banner banner banner

Офіційне працевлаштування: Ваші права та обов'язки

Офіційне працевлаштування: Ваші права та обов'язки
З відкритих джерел

ЮРИСТИ.ua

Юридичний портал

Оригінал на сайті ЮРИСТИ.UA

Особливості працевлаштування в Україні продиктовані Трудовим кодексом, який глобально не змінювався ще з часів радянського минулого країни. Поступово положення, які стосуються працевлаштування та умов роботи, модернізуються, але цей процес іде вкрай повільно.

Трудове право – це галузь права, яка регулює відносини між роботодавцем і працівниками. Регулювання трудових відносин на правовому рівні так чи інакше відбувалося у всі часи, починаючи з античності, але свою формальну визначеність отримали тільки після промислової революції.

ЮРИСТЫ.UA

Є ряд важливих особливостей, які стосуються саме цього напряму юридичної діяльності.

Трудове право регулює тільки офіційне працевлаштування.
Україна не визнає можливості "узаконити" трудові взаємини, раніше сховані від закону. Якщо працівник і роботодавець вирішили перейти в офіційне русло, то трудова історія почнеться саме з того дня.

Для того щоб потрапити під дію трудового права, потрібно укласти трудовий договір або підписати контракт.
Договір підряду, наприклад, регулюється переважно Цивільним правом, і багато положень трудового на нього не поширюються.

Основна мета цієї юридичної галузі - запобігти незаконному звільненню працівника, збереження його права. Інтереси роботодавця вона враховує мало, вважаючи, що в нього від початку більш вигідне становище, тому він не потребує такого широкого захисту.

Поняття та зміст трудового договору

Офіційне працевлаштування починається з підписання трудового договору. Цей папір гарантує повний захист прав та інтересів як працівника, так і роботодавця з боку закону.

Крім того, робота на офіційному підставі відкриває доступ трудящому до багатьох соціальних благ: лікарняні, оплачувані відпустки, пенсії, стабільні виплати в центрі зайнятості в разі звільнення, вихідна допомога.

ЮРИСТЫ.UA

Трудовий договір – це письмова угода між працівником та особою, що представляє компанію, фірму або підприємство. Це може бути як людина від юридичної особи, так і приватна особа-підприємець особисто.

У трудовому договорі обов'язково має бути враховано деякі істотні умови:

- сторони, між якими він укладається. Має буде внесено паспортні дані працівника, а також всі дані підприємства або компанії, зокрема реєстраційні номери та паспортні дані уповноважених осіб;

- термін дії. Трудові договори можуть бути строковими (на місяць, два, півроку, декілька років), так і безстроковими (до моменту звільнення, одностороннього або за угодою сторін);

- умови праці або посилання на локальний нормативний акт, в якому їх розписано. Найчастіше для того, щоб не розтягувати текст договору, посилаються на посадову інструкцію і робочий розпорядок;

Новини за темою

- оплата. У договорі позначається, чи індексуватимуть її, чи може змінюватися у разі форс-мажорних ситуацій. Також необхідно врахувати спосіб виплати коштів, дату нарахування на карту або видачі готівки;

- посада і номер професії, на яку вибрано працівника. Це необхідно для правильного нарахування стажу і пільг;

- місце роботи. Людину приймають не тільки на роботу в компанію, але й у конкретну її філію чи офіс. Не можна просто так переміщати працівника з відділення до відділення, тому робочу адресу має бути вказано в тексті.

Зміна трудового договору

Неофіційне працевлаштування позбавляє працівника ще однієї важливої соціальної гарантії – незмінності його трудових функцій, прав і пільг. Якщо в договорі всі важливі умови чітко прописано, то якщо їх порушуватимуть, працівник може піти до суду, а при роботі "в чорну" захистити обманутого буде нікому.

Істотні умови трудового договору можуть змінюватися лише за згодою сторін. Якщо роботодавець або працівник порушують або намагаються заявити про односторонню зміну, угоду можна розривати.

ЮРИСТЫ.UA

Одностороння зміна умов праці можлива тільки в тому випадку, якщо:

- компанія проходить процес поглинання або реорганізації, змінюється напрям і стиль роботи всієї фірми, що впливає на конкретні трудові договори. Працівник має право прийняти нові правила або звільнитися з компенсаційними виплатами;

- скорочення філії, в якому працювала людина, конкретного відділу, офісу або частини фірми. Можливим є звільнення за згодою зі збереженням соціальних виплат;

- переведення на інше місце роботи через кризову ситуацію в компанії. Працівник також залишає за собою право звільнитися, і йому повинні будуть заплатити компенсацію.

Припинення трудового договору, звільнення працівника

Звільнити працівника за трудовим законодавством України не так просто. У більшості випадків розірвати трудовий договір можна тільки тоді, коли працівник серйозно порушив свої посадові обов'язки або правила трудового розпорядку. В усіх інших випадках закон стоятиме на боці працівника.

Є кілька видів звільнень, описаних у Трудовому кодексі.

З ініціативи роботодавця. Можливо тільки в тому випадку, якщо за працівником числиться якесь порушення. У такому випадку у нього не запитують про згоду, а просто ставлять перед фактом, що більше його послуг не потребують. Виплачують всі гроші за відпрацьований період. Двотижневе відпрацювання не потрібно.

З ініціативи працівника. Може бути викликано будь-якими особистими причинами, які необов'язково пояснювати роботодавцю. На прохання керівництва потрібно відпрацювати 2 тижні або менше, для того щоб на звільнену посаду встигли знайти заміну. За цей період, а також відпрацьовані до цього дні зобов'язані виплатити повну зарплату з усіма стимулювальними.

За обопільною згодою. Сторони домовилися разом про дату та час звільнення. Співробітник нічого не відпрацьовує, отримує з боку компанії всі виплати. Вважається найкращим варіантом звільнення як для співробітника, так і для фірми.

Скорочення. Може застосовуватися тільки в тому випадку, якщо в компанії складний період і вона офіційно скорочує штат. Співробітник нічого не відпрацьовує, але йому виплачують щедрі компенсаційні виплати.

Заробітна плата та методи її регулювання

Працевлаштування має певну мету: отримання прибутку. Трудове законодавство також регулює питання, пов'язані з виплатою заробітної плати, а також її нарахуванням. Є кілька основних правил, про які часто забувають роботодавці.

Виплачувати зарплату можна тільки в національній валюті України – гривні. Навіть якщо в договорі вказано еквівалент у доларах, офіційно оплата праці іноземними грошима не проводиться.

Не можна змінювати метод виплати грошей без згоди працівника. Наприклад, якщо спочатку сторони домовилися про одержання грошей готівкою, значить їх виплачуватимуть так.

Мінімальний розмір зарплати зафіксовано законом, і компанія не може платити працівнику менше за повний робочий день, навіть якщо він згоден на це. Такі договори вважатимуться недійсними. Також мінімальною зарплатою вважається голий оклад, без компенсаційних і стимулювальних виплат.

Дату виплати зарплати не можна змінювати без згоди працівника. Якщо виплати затримують, про це необхідно повідомити співробітників заздалегідь, пояснивши причину. Співробітник має право вимагати через суд компенсацію шкоди, завданої йому відтермінуванням зарплати.

Трудовий договір – це ідеальна "подушка безпеки" для працівника. Саме завдяки йому він може бути впевнений у тому, що зможе отримати свою зарплату вчасно, перебуватиме в правильних умовах праці. Також саме завдяки трудовим договорам співробітники отримують ряд соціальних гарантій і пільг.

Поняття робочого часу і часу відпочинку

Робочий час і час відпочинку – це два постулати, на яких стоїть весь графік працівника в принципі. Для трудового законодавства співробітник може або працювати, або відпочивати, або перебувати на лікарняному. Третього варіанту не дано.

Робочий час – це ті години, які працівник повинен відпрацювати, щоб отримати свою повну заробітну плату. Трудовий кодекс передбачає як мінімальні, так і максимальні межі термінів, захищаючи обидві сторони правовідносин.

ЮРИСТЫ.UA

Закон встановлює чіткі правила, скільки годин можна працювати. Водночас дозволено працю понад міри, але тільки в разі нарахування трудящому відповідних надбавок.

Також він повинен особисто погодитися з надпрацею. Робочий час у Трудовому кодексі обмежується таким чином:

- доросла людина може працювати до 40 годин на тиждень. Цей час можна розподіляти так, як завгодно сторонам;

- особи 15-16 років отримують право працювати до 24 годин на тиждень включно;

- якщо працювати хоче людина від 16 до 18 років, кількість робочих годин піднімається до 36 годин;

- у випадку з дітьми 14-15 років термін роботи в годинах не зазначено, але є окрема стаття, яка передбачає, що ці діти можуть працювати тільки у позанавчальний час і тільки з письмової згоди батьків, тому контроль цього питання залишається за ними.

Час відпочинку – це весь той час, який працівник не виконує своїх прямих посадових обов'язків, але також не перебуває на лікарняному. Це вважається вільним часом людини, вона може розпоряджатися ним так, як забажає, зокрема й працювати. Надпраця в офіційно встановлений час відпочинку офіційно не оплачується, якщо це сталося з ініціативи працівника.

Часом відпочинку вважають:

- обідню перерву;

- години в будні дні, які не є робочими;

- вихідні, свята;

- вихідні або відгули за свій рахунок;

- відпустки.

Графік роботи повинен чітко передбачати і робочий час, і час відпочинку. Без суворого нормування в цьому питанні складно надалі прорахувати, скільки відпрацював працівник, ускладнюється процес нарахування зарплати, відпускних.

Відпустка: поняття і види відпусток, їх тривалість

Відпустка – це найбільш тривалий час відпочинку, який надано працівникові. Розраховується в календарних днях і передбачає збереження за людиною її робочого місця на весь період відпочинку. Це право надається трудящим Конституцією України, а також Трудовим кодексом та низкою інших нормативно-правових актів.

ЮРИСТЫ.UA

Відпустка – це не обов'язок працівника, це – його право. Працівник має повне право не йти відпочивати, якщо він вважає, що йому це не потрібно. У такому разі працівникові мають виплатити компенсацію за відпустку в грошовому еквіваленті.

Українське законодавство виділяє 6 видів відпочинку, які можуть вважатися відпусткою:

- щорічні відпустки: основна, додаткова (у разі роботи з небезпечними речовинами або у складних умовах), додаткова (за особливий вид праці);

- відпустка у разі здобуття вищої освіти;

- творча відпустка.

Соціальні відпустки: через вагітність, для догляду за дитиною, у разі усиновлення, додаткова відпустка людям з дітьми.

Відпустка за власним бажанням (не виплачується зарплата).

Новини за темою

Кожна компанія також має права встановлювати свої види тривалого відпочинку. Тривалість відпустки, встановленої локально на підприємстві, може бути будь-якою – від 1 дня до декількох місяців. У цей період обов'язково виплачується зарплата.

Графік відпусток, їх черговість і розподіл протягом календарного року повністю залежить від роботодавця. Він може врахувати побажання працівника, але якщо в цей час багато людей вже відпочиває і робочих рук просто не вистачає, йому необов'язково відпускати працівника відпочивати просто зараз.

Дисципліна праці та дисциплінарна відповідальність

Важливим аспектом своєчасних виплат, надання в зручний час відпусток та іншого є виконання працівником дисципліни праці.

Кожна компанія має право встановлювати у себе правила поведінки, які не суперечать закону. Найпоширеніші з них це:

- прибути на місце роботи в певний час;

- тримати місце роботи в чистоті;

- дотримуватися дрес-коду. Він не повинен суперечити основним нормам моралі. Якщо форма специфічна, то про необхідність купувати її самостійно роботодавець зобов'язаний повідомити заздалегідь;

- бути ввічливим з колегами і клієнтами;

- відвідувати збори, конференції, встановлені керівництвом.

Та інші, більш локальні правила. Порушення режиму роботи тягне за собою санкції у вигляді дисциплінарної відповідальності. Такого роду покарання можуть стати причиною для законного звільнення з ініціативи роботодавця.

ЮРИСТЫ.UA

Дисциплінарне стягнення з працівника може відбуватися як:

- письмове або усне попередження. Вноситься в особову справу, залишається з працівником до закінчення ним його трудової діяльності. Є причиною для посилення санкцій у разі повторного порушення трудової дисципліни;

- тимчасове усунення від роботи. У цей період заробітна плата не продовжує нараховуватися;

- звільнення;

- пониження в посаді;

- позбавлення нагороди, чину, класу тощо.

Офіційне працевлаштування має набагато більше плюсів, ніж мінусів. Людина отримує право не лише працювати без страху санкції, але й чимало соціальних гарантій. Адмінштрафи за неоформлених працівників накладають на посадових осіб усіх форм власності.

Так, якщо працівника допустили до роботи без оформлення трудових відносин, керівник може дістати штраф у розмірі від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 8500 грн до 17000 грн). А за порушення термінів виплат загрожує від 30 до 100 нмдг (від 510 грн до 1700 грн).

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>