Патологічна жадібність і "Усі гроші світу": Ким була найбагатша людина на Землі

Новий фільм Рідлі Скотта, зі створенням якого пов'язано одразу кілька скандалів, розповідає історію реальної людини – американського нафтового магната Пола Гетті

Патологічна жадібність і "Усі гроші світу": Ким була найбагатша людина на Землі
Кадр з фільму "Усі гроші світу" 112

Блог про Кіно

Редакційний блог

Новий фільм Рідлі Скотта, зі створенням якого пов'язано одразу кілька скандалів, розповідає історію реальної людини – американського нафтового магната Пола Гетті

Жан Пол Гетті народився в американському штаті Міннесота в 1892 році. Його батько – Джордж Франклін Гетті – був вихідцем з Ірландії, який спочатку відкрив успішну юридичну практику, а потім розпочав кар'єру незалежного нафтопромисловця, яка принесла йому ще більше визнання і багатства.

Його син Жан Пол став другою дитиною у сім'ї, проте перша дівчинка померла ще до його народження. Дитинство майбутнього мільярдера було забезпеченим, але не легким – хлопчик ріс дуже самотнім, віддаючи перевагу книгам, а не спілкуванню, а у віці 11 років його відправили до військової школи.

Жан Пол Гетті біля свого особняка З відкритих джерел

У ранньому юнацтві Пол пережив невеликий період бунтарства, на що вказували численні нічні пригоди та університет, який він кинув. Однак незабаром він зупинився, вступив до Оксфорду і навіть його закінчив.

Ще під час навчання Гетті з головою поринув у бізнес – він працював одночасно і в нафтовій компанії батька, і у власній, завдяки якій уже в 24 роки (а за деякими джерелами, взагалі у 18 років) заробив свій перший мільйон.

Далі були повне занурення в бізнес (що згодом перетворилося на справжню нафтову імперію) і, як наслідок, статки, що постійно збільшувались, та отримане в 1957 році звання найбагатшої людини світу. Його Гетті зберіг до самої смерті в 1976 році.

Незважаючи на успіх у роботі, який незмінно супроводжував його, в житті бізнесмен виявляв чудеса економії та скупості. З одного боку, він активно скуповував власність і твори мистецтва (а також влаштовував гучні вечірки, запрошуючи на них верхи суспільства), з іншого – завжди шукав можливість скоротити витрати і з цих же міркувань щодня самостійно прав свою спідню білизну.

Крім того, особистості Гетті приписують безліч інших дивацтв. Наприклад, він щиро вважав себе інкарнацією одного з римських імператорів, а в будинку встановив таксофон, щоб гості самі оплачували дзвінки. Ці та багато інших моментів знаходять місце й у "Всіх грошах світу".

  • Крістофер Пламмер у фільмі
    Крістофер Пламмер у фільмі "Усі гроші світу" 112
  • Крістофер Пламмер у фільмі
    Крістофер Пламмер у фільмі "Усі гроші світу" 112
  • Крістофер Пламмер у фільмі
    Крістофер Пламмер у фільмі "Усі гроші світу" 112
  • Крістофер Пламмер у фільмі
    Крістофер Пламмер у фільмі "Усі гроші світу" 112
  • Крістофер Пламмер у фільмі
    Крістофер Пламмер у фільмі "Усі гроші світу" 112
  • Крістофер Пламмер у фільмі
    Крістофер Пламмер у фільмі "Усі гроші світу" 112

Сам фільм описує невеликий період життя Пола Гетті, пов'язаний з одним з найгучніших скандалів ХХ століття – викраденням його онука. Трагічна подія сталася в 1973 році в Римі, де 16-річний Джон Пол Гетті III тоді проживав.

Дізнавшись про подію, мільярдер відмовився платити викуп у розмірі 17 млн дол., мотивуючи це тим, що подібний крок може змусити сплачувати також за всіх інших онуків, яких у нього на той момент було 14.

Цю історію Рідлі Скотт розповідає послідовно, починаючи з дня викрадення і поступово підводячи до звільнення хлопця. Хронологію подій він лише зрідка перериває, надаючи місце сценам передісторії, яка відкриває важливі та символічні моменти з життя головних героїв.

Втілити на екрані образ чоловіка, який отримав звання першого в історії доларового мільярдера, Скотт спочатку запросив (тепер уже сумнозвісного) Кевіна Спейсі. Однак через скандал, що обвалився на актора, пов'язаний зі звинуваченнями в сексуальних домаганнях, режисер вирішив його замінити. "Коли все це спливло, я був приголомшений і чекав, що містер Спейсі зателефонує мені та скаже все, що хотів би сказати. Але цього не сталося", – пояснив Скотт своє рішення в одному з інтерв'ю, додавши, що просто не міг допустити, щоб чиїсь "звички" згубили величезну працю великої кількості людей.

На зміну Спейсі режисер запросив Крістофера Пламмера, якого від початку і бачив у цій ролі. І який, до речі, ідеально в неї вписався, доказом чого є номінація на "Оскар-2018", що стала для актора вже третьою за рахунком (включаючи одну завойовану статуетку).

Перезнімання сцен з Пламмером тривали рекордних 10 днів. Враховуючи, що його роль – одна з ключових, така цифра є майже неправдоподібною. Тим не менше команді, що працювала над фільмом (включаючи не лише акторів, а й, в першу чергу, монтажерів зі звукорежисерами), вдалося зробити неможливе і не зрушити дату світової прем'єри, призначену на кінець грудня 2017 року.

Усе це обійшлося продюсерам в додаткові 10 млн дол., тоді як загалом бюджет картини становив 50 млн. На сьогодні гроші вже встигли відбитися у світовому прокаті, та напевно їх ще відчутно буде примножено, оскільки в деяких країнах (включаючи Україну) показ фільму от-от стартуватиме. Утім, враховуючи ці дані, говорити про якісь надприбутки, на жаль, не доводиться навіть за всього супутнього фільму галасу.

Одним скандалом, до речі, не обійшлося. Вже після прем'єри фільму в США у мережі з'явилася інформація про фантастично нерівні гонорари, які отримали за перезнімання Мішель Вільямс (яка зіграла мати викраденого хлопця) і Марк Волберг (співробітник служби безпеки Гетті, який допомагає у справі з викупом).

Так, незважаючи на однакову кількість часу, витраченого на додаткові зйомки, Волберг отримав за свою роботу 1,5 млн дол., а Вільямс – менше тисячі. Подібні подвійні стандарти, посилені актуальною в Голлівуді боротьбою за рівноправність, спричинили шквал критики у бік творців фільму. Пом'якшити ситуацію вдалося самому Волбергу, який заявив, що віддасть зароблені гроші на благодійність – на користь фонду допомоги жертвам сексуального насильства.

Так чи інакше, усе це не завадило виходу фільму і поповненню режисерської скарбнички Рідлі Скотта. Драматичний трилер напружений і доволі емоційний, сповнений великої кількості символізму та іронії. Складно сказати, якою була б картина з Кевіном Спейсі в головній ролі (якщо вірити тому самому Скотту, актор зіграв фантастично), але з Пламмером все має більш ніж природний вигляд, і зовсім не виникає відчуття того, що заміну зробили поспіхом.

Картинка і сюжет єдині та злагоджені, а гра Мішель Вільямс, яку обділили гонораром, є доволі гідною того самого "Оскару". І, незважаючи на те, що всі головні інтриги, пов'язані з фільмом, сталися за межами кадру, сама картина виявилася теж дуже вдалою.

Тетяна Ахапкіна

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...