Поки чиновники сперечаються про ціну на газ для населення, хоч хтось подумав про промисловість?

Поки чиновники сперечаються про ціну на газ для населення, хоч хтось подумав про промисловість?
З відкритих джерел

Олександр Гончаров

Засновник «Київського фондового центру»

Вони взагалі в темі? Розуміють, що роблять? Мабуть, досі перебуваючи під гіпнозом того, що фонд оплати праці НАК "Нафтогаз України" за останні 5 років зріс у 107 разів (!), ці чиновники вже 24 квітня заявили, що з 1 травня ціни на газ для промислових споживачів буде збільшено на 5,2-11,5% порівняно з квітнем цього року.

І цієї ж середи Володимир Гройсман під час засідання Кабміну похвалився, що зниження ціни на газ на 300 грн для населення з 1 травня може бути не останнім.

Де правда? І все ж, якщо без емоцій, то економічно правильно було б оголошувати технічний дефолт. Так, якщо би важелі управління перебували в руках професійних людей, що піклуються про відновлення промислового виробництва і споживчого попиту населення, то цю проблему (в принципі, короткотермінову) можна успішно вирішити на горизонті 1–1,5 років.

Новини за темою

Проте Андрій Коболєв вирішив перекласти цю проблему на довгостроковий період, передавши її рішення новому главі НАК на період 4–5 років. У зв'язку з цим 24 квітня його прес-служба повідомила: "Запропоновані ціни на природний газ із ресурсу компанії диференційовано в залежності від обсягів закупівлі та умов оплати".

Залежно від цих показників, "Нафтогаз" пропонує газ за ціною 6299–6948 грн/тис. кубометрів (без ПДВ і витрат на його транспортування магістральними та розподільними трубопроводами)".

І як у цих умовах диктату захмарних цін на енергоресурси піднімати промислове виробництво і тим паче проводити модернізацію підприємств реального сектору економіки?

Особливо якщо переважальнй погляд у майбутнє у топ-чиновників всього лише 5–6 тижнів, і вони не збираються віддавати гроші на реформування ЖКГ та модернізацію газовидобутку, натомість нахабно роздягають і населення, і промислові підприємства: 1/3 поцуплять, а 2/3 перекинуть у контрольовані ними самими фінансові потоки бюджету-2019.

І знову виникає питання: а хто за таке бездарне рішення наших економічних проблем буде платити? Відповідь очевидна, і її  24 квітня озвучили в "Нафтогазі": кінцева ціна на газ з 1 травня цього року за умови внесення попередньої оплати складе 7558,8 грн за 1 тис. кубометрів, а для тих, хто купує менш ніж 50 тис. кубометрів газу або здійснюватиме оплату протягом місяця, кінцева ціна складе 8337,6 грн за 1 тис. кубометрів.

Але хіба ці чиновники не розуміють, що такі високі ціни й ризики, а також дуже низький горизонт планування всі підприємці максимально закладуть у собівартість і, відповідно, в ціни на свої товари та послуги. Адже ніхто з них не знає, що може відбутися вже завтра.

І найголовніше, ніхто поки не наважився твердо сказати: "Стоп, Коболєв". Тому й ціна невизначеності в українській промисловості також продовжує зростати. Що робити? Фактично першочергові заходи лежать на поверхні, а саме:

- встановити контроль над цінами на енергоресурси, що багато країн так робить;

- не робити шкідливих речей, наприклад в оподаткуванні, і знижувати податки на ті фінанси, які йдуть на створення нових робочих місць;

- заморозити тарифи природних монополій;

- знизити облікову ставку Нацбанку з 18% до 12%;

- почати ефективну боротьбу з офшорами;

- вливати ліквідність на внутрішній ринок, але переважно через підтримку кінцевого споживача;

- підвищити активність Антимонопольного комітету, визнавши, що розвиток української економіки неможливий за нинішнього ступеня її монополізації.

Але хто це робитиме? Компетенції та волі вистачить? До того ж команди реформаторів поки немає. А ті топ-чиновники, які сьогодні ще ухвалюють рішення, є вихідцями зі старої олігархічної системи і спираються саме на неї. Це їхнє місце народження, їхнє джерело сили й добробуту.

Прихід нової команди управлінців у цих умовах дуже утруднено, тому що це означатиме смерть старої "еліти".

Тим паче, що нинішня адміністративна та управлінська системи зацікавлені не у відстоюванні інтересів держави, а в захисті самих себе. Провести економічні реформи, які вимагали суспільство і західні партнери, ця система не могла і не хотіла.

Також час новій команді політиків нарешті припинити це перманентне канючення кредитів МВФ і позик у західних спонсорів, а надалі їх проїдання. Причому всі прекрасно знають, що є причиною такої ситуації і куди йдуть всі отримані позикові гроші.

І головним негативом тут, на мій погляд, є те, що кредити і позики не вкладаються в реальну економіку, що дозволило би промисловим підприємствам отримувати прибуток у майбутніх періодах.

Лише за рідкісним винятком величезні кошти, що надходили, йшли в непродуктивну сферу – у фінансовий сектор – для підтримки гривні та на аналогічні цілі.

Проте новому президенту і Кабміну доведеться домовлятися з МВФ, і, як вважає міжнародне рейтингове агентство S&P, можливі жорсткі умови щодо плану проведення реформ в Україні (до речі, аналітики цього агентства зберегли прогноз зростання ВВП України в 2019 році лише на рівні 2,5% при девальвації гривні до 28,6 грн/дол.).

Новини за темою

Також агентство S&Р очікує скорочення золотовалютних резервів НБУ до 19,9 млрд дол. у 2019 році і до 17,6 млрд дол. - в 2022-му. До кінця нинішнього року гривня девальвує до 28,6 грн/долар, до кінця наступного – до 29,5, до кінця 2022 року – до 30,5.

Однак все може піти і за найгіршим сценарієм, якщо раптом виникнуть якісь пікові негативні ситуації з цінами на енергоресурси, що відіб'ється як на промислових підприємствах, так і на звичайних українцях.

Звісно, це ще більше ускладнить життя всіх, якщо становище в національній економіці кардинально не зміниться на краще. У зв'язку з цим можна виділити щонайменше два фактори у найближчій перспективі, які слід розглядати як серйозні ризики для реального сектора економіки країни.

Перший - це подальше зниження обертів у промисловості, звуження ринків збуту промислової продукції, а також скорочення зайнятості.

Другий - відчутне падіння реальних доходів пересічних українців (з початку цього 2019 року дедалі частіше люди почали звертатися по мікропозики, для того щоб оплатити тарифи ЖКГ, комунальні послуги, лікарські препарати і просто продукти харчування).

На початок минулого місяця 2019 року загальний борг населення з оплати тарифів ЖКГ досяг 70 млрд грн, або 2,6 млрд доларів! Але незважаючи на це, Кабмін і НАК "Нафтогаз України",  як і раніше, не відмовляються від неефективних рішень.

Наприклад, потрібні гроші для підтримки у нас споживчого попиту, а їх на це уряд не має. Відповідно, повністю зникає джерело внутрішніх інвестицій у виробництво.

Нарешті головний меседж провідних експертів, що виступають цими днями з оцінкою стану української промисловості через рішення Кабміну і НАК "Нафтогаз України", є таким: хворому стало краще, він перестав дихати. Сумно, але близько до реалій сьогодення.

Олександр Гончаров

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>