Фото з відкритих джерел

Не будучи ні адвокатом, ні прихильником Міхеїла Саакашвілі, тим не менш починаю розуміти відчай і лють у його надривній фразі "вони або дебіли, або нас мають за ідіотів", виголошеній у той же день, 25 жовтня, хоча і в зв'язку з іншими обставинами. Так, як не гірко це визнавати, однак у тих, хто управляє економічною політикою країни, по-моєму, не проглядається жодної здорової стратегічної думки щодо того, куди ми йдемо, які створюємо умови для розвитку економіки країни і підвищення добробуту населення. І чим далі, тим все сумніше і сумніше.

Чимало експертів наполягають на тому, що криза в Україні продовжує розвиватися, правда, при цьому – насмілюся сформулювати саме так – відкриває перед нами все більш унікальні і дивовижні шанси самовідновлення, одночасно залишаючи нам все менше часу на практичну реалізацію цих рідкісних шансів. При цьому надмірно довірлива і занадто жадібна група наших топ-чиновників і олігархів в разі перемоги Міхомайдану може постати перед фактом, коли американські служби заморозять їхні валютні рахунки по всьому світу. А це для них смерті подібно: вже ніякі суди не допоможуть.

Цю небезпеку з усіх боків вони зараз шкірою чують. Вони відчувають і безпрецедентний тиск західних політиків, які змушують їх робити хоч щось розумне для ослаблення протестних настроїв у суспільстві. Все йде до того, що у Вашингтоні більше не будуть церемонитися з українськими корупціонерами. І найближчим часом ми дізнаємося, з якою метою Саакашвілі влаштовує третій майдан – лише для руйнування монопольно-олігархічного устрою і порятунку економіки країни? На відповідь чекати недовго.

Новини за темою: "Північний потік-2" може завдати Україні збитків до 3% ВВП, – посол США

Щоправда, не зрозуміло, з яких бюджетів ми будемо рятувати українську економіку, стимулюючи бізнес та підтримуючи національну валюту. Адже тепер доведеться враховувати не тільки ризики, а й економічні та політичні цикли: від "бульбашки" до "бульбашки", від майдану до майдану. І за всім цим стоїть політика, конкретна, нітрохи не абстрактна політика. Хай як не хочеться це усвідомлювати, спостерігаючи за подіями біля стін Верховної Ради і під "куполом", але найближча економічна перспектива, по-моєму, може бути такою: девальвація гривні прискорює зростання споживчих цін, а далі давайте підрахуємо. Якщо гривня ослабне до долара на 1%, то споживчі ціни зростають на 0,2 – 0,3%. Нескладно підрахувати, що таке зниження гривні може додати до інфляції 6 – 9%, а далі – зниження рівня життя населення не менш ніж на 8% і збільшення безробіття.

Якщо відверто, то і для гривні не чекаю позитиву. Чому? Тому, що Кабмін ніяк не отримає до кінця 2017 року черговий транш кредиту від МВФ, а значить, є небезпека фінансової влади впасти в таку істерику, коли доведеться просто взяти гроші в НБУ, які той повинен буде просто "надрукувати". Однак боюся, що таке рішення остаточно підірве довіру до гривні. Відповідно очікую і нових атак спекулянтів і експортерів на нашу гривню. До того ж заклик влади берегти і не витрачати золотовалютні резерви України означає лише одне – агресивних і вірних валютних інтервенцій з боку Нацбанку ми більше не побачимо.

Новини за темою: НБУ вирішив відзавтра підвищити облікову ставку до 13,5%

У підсумку гривню захищати фактично нікому. Хоча в ці дні для більшості українців жорстка прив'язка гривні до "американця" або до євро не має особливого значення, як її купівельна здатність. Так, наша з вами купівельна спроможність неухильно знижується, останнім часом вона просто падає. Все дуже швидко наближається до рекордно низького рівня: індекс споживчих настроїв та індекс очікуваного розвитку української економіки, індекс поточного особистого матеріального становища та індекс доцільності робити великі покупки – все це посилює песимізм людей не тільки в наметовому містечку під стінами Верховної Ради, а й у сільській глибинці.

І одночасно народним депутатам доведеться в авральному порядку готувати проекти нових законів і розробляти до них нормативно-правові акти, передбачаючи в національних програмах механізми швидкого реагування в разі провалу. При цьому поле для маневру зараз для них дуже обмежено. І все ж, що ще владі треба конкретно робити? Безумовно, потрібні нові правила гри. Настав час змінювати правила. Але коли вони будуть? До кінця цього року? Або у першому кварталі 2018 року?

Ось у такі моменти особливо гостро розумієш, що криза – це півбіди. Головна біда – це вихід з кризи. Особливо якщо уряд ніяк не може перейти від короткострокових методів виживання і стабілізації ринків до довгострокових стратегій розвитку української економіки. А такі приклади в світі є. Так, наприклад, знову в цей же день 25 жовтня поточного 2017 року генеральний секретар ЦК КПК Сі Цзіньпін на зустрічі членів ПК Політбюро ЦК КПК 19-го скликання з китайськими і зарубіжними журналістами констатував вступ "соціалізму з китайською специфікою" в нову еру розвитку.

Новини за темою: Луценко заявив, що у 2017 році правоохоронці зафіксували 7,9 тис. фактів корупції

"Партія повинна об'єднати всі національності китайського народу, повести їх до завершення побудови суспільства середньої заможності", – зазначив лідер КНР. "Століття тому гарматні удари Жовтневої революції донесли до Китаю марксизм-ленінізм. Передові уми Китаю наукової теорії марксизму-ленінізму знайшли шлях вирішення проблем країни. Так китайський народ знайшов опору в пошуках національної незалежності, свободи, процвітання і щастя", – підкреслив Сі Цзіньпін, наголошуючи, що країні належить здійснити мету, намічену до "першого столітнього ювілею", і почати похід до реалізації мети, наміченої до "другого столітнього ювілею".

Що ж, чимало і в нас українських політиків і чиновників, які впевнені, що дно кризи позаду, – другу хвилю ані Україна, ані її громадяни просто не переживуть. Ми все одно будемо шукати свій національний шлях соціально-економічного розвитку, як це у свій час успішно почали китайці, але якщо не знайдемо свій шлях, то маємо прокласти його самотужки. Іншого не дано.

Олександр ГОНЧАРОВ,

Керівник сайту http://privatization.in.ua/,

Директор Інституту розвитку економіки України

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.