Низька інфляція Україну не врятує. Як можна розігнати економіку до 5-10% зростання щороку?

Низька інфляція Україну не врятує. Як можна розігнати економіку до 5-10% зростання щороку?
Комбайни і зерно - це добре, але так ми світ не наздоженемо Пресс-служба Кабмина

Олексій Кущ

економіст

Інфляційне таргетування, яке застосовується Нацбанком в останні роки, поки не призвело до значного зростання економіки на тому рівні, як вона повинна зростати. Мова не про 2,5-3%, а про динаміку на рівні 5%+. Адже саме такий імпульс може дозволити нам вийти хоча б на показники 2013 року з валютного еквіваленту ВВП. А валовий продукт тоді досяг 183 млрд дол. За підсумками минулого року цей індикатор, швидше за все, досягне 120 млрд дол. Тобто Україні потрібно ще "знайти" приблизно 60-70 млрд дол., щоб повернутися в минуле. П'ятирічне минуле.  

Новини за темою

В умовах відносної курсової стабільності 2016-2018 років Україна змогла лише частково "виринути" з ями, в яку впала. Умовно кажучи, над лінією економічного горизонту у вигляді нульової точки з'явилася лише верхівка нашої економіки: після дна в 90 млрд ВВП відіграв 30 млрд і то лише завдяки тому, що динаміка інфляції в цей період випереджала рівень девальвації національної валюти. Три роки і тридцять мільярдів. Таким чином, для виходу ВВП на рівень 183 млрд нам доведеться витратити в даній економічній парадигмі як мінімум п'ять років і це за умови, що за цю п'ятирічку не відбудеться черговий обвал гривні. Сумнівна умова.

З указаного вище стає очевидним, що лише номінальним нарощуванням ВВП, коли інфляція перевищує глибину девальвації, можна швидко відновлювати валютний еквівалент валового продукту. Навіть в умовах низьких темпів зростання реального показника ВВП, скоригованого на рівень дефлятора. Простими словами, ростемо повільно, але за допомогою інфляційної складової на тлі стабільності національної валюти "наганяємо" доларовий еквівалент національного продукту.

Сумнівна схема, особливо враховуючи, що інфляційна "вода" нікуди не йде і поступово накопичується в монетарній сфері як штучне "море" перед греблею. Одного моменту "вода" почне перетікати через край. Як це сталося у 2008 та 2014-2015 роках. У звичайних умовах для накопичення девальваційного потенціалу гривні необхідно від семи до десяти років. І ці "прориви" дивним чином збігаються із сировинними циклами світової економіки, коли на зміну високим цінам на той самий метал приходить період негативної цінової корекції.

Сьогодні мета курсової та інфляційної політики цілком очевидна. В умови реструктуризації наших зовнішніх боргів "імені Яресько" зашито зобов'язання України виплачувати зовнішнім кредиторам так звані бонуси за "зростання". У разі, якщо наша економіка буде зростати на рівні 4% (а оцінюватимуть саме валютний еквівалент приросту), Україна зобов'язана буде віддати зовнішнім кредиторам 40% такого "прибутку". І це зобов'язання набирає чинності в 2020-му році, але за умови, що валютний еквівалент ВВП складе… 120 млрд дол.

Таким чином, всі монетарні показники цілої країни як під лінійку шикуються під одну "глобальну мету": 2020-й рік, валютний еквівалент ВВП 120 млрд дол.

Але наскільки ці індикатори відповідають монетарним запитам реального сектора української економіки? 

112.ua

Звернімо увагу, що з 2002 по 2008 рік в Україні спостерігалася інфляція, яку можна назвати 10%+. І саме в цей період темпи економічного зростання були найвищими в історії нашої країни: від 6% до 12%. Чи буде нинішній формат української економіки також активно розвиватися при інфляції 5%, до якої так прагне НБУ?

Кожна економіка в своєму розвитку проходить через кілька етапів, коли домінує первинний сектор (доіндустріальний тип), вторинний (індустріальний) і третинний (постіндустріальний).

Жан Фурастьє у книзі "Велика надія XX століття" сформулював цей перехід залежно від структури зайнятості штатних працівників. В доіндустріальному типі економіки у третинному секторі зайнято лише 10% працівників, в індустріальному – 20% і в постіндустріальному – 70%.

Якщо розподілити ВВП України за трьома секторами, то на первинний сектор припаде 19%, на вторинний – 21% і третинний – 60%. Таким чином, за структурою валового продукту ми перебуваємо в якійсь гібридній фазі розвитку, яка формується під впливом суперечливих стимулів зростання і різнобічних векторів руху. З одного боку, очевидне випадання з індустріальної фази розвитку, але от куди? Так, питома вага сектора послуг дещо підросла, але при цьому значно сильніше виріс первинний сектор економіки в ідеї сільського господарства. По суті, зараз українська економіка зависла на тонкій "червоній лінії" індустріальної фази розвитку і ось-ось зісковзне в доіндустріальну патріархальну епоху. Так і не розвивши третинний сектор у вигляді послуг.

У той час як розвинений світ переходить до створення четвертинного сектора економіки (освіта, медицина, інформаційні технології), нинішня українська влада включила максимальні стимули (відшкодування експортного ПДВ, дотації і субсидії підприємствам) для стимулювання первинного сектора (сільське господарство, видобуток корисних копалин і виробництво напівфабрикатів). В результаті логіка системних видозмін тягне країну вперед, а механізм застосовуваних стимулів – назад. Хоча простий розрахунок показує, що розширення третинного сектору до 70% ВВП за незмінності нинішнього промислового і сільськогосподарського потенціалу може дати до 14% приросту ВВП, тобто в п'ятирічній перспективі – додатково до інших галузей більше 3% в скарбничку зростання валового продукту щороку. І цього можна досягти без істотних капітальних вкладень, використовуючи лише податкові стимули, дерегуляцію, спрощення підключення МСБ до інфраструктурних систем, захист титулів власності, легалізацію тіньового бізнесу та зниження рівня корупції.

Економічна кібернетика, що вивчає життєздатність систем (автор Ентоні Стаффорд Бір), розрізняє поняття готівкової та потенційної продуктивності праці. Під першою маються на увазі чинні умови випуску продукції, під другою – потенційно можливі, максимальні. При цьому успіх зростання продуктивності праці, за даними Стаффорда Біра, залежить від можливості запуску "Всенародного проекту", коли кожен індивід для впливу на загальну систему повинен вирішувати свою локальну задачу, а не чекати на рішення загальної. Тобто мета економічної системи – створити загальні умови, а мета індивіда – підвищити локальну продуктивність своєї праці. Найбільш повно ці завдання вирішуються в рамках нової індустріалізації економіки, а також – стимулювання третинного сектора (сфера послуг, наука, медицина, освіта). Але лише за наявності монетарних умов зростання: стимулювання доходів домогосподарств, наявності доступних кредитів. Злиденні люди вирішують проблему виживання, а не підвищення продуктивності своєї праці – доведено рабовласницьким ладом.  

Але досягти зростання в третинному секторі економіки можна лише за рахунок припинення трудової міграції і реанімування чинного індустріального потенціалу. В такому разі Україна може на часовому проміжку в 3-5 років повторити динаміку бурхливого розвитку економіки за аналогією з показниками 2000-2004 років.

Реальна програма відновлення національної економіки повинна базуватися на зростанні продуктивності праці і видозміні її структури. На це повинні бути націлені всі наявні стимули. На досягнення цієї ж мети повинні працювати капітальні вкладення, кредити й іноземні інвестиції. А також монетарний потенціал НБУ.

При правильній економічній політиці на нас може чекати п'ять років динамічного зростання і потім помірний розвиток за трафаретом постіндустріального суспільства.

Новини за темою

Нобелівський лауреат Пол Ромер показав, що стійкі моделі розвитку будь-якої економіки в даний час можливі лише при переході до закритої моделі ендогенного зростання, що не залежить від зовнішніх чинників, наприклад у вигляді світових цін на сировину. Це якраз те, чого так не вистачає Україні для забезпечення хоча б десятирічного циклу сталого розвитку, без різких стрибків вгору і таких же блискавичних обривів униз.

Низька інфляція не може бути самоціллю, адже стабільність буває і на кладовищі. Навіщо країні інфляція в розмірі 5%, якщо при цьому економіка буде зростати на 2-3% і єдиний позитивний ефект від такої макроекономічної стабільності отримають лише зовнішні кредитори, що пакують у валізи бонуси за наше "зростання". Адже цілком реально, що при низькому гривневому зростанні економіки доларовий еквівалент ВВП зростатиме на потрібні зовнішнім кредиторам 5-6%. Так триватиме недовго, до наступного курсового "обриву", але тривалого зростання "зацікавленим особам" і не потрібно – головне за невеликий термін відбити умови реструктуризації наших зовнішніх боргів і заробити прибуток.

Чому НБУ і ті ж кредитори спочатку підтримували високу інфляцію на тлі стабільного курсу, а тепер роблять ставку на уповільнення цінової динаміки? Це звичайне дворівневе завдання. Рівень перший: розігнати номінальний ВВП і за допомогою стабільного курсу "розігріти" до 2020-го року валютний еквівалент валового продукту на рівні 120 млрд дол.+. Це завдання вже виконано. Рівень другий – різко натиснути на "гальма" і погасити цінову динаміку навіть ціною обриву кредитування реального сектора, щоб у турбулентний період максимально послабити девальваційний імпульс і не дати ВВП "пірнути" нижче позначки в зазначені 120 млрд. Ця задача буде вирішуватися весь 2019-й рік із тим, щоб у 2020-му кредитори отримали свої гроші.

Але ж кредитори, за ідеєю, зацікавлені у нашому більш тривалому та динамічному зростанні, і перехід НБУ до політики таргетування розміру випуску, тобто динаміки ВВП, їм має бути так само вигідний, як і нам. Адже нова модель таргетування зростання валового продукту забезпечить ефективнішу динаміку економічного розвитку в довгостроковій перспективі. Чому тоді вони лобіюють швидкоплинні моделі монетарного регулювання? Відповідь і цинічна, і проста одночасно: вони вже не вірять у можливість динамічного зростання української економіки на рівні 5-10% на рік. Так само як у нього не вірять і в Нацбанку, в якому зростання зарплат перевищує будь-які темпи інфляції і девальвації гривні. Не вірять у такий ріст і чинні політичні "еліти". А народ? А він, за Пушкіним, "безмолвствует"…

Олексій Кущ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>