Ниття стало характерною рисою українців

Ниття стало характерною рисою українців
Фото з відкритих джерел

Ілля Кенігштейн

Бізнесмен

Оригінал на сторінці Іллі Кенігштейна в Facebook

Накипіло. Всі 27 років Україна переживає особливий вид луддизму, виражений у висміюванні чужих ініціатив та несприйнятті сучасних суспільних трендів. Не знаємо, не довіряємо, не практикуємо. Суспільство переважно не сприймає нововведення і вкрай критично ставиться до чужих справ. І часом здається, що між людьми геть відсутня культура комунікації. Звичайно, далеко не всі, і картина поступово змінюється. Але зміни відбуваються вкрай повільно.

Наприклад, протягом всієї історії запуску і розвитку Creative Quarter я з усіх боків постійно чую ниття про те, що бізнес-модель для ринку складна, що попиту не може бути взагалі, що платити ніхто не готовий і що цінність столу в CQ ніколи не зрівняється з цінністю власного офісу. І це при тому, що у нас сьогодні майже немає вільних офісів – у двох локаціях з майже 1000 місць для роботи. Ну парочка ще залишилася. Як правило, за цим ниттям стоять або прості заздрісники (і таких навколо кожного дуже багато), або "реалісти", що вічно сумніваються у всьому та висміюють і ставлять під сумнів будь-яку ініціативу.

Взагалі, "реалісти" – це люди, які живуть у якомусь своєму, абсолютно ірраціональному світі. Механіка їхнього життя проста – геть усе завжди піддавати критиці і сумніву. Придумав годинник – та ж дизайн украв. Відкрив школу – бабла на дітях зрубати хоче. Написав книжку – викаблучується. H&M зайшов – так старі колекції. RyanAir запускається – так ціни космос. IKEA відкривається – так з маленьким магазином. Тощо.

Мені 46 років, я об'їздив безліч країн, жив у двох із них, але ніде і ніколи не бачив стільки скептиків і критиків, як у нас. "Реалісти" завжди напоготові і в усьому бачать виключно найгірший сценарій. А коли намагаєшся їм що-небудь довести – сідають на диван з поблажливою посмішкою: ну-ну, чим ти мене тут намагаєшся переконати. Давай потанцюй, причому в зручному для мене стилі і зручній для мене формі. А я вирішу – чи влаштовує мене це пояснення, чи ні. І якщо влаштовує – поблажливо покиваю головою. А якщо не влаштовує – то тобі обов'язково про це повідомлю. А поки що посиджу тут у трусах на своєму дірявому дивані з незадоволеним обличчям в очікуванні свіжих устриць із шампанським.

Ілля Кенігштейн

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів