Почали з форуму, закінчили великою сценою: як зароджувався фестиваль Doom Over Kyiv

11-й за рахунком фестиваль важкої музики Doom Over Kyiv пройде в київському Atlas'і та триватиме всі вихідні, 12-13 жовтня. З 12-ти doom metal виконавців, які вийдуть на сцену, гості найбільше чекають легендарну шведську групу Tiamat. Зараз майже на кожен фестиваль приїжджають зірки з світовим ім'ям, а починалося все з невеликої "тусовки" любителів андеграундної музики. Точно так само, як театр починається з вішалки...

Почали з форуму, закінчили великою сценою: як зароджувався фестиваль Doom Over Kyiv
Наталія "Ameretty" Фото з відкритих джерел

Ксенія Цивірко

Журналіст

11-й за рахунком фестиваль важкої музики Doom Over Kyiv пройде в київському Atlas'і та триватиме всі вихідні, 12-13 жовтня. З 12-ти doom metal виконавців, які вийдуть на сцену, гості найбільше чекають легендарну шведську групу Tiamat. Зараз майже на кожен фестиваль приїжджають зірки з світовим ім'ям, а починалося все з невеликої "тусовки" любителів андеграундної музики. Точно так само, як театр починається з вішалки...

Фестиваль Doom Over Kyiv проходить в столиці не щороку, але це все одно не дає організатором розслабитися ні на хвилину: за їхніми словами, готуватися до заходу треба починати вже за рік-півтора до планованої дати. І це не рахуючи сольних концертів та фестивалів з популяризації нашого рідного, українського, doom’у – Solitude Evening. З подачі "музичних активістів" на київську сцену виходили такі зірки, як Shape of Despair, Draconian, Swallow The Sun, Saturnus, Clouds, Pantheist. Багатьом з них так полюбилась наша спрагла важкої музики публіка, що вони самі виявляли бажання виступити ще раз.

А починалося все з 2000-х років, коли кілька хлопців захоплено вивчали думстерські новинки на спеціалізованому форумі. Ці хлопці називали себе Євген "Dargaard", Олег "Darkman", Олександр "Kataklysm", Наталія "Ameretty", і Андрій "Ur-Quan". Як організатори музичних заходів вони досі вважають за краще ховатися за цими ніками, відділяючи своє приватне життя від суспільного. Вдень усі вони працюють в IT-компаніях: хто тестувальником, хто менеджером. А у вільний від роботи час вони спілкуються з артистами, продумують логістичні питання, домовляються з клубом і готелем для музикантів. Андрій навіть має свою власну doom metal групу Vin de Mia Trix, яка також неодноразово виступала на Doom Over Kyiv. За словами хлопців, саме зайнятість в IT допомагає зібрати стартовий капітал, щоб почати організовувати черговий фестиваль. І роблять вони це теж користуючись усіма благами інформаційних технологій – в загальному чаті. Зрідка вдається зустрітися особисто в колоритному барі Morok на Майдані Незалежності. Червона підсвітка цегляних похмурих стін, елементи декорації у формі склепів, малюнки Ктулху і Бафомета, і, звичайно ж, метал, що звідусіль доноситься з колонок. У цьому незвичайному місці розповіла Наталія 112.ua про те, як невеликої компанії товаришів вдалося оточити улюбленою музикою не тільки себе, але й аудиторію, що виходить за межі України, відвідувачів профільного doom-фестивалю.

Фестиваль існує вже понад 10 років. Як у вас народилася така ідея, і як ви взагалі зважилися її втілити в життя?

15 років тому, до появи соцмереж, єдиним місцем для спілкування в інтернеті були форуми. Це був досить зручний формат, так як люди відразу могли потрапити в оточення тих, хто поділяє їхні смаки. В Україні вже на той момент існувало чимало форумів, присвячених андеграундній музиці, і багато з таких спільнот в якийсь момент починали проводити музичні заходи, присвячені своєму жанру. Основним місцем на теренах колишнього СНД, де збиралися люди, які слухають doom metal, став саме український портал Just Doom. Він поєднував у собі як сайт, на якому слухачі могли знайти свіжу інформацію про релізи, так і форум з безліччю розділів. Серед відвідувачів форуму було чимало музикантів, тому він також став своєрідною кузнею українських doom metal груп, де можна було і знайти колег для створення колективу, і представити свій матеріал зацікавленим слухачам. Закономірно, що в такому середовищі ідея проведення тематичного фестивалю досить швидко опанувала розумами і була підтримана з ентузіазмом.

Як публіка зустрічала перший за рахунком фестиваль? Ваші очікування як організаторів виправдалися? 

Прийняли досить непогано, був величезний інтерес, було багато відвідувачів не тільки з усієї України, а також з Білорусі та інших країн. Багато форумчан вперше зустрілися й познайомилися особисто, можна навіть сказати, що більшою мірою це була зустріч давніх друзів, ніж концерт. Хоча, окрилені його успіхом, ми вирішили підняти планку вище і запросити першого закордонного хедлайнера на наступний фестиваль. Це спричинило зміну майданчика, новий досвід, нові виклики. Це був наш перший досвід в організації фестивалю. Ми були самовпевнені і горіли бажанням просувати культуру, а також банально хотіли подивитися улюблених виконавців. Адже, як і наші відвідувачі, ми самі слухаємо цей жанр, і, погодьтеся, значно приємніше піти на концерт у своєму місті, ніж їхати кудись у Європу. Не думаю, що тоді, коли це все заварилося, ми б повірили, що фестиваль проіснує так довго і що навіть через стільки років ми досі будемо ним займатися. Практично нарівні зі своїми основними роботами, адже організація – це full-time job, часом не найвдячніша.

А що в ній такого невдячного?

Ну, найголовніше, що хотілося б відзначити, – це відсутність у нашої української публіки, яка слухає doom, виробленої фестивальної культури. Часто відвідувачі приходять на весь фестиваль заради якоїсь однієї групи або обурюються, що організатори не привезли того чи іншого виконавця. В Європі люди збираються на фестивалях для підтримки і розвитку самого жанру, вітають таку ініціативу організаторів. У нас же через те, що часто приходять не відпочити і поспілкуватися, перейнятися фестивальною атмосферою, а конкретно на виступ якоїсь певної групи, публіку буває складно зацікавити. Крім того, зараз така економічна ситуація в країні, що для багатьох вартість квитка на Doom Over Kyiv залишається надто високою. Хоча він обійдеться вам дорожче, ніж відвідування сольних концертів будь-яких двох з наших хедлайнерів – але за ці гроші ви можете побачити не дві, а шість або дванадцять (у разі дводенного квитка) груп.

Чи доводилося вам якось нестандартно вирішувати організаційні питання?

Напевно, найбільш складним, хоча по-своєму цікавим випадком, став страйк працівників Lufthansa, рейсом яких летів один з наших хедлайнеров – англійці Antimatter. Через цей страйк аеропорт, в якому у музикантів повинна була бути пересадка, виявився закритий, а рейс скасували. Про це ми і вони, звичайно ж, дізналися вже перед самим вильотом. В умовах шоку і паніки довелося швидко імпровізувати, шукати телефони когось з учасників, дзвонити їм, швидко перебронювати квитки. У підсумку всі успішно вирішилося незважаючи на те, що група прилетіла до Києва вже після початку фестивалю і поспішила на сцену прямо з літака. На щастя, хлопці – справжні професіонали, їх не збентежили труднощі і пізній приліт, і у нас склалися дуже хороші дружні відносини. Рік потому команда дала в Києві ексклюзивний акустичний концерт зі струнним квартетом, більше вони в такому форматі ніде у світі ще не виступали. До речі, там грав і альтист Національного симфонічного оркестру України. А в цьому році Antimatter знову виступлять з "електричною" програмою 12-го жовтня.

Загалом, виступ вийшов чудовим незважаючи на всі труднощі, але нам це додав безліч сивого волосся. Відтоді ми старанно вивчаємо графіки страйків, на всяк випадок (сміється).

Як змінювалися підходи до організації фестивалю за час його існування?

Тільки перший дебютний фестиваль складався виключно з українських команд і груп із ближнього зарубіжжя. Починаючи з другого фестивалю в якості хедлайнера виступили відомі шведські металисти Draconian. Третій же вийшов більшою мірою нішевим і камерним. Надалі ми виробили, як нам здається, ідеальну формулу, якої дотримуємось досі: кілька зарубіжних і українських артистів, серед яких присутні як більш популярні, так і більш культові та нішеві виконавці.

А чому, до речі, в минулому році Doom Over Kyiv не було? Після ювілейного дводенного фестивалю вирішили перепочити?

У минулому році взимку і навесні ми провели два фестивалі під вивіскою Solitude Evening. Це серія концертів, які ми проводимо з 2010 року, за участю тільки українських артистів. Після того, як на ювілейному DOK 2017 року виступила рекордна кількість зарубіжних виконавців, а за місяць ми провели ще концерт американських груп Blood Incantation і Spectral Voice, виникло бажання приділити увагу українській сцені, познайомити публіку з місцевими групами; зрештою, знову зануритися в атмосферу більш камерних, нішевих концертів на більш андеграундних майданчиках. Тому в 2018 ми і не планували проводити Doom Over Kyiv.

З якихось причин фестиваль змінив за свою історію два клуби: Bingo і MonteRay Club? Чи не збираєтеся переїжджати з Atlas’а?

Фестиваль ніколи не був прив'язаний до конкретного майданчику, просто в 2008-2013 році Bingo був чи не єдиним адекватним майданчиком для метал-концертів такого рівня і формату. Однак коли з'явився MonteRay в його нинішній інкарнації, ми зрозуміли, що цей клуб підходить нам більше. Ну а в процесі підготовки до ювілейного фестивалю стало зрозуміло, що необхідно в черговий раз підняти планку – в першу чергу по місткості приміщення.

Яких трьох виконавців було найскладніше запросити в Україну і чому?

Тих, кого ми ще не запросили. З іншими артистами проблем не виникало, і завжди вдавалося домовитися без особливих проблем.

Висували запрошувані вами виконавці якісь особливі вимоги?

Насправді навіть не можна згадати нічого такого екстраординарного. Мабуть, на відміну від поп-зірок першої величини і інших селебрітіс, метал-групи, нехай навіть вони збирають стадіони в Європі, поводяться куди скромніше. Як би це дивно не звучало, ніяких ящиків супердорогого віскі, килимів певного кольору тощо металісти не просять. Максимум вегетаріанське меню, якщо таке необхідно комусь з гостей. Вегетаріанців, до речі, досить багато. В цілому зарубіжні виконавці, яких ми запрошували, дуже прості і відкриті люди. Цікаво, що в країнах походження про них можуть навіть і не знати, хоча в усьому іншому світі вони мають купу шанувальників. Вокаліст Saturnus, наприклад, у "звичайному" житті працює водієм автобуса. А у нас їх зустрічають зі сцени гучними вигуками та оплесками.

В позаминулому році з'явився "близнюк" фестивалю – Doom Metal Over Nikolaev. Чи можна подібні ініціативи вважати вашими конкурентами?

Чесно кажучи, вперше чую про Doom Metal Over Nikolaev. Зрозуміло, doom metal групи виступають на різних заходах в Києві та в регіонах. Двічі або тричі в Києві проводилися фестивалі Ukrainian Doom & Depression – як можна зрозуміти з назви, за участю українських команд. Що стосується зарубіжних doom-артистів, то їх іноді привозять з сольними концертами або розбавляють ними склад death - та black - орієнтованих фестивалів – наприклад, вже закритий Carpathian Alliance або харківський Metal East. Але саме тематичних doom metal фестивалів, які об'єднують зарубіжні й українські команди, крім Doom Over Kyiv, в Україні більше немає.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>