька мільярдів загублених трансфертів. Що дало привід Держстату миттєво збільшити показник зростання ВВП на 0,5% - до 2,5%.

Якщо значну частину переказувань не можна точно оцінити, то, маніпулюючи цим показником, можна щорічно завищувати показник зростання ВВП країни на 0,5-1%.

Треба віддати належне НБУ. Там завжди працювали чудові аналітики, яким набридло слухати про перекази з-за кордону, і останнім часом на Інститутській стали надавати розгорнутий аналіз цих транзакцій. А днями і зовсім приголомшили розкриттям структури країн-контрагентів.

Виявляється, на першому місці за обсягом переказів до України не Польща-годувальниця, а США (17%), на другому – Ізраїль (13%), на третьому – РФ (9%), на четвертому – Італія (8%).

А Польща тільки замикає п'ятірку країн (7%). Крім того, обсяг міждержавних переказів становив 5,5 млрд дол. А де ж тоді ще стільки? І чому все-таки не Польща в жовтій майці лідера, а США та Ізраїль?

Після такої статистичної "дефлорації" українці стали чухати "ріпу" і шукати відповідь у звичній змові американських масонів.

Але спробуємо знайти статистичну відповідь. Структурування статистичних даних, здійснене НБУ, у тому числі за допомогою порівняння дзеркальної статистики окремих країн, сприяє цьому. Хоча розгорнуту інформацію маємо поки за підсумками трьох кварталів минулого року.

112.ua

У 2019-му обсяг приватних переказів з-за кордону, швидше за все, збільшиться до 12 млрд дол. Починаючи з 2015 року, цей показник невпинно зростав, піднявшись з 7 млрд до 9,3 у 2017-му.

Але, якщо розщепити цю статистику на складові, отримаємо дещо іншу картину.

112.ua

Чиста оплата праці заробітчан, тобто різниця між заробітком і витратами в країні перебування, становить від 4,1 млрд дол. у 2015-му до 6,3 млрд у 2019-му. Витрати в країні перебування, включаючи і сплачені там податки, становили від 1,5 млрд дол. до 2,9, збільшившись протягом трьох років на 1,4 млрд, причому найбільш різкий стрибок цього показника зафіксували в 2017 році.

У 2018-му цей рекорд буде, швидше за все, перевищено і витрати в країні перебування наших трудових мігрантів становитимуть приблизно 3 млрд дол.

Щороку українці сплачують приблизно 0,5 млрд дол. податків в інших країнах, і, якщо порівняти такий показник з їхнім загальним фондом оплати праці, вийде, що загальне фіскальне навантаження становитиме від 3 до 4%, тоді як в Україні вона перевищує 40% (прибутковий податок і збори), тобто приблизно вдесятеро вище.

І це краще за будь-який аналіз пояснює, чому люди мігрують зі своєї країни за кордон. У нинішній парадигмі, що характеризує якість життя в нас і в Європі, Україні залишається або закрити кордони, або в найближчі п'ять років подолати таке явище, як трудова бідність. А для цього загальний рівень оподаткування фонду оплати праці має становити не більше 10%.

Ще один цікавий показник – сума грошових переказів, які здійснюють трудові мігранти, перебуваючи за кордоном понад рік. Тут сума трансфертів значно скромніша, ніж загальний показник (приблизно 1 млрд дол. щорічно), і ця сума практично не змінюється останніми роками, а за підсумками трьох кварталів 2018-го становила 0,6 млрд, тобто може навіть зменшитися.

Це свідчить про те, що постійні трудові мігранти поступово забирають свої родини з України і все менше фінансово пов'язані з батьківщиною. Враховуючи, що, за даними МВФ та уряду, приблизно 3 млн українців постійно перебувають за кордоном, отже, у середньому протягом року один такий мігрант надсилає на батьківщину приблизно 300 баксів…

Сьогодні показник в 11 млрд дол. трансфертів фізичних осіб містить кілька основних складових.

Новини за темою

Це трудові мігранти та їхня частка в загальному показнику – не більше 60%. Потім йдуть 150-200 тис. українців, котрі працюють у сфері ІТ. Схемотехніка тут є доволі простою. У США та Ізраїлі, тобто в країнах з розвинутим інноваційним ландшафтом і середовищем для стартапів, наші підприємці створюють свої компанії, які є вже тамтешніми резидентами.

Це щось на кшталт фронт-офісу для укладання угод та акумулювання прибутку. Приблизно 70% кеш-фло осідають саме в таких центрах, зареєстрованих у Каліфорнії або Тель-Авіві. Ці компанії створюють бек-офіси в Україні, звичайні "товки", завдання яких "айчарити" розумні голови, тобто залучати IT-спеціалістів на умовах підряду, об'єднуючи їх у коворкінги і створюючи максимально комфортні умови для роботи.

Такі наймані працівники часто є ФОПами або звичайними "фізиками" з рахунком у західному банку. Вони виробляють цифрову сировину, яку вже збирають у єдиний програмний продукт у західних компаніях. Саме на цю групу доводиться значна частина так званих трудових трансфертів, і ці гроші не мають нічого спільного з нашими заробітчанами.

Фізично IT-фахівці працюють в Україні, просто частина їхньої оплати праці відбувається через закордонні рахунки. Ще одна група – українські "хендмейники", які торгують на зарубіжних електронних торгових майданчиках своїм товаром і також отримують гроші через систему закордонних рахунків.

Є ще і фізики-схемники, які тільки підписують акти наданих послуг та отримують гроші для поповнення обігу тіньової економіки та сірого ринку валюти. На всі ці групи припадає не менше 30-40% коштів, які проходять за статтею трансфертів фізичних осіб.

Ось і виходить, що роль трудових мігрантів у наповненні бюджету в нас переоцінили як мінімум вдвічі. Зате як лунало на ефірах, як лунало…

Олексій Кущ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>