П'ять основних соціально-економічних чинників на фініші президентських перегонів

П'ять основних соціально-економічних чинників на фініші президентських перегонів
З відкритих джерел

Олександр Гончаров

Засновник «Київського фондового центру»

Всі ми продовжуємо пильно стежити за розвитком подій виборів-2019, дивимося, куди піде корабель під назвою Україна. А поки що напередодні недільного дня 31 березня хотів би наголосити на п'яти основних соціально-економічних чинниках, які виявилися під час нинішньої передвиборчої кампанії кандидатів у президенти.

Перший. Про "План Маршалла" для України, за який протягом тривалого часу виступав Джордж Сорос, чомусь усі кандидати в президенти забули. А хто не очікував такого повороту подій?! Вважав, що бодай Петро Порошенко на Михайлівській площі у своїй полум'яній промові нарешті визнає, що реальна економіка держави в центрі Європи є важливішою за миттєві емоції і політичні пристрасті.

До того ж президент США Дональд Трамп ясно й однозначно для нетямущих заявив, що Америка повинна інвестувати в себе. Далі логічно виникає основне питання: кого Сполучені Штати захищатимуть?

Новини за темою

Або захищати весь світ і всю раніше побудовану геополітичну систему, або захищати США і їхніх найближчих союзників у НАТО? Судячи з усього, наші політичні лідери цього ще не зрозуміли і досі розгублені, не знаючи, куди рухатися на фініші президентських перегонів.

Другий. Якою буде демографічна політика за нового президента? Це дуже важливо. Адже якщо у нас зберігаються високі демографічні ризики, то доведеться або підвищувати пенсійний вік, або збільшувати податкові ставки. Але про це не може йтися, оскільки ми ще не вийшли з економічної кризи.

І найгірше те, що в країні стрімко падає народжуваність і також стрімко збільшується смертність (у 2018 році на кожні 100 померлих в Україні припадало лише 59 новонароджених). Якщо зуміємо вирішити цю проблему, тоді зможемо піти від подальшого підвищення податків.

Але перш ніж стати до цієї роботи, слід було би поставити питання кандидатам у президенти України – 2019: а чи має хтось із них Програму нової демографічної політики? Які стратегії або комбінації концепцій вони збираються реалізовувати?

Третій. Що ближче дата 31 березня, то більше складається враження, що слух наших політиків, як і їхній зір, та й зрештою і думки, є вибірковими та цілеспрямованими. Ніхто з них досі не запропонував нової філософії боротьби з корупцією і казнокрадством, а від нових антикорупційних інституцій сенсу мало.

Ось і Петро Порошенко повторив помилку Віктора Ющенка. Не треба було йому обманюватися, очікуючи, що наш держапарат буде знищувати самих себе й основу свого власного добробуту. Як і раніше, там, "нагорі", все крутиться довкола грошей, все оцінюється в грошовому еквіваленті. Щоправда, зараз це вже не крадіжка, тепер це має назву прикрої помилкию в політиці.

Четвертий. Це вже схоже на хапання за соломинку, коли прем'єр-міністр Володимир Гройсман і міністр соцполітики Андрій Рева на фінішній прямій президентських перегонів із завидною завзятістю не залишають спроб заспокоїти населення, особливо пенсіонерів та багатодітні сім'ї.

Так, на недавньому засіданні Кабміну було ухвалено рішення з 1 квітня 2019 року, тобто між першим і другим виборчими турами, здійснити додаткову соціальну виплату для багатодітних сімей. Як зазначив Рева, "на третю, четверту і кожну наступну" дитину доплачуватимуть     у розмірі прожиткового мінімуму (на 1 квітня прожитковий мінімум на дитину до 6 років становитиме 1626 грн).

Тому Володимир Гройсман запропонував "не розмінюватися на дрібниці" і платити одразу по 1700 гривень! Щедро? В уряді підрахували, що на ці виплати потрібно щомісяця по 200 млн або 1,8 млрд грн до кінця 2019 року. Допомогу отримають понад 330 тис. сімей.

П'ятий. Вже навіть набили оскому розмови в тиші кабінетів про те, що капітали з України йдуть, і йдуть в офшори. Але, можливо, це зайві гроші, які не потрібні нашій економіці? І все-таки, як на мене, питання нині навіть не в тому, скільки національних грошей іде, а в тому, скільки іноземних інвестицій не приходить в Україну!

Відповідно, цими днями ніхто не запропонував нової Інвестиційної  стратегії, не підтримав створення в Києві міжнародного інвестиційного хаба. А оскільки немає інвестицій, то й немає зростання реальних доходів громадян. Гадаю, з цієї ж самої причини в період президентських перегонів дедалі частіше виборці почали замислюватися, як оцінити дії влади.

Є дуже проста й точна відповідь.

Варто дізнатися про розмір прожиткового мінімуму – 2019 в Україні. Від січня по червень – це 1853 грн! Все зрозуміло? Безумовно, це не стосується місцевої офшорної аристократії. Ось це і є головний показник ефективності роботи влади. Але поки, справедливості заради треба визнати, що лише Володимир Зеленський заявив про свій вихід з офшорної компанії.

Новини за темою

Так, політики багато про що замовчували і чимало приховували від сторонніх очей, але чому наші журналісти не ставили кандидатам у президенти питання відкритого типу? Звісно, потрібно ще й уміння ставити правильні питання й отримувати на них потрібні відповіді.

Ну, і багатьом журналістам забракло хитрощів, щоб поставити запитання відкритого типу, на які не можна відповісти простим "так" чи "ні", що фактично означало би кінець розмови. Саме для наших політиків-популістів питання мали би починатися зі слів: "Що", "Чому" або "Яким чином". У цьому випадку вони змусили би кандидатів у президенти роз'яснити свою позицію. Наприклад:

- Як ви маєте намір домогтися зниження цін на енергоресурси, якщо "Нафтогаз" не годен цього зробити?

- Яким чином ви маєте намір субсидіювати ціни на комунальні послуги і тарифи ЖКГ?

- Звідки ви візьмете гроші, щоб домогтися підвищення мінімальних пенсій?

- Що ви зробите, якщо продавці не знизять своїх продовольчих цін?

Ось які питання змусили би політиків відкрити свої позиції і говорити словами і фразами, що розкривають суть проблеми. А поки викликають лише роздратування порожні слова та цифри на білбордах з "реальними справами". І, безумовно, ми хочемо до Євросоюзу, але там, до відома нашого істеблішменту, масова популярність Маркса обходить навіть Шекспіра.

Тому щоб навчити керувати державою, аристократи Заходу змусять наших малоосвічених політиків вивчити незаперечний факт, про який у будь-якому підручнику із соціальних наук у країнах ЄС написано, що основу сучасної соціологічної науки заклали три людини: перший за віком, тобто раніше за інших, економічний пророк Карл Маркс, потім Макс Вебер і Еміль Дюркгейм.

Також після виборів-2019 нашим політикам у Верховній Раді та уряді доведеться зазубрити, що у світі є тільки дві науково обґрунтовані лінії впливу економіки на суспільно-політичне життя. Одна лінія – Адама Сміта і Давида Рікардо, а інша – марксистська лінія.

Олександр Гончаров

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>