Пан-Євро-Мед: Що це таке і чи вигідно воно Україні?

Пан-Євро-Мед: Що це таке і чи вигідно воно Україні?
Фото з відкритих джерел

Олексій Кущ

економіст

З 1 січня 2019 року Україна приступила до виконання положень Регіональної конвенції про Пан-Євро-Середземноморські преференційні правила походження, скорочено Пан-Євро-Мед.

Незважаючи на досить поліфонічну скорочену абревіатуру, ця угода не має жодного відношення ні до "пана", ні до "меду" і дуже віддалено – до "євро".

Перед нами звичайний міжнародний договір, який покликаний упорядкувати таке хворобливе поняття міжнародної торгівлі, як "країна походження" товару.

Справа в тому, що укладаючи угоду про ЗВТ з Україною, ЄС запровадив досить жорсткі вимоги до так званого рівня локації, простими словами, чітко визначив питому вагу саме української сировини/напівфабрикатів/комплектовання, які повинні бути присутніми в нашому кінцевому продукті, що продається на європейському ринку. Зроблено це було, щоб китайські автомобілі з прикрученими в Мукачевому колесами не стали їздити по ЄС у рамках угоди про вільну торгівлю з Україною. Тобто хочете продавати в ЄС соняшникову олію – робіть її зі свого ж насіння, сухе молоко – використовуйте для цього місцевих корів тощо. У тій же текстильній продукції, для отримання нульового експортного мита на європейський ринок необхідно показати, що понад 90% тканин при пошитті були українського виробництва.

Новини за темою

Нинішня модель торговельного співробітництва ЄС з периферійними країнами спирається на кілька базових принципів: максимально використовувати їхній сировинний потенціал і створити стимули для появи в них виробництв, що випускають максимально широку лінійку відносно дешевого ширвжитку, який у перспективі має замінити китайські аналоги. Європейці щиро дивуються, чому українці або єгиптяни, перебуваючи набагато ближче до європейського ринку, ніж китайці, не можуть виготовляти ті ж гумові капці або виробляти мільйонні тиражі пуховиків. Нині ця стратегія спрацювала лише щодо Туреччини, але явно забуксувала в степах України.

Світова економіка в 21 столітті розвивається на основі формування глобальних ланцюжків доданої вартості (GVC), які в контексті біології можна порівняти з харчовими ланцюгами. На вершині кожного такої ланцюжка знаходиться свій "хижак", наприклад ЄС, США чи Китай. Залежно від того, наскільки вдало твоя країна "вбудована" в цей ланцюг, залежить рівень доданої вартості, який буде залишатися в тій чи іншій національній економіці. А додана вартість – це поки єдине джерело високих заробітних плат. Побудова успішної країни на базі зовнішніх кредитів закінчилася в Україні практично не розпочавшись. Ну а зараз наш експорт – це або чиста сировина (зерно, руда), або напівфабрикат (метал). Рівень продукції з високим рівнем доданої вартості в наших зовнішніх постачаннях скоротився до 5-7%. Практично втрачено машинобудування, включаючи такі високотехнологічні напрямки, як-от випуск кораблів, літаків, ракет. Звідси і низькі зарплати.

Країни, які динамічно розвиваються, перебувають приблизно в середині ланцюжка GVC. Чим далі ти від "хвоста" ланцюга, тим довше тебе не "з'їдять" й, отже, – твоя економіка зможе акумулювати більш високий рівень доданої вартості, який дозволить показати пристойний рівень ВВП, забезпечити надходження до бюджету, достатні для розвитку, а не лише для "підкачування пробитого колеса", і сформувати високий рівень трудових доходів.

Україна ж поки знаходиться в цьому "харчовому ланцюзі" на рівні "комахи", яку в одну мить поїдає більш розвинена "особина", перед тим як своєю чергою її з'їсть "верховний хижак".

Філософія світової економіки вже давно оголосила "ретроградними" такі теорії економічного розвитку, як-от тотальне імпортозаміщення або "колісне збирання" готової продукції для продажу на внутрішньому ринку. Перший варіант зараз реалізується в РФ, другий – в Україні, коли власне машинобудування "знищується" на догоду складальним виробництвам, на яких, у кращому випадку, лише прикручують колеса і продукція яких ніколи не потрапить на ринки інших країн, тому що такі чудеса техніки зі старого комплектовання можуть бути "смачно" продані лише у нас.

Новини за темою

У цьому плані Україна і РФ в своїх торгівельних стратегіях як два відображення однієї неефективності. Або повна корумпована відкритість, або така ж корумпована закритість.

Нині від'ємне сальдо торговельного балансу (товари) в Україні наближається до 10 млрд дол. Фактично – це вже індикатор майбутньої кризи платіжного балансу, коли до торговельного дефіциту додасться ще й фінансовий. Що ж робить уряд для мінімізації цього ризику? Веде переговори з Індією про створення ЗВТ або з допомогою друзів у Вашингтоні лобіює інтереси української промисловості для отримання своєї квоти у відновленні Іраку? Аж ніяк.

Основні зусилля "спецназу" чиновників з МЕРТ були спрямовані на підписання угоди про ЗВТ з Албанією (мабуть, для безмитних поставок племінних ослів) і приєднання до Європейської асоціації вільної торгівлі (не плутати із ЗВТ). Остання угода є уламком колись англійського проекту європейської торговельної інтеграції. Зараз у рамках цієї угоди залишилися лише такі країни, як-от Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія і Швейцарія. Перші дві з успіхом можуть перехопити лаври ефективності для нас у проекта ЗВТ з Албанією.

МЕРТ

Але МЕРТ, окрилений першими результатами, вирішив, що нескінченність не межа, і вирішив активувати в Україні угоду Пан-Євро-Мед. Чисто теоретично все виглядає дуже красиво, адже цей міжнародний договір дозволяє його учасникам проводити так звану діагональну кумуляцію, тобто сировина, закуплена в одній країні при виробництві товару, не буде сприйматися як "чужа" і на неї поширюються всі ті преференції, які закладено в угоді про ЗВТ з Європою. Наприклад, тканини, закуплені в Єгипті, можуть застосовуватися в Україні для виробництва одягу, і при цьому кінцевий продукт буде сприйматися на ринку ЄС як український без утримання імпортних мит. Здавалося б, ось він, золотий дощ, який проллється на Україну у вигляді діагональної кумуляції.

Проте не все так просто, як здається на перший погляд. У будь-якого управлінського продукту, який видає на-гора наш уряд, є дві іпостасі: як повинно бути (теорія) і як буде в реальності (практика). І між двома цими поняттями прірва, глибока, як мусульманська безодня Хавія.

Насправді для активації угоди Пан-Євро-Мед Україні ще потрібно підписати окремі угоди про створення зони вільної торгівлі з іншими учасниками. Зараз у рамковий договір входять такі країни, як-от Туреччина, Албанія, Македонія, Йорданія, Чорногорія, Сербія, Фарерські острови, Марокко, Алжир, Туніс, Сирія, Ліван, Палестина, Боснія і Герцеговина, Єгипет, Ізраїль, Молдова та європейські держави (ЄС і ЄАВТ – Європейська асоціація вільної торгівлі).

Наразі у нас укладено договори про створення ЗВТ з ЄС, ЄАВТ, Чорногорією, Македонією і Молдовою. З останньою – у рамках ЗВТ СНД, хоча доля цієї угоди вельми туманна в світлі останніх ініціатив нашого МЗС.

Новини за темою

На стадії реалізації – ЗВТ з Туреччиною та Ізраїлем. Тобто приєднання України до цієї угоди без укладення дзеркальних угод про зону вільної торгівлі з усіма країнами-учасницями буде означати лише те, що сировину і напівфабрикати таких країн, як-от, наприклад, Туреччина і Єгипет, українські підприємства поки що не зможуть використовувати для виробництва товарів на експорт до ЄС на правах діагональної кумуляції, тобто ці товари не будуть підпадати під дію угоди про ЗВТ між Україною та ЄС і звільнятися від імпортних мит. Зокрема проблеми можуть виникнути в частині видачі сертифікатів походження товарів EUR-MED у країні-експортері.

З іншого боку, адаптація Пан-Євро-Мед в нашій країні прогнозовано стане додатковим аргументом для створення ЗВТ з тією ж Туреччиною і Єгиптом, мовляв, рамкова угода підписана, треба її наповнювати конкретикою.

Про небезпеку ЗВТ з Туреччиною ми раніше неодноразово публікували статті. Зупинимося тепер на Єгипті. Єгипет – це не тільки all inclusive, але й досить різноманітний експорт, який дуже щільно стикається з нашими традиційними товарними позиціями. 

Головна відмінність єгипетських товарів – їх дешевизна, і в цьому вони активно конкурують з українськими товарами, адже і наш коник – далеко не якість. Сьогодні на міжнародному ринку присутні компанії з цієї арабської країни, що виробляють трикотажний одяг, електродвигуни та генератори, фрукти та овочі (а також іншу продукцію сільського господарства), меблі, азотні добрива, кабельну продукцію, лікарські препарати.

Водночас Єгипет активно захищає свій ринок від конкурентної продукції. Наприклад, розвиваючи власний металургійний комплекс, ця країна запровадила антидемпінгові мита щодо металу з України, Туреччини та Китаю. Український метал було обкладено митами в розмірі 17,2-27% строком до 2022-го року (замість попередніх ставок у діапазоні 15-22%).

При цьому, варто зауважити, що на цей момент українська торгівля, яка дефіцитна і на Заході (ЄС), і на Сході (СНД), поки ще так-сяк тримається на плаву за рахунок трьох китів: Туреччини, Індії та Єгипту. Саме в ці країни ми продаємо істотно більше товарів, ніж купуємо. Що стосується Індії, то з урахуванням логістики ця країна не може створити конкуренцію нашим сировинним товарам, і ЗВТ з нею було б для України максимально вигідним. А от щодо Туреччини і Єгипту так стверджувати не можна. З тим же Єгиптом, за підсумками десяти місяців 2018-го року, наш експорт становив 1,4 млрд дол., а імпорт – всього 84 млн дол. І такі позитивні результати було досягнуто саме завдяки відсутності угоди про ЗВТ, адже в іншому випадку ми б мали зараз зовсім інший торговельний результат із зазначеною вище країною. Адже ЗВТ навряд чи збільшила б ємність єгипетського ринку зерна для України, а ось частину свого ринку споживчих і промислових товарів нам би довелося при цьому віддати.

Тим часом ЗВТ з Ізраїлем перебуває в підвішеному стані, хоча в цьому випадку в укладенні угоди зацікавлена якраз Україна, адже Ізраїль – це країна інновацій і передових технологій, і навряд чи його тканини задушать наш легпром. Але після оголошення року Бандери у кількох західних областях України і нервової реакції на це ізраїльського посла укладення цієї угоди навряд чи відбудеться при нинішньому форматі влади в Києві. Тут, як у лазні: потрібно або хрестик зняти, або труси вдягнути. Причому ми не намагаємося дати оцінку Бандері як історичному діячу, а просто констатуємо той факт, що національна ідентифікація на такому історичному контексті і вільна торгівля з Ізраїлем – речі несумісні.

Загалом, через невмінням дружити з Індією, Ізраїлем або через нездатність нашої влади лобіювати торгові інтереси в Іраку, спираючись на досвід миротворчої місії в цій країні і дружбу з Вашингтоном, наш уряд вирішив за прикладом вуличного голуба їсти і паскудити там, де більше "насипають": у Туреччині та Єгипті. Попутно "прибивши" двох наших торговельних китів із трьох, поставивши під удар позитивне торговельне сальдо України із зазначеними країнами. Майже як у відомому фільмі: "Я нервничаю, потому что мне деньги жгут ляжку. Сто листов. Их же надо взлохматить?"

У цьому сенсі, майже як реквієм Моцарта, звучать слова нашого віце-прем'єра: "Участь у конвенції Пан-Євро-Мед дозволить українським виробникам закуповувати сировину і комплектовання в країнах Європейської асоціації вільної торгівлі або в країнах Середземномор'я, а готову продукцію експортувати до ЄС". На практиці вийде навпаки: участь України в конвенції Пан-Євро-Мед дозволить саме Туреччині та Єгипту купувати дешеву сировину в Україні, нарощуючи постачання готової своєї продукції на ринки ЄС, попутно розвиваючи свої економіки і захоплюючи український споживчий ринок. 

Ну це майже Lacrimosa нашої економіки: "Трагічний той день, коли повстане з праху для суду грішний чиновник".

Олексій Кущ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>