Остання імперія: 5 книг про наше минуле

У цих книжках уперше розкриваються деякі подробиці про події з радянського життя, які мали резонанс у всьому світі. Моделі держави як табору під надійною охороною протиставляється вільне існування, зокрема, у мистецтві та культурі, яке було можливим тільки у "внутрішній" еміграції.

Остання імперія: 5 книг про наше минуле
З відкритих джерел

Ігор Бондар-Терещенко

поет, драматург, арт-критик

У цих книжках уперше розкриваються деякі подробиці про події з радянського життя, які мали резонанс у всьому світі. Моделі держави як табору під надійною охороною протиставляється вільне існування, зокрема, у мистецтві та культурі, яке було можливим тільки у "внутрішній" еміграції.

Сергій Плохій. Остання імперія. Занепад і крах Радянського Союзу. – Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2019

З відкритих джерел

Автор цієї незвичайної книжки - професор історії та директор Українського наукового інституту Гарвардського університету, один із провідних фахівців з історії Східної Європи - розповідає про подію, що мала світове значення, не зсередини проблеми, з якою зіткнулася колишня "тюрма народів", а з історичної відстані. Так, президент Буш назвав розвал Радянського Союзу подією "майже біблійного масштабу", заявив, що "Божою ласкою Америка перемогла в холодній війні", та проголосив настання нового світового порядку. "— Світ, поділений колись на два збройні табори, — уточнив він,  — зараз визнає одну супердержаву — Сполучені Штати Америки". Натомість автор спростовує "переможну" риторику президента, яка почала суперечити реальній політиці, оскільки Білий дім намагався врятувати Горбачова, вважаючи його своїм головним союзником на світовій арені. Приводом для ревізії стали нещодавно розсекречені документи з президентської бібліотеки Джорджа Буша, зокрема записки його радників і стенограми телефонних перемовин Буша зі світовими лідерами. З цих документів випливає, що і сам президент, і його радники робили все для продовження життя Радянського Союзу. Насправді їх лякало наростання політичної ваги Бориса Єльцина та прагнення союзних республік до незалежності.

Сергій Єкельчик. Повсякденний сталінізм. Київ та кияни після Великої війни. – К.: Laurus, 2019

З відкритих джерел

У книжці "Повсякденний сталінізм" запропоновано новий погляд на природу політичного життя за часів Сталіна як систему примусових масових ритуалів, які трималися не тільки на загрозі репресій, а й завдяки глибокому проникненню у структури комунальної повсякденності. Книжка "Повсякденний сталінізм" уперше висвітлює багато цікавих сторінок історії міста, зокрема повоєнну відбудову Хрещатика, проведення виборів за сталінських часів і роль Микити Хрущова у відновленні радянської системи в Києві. "Агітаторів зазвичай вербували зі звичайних громадян, співробітників і сусідів їхніх підзвітних, тож у виборців встановлювалися з ними зв'язки, які поєднували особисте й політичне та перетворювали політичну залученість на обов'язок перед спільнотою, - пише автор у розділі "Комунальний вимір політики сталінізму". - Щоденне політичне життя доби сталінізму, громадську залученість, яка не зводилася до моделі держави як табору під надійною охороною, за аналогією з комунальною квартирою можна назвати "комунальним громадянством".

Олег Векленко. Чорнобиль: етюди з натури. – Х.: Фабула, 2019

З відкритих джерел

Трагедію, яка сколихнула весь світ, у Радянському Союзі називали "боротьбою з буремною стихією атома, що вийшов з-під контролю". Саме на вістрі цієї боротьби опинився волею долі автор цієї книжки спогадів, художник, професор Харківської державної академії дизайну і мистецтв, учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. В основу лягли особисті відчуття, пережиті в період перебування в Чорнобилі в травні-червні 1986 року. Автор розказує, яким було повсякденне життя ліквідаторів у таборі неподалік станції, про примітивні засоби захисту і про те, що усвідомлення справжньої небезпеки прийшло набагато пізніше. Щирі історії про ті дні написані живою мовою і доповнені авторськими малюнками та фотографіями. Короткі оповідання не претендують на всеосяжну картину Чорнобильської трагедії. Це тільки маленький фрагмент, її відображення у свідомості художника.

Славенка Дракуліч. Як ми пережили комунізм і навіть сміялися. – К.: Yakaboo Publishing, 2019

З відкритих джерел

Для західних аудиторій Славенка Дракуліч, хорватська письменниця і журналістка, стала голосом країн з-поза Берлінського муру ще до його падіння 1989 року. Її есеї були не тільки затребуваною оповіддю про життя в соціалістичному таборі: Славенка Дракуліч також однією з перших почала пояснювати, як жили в соцтаборі жінки. Уже класична книжка Дракуліч "Як ми пережили комунізм і навіть сміялися" відкрила Заходу цей жіночий світ — приватний, професійний, активістський. Він, утім, майже так само є невідомим і нам, адже для тодішніх мешканців Радянського Союзу відвідини закордону, навіть "братніх" соціалістичних країн, були рідкісною нагодою і віхою в житті, а покоління, для яких подорожі не є чимось надзвичайним, побачили вже зовсім іншу Східну Європу. Дещо в цих есеях видається спогадами про минулу епоху, проте дещо зрезонує з досвідом навіть тих, хто народився вже після написання книжки.

Василь Косів. Українська ідентичність у графічному дизайні 1945-1989 років. – К.: Родовід, 2019

З відкритих джерел

Цей альбом – ілюстрована монографія відомого науковця – демонструє те, як національна традиція в мистецтві може або використовуватися офіційною ідеологією (що означає повну стагнацію на рівні агітації з пропагандою), або розвивати власне "українство" паралельно трендам вільного світу (органічно вписуючись в актуальну проблематику). Тож в альбомі розкриваються особливості зображення української ідентичності в графічному дизайні Радянської України та української діаспори 1945-1989 років. І саме в такий спосіб на матеріалах українського радянського плаката й обкладинок періодичних видань діаспори, архівних документів та інтерв'ю з авторами з'ясовуються контексти появи творів, розшифровуються символи, які було застосовано для репрезентації згаданого "українства" в мистецтві, розкриваються засоби творення образів України й українців, а також аналізуються стилістика зображень, її зв'язок з дизайнерськими напрямами ХХ століття.

Ігор Бондар-Терещенко

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>