Польща вже не годує? Як грошові перекази заробітчан до України стали приводом для маніпуляцій

Польща вже не годує? Як грошові перекази заробітчан до України стали приводом для маніпуляцій
З відкритих джерел

Олексій Кущ

економіст

Одна з проблем якісного економічного дискурсу в Україні полягає в поверхневому "інтелектуальному нальоті" в більшості медійних експертів. Як правило, це знавці всіх аспектів політико-економічного життя країни.

З однаковим успіхом вони можуть пояснити нетямущим, чому російські винищувачі промахуються повз злітної палуби єдиного авіаносця РФ, яка пенсійна система є необхідною нашій країні, коли відкривати ринок землі та яким буде курс долара, наприклад, 31 липня 2019 року, тобто в день народження "Гаррі Поттера".

У результаті в простих людей, які не мають часу на складні аналітичні дослідження, виникають стійкі стереотипи, "дефлорація" яких пов'язана із серйозними психологічними травмами.

Новини за темою

Як йшлося у фільмі Крістофера Нолана "Початок", достатньо закласти у свідомість людини просту ідею, і з часом вона зробить свою роботу. До однієї з таких ідей належить твердження про нібито корисність трудової міграції для України.

Мовляв, завдяки 11 млрд дол. заробітчан зростає і ВВП, формується платіжний баланс. І взагалі, експорт меду і робочої сили — це ж так по-нашому, по-слов'янськи…

Показник трансфертів фізичних осіб є вельми зручним інструментом для статистичної маніпуляції. Нацбанк може доволі чітко визначати тільки ті транзакції, які здійснюють через міжнародні платіжні системи і банки.

Те, що передається фізично або за допомогою різноманітних схем, враховується тільки умовно, на підставі непрямих методик оцінки. За такого розкладу мільярд туди, мільярд сюди – ніхто не помітить. За підсумками минулого року НБУ гордо відрапортував про профіцит платіжного балансу в розмірі 2,87 млрд дол.

Звісно, ніхто не став на кожному кроці уточнювати, що 1,81 млрд у цій сумі становлять за міжнародною класифікацією "помилки та недогляд"…

Щось подібне відбувалося і з трудовими трансфертами, які в структурі платіжного балансу є складовою рахунку поточних операцій і розпорошуються за двома структурними підрозділами: сальдо первинних і вторинних доходів.

До першої статті входять трансферти маятникової міграції (перебування за кордоном менше року), до другої – платежі постійної міграції (показники щодо українців, які працюють в інших країнах понад рік). Отже, ці показники акумулюються в одному рядку, який для спрощення називають "трансфертами фізичних осіб".

Саме за цим індикатором Нацбанк і показує надходження до країни в розмірі 11 млрд дол. за підсумками минулого року і прогнозує зростання до 12 млрд у 2019-му. Цю саму цифру із задоволенням підхоплюють чиновники та експерти, з піною у рота доводячи доброчинний вплив виїзду за кордон українців для державного бюджету.

Ця сама цифра є і джерелом статистичних маніпуляцій. Наприклад, у 2017-му статистика показала зростання ВВП на рівні 2%.

"Малувато буде", - подумали на Грушевського, і Нацбанк одразу ж за допомогою непрямих методів знайшов декілька мільярдів загублених трансфертів. Що дало привід Держстату миттєво збільшити показник зростання ВВП на 0,5% - до 2,5%.

Якщо значну частину переказувань не можна точно оцінити, то, маніпулюючи цим показником, можна щорічно завищувати показник зростання ВВП країни на 0,5-1%.

Треба віддати належне НБУ. Там завжди працювали чудові аналітики, яким набридло слухати про перекази з-за кордону, і останнім часом на Інститутській стали надавати розгорнутий аналіз цих транзакцій. А днями і зовсім приголомшили розкриттям структури країн-контрагентів.

Виявляється, на першому місці за обсягом переказів до України не Польща-годувальниця, а США (17%), на другому – Ізраїль (13%), на третьому – РФ (9%), на четвертому – Італія (8%).

А Польща тільки замикає п'ятірку країн (7%). Крім того, обсяг міждержавних переказів становив 5,5 млрд дол. А де ж тоді ще стільки? І чому все-таки не Польща в жовтій майці лідера, а США та Ізраїль?

Після такої статистичної "дефлорації" українці стали чухати "ріпу" і шукати відповідь у звичній змові американських масонів.

Але спробуємо знайти статистичну відповідь. Структурування статистичних даних, здійснене НБУ, у тому числі за допомогою порівняння дзеркальної статистики окремих країн, сприяє цьому. Хоча розгорнуту інформацію маємо поки за підсумками трьох кварталів минулого року.

112.ua

У 2019-му обсяг приватних переказів з-за кордону, швидше за все, збільшиться до 12 млрд дол. Починаючи з 2015 року, цей показник невпинно зростав, піднявшись з 7 млрд до 9,3 у 2017-му.

Але, якщо розщепити цю статистику на складові, отримаємо дещо іншу картину.

112.ua

Чиста оплата праці заробітчан, тобто різниця між заробітком і витратами в країні перебування, становить від 4,1 млрд дол. у 2015-му до 6,3 млрд у 2019-му. Витрати в країні перебування, включаючи і сплачені там податки, становили від 1,5 млрд дол. до 2,9, збільшившись протягом трьох років на 1,4 млрд, причому найбільш різкий стрибок цього показника зафіксували в 2017 році.

У 2018-му цей рекорд буде, швидше за все, перевищено і витрати в країні перебування наших трудових мігрантів становитимуть приблизно 3 млрд дол.

Щороку українці сплачують приблизно 0,5 млрд дол. податків в інших країнах, і, якщо порівняти такий показник з їхнім загальним фондом оплати праці, вийде, що загальне фіскальне навантаження становитиме від 3 до 4%, тоді як в Україні вона перевищує 40% (прибутковий податок і збори), тобто приблизно вдесятеро вище.

І це краще за будь-який аналіз пояснює, чому люди мігрують зі своєї країни за кордон. У нинішній парадигмі, що характеризує якість життя в нас і в Європі, Україні залишається або закрити кордони, або в найближчі п'ять років подолати таке явище, як трудова бідність. А для цього загальний рівень оподаткування фонду оплати праці має становити не більше 10%.

Ще один цікавий показник – сума грошових переказів, які здійснюють трудові мігранти, перебуваючи за кордоном понад рік. Тут сума трансфертів значно скромніша, ніж загальний показник (приблизно 1 млрд дол. щорічно), і ця сума практично не змінюється останніми роками, а за підсумками трьох кварталів 2018-го становила 0,6 млрд, тобто може навіть зменшитися.

Це свідчить про те, що постійні трудові мігранти поступово забирають свої родини з України і все менше фінансово пов'язані з батьківщиною. Враховуючи, що, за даними МВФ та уряду, приблизно 3 млн українців постійно перебувають за кордоном, отже, у середньому протягом року один такий мігрант надсилає на батьківщину приблизно 300 баксів…

Сьогодні показник в 11 млрд дол. трансфертів фізичних осіб містить кілька основних складових.

Новини за темою

Це трудові мігранти та їхня частка в загальному показнику – не більше 60%. Потім йдуть 150-200 тис. українців, котрі працюють у сфері ІТ. Схемотехніка тут є доволі простою. У США та Ізраїлі, тобто в країнах з розвинутим інноваційним ландшафтом і середовищем для стартапів, наші підприємці створюють свої компанії, які є вже тамтешніми резидентами.

Це щось на кшталт фронт-офісу для укладання угод та акумулювання прибутку. Приблизно 70% кеш-фло осідають саме в таких центрах, зареєстрованих у Каліфорнії або Тель-Авіві. Ці компанії створюють бек-офіси в Україні, звичайні "товки", завдання яких "айчарити" розумні голови, тобто залучати IT-спеціалістів на умовах підряду, об'єднуючи їх у коворкінги і створюючи максимально комфортні умови для роботи.

Такі наймані працівники часто є ФОПами або звичайними "фізиками" з рахунком у західному банку. Вони виробляють цифрову сировину, яку вже збирають у єдиний програмний продукт у західних компаніях. Саме на цю групу доводиться значна частина так званих трудових трансфертів, і ці гроші не мають нічого спільного з нашими заробітчанами.

Фізично IT-фахівці працюють в Україні, просто частина їхньої оплати праці відбувається через закордонні рахунки. Ще одна група – українські "хендмейники", які торгують на зарубіжних електронних торгових майданчиках своїм товаром і також отримують гроші через систему закордонних рахунків.

Є ще і фізики-схемники, які тільки підписують акти наданих послуг та отримують гроші для поповнення обігу тіньової економіки та сірого ринку валюти. На всі ці групи припадає не менше 30-40% коштів, які проходять за статтею трансфертів фізичних осіб.

Ось і виходить, що роль трудових мігрантів у наповненні бюджету в нас переоцінили як мінімум вдвічі. Зате як лунало на ефірах, як лунало…

Олексій Кущ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>