Не те, що треба: Чому ЗВТ з Ізраїлем не принесе нам багато користі

Не те, що треба: Чому ЗВТ з Ізраїлем не принесе нам багато користі
Володимир Гройсман і Беньямін Нетаньяху Пресс-служба Кабмина

Олексій Кущ

економіст

Україна практично завершила процес створення зони вільної торгівлі з Ізраїлем. 11 липня наш парламент ратифікував відповідну угоду, до цього підписану урядом в січні цього року. За проголосували 230 нардепів. Серед базових умов: Ізраїль скасовує ввізне мито на 80% українських товарів у промисловому сегменті й лише на 9% - в аграрному. Україна діє дещо асиметрично: скасування 70% імпортних мит на ізраїльські промислові товари і 6% мит – на сільськогосподарські. Після того як угоду ратифікує ізраїльський парламент - Кнесет, вона набуває чинності протягом 60 днів із зазначеної дати. 

Ця подія залишилася практично непоміченою на тлі процедури екзорцизму у виконанні президента з вигнання "бориспільського чорта" (з наголосом на "а"), а також епічної сценки скидання "митних басаврюків". Останні, щоправда, лише віддалилися в "декретну відпустку", але це так, дрібниці.

Новини за темою

Попередня влада була стурбована створенням навколо України цілого пояса безглуздих договорів про ЗВТ. Йдеться не про угоду з ЄС, у першу чергу ми маємо на увазі такі "прожекти", як зона вільної торгівлі з Албанією, входження до Європейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ), де залишилися тільки Ісландія, Норвегія, Швейцарія і Ліхтенштейн. Не менш епічно лунало і приєднання до угоди Пан-Євро-Мед. Про ЗВТ з Канадою і зовсім промовчимо, адже головний мотиватор укладення оного – це можливість для деяких вищих чиновників за "халявний" бюджетний рахунок навідатися до доньок та онуків, які люблять Україну з комфортабельних таунхаусів у Торонто. Те, що після укладення ЗВТ з Канадою зріс наш торговий дефіцит у торгівлі, – не біда. Товарні обсяги все одно мізерні, і сенсу в угоді не було ні до, ні після її укладення.

ЗВТ з Ізраїлем у цій низці "епік-фейлів" стало непоганим винятком із загального правила. Будь-які торговельні угоди з більш розвинутими країнами треба просвічувати крізь сито свого національного інтересу. Як правило, вони завжди зацікавлені у відкритті товарних і фінансових ринків, але ніколи не йдуть на розкриття ринку праці. Тут усе закономірно: їхні товари більш конкурентоспроможні, компанії можуть отримувати ефект від масштабу у вигляді економії витрат, їхні валюти більш сильні, а фінансові ринки більш капіталізовані. Тобто ці країни свідомо переможуть, навіть установлюючи диспропорцію в рівні скасування митних зборів. Фора в 10-20%, яку вони дають таким країнам, як Україна, скасовуючи, наприклад, 80% мит і погоджуючись на зустрічне анулювання 70%, легко реалізується ними в перші роки функціонування зони вільної торгівлі. У країн є перевага у вигляді більш дешевої робочої сили, але тут жодних загальних правил, тільки тимчасове працевлаштування, яке навіть у такому обмеженому форматі знекровлює ринок праці менш розвинутих сусідів.  

Свого часу президент США Дональд Трамп дав універсальний рецепт підвищення зовнішньоекономічної ефективності для будь-якої країни: укладати угоди про створення ЗВТ з тими країнами, з якими зафіксовано профіцит зовнішньої торгівлі, та розірвати угоди з тими країнами, де торгівля є дефіцитною. Або, в крайньому випадку, переглянути їх.

Так уже склалося історично, що в нас усе з точністю до навпаки: з тими країнами, в яких ми купуємо товарів більше, ніж їм продаємо, у нас підписано угоди про ЗВТ, а з тими, де наш експорт перевищує імпорт, – ні.

Те, наскільки країна правильно вибудовує систему своїх зон вільної торгівлі, найкраще характеризує її міжнародну суб'єктність. Як правило, країни зі зниженим фактором суверенності "потрапляють" у капкани невигідних для них торгово-економічних зон, де їх віджимають, як сировинну "губку". Ну а економіки, які цінують свою суб'єктність, самі нав'язують умови міжнародної торгівлі більш слабким партнерам.

У випадку з Ізраїлем Україна мала унікальний шанс знайти абсолютно інший формат співпраці. Для цього необхідно було застосувати найбазовіші інструменти стратегічного планування, наприклад стандартний SWOT-аналіз, виявивши сильні/слабкі сторони угоди ЗВТ, її ризики для нас і потенційні можливості.

Новини за темою

Найсильніша сторона Ізраїлю полягає в його глобальних афілійованих зв'язках з найбільшими економіками світу і в наявності високорозвинутого інноваційного компонента. В осяжному майбутньому Ізраїль буде в топі. В американському і, отже, світовому. І для нас, враховуючи історичні ремінісценції, відкриваються унікальні можливості з використання тісних взаємозв'язків з Ізраїлем для розвитку своєї економіки та її системного перезавантаження. Економічний успіх Ізраїлю спирається на декілька "китів": успішна інтеграція в глобальні ланцюжки доданої вартості, один з найвищих показників прямих іноземних інвестицій, значна частка внутрішніх витрат на медицину, освіту і науку, наслідком чого є поява "живих" інновацій, а не "парникових" у вигляді державних інноваційних центрів.

Сильна сторона співпраці з такою країною – це можливість включитися в ланцюжки інновацій, які там формуються. Слабка – це невелика частка нашого торгового обігу.

Серед ризиків – загроза потрапити в парадигму сировинного "молодшого брата" та експортера робочої сили. Серед можливостей – використання особливих торговельних відносин з Ізраїлем як розвитку інноваційного потенціалу української економіки.

Отже, укладаючи будь-які економічні угоди з Ізраїлем, необхідно знаходити приховані точки зростання, мінімізувати свою сировинну відсталість і максимізувати будь-які можливості з нарощування додаткової вартості та інноваційного потенціалу внутрішнього продукту.

Угода, яку укладає Україна з Ізраїлем, тільки частково відповідає заданим вимогам.

112.ua

За підсумками 2018 року експорт України до Ізраїлю становив 580 млн дол. (95,9% від рівня попереднього року, тобто падіння), а імпорт – 212,6 млн дол. (зростання на 26,7%). Позитивне сальдо для нас сягло 367,4 млн дол. Але цей торговий обіг є надзвичайно малим у загальній структурі: 1,23% від загального експорту і 0,37% від загального імпорту України. Тобто, навіть якщо укладення ЗВТ принесе подвоєння торговельних показників, це все одно будуть сотні мільйонів і не більше 2% від загального міжнародного товарообігу нашої економіки. Це слабка сторона SWOT-аналізу.

112.ua

112.ua

У топ-4 найкращих позицій нашого експорту: продукція сільського господарства та перероблення (336 млн дол.), метали (199 млн), деревина (17 млн), тобто чиста сировина. Постачання устаткування становлять тільки 12 млн.

У топі ізраїльського імпорту – хімічна продукція (79 млн), пластмаси (15 млн), обладнання (24 млн), тобто товари з високим рівнем доданої вартості. Плюс 31 млн дол. – товари в портах, як свідчення того, що Ізраїль дуже вигідно для себе використовує портові зони вільної торгівлі. Продукція сільського господарства і пальне становлять лише 11 і 21 млн дол. відповідно.

Враховуючи зазначену вище структуру, ризик перетворення на сировинний придаток для нашої країни є доволі значним.

А як же з можливостями та сильними сторонами SWOT-аналізу?

112.ua

Україна експортує до Ізраїлю послуг на 197 млн дол., і вони зростають на 1,7% на рік, тоді як постачання товарів знижуються. У загальній частці експорт послуг до Ізраїлю становить 1,7%. Імпорт послуг з країни був у 2018-му 43 млн (0,8% від загального обсягу), тобто позитивне сальдо на нашу користь (154 млн дол.).

112.ua

Найбільш профіцитним для нас є напрям експорту послуг ІТ: + 91 млн і зростання на 7,2% на рік. Це і є наша сильна сторона і найбільш реальна можливість із формування нової точки зростання у взаємних економічних відносинах. Ось тільки для цього потрібен дещо інший пакет економічних угод.

Відповідно до домовленостей між Україною та Ізраїлем, планується практично відтворити торговельно-економічну модель, яка вже діє між нашою країною та ЄС. Це стандартний торговий трафарет, який, на жаль, повною мірою не враховує інноваційних можливостей подальшого співробітництва. У чому він полягає? Як правило, та країна, яка сильніше економічно розвинута, розкриває свій ринок більш глибоко, ніж її недостатньо розвинутий партнер. На цей момент ВВП в Ізраїлі на одну особу становить 35-37 тис. дол. на рік, тоді як у нас цей показник коливається на рівні трохи більше 3 тис. дол., тобто економічні потенціали двох країн можна оцінити як 10:1. Передбачається, що Ізраїль відкриє свій ринок на 80%, а Україна - на 70%. Здавалося б, перевага на нашому боці, але фора в 10% не компенсує нашого економічного відставання. За більшою частиною промислових товарів Україна отримує безмитну торгівлю, проблема полягає тільки в тому, що в нас їх практично немає. Зате за продуктами харчування безмитна торгівля здійснюється лише в межах означених квот. Водночас Україна зобов'язалася знизити мита на ізраїльські овочі та фрукти. Графік обнулення мит розтягнуто на сім років. Загалом, звичайна класика, точно таку саму торгову модель закладено в угоду про ЗВТ між Україною та ЄС.

Але це все, можна сказати, позаминуле століття торгової взаємодії. Ізраїль це в принципі влаштовує, він не боїться посилення на ринку промислових товарів з боку українських виробників, тому і відкриває для них зелене світло, прекрасно розуміючи, що запропонувати нам практично нема чого. З іншого боку, підпускати нас до чогось інноваційного там теж не поспішають. Тому набагато простіше відкрити ринок для української сировини: завозити дешеве зерно, "насіння", метал і вже з усього цього робити свою продукцію машинобудування, харчової промисловості, фармацевтики і постачати її нам.

Але якщо зазирнути на кілька років уперед, Україні треба отримати доступ не так на ринок товарів, як на ринок послуг й інвестицій Ізраїлю і в першу чергу щодо розвитку системи стартапів. Потрапити в ізраїльську екосистему інновацій – це схоже на щасливий лотерейний квиток, адже, за даними Startup Genome, ця країна на другому місці у світі з інноваційного розвитку після Кремнієвої долини в США.

Таким чином, з такою країною, як Ізраїль, абсолютно безглуздо укладати стандартну угоду про ЗВТ, точніше сказати, вона не принесе скільки-небудь значимого ефекту. Ізраїлю потрібно запропонувати принципово іншу угоду про створення особливої зони економічного співробітництва в секторі послуг, інвестицій та інновацій, повністю звільнивши від податків і будь-яких валютних обмежень спільні інноваційні проекти і стартапи. Україна має колосальниий людський капітал і на сьогодні перетворюється ще й на постачальника "цифрової сировини", пік якої вже пройдено, і протягом найближчих п'яти-десяти років такий напрям очікує неминучий спад. Водночас ми практично не використовуємо свого інноваційного потенціалу для залучення венчурних інвестицій та створення стартапів, привабливих для іноземних покупців. А Ізраїль у цьому плані буде для нас цікавим і як міст до Кремнієвої долини (США): американські компанії є основними гравцями на тамтешньому ринку стартапів.

Крім того, формування зони порто-франко в українських чорноморських портах могло б створити додатковий торговий міст також зі середземноморськими портами Ізраїлю.

На цей момент є ризик перетворення угоди про створення ЗВТ з Ізраїлем на чергову "Канаду", тобто єдиним результатом для нас стане проникнення на український внутрішній ринок більш якісних ізраїльських споживчих товарів.

Як змінити цю торгову парадигму сировинного придатку? Хороший приклад у розвитку свого експортного потенціалу дають країни Південної Америки. Так, чилійський експорт зріс протягом останніх років у кілька разів. Причому ставка робиться саме на нестандартні напрямки експорту, коли Чилі раптово виходить на друге місце у світі після Норвегії за світовим продажем лосося. Підтримка чилійських експортерів здійснюється Корпорацією розвитку промисловості (La Corporación de Fomento de la Producción, CORFO) та Державним банком Чилі (Banco del Estado de Chile). Організаційні методи стимулювання експорту і питання інформаційної підтримки координує державна організація "ПроЧилі". Основний акцент робиться на малі й середні підприємства з обсягами експорту до 30 млн дол. на рік.

Серед інструментів стимулювання варто виокремити:

1) Часткове відшкодування відсоткової ставки за кредитом та його тіла в разі неповернення (до 50% заборгованості).

2) Довгострокове кредитування іноземних компаній – покупців продукції місцевих експортерів у лінійці товарів тривалого користування, інвестиційних товарів та інжинірингових послуг. Кредитні лінії відкриваються для іноземних покупців місцевої продукції на строк від 1 до 10 років з пільговим періодом 30 місяців.

3) Кредитування закупівель імпортного устаткування і технологій для виробництва товарів нетрадиційного експорту на строк від 6 місяців до 8 років з пільговим періодом до 18 місяців.

4) Надання гарантій за кредитами, виданими мікро-, малим та середнім підприємствам-експортерам на оновлення основних засобів. Гарантія покриває від 50 до 80% тіла кредиту і видається на строк 1-10 років за кошти спеціального державного фонду.

5) Державні субсидії, що покривають 80% витрат МСБ на консультаційні послуги і маркетингові дослідження.

Крім того, експортери нетрадиційних видів продукції одержують істотні податкові пільги. Завдяки такій моделі створюються передумови для нарощування експорту з високим рівнем доданої вартості.

Україна поки ще здатна активно застосовувати синтезовану модель розвитку свого економічного потенціалу, коли грамотний внутрішній протекціонізм поєднується з посиленням нетрадиційних напрямів експорту, переважно в сегменті малого і середнього бізнесу, що не виключає розвитку і великих корпорацій. Для цього потрібно лише кілька передумов і для початку перестати нищити свій бізнес та змінити монетарну політику в бік реального сектора економіки. А далі інвестиції та приватна ініціатива зроблять свою справу краще за будь-якого чиновника.

Угода про створення ЗВТ з Ізраїлем може стати хорошою сходинкою для переходу наших країн до нового формату співпраці. Головне не сприймати написане на папері як універсальний ключ, який запустить двигун вітчизняної економіки. Як показує досвід угоди про створення ЗВТ з ЄС, жоден міжнародний рамковий документ не позбавить нас від необхідності шукати свою нішу на світових ланцюгах доданої вартості та вчасно виконати домашнє завдання зі створення якісного економічного середовища всередині країни. Поки ж, як казав фізик Нільс Бор, "Ця ідея є недостатньо божевільною, щоб бути правильною".

Олексій Кущ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>