banner banner banner banner

Патріарх Кирил звернувся до православних України з привітанням з нагоди Дня Хрещення Русі

Патріарх Кирил звернувся до православних України з привітанням з нагоди Дня Хрещення Русі
З відкритих джерел

Патріарх Кирило

Патріарх Московський і всієї Русі

Щоразу, коли ми згадуємо події Хрещення Русі, а це відбувається 28 липня щороку, в нашій пам'яті, принаймні тих людей, які зберігають таку пам'ять, спливають ці дивовижні події, які стали переломними в історії нашого народу й узагалі в історії східноєвропейської цивілізації.

Князь Володимир не просто хрестив людей, він був провідником християнських істин, він був учителем. Колись буйний і в гріхах загрузлий правитель перетворився на мудрого наставника свого народу, проповідника слова божественної істини. Чому ми й називаємо князя Володимира "Червоним Сонечком". Не тому, що в нього було гарне обличчя - хоча деякі кажуть, що так воно й було - а тому, що він став гарний душею настільки, що, подібно сонцю, висвітлював життєвий шлях інших людей.

День Хрещення Русі - це спогад в першу чергу про найбільшу подію в історії наших народів.

Сенс у самій події. А свято є щорічним спогадом події. Адже ми говоримо дійсно щоразу, будь то Великдень або Різдво Христове, не про спогади про ті події, а про саму подію, яка живе в нашій душі, в нашій свідомості та яка живе взагалі, якщо говорити про духовні й культурні категорії, живе в роді людському.

Ось так і тут, звичайно, не сам день спогадів, а сама подія має величезне історичне, культурне і духовне значення. Але й спогади потрібні для того, щоб люди оновлювали своє розуміння цієї історичної події. Без цих днів, в яких ми згадуємо про події, зникне про них пам'ять.

Новини за темою

Ось чому такі важливі, значущі події, які відбулися в історії нашого народу, і в першу чергу, я б сказав, Хрещення Русі повинні завжди яскраво та змістовно святкуватися, з тим, щоб кожне наступне покоління людей мало можливість долучитися до розуміння того, чим були ці події для нашого народу та яке духовне й культурне значення мало Хрещення Русі.

Сьогодні ми спостерігаємо зростання конфліктогенності в суспільстві. Чому так відбувається?

Для того щоб розібратися в цьому питанні, потрібно сказати про те, а що взагалі є причиною всякого конфлікту? Причинами всякого конфлікту є людський егоїзм, відстоювання свого власного "я", поставлення "я" у центр життя. Ось якщо людина таким чином формує себе духовно, інтелектуально, культурно, то вона стає дуже конфліктною, бо щоразу те, що відбувається щось поруч із цією людиною, може сприйматися як те, що завдає шкоди її власному "я", яке спрямоване на те, щоб зрушити це "я" з центру її життя.

Ось на це люди й реагують найрадикальнішим чином. Але якщо від особистості перейти до суспільства, до народів, до колективів, до країн, то природа та сама. Для того щоб не було конфлікту в народу один з одним, потрібно вміти не просто поважати народ, а й мати здатність і можливість щось від себе давати іншим. Ось по-різному можна оцінювати життя в Радянському Союзі, але під час нашого спільного буття в одній країні було щось таке, що скріплювало людей.

Дуже багато було зроблено доброго одними народами щодо до інших. Ось ця взаємодопомога, взаємовиручка, які особливо яскраво проявилися у часи Великої Вітчизняної війни й не тільки – вони ж не минали даром. І ми знаємо, що починаючи з 90-х років дуже багато було зроблено для того, щоб якось перекреслити всю цю історію, але ж перекреслити не вдалося.

Перекреслили те, що було погано, - ідеологію, атеїзм, гноблення людей з ідеологічних міркувань. А ось усе те, що було доброго, що спиралося на співпрацю, на взаємодію, воно ж зберігається в пам'яті. Я навів цей приклад для того, щоб сказати, що ось цей принцип працює не тільки в таких величезних масштабах, як відносини країн і народів. Він працює на всіх рівнях - на людському, індивідуальному, сімейному, колективному.

Якщо ми вчимося та опановуємо здатність віддавати частку самого себе, віддавати частину того, що маємо, іншим, то ми й творимо любов, повагу, взаємодію. Ось біблійна заповідь про доброго самаритянина: "скажи мені, хто ближній тій людині, яка потрапила розбійникам у руки?" І відповідь: "той, хто створив їй милість". Щоразу, коли ми робимо добро іншому, ми стаємо для цього іншого ближнім. Якщо добра не робимо - стаємо чужим. Ось цей принцип - не нами затверджений, вкладений у природу людини Самим Богом - реалізується скрізь: і в міжособистісних відносинах, як я вже сказав, і в міждержавних.

Тому, якщо ми хочемо миру й благоденства, ми повинні розуміти, що, живучи тільки для самих себе, працюючи тільки на власне благо, ми ніколи не побудуємо реально добрих відносин з іншими. Ось завдання церкви полягає в тому, щоб проповідувати цю велику істину, що ближнім є той, хто зробив тобі милість.

Ворог роду людського ніколи не залишав церкву. І дуже багато конфліктів, які виникали в церкві, були результатом людської гріховності. Але джерелом гріха є темна сила. І ми знаємо, що розділення в церкві почалися буквально перші десятиліття після створення апостольських громад.

І траплялося це саме тому, що щоразу, коли в церкві відбувається щось, що не обумовлено моральним законом, божественним законом, якщо у вирішення церковних питань вторгається інша логіка, будь то продиктовано особистими, громадськими чи колективними або якимись державними, корпоративними інтересами, ось тоді й виникають розколи.

Для того щоб розколи викорінювати, потрібно повернутися до тих заповідей, які Господь поклав в основу буття особистості й людського суспільства. Ми повинні навчитися любити один одного, прощати один одного та служити один одному. Іншого шляху відновлення єдності немає.

Відновлення єдності шляхом декларацій, покладених на папір, найчастіше є дуже короткочасним, тому що такі декларації не пробуджують взаємних симпатій, взаємної довіри та прагнення працювати разом і жити разом. Тому в усіх поділів є духовні причини, про які було сказано, і шлях зцілення цих поділів теж лежить через духовні діяння.

У цей день я хотів би всім побажати миру душевного, спокою, міцності духу й сильної віри. Ось в такі періоди, який ми зараз переживаємо, пов'язані з пандемією, з невпорядкованістю, з якимсь жахливим людським безладом - достатньо увімкнути новинну програму телебачення, щоб побачити цей безлад - ще якось Бог зберігає історичну Русь. Але якщо подивитися на те, що коїться у світі, то просто страшно робиться.

Ось в основі всього цього безладу, як я вже сказав, людський гріх. І для того, щоб ми не були учасниками жодних заворушень, щоб жодна зла сила та зла воля не руйнувала миру, спокою, тиші, не порушувала плину нашого життя, ми всі повинні бути ближчими до Бога.

Патріарх Кирил

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>