Пенсіонери в Україні живуть так само, як в Анголі. Як це виправити

У нас у країні є ресурс не тільки для виплати пенсій, але і для їх підвищення

Пенсіонери в Україні живуть так само, як в Анголі. Як це виправити
Фото з відкритих джерел

Олексій Кущ

економіст

У нас у країні є ресурс не тільки для виплати пенсій, але і для їх підвищення

Україна опинилася разом з Росією в одній десятці країн міжнародного рейтингу. На жаль, це рейтинг Best Countries for a Comfortable Retirement, і ми потрапили до десятки найгірших країн для комфортної пенсії. Рейтинг було складено американським виданням USNews спільно з бізнес-школою Wharton і BAV Group. При складанні рейтингу було використано цілий набір чинників, як кількісних, так і якісних: рівень медичного обслуговування і його доступність, адекватність споживчих цін одержуваній пенсії, чинне податкове законодавство та його вплив на процес накопичення пенсій, стан суспільства і рівень його агресії, задоволеність якістю життя, захист прав власності, кліматичні умови та їх вплив на літніх людей.

Якщо брати список "гірших" країн, то Україна розмістилася на дев'ятому місці, між Анголою та Алжиром. Так, так, в Анголі, за даними міжнародних експертів, пенсіонери відчувають себе краще, ніж у нас. Абсолютний антирекордсмен – це Іран, хоча там мінімальна пенсія становить більше ста доларів США, а середня – близько 190. Мабуть, до уваги було взято певні політико-географічні фактори.

За Іраном слідує РФ, потім Йорданія, Ліван, Саудівська Аравія, Нігерія, Пакистан, Алжир. Ну і ми.

Новини за темою

Беручи до уваги всю умовність подібних рейтингів, варто відзначити, що в Україні пенсіонери виявилися не просто за межею бідності, а на межі фізіологічного виживання.

Перед нами і явне порушення негласного суспільного договору, укладеного в 90-ті роки минулого століття: олігархи забирають промисловий комплекс колишнього СРСР у результаті ваучерної приватизації і користуються надрами та інфраструктурою країни, а населення за це посильно "хімічить" на своєму мікрорівні, практично не платить податки, користується стерпними тарифами і спрощеним виходом на пенсію з досить високими виплатами. Цей наївний договір було порушено після вичерпання його фінансової бази: промислового потенціалу вже начебто і немає, а в олігархів у нинішній їх іпостасі немає бажання його виконувати. У влади, відповідно, немає бажання переконувати фінансово-промислові групи в необхідності дотримання цієї неформальної громадської угоди. Тим більше, що замість чисто матеріальних критеріїв оцінки якості повсякденного життя простим людям підсунули максимально зручний для влади дискурс: безвізовий режим, перейменування вулиць, європейська інтеграція. З урахуванням формату цього дискурсу суспільство буде перебувати в нескінченній парадигмі суперечки про те, чиїм ім'ям варто називати вулиці - Степана Бандери або Сидора Ковпака, забуваючи про необхідність реформ і контролю за владою.

Очевидно, що вибудовування взаємин влади і суспільства за принципом банального бізнес-плану ("ви нам, ми вам") вже не актуально для чинних політичних еліт. Адже в бізнес-плані є цілком реальні показники, які описуються однією влучною фразою: якість життя. Замість цього всім нам пропонується оцінити "якість пропаганди".

Враховуючи, що вулиць для перейменування ще багато, а до ЄС Україні йти довше, ніж євреї йшли з Єгипту в Землю Обітовану, на подібному майже "халявному" дискурсі влада може виїжджати ще довгий час, що і робила всі ці чотири роки.

А тим часом коефіцієнт заміщення, який показує відношення середньої пенсії до середньої заробітної плати в Україні, склав трохи більше 32%, тим часом як у країнах ЄС цей показник знаходиться на позначці 60%. Це означає, що не дивлячись на критично низький рівень оплати праці в нашій країні, рівень пенсій ще нижчий (у відносному значенні).

За стандартами ООН, мінімальний рівень забезпечення на одну людину встановлено в розмірі 5 доларів на день, тобто це саме той рівень, який просто необхідний для фізіологічного відновлення і придбання мінімального набору товарів та послуг. Про медичне обслуговування та відпочинок тут не йдеться. Таким чином, щомісячний прожитковий рівень і, відповідно, пенсія, мали складати еквівалент 150 доларів. В Україні ж середній рівень пенсії – не більше 90 доларів. Тобто можна констатувати, що більша частина пенсіонерів фактично опинилася за межею виживання.

До того ж для припинення трудової міграції з України і створення стимулів у населення платити внески та податки необхідний запуск пенсійної системи другого рівня, яка забезпечить базову соціальну справедливість: більшу пенсію отримує не той, хто більше і довше працював, а хто більше заплатив внесків. А для цього потрібна вже не солідарна, а накопичувальна система. Для появи якої поки що немає ні ринкової інфраструктури, ні, найголовніше, надійних інструментів інвестування, недержавні пенсійні фонди ризикують перетворитися на чергову фінансову піраміду в стилі трастів 90-х і сьогоднішніх банків. Поки ж ініційовані пенсійні зміни сприймаються лише як вмілі дії ліквідаційної комісії.

Новини за темою

Джозеф Стігліц, американський економіст і нобелівський лауреат, у своїй роботі "Ціна нерівності..." з-поміж іншого зазначив, що роль держави полягає не стільки в створенні передумов економічного зростання, скільки у формуванні соціальних умов розвитку широких верств населення і згладжуванні нерівності в суспільстві. Очевидно, що лише та країна може розраховувати на високий рівень соціального капіталу і ставити перед суспільством амбітні цілі, яка забезпечує своїм громадянам соціальний захист сьогодні та гарантії такого захисту – завтра. Ефективна пенсійна система є ключовим елементом соціальної стабільності, провідним драйвером внутрішнього попиту, механізмом акумулювання внутрішніх довгострокових інвестицій.

Дуже часто чиновники виправдовують свою бездіяльність тим, що в Україні вкрай несприятлива демографічна структура населення і депресивний ринок праці. Так, в Україні високий рівень пенсіонерів та низький економічно активного населення. Але чи така вже "безвихідь"?

112.ua

Рівень економічно активного населення в Україні до загальної чисельності становить 42%: 17,9 млн із 42,4 млн осіб. Як бачимо, є країни, де цей показник кращий: Німеччина (51%), Китай (59%), Корея (50%), Японія (52%), Канада (54%), Бразилія (52%), США (51%).

Є країни, де цей індикатор приблизно такий же, як у нас: Угорщина, Італія, Грузія, Сінгапур, Мексика, Польща, Філіппіни.

А є країни, де ситуація значно гірша: Молдова (37%), Ізраїль (40%), Туреччина (34%), Алжир (26%), Єгипет (31%), Індія (39%), Вірменія (37%).

Як правило, цей показник істотно знижується в країнах, які стикаються з масовою трудовою міграцією (залишаються діти і люди похилого віку, а працездатна частина населення виїжджає за кордон). Але є і винятки.

112.ua

Що стосується динаміки трудових ресурсів та вікових груп населення, то тут дійсно стався демографічний перекіс: якщо в 2010 році на 19 млн зайнятого населення припадало 9,4 млн людей старше 60 років (частина з них при цьому потрапляла і в першу групу), то в 2016 році на 16,2 млн зайнятих – ті ж 9,4 млн старше 60 років. Тобто чисельність літньої групи населення практично не змінилася, водночас як кількість зайнятих скоротилася на три мільйони. Ця диспропорція сталася внаслідок статистичного спотворення чисельності населення за групами на окупованій території Донецької і Луганської областей.

Утім, у нас у країні є ресурс не тільки для виплати пенсій, але і для їх підвищення. Якщо розглядати параметри нашої країни у відриві від транзитних і природних можливостей, то ситуація дійсно виглядає жалюгідно, і поляки на нашому місці теж би платили такі ж мізерні пенсії. Але от тільки в Польщі немає такого природного і транзитного потенціалу, як в Україні. Єдина проблема: велика його частина розподіляється на користь кількох фінансово-промислових груп. Судіть самі, в бюджеті на 2018 рік закладена рента за використання ВСІХ природних, водних, лісових ресурсів та радіочастот у розмірі 46,5 млрд грн, тобто приблизно 1,5 млрд євро (рівень доходів середньої європейської компанії). Сума, яка перерозподіляється у сфері тіньової ренти, обчислюється десятками мільярдів, за які утримуються футбольні клуби, політичні партії й "ескорт-послуги".

Можна підрахувати і розмір недоотриманого прибутку від таких активів, як залізниця (дотує за рахунок низьких вантажних тарифів приватний сировинний і металургійний бізнес на мільярди), атомна енергетика (дотує приватну теплову генерацію на ті ж мільярди за рахунок низьких тарифів).

Додамо сюди і лише 131 млрд грн акцизних зборів, завдяки чому Україна наповнила всю Європу своїми контрабандними сигаретами.

Враховуючи все це, у держави є ресурс для збільшення пенсійних витрат. Для цього необхідно просто виконати пряму норму Конституції, тобто передати народу природні багатства країни. А вже форму цієї передачі повинна визначити влада: в якій пропорції підвищувати пенсії і заробітні плати та скільки направляти до резервного фонду. Єдине, що ніхто не уповноважував владу перерозподіляти суспільний дохід на користь кількох фінансово-промислових груп.

Саме тому ПФУ як економічно неефективну структуру (вічні трансферти з бюджету) необхідно ліквідувати, а пенсії виплачувати безпосередньо за рахунок доходів державного бюджету. Власне платежі пенсіонерам при цьому не повинні називатися пенсіями, а носити назву – державної соціальної виплати. Мінімальний її розмір повинен відповідати реальному прожитковому мінімуму, а максимальний – розміру середньої заробітної плати по країні (і жодних спецпенсій та інших багатотисячних виплат).

На формування ресурсів для пенсійних виплат необхідно спрямовувати спеціальне експортне мито на сировинні товари і частину ренти за користування природними ресурсами. Адже якщо надра належать народу, а народ змушений купувати продукцію з цих надр (газ, вугілля, бензин, тепло) за ринковими цінами, то нехай хоч так надра послужать безпосередньо на благо людей.

На жаль, реалізація подібної реформи в Україні неминуче зіткнеться з низкою труднощів і перешкод. Існує серйозний опір з боку "фінансового лобі", яке після краху банківської системи не проти зібрати жнива з ринку пенсійних накопичень. І ніхто не захоче просто так віддавати мільярди своїх надприбутків. Реформа такого масштабу можлива лише у разі визрівання суспільної волі до реальних дій і появи політичної сили нового формату.

Олексій Кущ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>