П'ять стадій прийняття українського репу

112.ua "робить всім хіп-хоп"

П'ять стадій прийняття українського репу
Группа Тулим - один из участников фестиваля "ПроМОВА" З відкритих джерел

112.ua "робить всім хіп-хоп"

"Хіп-хоп помер", - оголосив у пісні 2006 року один зі стовпів репу Nas.
"С%ка, бл#дь, нах@й!" - заявляє в своїй пісні лучанин Denni Delta, неначе повністю підтверджуючи сказане старшим колегою.

У нашому інформаційному полі стало в рази більше репу. Поміж нами тане лід, Гнойні перемагають Оксимиронів. Ми дивуємося, намагаючись зрозуміти, що ж це і чому стає таким популярним. Але гайп, виявляється, не такий всюдисущий, яким здається. Бо сьогодні мова піде про реп українською.

Я люблю, коли в навушниках качає звучний біт. Коли хтось розповідає цікаву добре зарифмовану історію. Коли виконавець вміє вигадувати круті ритмічні форми. Біт, текст і флоу - це три ознаки якісної реп-пісні за версією Ярона Муравйова. В україномовному сегменті за кожним з критеріїв повний розбрід і хитання. Але український реп існує, і наша зустріч з ним неминуча. І, як будь-яке інше неминуче, залишається тільки його прийняти.

Заперечення

Хіп-хоп народився і виріс в американському гетто. Потім перебрався на телебачення, став найпопулярнішим жанром у світі, мутував у нові стилі музики, а сам розшарувався на дрібні напрямки, у кожного з яких багатомільйонні армії прихильників. Але є на Землі куточки і навіть країни, у яких репу ґрунтовно закріпитися не вдалося. Ми живемо в одній з них.

Відкриваємо афішу найближчих подій у Києві й обов'язково побачимо концерт російськомовного реп-виконавця. 11 листопада виступає Ярмак, 17-го - білорус ЛСП, потім Артем Лоїк. А ось любителю похитати головою під лірику рідної мови робити нічого. Тому що якість того, що пропонують місцеві виконавці далека не те щоб від ідеалу, а цей ідеал ще горизонту не бачить. "Нічого не качає, от я й сиджу, сумую", - описав ситуацію Київстонер у першому кліпі "Грибів" "Інтро". Київська на той момент ще четвірка показала, що в Україні є серйозна потреба в хорошому хіп-хопі. І як цю потребу перетворити на гроші.

Гнів
 
Україна за час незалежності пережила три етапи захоплення українським репом, породивши при цьому кілька виконавців, які отримали серйозну популярність. Віддамо належне першопрохідцям з ВУЗВ ("Вхід У Змінному Взутті") за пісню про Сірка на "Червоній руті-1995". На початку 2000-х у всіх шкільно-студентських плеєрах країни гриміли Limp Bizkit і Linkin Park. У поєднанні з ними відмінно заходили ТНМК і "Тартак", які читали під гітарні рифи яскраві рядки. Потім у середині 2000-х завдяки М1 і нав'язливому каверу на Снуп Дога "вистрілив" VovaZiL'vova. Подавав надії в цьому напрямку "Бумбокс", але Хливнюка потягнуло зовсім в інший бік. І зараз у часи YouTube, блогів та "Інстасторіс" розважають народ і збирають серйозні майданчики "Курган і Агрегат". У 2016 році особисто спостерігав за тим, як тисячі три підспівували "Вчителька моя".

І ось це все за 26 років самостійної України. І це при тому, що реп російською мовою заходив і заходить на "ура". "Каста" приїжджає - збирає повний зал. Скриптоніт приїжджає - в залі стає тісно. Oxxxymiron ще не оголосив про солд-аут у київському Палаці спорту, але там буде мало вільного місця. Невже так складно написати свої "Вокруг шум" або "Где нас нет" українською?

Новини за темою

Торг

Щоб спробувати переконати себе, що не все так погано, я вирушив до ATLAS на фестиваль україномовного репу "ПроМова". Надворі свято - День української писемності та мови, яке було обрано організаторами не випадково, а навіть дуже символічно. Фестиваль планувався як відправна точка для виконавців, які воліють писати і читати реп мовою Шевченка і Франка. Враховуючи, що жанрова ніша знаходиться у глибокому підпіллі, організаторам вдалося зібрати на одній сцені головних героїв "гри". Чим і вдалося заповнити ATLAS.

Депресія

На початку 2000-х у Києві біля метро "Шулявка" під мостом знаходився великий секонд-хенд. З боку заводу "Більшовик" був ларьок, у якому хлопець з Африки продавав підроблений реперський одяг. Футболки з Емінемом, кофти ECKO, кросівки "Джордан", кепки з клубами з НБА. Все, як на сторінках з постера з 50 Cent. Коштувало це дорожче, ніж "сорочки по 20, футболки по 25! Налітай-вибирай-купуй!" Тому вабило погляд ще більше. У 2017 році на "ПроМові" я побачив практично всю колекцію з тої ятки. Стільки широких штанів я не бачив зі шкільних часів. При чому, як на глядачах, так і на артистах.

Те самые широкие штаны З відкритих джерел

Широкі штани - головний символ цього вечора. Вони були в усьому. У бітах, які не відрізнялися один від одного ні ритмом, ні конструкцією, ні мелодією, ні швидкістю. Пам'ятаєте пісні Тупака або Біггі? Так ось під ці "класичні біточки" читав кожен. Зокрема читали так, як читали в 90-х, тільки українською. І вічні теми: реп, вулиця, ліхтар. Тобто "я починав на дні, а тепер подивися на мене".

#тулим #промова #grab

Публікація від GRAB (@ihorgrab)

Спочатку це здається милим. На сцені серйозні хлопці стелять репчик, пара сотень людей перед ними качають руками. Наче момент з кліпу Lose Yourself. Але через три пісні помічаєш, що ці три пісні відрізняються одна від одної... Та вони нічим по суті не відрізняються. У біті трохи з'являється новий семпл, одна історія про вулицю змінює іншу історію про вулицю. На сцену виходять нові виконавці, а бажання слухати далі стає все менше.

Іноді рятувало невміння артистів триматися на сцені. Поки один бубонить у мікрофон (мікрофон треба тримати за руків'я, а не охоплювати голову) про те, як з "пацанами прийшов забрати своє", я хвилини дві спостерігав за його колегою по групі. А той своїм рухами зображував чи то впевненість у собі, чи то розкатування тіста. Танці ці були куди цікавішими за пісню. Подібні моменти траплялися протягом вечора не один раз. Все-таки виконавцю важливо пам'ятати, що на сцені він зобов'язаний бути артистом. Навіть якщо він вважає себе найбільш "трушним" репером у світі.

Прийняття

Навколо стояло кілька сотень людей, яким щиро подобалося те, що відбувалося на сцені: вони танцювали, махали руками і щиро раділи пісням, які знали. Тут я зрозумів, що "широкі штани" у цьому разі є не показником любові до "олдскулу", а одягом на виріст. Український реп просто ще не готовий до іншого одягу. Ні до яскравих костюмів Machine Gun Kelly. Ні до дизайнерських мішкуватих футболок Kanye West. Але, якщо наступного року на сцену "ПроМови" вийде хлопець у чорному худі і зачитає грайм українською - це буде кроком уперед. Якщо хтось одягне класичний костюм і зіграє з живими музикантами - два. Чим більше розмаїття буде в українському репі, тим яскравішим і багатограннішим він стане. А від цього і цікавішим.

Як несподівано цікавим виявився виступ "Олдскульного ніндзі". Ця парочка здивувала і подарувала надію. Якщо довкола панувала карикатурна атмосфера 2000-х, то ці хлопці копнули ще глибше і дали гарячих 80-х. У голові моментально постав Грандмастер Флеш в одязі вчителя Міягі з "Малюка каратиста" із сакраментальним "хіп-хоп складається з чотирьох напрямів: реп, діджеїнг, брейк-данс і графіті". Ну просто "Йоу! Реп! Камон!"

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...