Немає людей – є проблеми. Як економіка пов'язана з демографією і чому Україна має жахливі перспективи

Немає людей – є проблеми. Як економіка пов'язана з демографією і чому Україна має жахливі перспективи
Фото з відкритих джерел

Олексій Кущ

економіст

Рівень ефективності тієї або іншої системи управління країною теж має свою піраміду "результатів". Щось на кшталт знаменитої піраміди Абрахама Гарольда Маслоу, яка визначає ієрархічність потреб окремо взятого індивіда. Пам'ятаєте, фізіологія, безпека, соціум, престиж, самоактуалізація? Точно таку ж піраміду можна побудувати щодо ефективності державного менеджменту. На самісінькій вершині будуть держави, стурбовані динамікою складних економічних критеріїв, включаючи рівень безробіття, інфляції, інклюзивності. Потім рівні простіші, де держава ще не може повною мірою контролювати динаміку інфляції та економічного зростання, але намагається проводити дерегуляцію, залучати іноземні та внутрішні інвестиції. Ще нижче стоять країни, де рівень контролю поширюється лише на грошовий потік: когось впускають до країни, когось випускають з неї, загалом захоплюються рукоблудством, тобто ручним управлінням. Ну а внизу піраміди – економічні гібриди, які намагаються щось робити з вихідним міграційним потоком.

Простими словами, країни з вершини в гіршому випадку втратять економічне зростання. Ті, що нижче, – прямі іноземні інвестиції. Ще нижче – внутрішній капітал. Ну а "донники" втрачають людей. Для наочності ця піраміда могла б мати приблизно такий вигляд: Німеччина, Польща, Україна зразка з 2000 по 2013 рр. і Україна зразка 2014-2018 рр.

Новини за темою

Зловити стабільне економічне зростання ми ніколи не могли через те, що воно абсолютно ніяк не залежить від нас, а виключно від динаміки світових сировинних ринків. Якщо долар буде дорогим, а сировина дешевою, нам буде погано, якщо навпаки – добре. Суверенний уряд у цих умовах позбавлено навіть мінімальної суб'єктності, його доля – перерозподіляти і пиляти, пиляти, розповідаючи всім, що "гирі – золоті". Залучати прямі іноземні інвестиції у нас теж не намагалися: всю країну поділено на декілька "пісочниць", і чужинці зі своїми пасочками тут нікому не потрібні. Особливо нетямущим можуть надягнути "відерце" на голову і закидати фекаліями. Зате Україна підкувалася у плані регулювання внутрішнього потоку капіталу, починаючи від тіньової економіки і закінчуючи накачуванням банків депозитами населення. Країна довгий час стояла на цьому "ручнику", доки банки не висипалися, як старий хребет, у штани.

Зараз капітал поступово йде з країни, і цей процес лише посилиться в умовах планованої лібералізації валютних операцій та скасування адміністративних обмежень. Але зараз перед економікою стоять виклики навіть крутіші: з країни почали зникати люди. І треба віддати належне: чиновникам це навіть подобається. Адже їдуть активні пасіонарії, які швидко адаптуються до умов ринкової економіки західного світу і досить швидко закріплюються в досить складних умовах виживання. Дух підприємницької ініціативи, наприклад, у Польщі, в українця вивільняється зі швидкістю вискакування джина з пляшки, в якій він просидів десять тисяч років. Надалі ці пасіонарії регулярно надсилають гроші на батьківщину, за рахунок яких їхні родичі оплачують комунальні послуги, купують товари, інвестують у житло і розміщують кошти в банках, тобто підживлюють ПЕК, роздрібну торгівлю, фінанси і будівництво – всі ті галузі національної економіки, які контролюються 4-5 місцевими кланосім`ями. А залишаються у країні лише діти, які не голосують, і та частина суспільства, якою легко маніпулювати за допомогою субсидій, пільг, пенсій та інших соціальних слонів і пряників. Загалом, ідеальне середовище для того, щоб виродженська модель управління пустила глибокі коріння.

Саме тому наші міністри залюбки підписують міждержавні угоди, які полегшують міграцію робочої сили до Ізраїлю, Польщі, Чехії, а ці країни своєю чергою максимально лібералізують для українців процедуру офіційного працевлаштування, включаючи можливість отримати згодом посвідку на проживання і навіть право на пенсію.

Новини за темою

Найсумніше в цьому, що українці хочуть виїжджати зі своєї країни, і це перетворилося на якусь збочену національну ідею. І знаменита сценка із "Золотого теляти" сьогодні могла б звучати приблизно так: "Я хочу уехать, товарищ Шура. Уехать очень далеко. В Гданьск. Я с детства туда хочу. Вы, конечно, не знаете о существовании этого города.
Балаганов скорбно покачал головой. Из мировых очагов культуры он кроме Киева знал Мелитополь и Жмеринку. И вообще, он был убежден, что земля плоская. Остап бросил на стол распечатку из Википедии. Вот тут что написано про Гданьск: "460 тысяч жителей..." так... "значительное число мулатов... у обширной бухты Балтийского моря..." Вот, вот! "Главные улицы города по богатству магазинов и великолепию зданий не уступают первым городам мира". Представляете себе, Шура? Не уступают! Мулаты, бухта и... о чем говорить! Вы сами видите, что происходит. 460 тысяч человек, и все поголовно в белых штанах. Я хочу отсюда уехать. У меня с нынешней властью возникли за последний год серьезнейшие разногласия. Она хочет строить коррупционализм, а я не хочу. Мне скучно строить коррупционализм".

Але й це ще не найстрашніше. Українці перестають розмножуватися - майже, як панди. Але якщо китайський хутряний звір робить це через лінь і недостатніх розмірів дітородний орган, а живіт не дає йому прийняти зручну позу, то українці не заводять дітей, тому що не бачать перспектив для них у своїй рідній країні, а народжувати "на експорт" за прикладом деяких афро-азійсько-латиноамериканських країн у нас поки не навчилися.

112.ua

Починаючи з 2015 року, народжуваність в Україні (без урахування Криму і тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей) скоротилася з 411 тис. осіб на рік до 363 тис. (2017-й), тобто на 48 тис. осіб на рік. Таким чином, щороку на світ не з'являється півсотні тисяч українців, тобто далеко не найменший районний центр, а за чотири роки – ще один Чернігів. При цьому смертність продовжує перебувати на високому рівні: падіння показника становило лише 20 тис. осіб на рік (з 594 тис. до 574 тис. за 2015-2017). Часовий відрізок з 2015 по 2017 рр. узято для того, щоб виключити фактор впливу втрачених територій на ці показники.

112.ua

Якщо розрахувати такий показник, як коефіцієнт заміщення населення, тобто відношення до померлих новонароджених, то ми побачимо катастрофічне зниження цього показника: у 2013-му він становив 76% (тобто на 100 померлих припадало 76 новонароджених), а в 2017-му цей показник скоротився до 63% і за умови подібної динаміки протягом найближчих п'яти років цілком може впасти до 50%, коли на одного новонародженого українця припадатиме двоє померлих.

Новини за темою

У зв'язку з цим хотілося б розповісти про нещодавнє дослідження, проведене аналітиками Національного бюро економічних досліджень (NBER) США стосовно кореляції між показниками народжуваності та ризиком виникнення економічної рецесії. Автори проаналізували період з 1988 р. по 2014 р., коли було народжено 100 млн американців. На цей часовий інтервал випало три рецесії: № 1 (з Q3 1990 року по Q1 1991-го); № 2 (Q1 2001 р. по Q4 того ж року) і найбільша рецесія - № 3 (з Q4 2007-го по Q2 2009-й). Як показують дослідження, рівень народжуваності починав знижуватися не після кризи, а кількома кварталами раніше. Населення ніби передчуває кризу, тоді як більшість аналітиків дають позитивні прогнози на майбутнє (щось на зразок реакції котів на землетрус, який наближається). Це, до речі, класичний приклад біхевіоризму, поведінкової економічної теорії, коли поведінка людей визначається рефлексами і реакціями на певні стимули в довкіллі. Іншими словами, якщо ззовні надходять негативні стимули, то і реакція індивіда буде відповідною. Причому, сигнали, що надходять, можуть сприйматися спершу на підсвідомості або, як казав Карл Густав Юнг, на рівні колективного несвідомого.

А тим часом Мінфін у бюджетній резолюції на 2019-2021 рр. запланував різке прискорення темпів зростання ВВП України: з 3,6% у 2019 році до 6,3% у 2021-му. Залишається лише порадіти за оптимізм головних фінансистів країни, адже за прогнозами українського і польського центральних банків, трудова міграція з України лише посилюватиметься, складаючи до 500 тис. осіб на рік.

Враховуючи все вищесказане, на запитання "Яка криза є найголовнішою в сучасній історії України?" можна відповісти словами циркової віщунки із "Собачого серця": "Найголовніша криза у нас ще попереду".

За даними ООН, чисельність населення нашої країни до 2050 року скоротиться до 36 млн, адже там враховують і населення Криму, і непідконтрольних територій на південному сході. Тобто якщо ці території не повернути найближчим часом, чисельність населення цілком може скоротитися до рівня нижче 30 млн. І це будуть переважно діти і старі. Хто в такому випадку забезпечить економічне зростання? Біороботи? Навряд чи цей варіант влаштує українських політиків, адже біороботи за них ніколи не проголосують. На відміну від українців, ті ухвалюють рішення не серцем, а інтелектом, нехай і штучним.

Олексій Кущ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів