Нікому не потрібні: Чому влада не зацікавлена у поверненні заробітчан

Сотні тисяч українських трудових мігрантів можуть зіткнутись з новими труднощами. У той час, коли люди змушені шукати кращого життя за межами рідної країни, влада абсолютно не переймається їхньою долею "на чужині". Не говорячи уже про повернення та працевлаштування громадян на рідних просторах. Це, вочевидь, не вписується у великі "плани" реформаторів

Нікому не потрібні: Чому влада не зацікавлена у поверненні заробітчан
Відкриті джерела

Сотні тисяч українських трудових мігрантів можуть зіткнутись з новими труднощами. У той час, коли люди змушені шукати кращого життя за межами рідної країни, влада абсолютно не переймається їхньою долею "на чужині". Не говорячи уже про повернення та працевлаштування громадян на рідних просторах. Це, вочевидь, не вписується у великі "плани" реформаторів

Привіт з Варшави

Чому українці масово виїжджають за кордон? Точно від доброго життя. Талановита молодь, науковці, спортсмени, висококваліфіковані кадри їдуть туди, де бачать для себе і своїх дітей нові можливості, стабільне сьогодення і перспективне майбутнє. Ми не в праві нікого звинувачувати. Адже трудова міграція - логічна реакція на ситуацію, коли твоя батьківщина не забезпечує твоїх базових потреб.

Новини за темою

Чи не найбільша кількість українців сьогодні переїхала до сусідньої Польщі – за різними оцінками близько двох мільйонів. Проте і там не все так оптимістично, як видається на перший погляд.

За інформацією польських рекрутингових компаній, все більше осіб з Індії, Непалу і Бангладешу подають заявки на працевлаштування в Польщі. Лише з Індії цього року зголосились на роботу близько 30 тисяч потенційних працівників.

Фахівці стверджують, що польський ринок праці, як і всієї Європи, потребує кваліфікованих і відповідальних кадрів, які б мінімально знали англійську мову та не мали шкідливих звичок.

Натомість, наголошують вони, українські заробітчани цим вимогам (з невідомих, як на мене, причин) не відповідають. Мовляв, вони з легкістю переходять на більш високооплачувану роботу, завдаючи тим самим збитків роботодавцю, у якого працювали попередньо.

Новини за темою

З огляду на це, роботодавці дивляться у бік кадрів з країн Азії. Не виключено, що вони поступово витіснятимуть українських заробітчан з Польщі. І справа не в тому, що українці гірше працюють, а в надмірній пропозиції дешевої робочої сили на ринку. Раніше в ЗМІ вже була інформація про те, що поляки всерйоз придивляються до трудових мігрантів з Південно-Східної Азії, зокрема з В'єтнаму.

За неофіційними даними, кількість в'єтнамців в Польщі становить від 40 до 60 тисяч осіб. Приблизно 20 тисяч з них мають дозвіл на постійне проживання. Багато хто прийняв католицизм. Ця етнічна група добре організована, у них є свої політичні організації, газети, школи і дитячі садки. Зокрема, у Варшаві практично всі заклади швидкого харчування вже багато років контролюються в'єтнамцями.

Наша хата з краю

Цікаво, що українську владу, судячи з заяв її представників, ця тенденція абсолютно не насторожує. Як і не насторожує кадровий голод, який уже дуже скоро може спричинити колапс у нашій державі. Замість того, аби в Україні вже сьогодні створювати нові робочі місця, підвищувати рівень соціальних стандартів, збільшувати середню зарплатню, пропонувати нові можливості навчання та працевлаштування для молоді, урядові очільники закликають заробляти "на хліб і до хліба" якомога далі від батьківщини. Як у тій приказці: "Моя хата з краю, нічого не знаю".

Не здивуюсь, якщо в патріотичному пориві хтось з них запропонує скасувати  безвіз і закрити кордони – як єдино можливий варіант боротьби з масовою трудовою міграцією. А що, нам уже пропонували "менше їсти". Чого-чого, а оригінальності владі не бракує. Краще б там було більше здорового глузду і професійності.

Новини за темою

Ось нещодавно міністр інфраструктури Володимир Омелян порадив трудовим мігрантам "працювати якщо не в Україні, то в ЄС, де платять більше, де комфортніше, де немає ризиків, що вас заарештують правоохоронні органи країни-агресора". Оце так державницька позиція – їдьте, люди добрі, світ за очі, бо ми за вас хвилюємось! А те, що країна втрачає "мізки", – поза контекстом. Та чи все так безхмарно в країнах Заходу? Аналіз інформації, що надходить останнім часом з Польщі, свідчить про наростання негативних тенденцій.

Після прийняття у Польщі "антибандерівського" законодавства і розкручування кампанії навколо Волинської трагедії почастішали випадки конфліктів з українцями на ґрунті міжнаціональної ворожнечі. Відомо також про випадки провокацій проти лідерів місцевої української громади та навіть офіційних представників держави.

Крім того, складено так звані "чорні списки" громадян України, яким закритий в'їзд на територію Польщі.

Новини за темою

Не менш тривожною виглядає ситуація і з українськими заробітчанами в Росії, яких там в кілька разів більше, ніж в Польщі. Ескалація напруженості в українсько-російських відносинах (особливо напередодні непролонгації Договору про дружбу, співпрацю і партнерство між Україною і РФ) вселяє в них невпевненість у прийдешньому дні. Та й постійні залякування переслідуваннями з боку ФСБ і "пророцтва" деяких "експертів" про назрівання повномасштабної війни (в такому випадку громадяни України підлягають інтернуванню), з одного боку, і реальне погіршення ставлення росіян до українців під впливом пропаганди - з іншого, змушують частину трудових мігрантів повертатися додому.

Зрозуміло, що така реальність ще більше принижує людей, які змушені працювати за кордоном, аби прогодувати свою сім’ю. В перспективі це може стимулювати людей повертатись до України. Але питання: що держава на сьогоднішній день може їм запропонувати? Чи не поповнять вони ряди безробітних, кількість яких і так б’є у нас рекорди?

Зауважу, за даними Державної служби статистики, в Україні рівень безробіття серед економічно активного населення сягнув 9,5%, або майже 1,7 млн осіб.

Політична антивідповідальність

Тут так і напрошуються риторичні запитання. Зокрема, чи відома точна кількість трудових мігрантів, які залишили країну? І чи можна вважати успішними "реформи", які чомусь не сприяють їхньому поверненню на батьківщину?

Не зрозуміло, зокрема, які заходи вживаються для захисту українських заробітчан. І що найважливіше – чи є зацікавленість з боку ключових політичних гравців в поверненні в Україну перед виборами тих, хто не піде за них голосувати, пам'ятаючи про причини, які зробили людей непотрібними своїй країні.

Новини за темою

Було б не менш цікаво почути план на випадок можливого (нехай, навіть гіпотетичного) масового повернення трудових мігрантів в Україну. Хоча з планами і стратегіями у нас, як завжди, очевидний пробіл. Тут, швидше за все, працює правило політичної антивідповідальності – "орієнтуємось за ситуацією, а там як Бог дасть". Що ж, з Кримом і Донбасом свого часу не зорієнтувались…

Якщо все-таки ми не просто робимо помилки, а ще й вчимось на них, то уже найближчим часом ВР мала б розглянути питання про становище українських заробітчан в Польщі і Росії.

Наші люди заслуговують не лише на захист своїх прав, де б вони не перебували географічно, а й на гідне життя на рідній землі. І реалізація цих прав якраз є обов’язком влади, яка не втомлюється у своїй передвиборчій риториці на кожному кроці клястись в любові до простого українця.

Володимир Пилипенко

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...