Олігархи "на виліт": Ідея хороша, але є проблема

Олігархи "на виліт": Ідея хороша, але є проблема
Фокус

Олексій Кущ

економіст

"Косив Трамп олігарщину" - саме так, у стилі білоруської групи "Пісняри" можна було б "озвучити" те, що відбувається зараз на фондових ринках падіння акцій найбільших фінансово-промислових груп російських олігархів. Не допомагає навіть заповітна китайська гавань у вигляді Гонконгської фондової біржі, де акції "Русала", однієї з найбільших російських компаній, за останні дні впали майже вдвічі, у зв'язку з чим компанія навіть розіслала інвесторам повідомлення про можливості технічного дефолту за кредитними зобов'язаннями. Америка вкотре довела, що у неї довгі руки, і при бажанні глава Білого дому може завдати фінансових збитків ймовірному супротивнику у розмірі півтора десятка мільярдів доларів. На день. І це не піднімаючи п'яту точку з крісла і не використовуючи важку кавалерію.

Нагадаємо, саме стільки втратила група російських олігархів унаслідок застосування нової моделі санкційного тиску. Це коли фігуранти, які потрапили до "списку", опиняються у своєрідній "давильні", після якої основна частина їхніх активів у західному світі підлягає знищенню та втраті "родових ознак".

Наразі американці знайшли найбільш зручний для себе і незручний для Росії формат санкцій, коли весь пакет негативного впливу застосовується не тільки проти тих, хто потрапив до санкційного каталогу, але також проти їхніх контрагентів у фінансовій та економічній сферах, тобто проти постачальників обладнання, технологій, великих покупців, замовників, підрядників, а також – інвесторів (покупців акцій) і кредиторів.   

Новини за темою

Західні інвестори завжди відрізнялися від наших не тільки своєю корпоративною культурою, але й таким поняттям як "самоцензура". Голлівудським режисерам не потрібно на законодавчому рівні диктувати, що погані хлопці в кінці фільму повинні померти. Самоцензура у них працює набагато краще, ніж будь-які списки нашого Мінкульту. Як і інвесторам не потрібно пояснювати двічі, хто став "поганим хлопцем" на фондовому ринку. Вони самі дружно продали куплені раніше цінні папери найбільших російських компаній, не пожлобившись зафіксувати збитки. А що поробиш, самоцензура. Сьогодні програв, завтра виграв, у будь-якому випадку це можна виправити. А ось потрапити до списку поганих хлопців нікому не хочеться, тут вже жодні "брокерські" штучки не допоможуть.

Те, що акції "Русала" впали на Гонконгській фондовій біржі (місці їх постійної дислокації), розвіяло черговий міф російської пропаганди, що "китайці нам допоможуть". Китайські інвестори навряд чи розглядали себе як компенсаторів західних санкцій, та й біржова торгівля зараз настільки глобалізована, що про Китай нагадує лише назва.

Опальні російські олігархи, гнані, немов жовтий листок, по білому світу разом зі своїми активами, все більше нагадують якусь жахливу реінкарнацію білої еміграції з минулого. Як там у Вертинського: "Де ви тепер? Хто вам цілує пальці? Де ваше китайча - маленький Лі? Здається, потім ви кохали португальця? Чи може, ви з малайцем взагалі..." Малайська біржа Bursa Malaysia, як і сингапурська, теж навряд чи допоможе опальному російському капіталу.

Виходячи зі специфіки історичного моменту, технологічним центром з розробки санкційних пакетів проти РФ, як і генератором ідей у цьому напрямку, повинна була стати саме Україна в особі того ж РНБО. Повинна, але не стала, точніше, всім пробачила, кому винна. Натомість представники нашої влади досить успішні у підхопленні потрібного "повітряного потоку": будь-яка зміна санкційної політики на Заході одразу підхоплюється й у нас, мовляв, чекали, самі це придумали й ось-ось повинні були застосувати. На виході виходить, як правило, щось незрозуміле, наприклад, санкції проти "дочок" російських банків. Щоправда, у них були досить високопоставлені шанувальники їхнього "таланту", особливо в стінах регулятора.

На жаль, в Україні досі відсутній спеціальний закон, який би регулював економічні, фінансові, інвестиційні взаємовідносини з країною-агресором. Наприклад, що можна експортувати, а імпортувати. В ідеалі, у структурі товарних поставок з РФ повинен залишитися лише критичний імпорт: енергоресурси, лікарські препарати, товари, що не мають західних аналогів. А з нашого експорту повинні бути вилучені будь-які товари подвійного і військового призначення. Що стосується фінансової сфери – то логічно встановити певний перехідний період, протягом якого російські банки повинні знайти нових власників. Але ніхто не хоче встановлювати цей дедлайн. Отримано наказ "вгризтися в землю" і стояти до початку наступного політичного циклу. А там, мабуть, у когось є надії на зміни зовнішнього вектора. Ну або на його "коригування". У частині інвестицій новий закон про приватизацію вже заборонив російському капіталу брати участь у купівлі нашої державної власності. Хоча тут є помітна частка лукавства: росіяни вже володіють частиною наших енергетичних активів та інших стратегічних підприємств, зокрема в секторі мобільного зв'язку (опосередковано). А подібні заборони, насправді, лише посилюють роль місцевих посередників і "вирішувачів", які можуть допомогти російським інвесторам зробити швидкий ребрендинг і придбати потрібний їм український актив на підставну особу. Значна частина приватизаційної ціни при цьому осяде явно не на рахунках українського казначейства. Якщо Україна хоче якимось чином підхопити хвилю російського капіталу, що "тікає", то будь-які обмежувальні рішення потрібно ухвалювати досить продумано, адже в такому разі десятки мільярдів доларів підуть до Казахстану, країн Балтії, Чехії, Угорщини чи Сербії. А ефективність національної економіки повинна бути для нас понад усе.           

Новини за темою

Але ухвалення цілісного законодавчого акта дуже невигідно урядовим чиновникам, адже в такому разі вся їхня роль зводиться не до всемогутнього "заборонити/дозволити" (вибірково, природно), а до простого виконання покладених на них законом функцій. Причому за зарплату, а вона хоч і "підвищена", але жити їм на неї так само боляче, як і згадувати "безцільно прожиті роки", коли доступ до годівниці було закрито на переоблік.

От і народжуються у нас крайнощі: або все довкола гібридне, включаючи міністрів і коаліцію, а тому допустимо нарощувати торговий оборот з РФ на 30-40% на рік, або "а ви уявляєте, щоб Гітлер торгував зі Сталіним під час Другої світової". Термін "гібридний" взагалі став притулком для всієї дурості і некомпетентності, що випливли за останні роки. Ну щодо торгівлі Гітлера і Сталіна... Думаю, якщо б Сталін запропонував Гітлерові поставки палива в 1944-му, той би не відмовився.

Весь час перебувати між двох крайнощів – це теж своєрідна крайність. А тут нові американські санкції підкинули нам свіжу дебютну ідею, адже постійно ходити "е2е4" якось незручно, привертає увагу і викликає сумніви в оточуючих.

Президент України Петро Порошенко доручив нашому Кабінетові міністрів підготувати і наш список російських олігархів "на виліт".

Ідея цілком здорова, але от як тепер бідним міністрам втиснути в прокрустове ложе національних інтересів "санкційне обрізання"? Питання. Адже у кожного міністра-"сандака" є певні зобов'язання: у когось щодо постачання дешевих добрив, у когось щодо вугілля, у когось щодо зрідженого газу і нафтопродуктів… Санкційна "брит-міла" у таких умовах помітно ускладнюється – руки тремтять.

А обрізати є що. З тим же Олегом Дерипаскою, власником "Русала", пов'язували раніше Миколаївський глиноземний завод (інформація про його продаж іншим власникам поки викликає питання). З братами Ротенбергами - активи в сегменті торговельної нерухомості у Києві, з російським бізнесменом Гавриїлом Юшваєвим - продукцію під брендами "Чудо" і "Слов'яночка" (Wimm-Bill-Dann), Володимиром Євтушенковим - телекомунікаційну мережу під торговою маркою Vodafone, з Вагітом Алекперовим – "Лукойл" (було перебрендовано).

Новини за темою

Звичайно, після такого успішного старту нового етапу американських санкцій і в Україні з'явиться кілька горластих "тамбурмажорів", які закликатимуть "вистрілити собі в ногу", завдавши удару по українських підприємствах, що належать російським олігархам. Причому все це буде робитися під гострим патріотичним соусом. А насправді в той же самий час, поки громадськість буде обурюватися, потрібні люди запропонують росіянам вигідне посередництво і кілька варіантів "вирішення питань". Варто відзначити, що американці не запроваджували санкції проти своїх же підприємств, які належать російським олігархам.

Показовий приклад Грузії, яка також, як і ми, пережила російську військову агресію і втрату значної частини території. Основні енергетичні об'єкти в цій країні належали російській компанії "Інтер РАО". Ситуація з найбільшою в регіоні ГЕС Інгурі взагалі є унікальною: її гребля знаходиться на підконтрольній Тбілісі території, а сама будівля станції і перепадні ГЕС – у невизнаній Абхазії. При цьому Грузія продовжує експлуатувати станцію, розподіляючи електроенергію в пропорції 40/60 між учасниками. І тільки зараз, після відносної стабілізації економічної ситуації в країні, ослабленою багаторічною війною, Грузія перейшла до поступового викупу російських енергетичних активів.

До речі, американські санкції проти РФ запроваджуються на підставі спеціально прийнятого закону "Про протидію ворогам Америки". Приклад Грузії показує, що в вершину кута ставляться виключно стратегічні національні інтереси.

В Україні поки немає спеціального закону за аналогією із законодавчим актом США, а також довгострокової і головне, ефективної політики санкцій. Будь-який ефективний закон у нас замінюють декілька "розцяцькованих тамбурмажорів", які привертають загальну увагу на різноманітних ефірах, вміло жонглюючи язиком, як жезлом. Майже як у Беранже: "Вот барабанщик. Все в волненье, расшит тесемками убор!.. Он - бог войны, в их детском мненье... "Ура! Ура, тамбурмажор!" А там, далеко на чужбине, - другой, в походном сюртуке, с холма за битвою в долине, следит, бинокль держа в руке… Вот этот серый человечек и есть герой; он - мысль... Она, без фраз, без блесток и колечек, в вожде и в авторе видна!"

Олексій Кущ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів