banner banner banner

Ну скільки можна нічого не робити і жити ілюзіями, що хтось прийде з-за кордону і врятує нас?

Ну скільки можна нічого не робити і жити ілюзіями, що хтось прийде з-за кордону і врятує нас?
Униан

Олександр Гончаров

Засновник «Київського фондового центру»

"Нафтогаз" і "Укргазвидобування" вже давно потопають у прибутках, а Кабмін хоче ще більше підвищити ціни на газ. Для чого? Щодо цього навіть самі чиновники відкрито почали заперечувати Володимиру Гройсману, мовляв, наш найбільший кредитор МВФ вимагає від уряду лише збалансувати бюджет для збереження фінансової стійкості та платоспроможності.

Новини за темою

І саме для цього піднімати ціни на енергоносії, наприклад, для переважної більшості бідних громадян України категорично не можна. Адже люди і зараз не можуть оплатити нинішні високі тарифи – ще якось виживають тільки за рахунок субсидій. А до чого призведе чергове підвищення цін на газ? З одного боку, доведеться значно збільшити обсяг субсидій для бідних людей, через що ще більше спорожніють засіки і загостряться проблеми з обслуговуванням держборгу. А з іншого боку, керівництво "Нафтогазу" знову буде чухати потилицю, мовляв, куди ж подіти прибутки, що ростуть як на дріжджах, і, найімовірніше, знову випише собі рекордні премії. У цей же час ще не одна сотня промпідприємств збанкрутує через непідйомні ціни на енергоресурси і захмарні процентні ставки за кредитами.

Просто якесь порочне коло. І всі в боргах як у шовках. Тим більше що в поточному 2018 році ми вийшли на друге місце в світі за розміром заборгованості перед МВФ, досягши рівня в 11,9 млрд дол. США (більше, ніж у нас, лише у Греції – близько 12,8 млрд дол. США). Але Володимира Гройсмана, судячи з усього, не бентежить державний борг, що досяг 77 млрд дол. США (85% ВВП України), а це до 2 тис. доларів на кожного українця! І що ми бачимо зараз? Фактично порожній єдиний казначейський рахунок, де на початок серпня залишилося грошей в 22 рази менше, ніж місяцем раніше! Але справедливості заради треба визнати, що ми свої зобов'язання виконуємо: в цьому році на обслуговування і погашення державного та гарантованого держборгу в іноземній валюті (крім платежів на користь МВФ) було направлено 321,5 млн дол. США.

Новини за темою

  

Так, Кабмін Володимира Гройсмана міцно посадив себе в повну залежність від іноземного капіталу і, зокрема, від дорогих грошей міжнародних кредиторів. Тому що якщо влада не займається економічним розвитком України, не залучає інвестиції, не проводить самостійну грошово-кредитну політику, а лише дедалі міцніше прив'язує національну економіку до іноземної валюти, тоді економіка йде туди, звідки приходять гроші. А гроші в останні роки приходять з іноземних банків і МВФ. І в наступному 2019 році становище на борговому ринку для нас ще більше погіршиться, бо Україна має погасити зобов'язання перед Фондом на загальну суму, що перевищує 6,5 млрд дол. США.

Ось наша економіка і стала залежною, позбавленою власних джерел фінансування інвестиційних проектів. І жодної відповідальності за це у Кабміну немає. І думати міністрам не треба, і працювати не треба, краще гріти пузо у відпустці на якось сонячному березі. Тому ніколи вивчати чужі помилки: наприклад, за останні дні турецька ліра обвалилася на 20%, а з початку цього року - і зовсім на 40%! Залишається тільки розвести руками. Краще якщо ви оптиміст, як наші політики при владі, і не звертаєте уваги на те, що економічне становище країни зараз просто паскудне з дуже простої причини: триває цілеспрямоване руйнування виробної економіки.

Новини за темою

Для чого це робиться? Потрібно запитати у Кабміну, але все, що у нас виробляється, поступово закривається. Останній приклад – липневий результат роботи українського автопрому порівняно з минулим 2017 роком зменшився на 57%! Обвалюється курс гривні, зростає дефіцит бюджету-2018. В результаті уряд змушений підтримувати життєдіяльність решти українців за рахунок імпорту. А для імпорту потрібні гроші, це – нові кредити і нові розміщення ОВДП. І знову потрапляємо в те саме порочне коло.

І який вихід? У кожного політичного лідера свій вихід. Отже, давайте поміркуємо, якими можуть бути сценарії напередодні виборчих кампаній в наступному 2019 році. Перший сценарій: хтось із політичного істеблішменту припускає, що ось-ось нас накриє друга і потужніша хвиля економічної кризи, а оскільки є дружба із Заходом, то вдасться вибити чергові транші кредитів, які все одно доведеться повертати хоч за рахунок повного розпродажу "фамільного срібла". За це західні партнери поставлять керувати країною.

Другий сценарій: криза ще більше загостриться, грошей не буде, і на цій хвилі саме час для "закручування гайок" і найбільш жорсткого керівництва країною, мовляв, люди дозріли для приходу диктатора. Третій сценарій: максимальне загострення збройного конфлікту, оскільки політикові найлегше списати свої промахи і помилки на локальну війну, мовляв, не моя команда винна, а – воно. Раптом "прокотить". Однак жоден із цих сценаріїв – це не вихід із тяжкого економічного становища. Це лише політичний спосіб, як прийти до влади в Україні, а як вирішувати ці величезні проблеми в економіці, поки ніхто з української політичної еліти не говорить. Нарешті, що робити з цим реально величезним борговим навантаженням, що постійно зростає?

Новини за темою

Вибачте, але таке відчуття, що політики хочуть навічно зафіксувати наше відставання від сучасних тенденцій розвитку світових ринків, наприклад, Кабмін вперто нічого не робить для стимулювання розвитку реального сектора економіки країни. А наші західні, азіатські партнери та інвестори терпляче чекають від України, коли вона запропонує спільно доопрацювати План нової індустріалізації (з урахуванням четвертої промислової революції і чергового технологічного укладу). Іноземні інвестори та донори вкладатимуть додаткові кошти в наші ринки, якщо Стратегія розвитку буде гранично ясною, конкретною і визначеною, якщо центр прийняття і виконання управлінських рішень також буде доступним і прогнозованим.

Безумовно, вголос міністри і політики кажуть, що мають намір виконувати рекомендації західних партнерів, а в приватних бесідах нарікають на те, що для реалізації наміченого грошей немає. І найголовніше – не знають, звідки їх брати. Але якщо самі Кабмін і Нацбанк не зможуть стабілізувати гривню, наростити експорт, збільшити споживчий попит, підвищити інвестиційну активність, то чим їм може допомогти 1,9 млрд доларів кредиту МВФ?! Тим більше яким чином підвищення цін на газ може ощасливити бідне населення, а також відвести від банкрутств низку виробництв, що ледь животіють і потерпають від реального грошового голоду?!  

Одні й ті самі питання – чому і що робити? Думаю, чекати українській владі, що хтось прийде з-за кордону і вкаже нам правильний шлях виходу з економічної кризи – це найгірше і найбільш небезпечне. Самим треба думати і старанно працювати.

Олександр ГОНЧАРОВ,

Директор Інституту розвитку економіки України

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>