Пол Манафорт: Уроки для українських лобістів

Пол Манафорт: Уроки для українських лобістів
NBC News

Катерина Одарченко

Політичний консультант

Ураженість української влади корупцією, її поширення, як ракової пухлини суспільства, набули вже не просто ознак національного лиха, але і проявилися метастазами в такій країні, як США. Правда, завдяки багаторічній цивілізованій практиці американського лобізму та ефективності американського законодавства український вірус не зміг і не зможе істотно вплинути на американську політику та американське суспільство. Але черговий удар по іміджу нашої країни в світі справа колишнього політичного технолога Віктора Януковича, Пола Манафорта, яка розглядається у Вашингтоні, все-таки завдала.

Український слід "справи Манафорта"

Обвинувальним актом, підписаним спецпрокурором Робертом Мюллером щодо лобіста Пола Манафорта і його бізнес-партнера Ріка Гейтса, останні звинувачуються за 12 пунктами за протиправні дії. Вони викликані тим, що Манафорт і Гейтс були незареєстрованими агентами уряду України Віктора Януковича з 2006 по 2015 рік. За версією звинувачення, Манафорт заробив в Україні кілька десятків мільйонів доларів і відмив їх через офшорні корпорації і рахунки на Кіпрі, Сейшельських островах, Сент-Вінсенті і Гренадинах. Також вони звинувачуються в тому, що як керівники кампанії з лобіювання американських офіційних осіб в інтересах уряду та президента України вони не зареєструвалися в Мін'юсті США як іноземні агенти і не надали туди даних про виконану роботу і доходи від неї. Окремий пункт звинувачення вказує на те, що опубліковані ними матеріали не містили на видному місці імені іноземного замовника. Цікаво, скільки матеріалів залишилося б чистими, якби таке правило діяло в Україні?

Як повідомляє ВВС, в лютому 2012 року Манафорт і Гейтс замовили двом вашингтонським кампаніям обробку членів Конгресу і їхніх помічників за такими темами, як санкції проти України, чесність українських виборів і правомочність справи проти Юлії Тимошенко, а також "позитивна" доповідь про суд над нею. За цю роботу вони перерахували виконавцям 4 млн доларів.

Серед доказів у цій справі, розгляд якої розпочато судом, є електронні листи Манафорта українським політикам, американським лобістам і підрядникам. Серед них, зокрема, є лист Манафорта Рінату Ахметову, в якому він рекомендує бізнесменові за всяку ціну позбутися від Віктора Януковича як лідера Партії регіонів. Також Манафорт звертає увагу на необхідність пошуку потенційного кандидата в президенти України з числа осіб, які мають політичну вагу на півдні і південному сході країни. Додатково пропонувалося також проведення реформ і в самій Партії регіонів. Особливо Пол Манафорт відзначав політичну стратегію Тимошенко: шляхом помітних розбіжностей з главою держави заявити про свої права вважатися єдиною берегинею ідей українських революцій.

Новини за темою

Манафорт уклав з Тедом Дівайном договір на 40 тис. доларів щомісяця з бонусом на таку ж суму для проведення президентської виборчої кампанії 2010 року.

У 2012 році Манафорт активно взаємодіяв з Оленою Бондаренко (однією з ключових фігур Партії регіонів) та Максимом Денком (одним з керівників телеканалу "Інтер"). Посередником у цих контактах виступив керівник київського офісу Манафорта Костянтин Килимник.

Думаю, читачам цікаво буде дізнатися і про "тісні зв'язки" Манафорта з Ігорем Шуваловим, який фактично керував через Сергія Льовочкіна всією інформаційною політикою "Інтера".

Варто відзначити і контакти Манафорта з Борисом Колесніковим, який тоді був віце-прем'єром та який курував питання інфраструктури й особисто відповідав за проведення чемпіонату Європи з футболу. Зовсім недавно його ім'я спливло у зв'язку з корупційним скандалом в "Укрзалізниці", пов'язаному з розміщенням реклами в потягах "Інтерсіті", що спричинило для транспортної компанії недоотримання прибутку в розмірі 18 млн доларів. У документах Манафорта Колесніков значиться під псевдонімом BVK.

Крім Колеснікова, регулярно зустрічалися з Манафортом і його командою: Ірина Акімова (у 2010 році перший заступник глави АП України), Сергій Льовочкін, Андрій Гончарук (очолював Головне управління з питань міжнародних відносин АП), Юрій Левенець (паралельно консультував на виборах 2010 року двох конкурентів – Віктора Януковича і Юлію Тимошенко), Ганна Герман, Андрій Портнов, Андрій Єрмолаєв, Олег Рафальський, Віталій Грамотнев і Станіслав Скубашевський (заступником глави АП часів Януковича з кадрової та регіональної політики).

Новини за темою

Цікаво, що Пол Манафорт консультував не тільки представників Партії регіонів, Віктора Януковича та його оточення, але і представників "Опозиційного блоку". Манафорт звертався до них з пропозицією інформувати українську владу, представників бізнесу, дипломатів про позицію "Опоблоку" щодо тих або інших поточних і стратегічних питань. Юрія Бойка він пропонував зробити "відповідальним" за будівництво енергетично незалежної України, за децентралізацію - Олександра Вілкула, за реконструкцію Донбасу - Бориса Колеснікова. Зауважимо, що у Манафорта не знайшлося кандидатур на роль провідних експертів з питань європейської та торговельної інтеграції, судової, виборчої та адміністративної реформ.

За всіма звинуваченнями Полу Манафорту загрожує позбавлення волі на строк від 12,5 до 15 років, а його спільнику – від 10 до 12,5 років. Правда, треба врахувати, що американський суд - це не наша "фабрика вироків", і тому все ще може змінитися.

Скандал з Манафортом і Гейтсом повчальний щонайменше з двох причин. Перша – Україна знову опиняється в центрі міжнародного скандалу, наслідки якого не так сильно позначаться на поточній політичній ситуації, але на імідж країни, безумовно, вплинуть негативно. Друга – він дозволяє знов звернутися до проблем лобізму в сучасному світі та в практиці його законодавчого регулювання. І в цьому сенсі цей скандал відіграє позитивну і конструктивну роль для України. Якщо ми, звичайно, зможемо почути його уроки.

Лобізм в американському житті

Говорячи про роль лобізму в США, відразу треба зазначити, що він є однією з основ, найважливішою складовою всієї американської політичної системи. Завдяки лобізму відбувається взаємодія влади з американським суспільством і бізнесом. За рахунок лобізму та його фінансових можливостей у США існує розвинений і високопродуктивний "ринок думки". Американські "танки думки", взаємодіючи з лобістськими структурами, бізнесом і державою створюють величезну різноманітність ефективних рішень для державної політики. Вони ж і роблять Америку господарем всіх ключових сценаріїв національного і міжнародного розвитку, дозволяють проводити політику "на випередження".

Для американців сенс лобізму – зробити його дієвою альтернативою для корупції, забезпечити можливість впливу на державу з боку суспільства та бізнесу. Чинні технології лобізму та законодавчі обмеження працюють настільки ефективно, що практично захищають Конгрес та адміністрацію Білого Дому від прямого підкупу. Основою всіх технологій цивілізованої лобістської діяльності виступає обмін важливими зв'язками та корисною інформацією (аналог "дарономіки", добре відомої соціальним антропологам Gift есоnому). Тому в американському лобізм провідні позиції посідають інтелектуали. Жорсткі законодавчі обмеження на передавання будь-яких матеріальних благ представникам влади і попередження спроб отримання високооплачуваної роботи після виходу чиновника у відставку змушує лобістів розробляти витончену аргументацію, підтверджену даними наукових досліджень, а також широко вдаватися до використання ЗМІ та PR для впливу на громадську думку ("зовнішній лобізм").

Новини за темою

Американська політична культура робить неможливим просування приватного або спеціального інтересу без пов'язування його з певним суспільним благом. Американському лобісту обов'язково треба пов'язати з представленою ним компанією або товаром національну безпеку, екологію, розвиток високих технологій, освіту або щось інше, зрозуміле і близьке громадській думці. Професіонали-лобісти змушені розвивати ринок інтелекту, науку, щоб отримувати від них нові ідеї та експертні судження, що забезпечують і легітимізують спеціальні інтереси лобістів.

Для американців лобізм є звичним і природним явищем, укоріненим у політичній культурі. Вони вважають, що в прагненні різних груп або окремих осіб впливати на політичний процес немає нічого поганого. Адже демократія - це конкуренція різних інтересів. І ці інтереси повинні бути виражені в прийнятних для суспільства формах. Борючись за чиїсь інтереси, групи, що представляють їх, борються і за особливе розуміння загального блага. Для американців фінансування лобізму спричиняє фінансування конкуренції ідей, яке своєю чергою призводить до кращого фінансування суспільного інтересу. Тому спроби лобіювання виключно приватних інтересів поза зв'язком з ідеєю загального блага призводять до невдач з колосальними репутаційними і фінансовими витратами. В цьому якраз і полягала помилка Манафорта, а також перший урок для українського лобізму.

Закон є закон

Перемога над корупцією завдяки цивілізованому лобізму стала можливою завдяки чіткому й ефективному чинному законодавству про лобістську діяльність.

Перший федеральний закон про лобізм було ухвалено в 1876 році. Він забороняв лобістам влаштовувати ділові зустрічі для своїх клієнтів з іншими членами свого комітету Конгресу. 

У 1935 році було ухвалено закон про холдингові компанії, який зобов'язував подавати заяви до Комісії з цінних паперів і бірж всіх, хто хотів впливати на законодавчі органи США, Федеральну енергетичну компанію або на Комісію з цінних паперів і бірж в інтересах холдингових компаній.

У 1938 році ухвалено закон "Про регулювання іноземних агентів", який встановив обов'язковість спеціальної реєстрації для лобістів іноземних інтересів. Саме порушення цього закону зараз й інкримінується Манафорту.

Новини за темою

У 1946 році ухвалено основний для американських лобістів закон "Про регулювання лобізму". За нормами цього закону, лобіст повинен був мати вищу юридичну освіту і не менше 8 років стажу практичної роботи в федеральних органах влади. Закон встановив обов'язковість присяги для лобістів. До того ж лобісти зобов'язуються цим законом повідомляти відомості про клієнта (прізвище, ім'я, адресу), строк договору, суму гонорарів, а також вказувати конкретно ті документи, які вони збираються лобіювати. Закон 1946 року також встановив обов'язковість щоквартального фінансового та юридичного звіту лобістів перед Державним департаментом. Важливо, що цей закон передбачав створення спеціальних професійних лобістських структур. 19 березня 1979 року відбулося перше засідання Американської ліги лобістів, що є основною структурою саморегулювання лобізму в США.

"Закон про етичну реформу" 1989 року заборонив колишнім високопоставленим чиновникам намагатися впливати на уряд протягом року після звільнення із займаної посади.

Новини за темою

1 січня 1996 року набув чинності закон "Про розкриття лобістської діяльності". Саме в ньому було дано відповідь на питання про те, кого можна вважати лобістом. Лобіст – це колишній чи теперішній політик, який витрачає більше 20% свого робочого часу на просування інтересів тієї чи іншої групи тиску. Також у цьому законі було дано визначення поняттю "лобістський контакт". Якби Ситник був американським громадянином, то він однозначно був би визнаний порушником цього закону після своїх нічних зустрічей з Порошенком, оскільки лобістським контактом визнається будь-яке усне або письмове звернення фізичної особи чи організації з питань подання в Конгресі або органах виконавчої влади резолюцій, законопроектів або внесення поправок до вже чинних актів. На секретаря Сенату і клерка Палати представників було покладено обов'язок створити доступні для громадян списки лобістів. Закон також підтвердив обов'язкову реєстрацію як для американських, так і для іноземних лобістів.

У 2007 році законом "Про чесне лідерство і відкритий уряд" було запроваджено довічну заборону на заняття лобістською діяльністю для сенаторів, державного секретаря, міністра оборони, директорів ЦРУ та АНБ.

У 2011 році законодавчо було закріплено досить цікаве становище: лобістською діяльністю заборонено займатися державним службовцям, які мають дохід менше 130,5 тис. доларів на рік. Цією нормою американський законодавець передбачає припинити використання лобістської діяльності для матеріального збагачення і зниження ймовірності "брудних" угод.

У 2017 році вже Дональд Трамп запровадив довічну заборону на заняття іноземним лобізмом для співробітників адміністрації президента і 5-річне обмеження для них у занятті іншими видами лобізму.

Можна з упевненістю сказати, що докладне законодавче регулювання дозволило американському лобізму стати цивілізованою альтернативою для корупції і фактично усунути її з американського життя. В Україні наразі немає жодного законодавчого акта, що регулює лобізм. Думаю, що в цьому одна з причин розквіту корупції в нашій країні. Необхідність законодавчого регулювання лобізму – другий урок Манафорта для України.

"Вудстокські принципи"

При всій важливості регулювання лобізму законом не менше, а, мабуть, і більше значення мають моральні принципи, ухвалені в самому середовищі лобістів. Головним збірником цих правил для американських лобістів виступають "Вудстокські принципи", схвалені Американською лігою лобістів у 1990 році. Ось вони.

  • Лобіювання має бути спрямоване на суспільне благо, а не тільки на вузькі інтереси конкретної особи.
  • Відносини лобіста і клієнта повинні бути засновані на щирості та взаємній повазі.
  • Державний діяч має право розраховувати на відверте розкриття інформації лобістом, включаючи точні і достовірні відомості про клієнта, а також про природу та наслідки розв'язуваної ним суспільної проблеми (цей пункт було порушено Манафортом).
  • У роботі з іншими лідерами громадської думки лобіст не може приховувати або спотворювати особу клієнта або інші факти, що мають відношення до справи (також порушено Манафортом).
  • Лобіст повинен уникати конфлікту інтересів (Манафорт знехтував і цим правилом).
  • Деякі дії в принципі неприйнятні в лобістській практиці.
  • Лобіст зобов'язаний відстоювати високі етичні властивості лобізму і в практиці, і в суспільному розумінні останнього (також порушено з боку Манафорта).

Новини за темою

Важливо, що порушення кількох (навіть одного було би достатньо) "Вудстокських принципів" поставило Манафорта поза професійною спільнотою американських лобістів, позбавило його моральної і юридичної підтримки своїх колег. Звідси третій урок Манафорта для України: суспільство тільки тоді зможе подолати корупцію, коли люди, навіть просто запідозрені в ній, будуть позбавлятися підтримки своїх колег, відчувати на собі негативний вплив громадської думки. Поки ж не можна сказати, що Україна засвоїла цей урок хоча б "на двійку".

Звичайно, у порівняно короткій статті не можна відзначити всі уроки, які "справа Манафорта" подала Україні та українському лобізму. Я впевнена, що справа у нас зрушиться в кращий бік, якщо ми зможемо продемонструвати хоча б те, що ці три уроки ми все-таки засвоїли.

Катерина Одарченко

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів