Не Олімпіада була найганебнішою в історії, а ставлення урядовців до спортсменів та тренерів

Можна скільки завгодно оспівувати подвиги атлетів у Facebook, приїжджати на Олімпіаду і навіть тиснути їм руки, сидіти на трибуні та елегантно поправляти окуляри, однак справжнє обличчя усього чиновницького апарату із совковим душком видно одразу

Не Олімпіада була найганебнішою в історії, а ставлення урядовців до спортсменів та тренерів
Фейсбук Володимира Мули

Володимир Мула

Журналіст

Можна скільки завгодно оспівувати подвиги атлетів у Facebook, приїжджати на Олімпіаду і навіть тиснути їм руки, сидіти на трибуні та елегантно поправляти окуляри, однак справжнє обличчя усього чиновницького апарату із совковим душком видно одразу

Оригінал на сторінці Володимира Мули у Facebook

"Ти сам у це віриш?" - посміхнулася Тетяна Даниленко, коли почула мої обіцянки-цяцянки на 2016 рік: попрацювати на 3-х ТОПових подіях, а також відзняти другу частину фільму "Американська Мрія".

"Звичайно!" - вичавив я та помчався у Америку працювати над продовженням авторського фільму. Далі було Євробачення, Євро-2016 та Олімпійські ігри в Ріо. Ігри, які виявилися дуже непростими як для вітчизняних спортсменів, так і журналістів. Багато моїх колег дісталися Бразилії виключно за власний кошт, адже ситуація у журналістиці - ідентична процесам в українському спорті. Журналісти, як і спортсмени лише завдяки великій самовідданості та любові до власної справи виборювали свої ліцензії на поїздку до Ріо. І якщо з інших країн репортерські групи приїжджали до Бразилії пачками із пакетом all inclusive, то від України на Олімпійських Іграх працювало 15 людей у режимі "с…а в милі". Робота цих людей щонайменше заслуговує на повагу.

Новини за темою

"Знаєш, Вованчику, скільки отримує рядовий фотограф на події рівня Олімпійських Ігор? 300 дол./день! А в Україні мені 300 дол. за увесь період не хотіли платити", - зітхнув майстер фотографії під кодовим іменем Фрілансер…

Із 206 атлетів лише 11 повертаються в Україну з медалями. Як на мене, проблема комплексна, адже після здобуття незалежності ми профукали і профукуємо тренувальні бази, спортсменів, тренерів… Бо не може атлет 4 роки отримувати зарплату у розмірі 2 000 грн, тренуватися у "допотопних" умовах без власного лікаря і умов для відновлення, купувати за власні кошти медикаменти та платити за масажі, а потім приїздити на Олімпіаду і давати результат. У голову не вкладається, як можна перед самою Олімпіадою прочавлювати "свою" людину до спрацьованої команди веслувальниць, або роздумувати, чи відправляти персонального тренера разом із спортсменом.

Новини за темою

"У нас результат дали лише кілька федерацій. На пальцях можна порахувати. На пальцях! А що інші роблять? Проблема у тому, що в Україні практично не залишилося кваліфікованих високоякісних тренерів. А ті, що працюють – не можуть навіть пояснити, що таке пік форми. Запитай у них – будеш здивований. Не проводиться ґрунтовна системна робота. Дітям у секціях не дають базу, вони пробігли швидко – і їх забирають із словами "ти моцно пробіг – будеш бігати". Але далі ніхто не працює над фізіологією бігу, правильністю рухів", - розговорився медик під кодовим іменем Айболит, якого я зустрів в Олімпійському парку після чергової бронзи для України.

"Але ж ми фізично не можемо змагатися із темношкірими. Як за ними погнатися?" - зазирнув я в оченята Айболиту.

"Можемо! Чому темношкірі біжать швидко? Генетика відіграє свою роль, безперечно! Але вони біжать правильно! Вони не роблять зайвих рухів. Їх змалечку так вчать. А в Україні з тренерами проблема, вони не працюють у одній діжці із лікарем, не можуть аналізувати дані. Ти ж знаєш, як наші спортсмени навчаються в Університеті фізкультури. Такі й тренери виходять. А кваліфіковані спеціалісти виїжджають. Живий приклад – Віталій Петров. Привів до Олімпійського золота Бубку, Ісінбаєву, а цьогоріч бразильця Да Сілву. Ось і все...", - резюмував чоловік.

Новини за темою

У ході розмови із носієм клятви Гіппократа я пригадав ще одну бесіду із українським важкоатлетом, якого випадково побачив у Олімпійському селищі. Атлет під кодовим іменем Силач розповідав, що у Ріо використовувалися штанги із "м’яким" грифом. Китайці пролобіювали саме свою модель штанги організаційному комітету, а ті здуру затвердили снаряд на Олімпійські ігри.

"Ми звикли тренуватися на жорсткому грифі. А у Ріо використовувався китайський стрижень, який дуже сильно прогинається. Чому вірменин так жахливо травмувався? Підіймати вагу за таких обставин у рази складніше. Якби ми отримали снаряд бодай за місяць – змогли б пристосуватися. А так - лише у останній момент завдяки меценатам довелось відчути штангу, проте було уже пізно", - зітхнув Силач.

Тим часом із гімнастичної зали вийшла Ірина Дерюгіна. Втомлена, але із щирою посмішкою вона несамовито раділа за свою підопічну. Адже увесь світ бачив, хто насправді мав отримати олімпійське золото.

"У нашому виді спорту немає нейтральних суддів. Якщо вони за ту помилку, яку допустила Кудрявцева із булавами, дали 17.883, то їх одразу ж треба було дискваліфікувати! Станюта припустилася помилки – у неї 16.633, і це уже ближче до істини. Якщо б Кудрявцевій поставили те, що мали би поставити – Різатдінова була би другою. А так - знову маємо "бенефіс" Росії. Але хочеться вірити у краще, багато тренерів взагалі не звертають уваги на оцінки, це дуже сильно травмує душі самих спортсменів. Я уже не кажу про те, у яких умовах їм доводиться працювати. І не цінувати людей, які віддають життя за славу Україні – неможливо. Я до кінця буду сподіватися, що уряд все таки зверне свою увагу на спорт, в іншому випадку до Токіо доїде половина від сьогоднішньої делегації. А може й менше...", - засумувала жінка.

Новини за темою

Хтось назве літні Олімпійські Ігри 2016 року найганебнішими в історії незалежної України. Однак насправді найганебнішим є саме ставлення вітчизняних урядовців до спортсменів та тренерів, які, зціпивши зуби, незважаючи ні на що із року в рік прославляють країну на увесь світ. Можна скільки завгодно оспівувати подвиги атлетів у Facebook, приїжджати на Олімпіаду і навіть тиснути їм руки, сидіти на трибуні та елегантно поправляти окуляри, однак справжнє обличчя усього чиновницького апарату із совковим душком видно одразу.

"Ми будемо в дорозі 36 годин! 36! Нас підняли о 5 ранку і повезли автобусом до Сан-Паулу. В аеропорту ми були о 13:30, а виліт – о 19:30. А далі в Амстердамі знову тривале очікування та переліт до Києва", - зітхнула спортсменка під кодовим іменем Орися.

Новини за темою

Тож, щоб слова Ірини Дерюгіної не стали реальністю, пам’ятайте і підтримуйте наших спортсменів – посмішкою, добрим словом, аплодисментами. Адже вони – найкраще, що у нас є!

Володимир Мула

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>