banner banner banner banner

Піраміда ОВДП – ніщо, інвестиції – все. А вони в Україні на рівні країн Африки

Піраміда ОВДП – ніщо, інвестиції – все. А вони в Україні на рівні країн Африки
З відкритих джерел

Олексій Кущ

економіст

Тему інфраструктурної відсталості України дуже перекручено використовує нинішня влада. Для країни, що ставить перед собою амбітні цілі випереджального зростання, це стало би викликом і дозволило би сформувати довгострокову програму мінімізації цього системного ризику.

Для трьох минулих урядів інфраструктурна відсталість є лише гарним приводом оголосити про необхідність ліквідації "іржавого поясу УРСР". Вся інфраструктурна "мисля" у них обмежується концесійними портами і розвитком логістики за вивезення із країни сільськогосподарської і рудної сировини. Транзитний потенціал та обслуговування промисловості при цьому оголошено фантомними болями минулого. І для настільки явної примітивізації економічного дискурсу використовують найбезглуздіші порівняння на кшталт відставання від Білорусі на 50 років.

Найближчими роками Україні доведеться розв`язувати складне завдання збільшення ВВП у доларовому еквіваленті та підвищувати внутрішню продуктивність економіки разом зі зростанням продуктивності праці. І це в умовах відтоку найбільш активної і кваліфікованої робочої сили. При цьому незалежно від того, скільки в Україні перебуває економічно активного населення, є деяка константа державних витрат, нижче якої опускатися не можна. Адже наші пенсіонери і діти шкільного віку в ЄС не потрібні.

Новини за темою

А значить, необхідними є постійні дотації держави на освіту, медицину і покриття дефіциту пенсійного фонду. Крім того, оборона. Значних ресурсів вимагає дорожня інфраструктура. І не забуваймо про колосальний техногенний комплекс, який дістався нам від часів СРСР: 15 атомних реакторів, греблі ГЕС, мости, величезні основні засоби.

Оціночна вартість основних засобів української економіки з урахуванням індексацій та переоцінок становить приблизно 10 трлн грн. Якщо взяти за основу двадцятирічний термін служби цього потенціалу, що явно завищено, отримаємо норму амортизації в розмірі 500 млрд грн на рік, що приблизно відповідає рівню нинішніх капітальних інвестицій у розмірі 560 млрд грн. Але це лише для заповнення основних засобів, які вибули. Для їх оновлення цю суму необхідно щонайменше подвоїти.

Нині Україна перебуває в ножицях кривої Армея, яка показує залежність між рівнем державних витрат і зростанням ВВП. Мінімальні витрати держави призводять до критичного зниження її адміністративних функцій, анархії і падіння індексу людського капіталу, адже насамперед потерпають безпека, освіта та медицина. У скандинавських країнах, які реалізують модель "шведського соціалізму", рівень витрат держави завжди був надзвичайно високий – понад 50%.

Але для таких високих значень необхідні: низький рівень корупції, прозорість у розподілі бюджетних коштів, висока ефективність державного управління, довіра суспільства до держави. В іншому випадку високий рівень державних витрат призведе до розкрадання громадських коштів і зниження конкурентоспроможності національної економіки і, отже, до падіння ВВП.

У сухому залишку останнього варіанта – лише зростання фіскального навантаження на бізнес без належного ефекту розвитку країни. У теорії при збільшенні державних витрат ВВП також зростає, потім досягається якась оптимальна точка взаємозалежності (заведено вважати, що це 30-40%), а далі, в міру збільшення витрат, ВВП починає знижуватися.

Україна нині має одні з найнижчих показників ефективності державного управління і при цьому надзвичайно високий рівень перерозподілу ВВП через бюджет. Нарощування видаткової частини бюджету має свій обмежувач, інакше доведеться жертвувати динамікою економічного зростання. Для того щоб забезпечити нинішній рівень бюджетного перерозподілу, нашій країні доводиться утримувати токсичний для бізнесу і населення рівень податкового навантаження.

Для того щоб стати мінімально привабливою для іноземних інвесторів (і не в сировинних галузях і логістиці, а у виробництвах з високим рівнем доданої вартості та галузі послуг), Україні необхідно скоротити бюджетне навантаження на ВВП до рівня 20% на рік.

Враховуючи, що константа наших витратних бюджетних статей на найближчі десять років становитиме близько 40 млрд дол., для досягнення зазначеного порогу витрат держави у 20% ВВП не повинен скоротитися нижче позначки в 130 млрд дол. (у 2019-му валютний еквівалент валового продукту становив приблизно 150 млрд дол.).

Утримати цю планку буде не так вже й просто, враховуючи можливість девальвації і уповільнення інфляції, що своєю чергою впливає на показник дефлятора ВВП, що збільшує його номінальне значення.

Згідно з оцінками ООН, населення України може до 2050 року скоротитися на 20%. Крім того, нам ще необхідно враховувати фактор трудової міграції, причому йдеться не тільки про постійну, але й про сезонну трудову міграцію, позаяк сезонні робітники, які виїжджають із країни на 6-9 місяців, практично не беруть участі у створенні валового внутрішнього продукту, хоча і вносять посильний внесок у рівень внутрішніх накопичень і платіжний баланс.

У цьому контексті важливим стає визначення точки "нуль" нашої економіки. Для України є вкрай важливим збільшити розмір ВВП до рівня 300 млрд дол. і при цьому скоротити рівень перерозподілу національного продукту через бюджетні механізми до 20%, або еквівалент 60 млрд дол., що дозволить наростити як витрати держави на капіталізацію соціального капіталу (медицина, наука, освіта), так і на інфраструктурні витрати, насамперед у галузі атомної енергетики, транспортної, енергетичної та комунальної інфраструктури.

А для цього нинішній доларовий ВВП потрібно подвоїти в перспективі найближчих десяти років. Маємо ще приблизно два політичні цикли для проведення необхідних структурних реформ, демонополізації економіки, розвитку малого і середнього бізнесу, галузі послуг, створення точок зростання в секторах з високим рівнем доданої вартості та комфортних "вікон входу" для інвесторів.

112.ua

У динаміці балансова вартість основних засобів у порівнянні з 2013-м суттєво не змінилася: падіння з 10,4 трлн грн до 9,6 трлн грн. При цьому доларовий еквівалент скоротився значно сильніше: з 1,3 трлн дол. до 352 млрд дол., що, втім, пояснюється особливістю бухгалтерського обліку в Україні та застосовуваними методами оціночної вартості основних засобів, які повною мірою не враховують фактору девальвації національної валюти у 2014-2017 рр.

112.ua

Якщо проаналізувати джерела фінансування капітальних інвестицій, то кошти бізнесу, держави та населення залишають майже 90% (70,8%, 12,7% і 6% відповідно). Питома вага кредитів перебуває на рівні всього лише 7,7% (замість необхідних 30-40%), а участь іноземних інвесторів становить зовсім мізер – на межі статистичної похибки, 0,3%.

112.ua

Питома вага капітальних інвестицій в Україні є характерною для бідних країн з низькими темпами зростання (2-3%): максимальний показник було зафіксовано на тлі проведення Євро-2012 – 18,7%, а мінімальний – в апогеї кризи у 2015-му – 13,7%. Після відновлення до рівня 16,3% у 2018-му цей індикатор знову почав знижуватися й опустився до позначки в 14,6%, тобто на рівень 2016 року.

Нагадаємо, що для досягнення темпів зростання валового продукту на рівні 5%+, нам необхідно збільшити індикатор капінвестиції/ВВП до позначки в 30% і вище, тобто з урахуванням параметрів ВВП у 2020-му – знайти додаткові джерела на суму до 30 млрд дол. з подальшим зростанням пропорційно до загальної економічної динаміки.

Новини за темою



При цьому зазначимо, що для зниження ступеня зносу основних засобів на 10% (з 60% до 50%), економіка потребує приблизно 50 млрд дол. капвкладень, тобто дворічний додатковий приплив джерел фінансування, а досягнення середньорегіонального показника зносу 40% потребує реалізації п'ятирічної програми випереджального зростання економіки.

На жаль, ЄС вже, здається, знайшов потрібний рецепт розвитку України, який, з одного боку, забезпечить стабільність його східного флангу, а з іншого – істотно скоротить цінник допомоги Євросоюзу на підтримку в нашій країні мінімально необхідної стабільності, щоб трудовий характер міграції не переростав у міграцію соціальну. Це кредити в обмін на скорочення соціальних зобов'язань держави, абсорбція на європейському ринку праці найбільш активної частини нашого населення і цільова маркет-ніша для тих, хто залишився в країні: сировина і сільське господарство.

Те, що наші чиновники називають "зерно і мізки", маючи на увазі акцент на агро та ІТ, де останню використовують як пом'якшувач", адже не можна ж написати: "тупо сировину". Плюс галузь специфічних послуг. Можливо, туризм, знову ж екстримно-специфічний. Близькість України до кордонів Євросоюзу і неможливість відгородитися від нас новою стіною є гарантією того, що нашуа бідність, так би мовити, гарантовано.

І єдиний варіант врятувати свою перспективу зростання та стабільного розвитку – це відновлення суб'єктності в ухваленны стратегічних рішень. Нам потрібна не піраміда ОВДП, а капітальні інвестиції в основні засоби, і для цього необхідно використовувати всі наявні інструменти: державні видатки, кошти населення і бізнесу, прямі інвестиції.

Інакше саманний будиночок української економіки, зведений на залізобетонних палях промислового потенціалу УРСР, знесе першим поривом "кризового" вітру. А палі без "будиночка" це як засипані пускові шахти стратегічних ракет у наших південних степах… 

Олексій Кущ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected].

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>