Показова дискусія про геополітичний вибір України. Це було в 2013-му, але платимо ми досі

Показова дискусія про геополітичний вибір України. Це було в 2013-му, але платимо ми досі
112.ua

Ігор Вальский

політолог

Фраза про те, що благими намірами вимощена дорога в пекло, іноді не позбавлена сенсу. Звичайно, наміри від намірів відрізняються, але коли їх беруться втілювати в життя романтики, пекло, як правило, гарантовано. Керувати країною бажано, маючи тверезий розум і холодну голову. Без цих якостей державу можна завести в непрохідні нетрі проблем.

Як це сталося на рубежі 2013-2014 років. Маю на увазі палкі дискусії щодо того, який вектор розвитку має обрати Україна – східний чи західний. Пам'ятаю, як сперечалися політики в квітні 2013-го в ефірі програми "Шустер Лайв" про те, що вибрати – Асоціацію з Євросоюзом або вступ у Митний союз. Українські політики на той момент розділилися на два табори – одні просували європейський порядок денний, у тому числі й уряд Януковича-Азарова, інші попереджали про наслідки і пропонували альтернативу – як, наприклад, Віктор Медведчук. І я добре пам'ятаю ту суперечку і ті аргументи. І бачу, хто мав рацію і що ми отримали. Давайте пригадаємо ту дискусію.

Новини за темою

Прихильники євроінтеграції "брали" не так чисельністю (насправді суспільство в цьому питанні розділилися майже порівну, з деякою перевагою тих, хто виступав за Митний союз), скільки відчайдушним популізмом. І "незалежні" експерти, і націоналістично налаштовані спікери били в одну точку: вступивши в Митний союз, Україна втратить суверенітет.

"Євроінтегратори", таким чином, опиралися на суто політичну складову процесу. А при цьому ще й кривили душею: тому що Митний союз був (і залишається) суто економічним "клубом" для незалежних держав. Адже суверенітет Казахстану, наприклад, не став "меншим" від того, що країна приєдналася до МС? Ні, не став. Можливо, він навіть зміцнів, адже держава отримала потужне економічне підживлення.

Навмисно чи від незнання спотворювали прихильники євроінтеграції суть питання? Зараз це вже не важливо. Їхнім виправданням можна вважати хіба що невиправний романтизм. Тобто, дійсно хотіли "як краще", бачили красиву картинку під назвою "Європа", хотіли бачити Україну "в Європі", але при цьому забуваючи, що за багатьма параметрами ми просто не дотягуємо до європейських показників у економіці, що означає вічну приреченість на другорядні ролі і позицію бідного родича.

Але виправдання не на часі. За помилки доводиться платити. Зараз за них платить вся країна. Але цього можна було уникнути. Тоді були голоси, які попереджали про такий розвиток подій. Не послухали.

На вищезгаданому ефірі в Савіка Шустера Віктор Медведчук наголосив, що вступ у Митний союз здатний істотно послабити або взагалі видалити той фінансовий тягар, від якого у 2013 році Україна задихалася (ціни на енергоносії, торговельні проблеми). У разі вступу України до МС щорічна економія тільки щодо газу становила б 10 мільярдів доларів. "Це та різниця, яку Україна не буде доплачувати до сьогоднішньої ціни за газ у 426 доларів за тисячу кубометрів (оскільки ціна на газ у Митному союзі становить 164 долари – за цією ціною газ отримує Білорусь). Це ті гроші, які будуть залишатися в бюджеті країни щорічно і можуть бути використані для розвитку соціальної сфери. Ці преференції порівнювані з кредитом у 15 мільярдів, який уряд намагається отримати від МВФ – разом з неприйнятними для нас відсотками та зобов'язаннями", – говорив Медведчук у 2013-му. Уявіть, якою би була ціна зараз, коли ринки обвалилися.

Але, як кажуть, не газом єдиним. Відновлення кооперації, тобто виробничого ланцюжка часів СРСР, дало би приріст у низці галузей, особливо в машино-, авіа - і суднобудуванні. А це своєю чергою забезпечило б робочі місця і стабільні заробітки українців, зайнятих у цих сферах. Україна мріяла підкорити Європу, але для цього потрібно було бути досить конкурентноздатною, чого, на жаль, наша країна продемонструвати не могла. А тепер згадайте, що відбувається з нашими підприємствами машино-, авіа - та кораблебудування. Багато з них вже закрилися, деякі ледве дихають, з кожним роком наближаючи свою смерть.

Нарешті, разом зі вступом до МС Україна отримала би доступ до ринків Митного союзу, в рамках яких всі обмеження на експорт було би знято. Все разом узяте дозволило би зменшити безробіття, збільшити доходи населення і бюджету. Додатковим профітом стали би російські кредити, здатні замінити нинішню фінансову допомогу від МВФ і болісне очікування чергового траншу. Причому раніше йшлося не про "рятівний мільярд", якого нинішня влада чекає місяцями, йшлося про мільярди доларів кредитів.

Попри всі аргументи "за", влада України обрала в 2013-му західний вектор розвитку, свідомо зробивши ставку на політико-економічний союз замість економічного. Але далі – тільки гірше. Спочатку команда Януковича передумала і дослухалася до економічних аргументів, але революція скинула цю владу, і далі Україну "в Європу" повели зовсім вже шалені популісти. Наслідки не змусили себе чекати.

Про які саме наслідки йдеться? Релевантних показників – безліч. Це і курс національної валюти, який впав, і – відповідно – різко зменшилися (щодо умовних одиниць) зарплати і пенсії. Це і загальне падіння рівня життя, і – що взаємопов'язано – ще більше погіршилася демографічна ситуація і збільшився відтік мігрантів.

Вражають й інші цифри. Так, у 2012 році, згідно з даними Держстату, зростання промислового виробництва в Україні склало 8%, а в 2013 році – воно незначно скоротилося на 0,7%. Але після Євромайдану цей показник різко обвалився. У 2014 р. промислове виробництво в Україні впало на 10,7%, наступного року – ще на 13,4%. Зростання на 2,4% у 2016-му порівняно з 2015 роком було незначним і не компенсувало обвалення двох минулих років, а у 2017 році промвиробництво скоротилося на 0,1% порівняно з 2016 роком. Обсяг реалізованої промислової продукції за зазначений період у доларовому еквіваленті знизився на 45%.

Що стосується державного та гарантованого державою боргу, то в 2018 році він склав 62,7% щодо ВВП проти 40,1% у 2013 році. У доларовому еквіваленті держборг України зріс з 73,1 млрд дол. до 78,24 млрд дол. При цьому вже в поточному, 2019-му році, Україна повинна повернути кредиторам 317,47 млрд грн, у 2020-му – 266,07 млрд грн. Повернення позик – ще одна пастка з числа тих, куди нашу країну загнала чинна влада з її вічно простягнутою рукою і пошуками нових кредитів від МВФ.

До речі, до всіх затятих шанувальників західного курсу – таке запитання. Чи може країна, яка весь час "підживлюється" доларовими вливаннями наших благодійників з МВФ, вважатися абсолютно незалежною? Ви так боялися газової "голки", що, не сходячи з неї (газ Україна все одно купує російський), перескочили на голку "траншеву". Ви так переживали, що економічна кооперація з Митним союзом спокуситься на державний суверенітет, що тепер цілком залежите від урядів більш благополучних західних країн. Ви так сподівалися, що перед вами відкриються західні ринки, але не помітили, що нічого не зможете там запропонувати.

Як справедливо говорив Віктор Медведчук на ефірі в Шустера, більшість українців прекрасно розуміють, що стоїть за гаслом "Захід нам допоможе": "Допоможе стати світовим боржником і банкрутом? Допоможе знищити багато наших галузей, стати їхнім сировинним придатком? Стати джерелом дешевої робочої сили і ринком збуту своєї далеко не найкращої продукції?"

< iframe width="100%" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/4QBSqeKuMm0" frameborder="0" allow="accelerometer; autoplay; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture" allowfullscreen>

На жаль, тоді, у 2013-му, його резони були голосом волаючого в пустелі. Адже час довів його правоту і його політичну прозорливість. Дезінтеграція з Росією та її партнерами по Митному союзу призвела до багатомільярдних втрат. Двосторонній товарообіг c РФ скоротився на 26,5 млрд дол.: з 38,2 млрд дол. у 2013 році до 11,7 млрд дол. у 2018 році. Тоді як прямі експортні втрати України в торгівлі з РФ за 5 років становили 49,4 млрд дол. І те незначне зростання торгівлі з Євросоюзом не в змозі перекрити ці втрати. За підсумками п'ятирічного "шляху в Європу" дані соціологів свідчать про те, що громадяни України все більше розуміють помилковість обраного в 2014 році проєвропейського курсу та скорочення зв'язків з країнами СНД.

При цьому, однак, чинна влада не поспішає виправляти помилки. Вона віддає перевагу годувати громадян чим завгодно, але тільки не справжньою їжею. У хід йде декомунізація, побудова якоїсь "автономної української церкви", вічно хвора мовна тема і багато іншого. Окрім того, що подібні прийоми служать не об'єднанню, а роз'єднанню суспільства, вони до того ж не вирішують головні соціально-економічні питання.

Сьогодні, як і 6 років тому, у словесних баталіях сходяться політики двох видів – популісти з прозахідним порядком денним та реалісти з прагматичним підходом до політики й економіки. Однак вербальні "батли" ми вже проходили в недалекому минулому – їхнє повторення нічого не додасть нинішньому складному часу. А тому теоретичні дебати слід припиняти і починати роботу.

Як каже Віктор Медведчук, "необхідно почати реалізацію чіткої програми, яка стосується основних аспектів того, що є на сьогодні найбільш актуальним для наших громадян, майбутніх виборців. Це – зміна економічного курсу, який буде спрямовано не на знищення та доведення до жебрацтва громадян нашої країни, а на розвиток економіки, а значить, і підвищення добробуту. Це вирішення питань, які безпосередньо пов'язані з соціальною і з гуманітарною сферою". І навряд чи можна не погодитися з цим твердженням. 

Економічна програма, запропонована ним, передбачає не тільки зміну вектора інтеграції, але і подолання бідності, зниження ціни на газ. Серед іншого, це і зростання доходів населення, й активізація реального сектору економіки. Нова зовнішня економічна політика, повернення на ринки СНД, зростання зайнятості, реінтеграція Донбасу і багато інших розумних кроків виведуть Україну з нинішньої кризи.

Саме цього і чекає зараз наша країна. Вистачить з нас популістів з їхніми фантазіями про високе, є більш приземлені, але дуже важливі речі, які треба робити вже зараз. І бажано цього разу – слухати розумних людей.

Ігор Вальський

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>