Пограти в "Мюнхен": Чому Кремль прагне поставити світ на поріг третьої світової війни

Фактично більшовикам завжди ввижався успіх Гітлера в Мюнхені. Заради миру "атлантичні плутократії" будуть відступати і здавати позиції. Треба тільки голосно брязкати зброєю, влаштовувати паради попишніше і самим не гнутися. Але в тому й справа, що Мюнхен вже був, і атлантичні демократії не такі непам'ятні, щоб забути, до чого він призвів. Ціна Мюнхенської слабкості Чемберлена і Деладьє - 60 млн загиблих у Другій світовій війні. Тому в 1962 році Кеннеді на Мюнхен не пішов. Той час вже добре забутий нашими політиками, а родова хвороба їх тягне знову до тієї ж грані - спробувати пограти в Мюнхен. Але час дуже невдалий

Пограти в "Мюнхен": Чому Кремль прагне поставити світ на поріг третьої світової війни
Підписання Мюнхенської угоди. Зліва направо: Чемберлен, Даладьє, Гітлер, Муссоліні і Чіано Фото из открытых источников

Андрій Зубов

російський історик

Фактично більшовикам завжди ввижався успіх Гітлера в Мюнхені. Заради миру "атлантичні плутократії" будуть відступати і здавати позиції. Треба тільки голосно брязкати зброєю, влаштовувати паради попишніше і самим не гнутися. Але в тому й справа, що Мюнхен вже був, і атлантичні демократії не такі непам'ятні, щоб забути, до чого він призвів. Ціна Мюнхенської слабкості Чемберлена і Деладьє - 60 млн загиблих у Другій світовій війні. Тому в 1962 році Кеннеді на Мюнхен не пішов. Той час вже добре забутий нашими політиками, а родова хвороба їх тягне знову до тієї ж грані - спробувати пограти в Мюнхен. Але час дуже невдалий

Оригінал на сторінці Андрія Зубова у Facebook

Вранці, коли всі три проекти резолюції щодо Сирії - американський (проект дев'яти) і два російські - стали відомі в деталях, настала певна ясність. Американський проект цілком помірний, і якби Кремль був зацікавлений в уникненні конфлікту великих держав, він міг би відомими дипломатичними методами (з етичних міркувань я про них не кажу, але вони чудово відомі Лаврову і нашим високим дипломатам, нас цього вчили) зняти загострення конфлікту і спробувати далі вирішувати свої завдання в Сирії - відновлення контролю Асада на всій території країни, крім північних курдських анклавів, які Кремль проти волі Асада готовий віддати Ердогану.

Але реальність виявилася іншою. Кремль наклав вето на проект США, тим самим демонстративно показавши, що йому на США та інші провідні держави Трансатлантичного співтовариства наплювати. Кремль дав як НАТО, так і всій західній системі цінностей, відвертого і прилюдного ляпаса. Навіщо?

Новини за темою

Напевно можна сказати, що це не спосіб для кремлівських мешканців покінчити життя самогубством у вогні ядерної війни. Життя - найвища цінність, а для бандитів-егоїстів за визначенням - особливо. Навіть коли підупалий на силі Сталін готовий був на третю світову війну, його найближчі і більш молоді соратники вирішили позбутися його, але зберегти своє життя і своє становище. Значить, про колективну волю до смерті кремлівської еліти мови бути не може. Але тоді що змушує Кремль замість заспокоєння ситуації, цілком нині можливого, йти на подальше загострення конфлікту, ставлячи мир дійсно на грань світової війни?

Тепер, коли відкрито архіви ЦК КПРС часів Кубинської кризи 1962 року, ми легко можемо зрозуміти мотиви нинішніх вчинків спадкоємців тих комуністичних керівників. Залякати війною, принизити Захід - і так розв'язати собі руки. Захід на війну не піде, Кеннеді дуже цінує мир, і ми поставимо американців на місце - так просторікував Хрущов на Раді оборони 18 травня 1962 року, приймаючи рішення про відправлення ракет на Кубу.

Новини за темою

Фактично більшовикам завжди ввижався успіх Гітлера в Мюнхені. Заради миру "атлантичні плутократії" будуть відступати і здавати позиції. Треба тільки голосно брязкати зброєю, влаштовувати паради попишніше і самим не гнутися.

Але в тому й справа, що Мюнхен вже був, і атлантичні демократії не такі непам'ятні, щоб забути, до чого він призвів. Ціна Мюнхенської слабкості Чемберлена і Деладьє - 60 млн загиблих у Другій світовій війні.

Тому в 1962 році Кеннеді на Мюнхен не пішов. І перед реальною можливістю ядерної війни, за співвідношення ядерних потенціалів 1 до 17 на користь НАТО, Хрущов, злякавшись, вирішив закінчити справу миром. 28 жовтня у страшній паніці, не повідомивши ні кубинців, ні військових, ні МЗС, кремлівське керівництво передало по радіо американцям своє рішення "демонтувати зброю, яку ви називаєте наступальною, повантажити її на кораблі й повернути назад в Радянський Союз" ("Известия", 30 жовтня 1962 р.).

Новини за темою

Той час вже добре забутий нашими політиками, а родова хвороба їх тягне знову до тієї ж грані - спробувати пограти в Мюнхен. Але час дуже невдалий. Ще два роки тому Захід був порівняно благодушним - тепер втручання у вибори, отруєння Скрипалів і війна в Україні зробила режим Путіна і огидним для Заходу, і нездатним домовлятися. Останні газові атаки в Думі й узагалі кривавий штурм Східної Гути переповнили чашу терпіння і знищили надію досягти з Путіним розумного компромісу. Зараз альтернатива дуже проста: або визнати право Кремля робити все що йому заманеться там, де заманеться - в Солсбері, в Гуті, в Криму, на американських президентських виборах, тобто стати на коліна перед Путіним заради збереження миру, все більш хиткого через дії саме Росії; або один раз твердо сказати "ні" і продемонструвати готовність заплатити ціну, нехай і високу.

США і їхні союзники були біля цієї страшної межі. У 1962 році біля цієї межі стояв Кеннеді і він не побоявся і пригнув Хрущова до землі - ракети вивезли, викинуті на вітер мільярди зібрали з народу. Щоправда, маршали КДБ цієї слабини Хрущову не пробачили, а цивільні начальники не пробачили того страху, якого натерпілися в жовтні 1962 року, і за два роки Хрущова усунули.

Що чекає світ цього разу?

Андрій Зубів

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини партнерів

Загрузка...