banner banner banner banner

Навіть у США професіоналізм часом підмінюють квасним патріотизмом

З часу перших повідомлень про втручання Росії в американські вибори минулого року терміни "пропаганда" і "зломи" поступово перетворилися в американській політичній свідомості на "війну". США знають, як вести війну; війна виключає нюанси і двозначність. Їй потрібна лише добре відрепетирувана солідність Моргана Фрімена

Навіть у США професіоналізм часом підмінюють квасним патріотизмом
Bloomberg

З часу перших повідомлень про втручання Росії в американські вибори минулого року терміни "пропаганда" і "зломи" поступово перетворилися в американській політичній свідомості на "війну". США знають, як вести війну; війна виключає нюанси і двозначність. Їй потрібна лише добре відрепетирувана солідність Моргана Фрімена

Оригінал на сайті Bloomberg

Ще багато що належить з'ясувати щодо новоствореного Комітету з розслідування Росії, який має намір "допомогти американцям визнати і зрозуміти всю серйозність триваючих нападок Росії на нашу демократію". Вражаючою особливістю цього комітету можна назвати відсутність у ньому експертів з Росії. Це явна ознака часу.

Поява комітету набула широкого розголосу в Сполучених Штатах завдяки участі в ньому двох знаменитих акторів, Роба Райнера і Моргана Фрімена, які представили нову некомерційну організацію в відео, де стверджується: "Ми перебуваємо у стані війни". За всю свою довгу кар'єру Райнер, схоже, жодного разу не вступав у контакт з Росією. Між тим Фрімен знявся в двох фільмах російського режисера Тимура Бекмамбетова, в тому числі в проваленому в прокаті "Бен-Гурі" (2016 рік).

До складу консультативної ради Комітету входить одна людина, що народилася в Москві — консервативний коментатор і військовий історик Макс Бут. Щоправда, він переїхав до США в ранньому віці, і жодна з його головних праць не була присвячена Росії. Колишній глава Агентства національної безпеки Джеймс Клеппер, може, й мав справу з експертами з Росії в період своєї служби, але сам він таким не є. Так само, як і інші члени ради, які раніше не виявляли жодного особливо глибокого інтересу до Росії. Зрозуміло, їх не можна назвати справжніми "дослідниками" — для цього їм не вистачає багажу відповідних знань — однак організація була створена для збирання доказів і, мабуть, для продажу упередженого наративу замість того, щоб давати неупереджену оцінку інформації, що з'явилася.

Тих, хто здатний забезпечити більш тонкий підхід, у США з кожним роком стає все менше. За даними Асоціації з вивчення сучасної мови, у 2013 році кількість студентів американських університетів, які обрали курс російської мови, скоротилася приблизно на третину порівняно з 1960 роком.

Новини за темою

Пік інтересу до Росії припав на 1990-й рік, коли з відкриттям радянських кордонів з'явився новий привід для вивчення мови: тепер це була не мова ворога, а та, якою користуються на новому багатообіцяючому ринку. Однак мізерне фінансування і неважливі перспективи кар'єрного зростання з плином років скоротили співтовариство експертів з Росії. Аналогічна ситуація складається й у всіх інших куточках англомовного світу. В результаті до країни, яку часто називають згасаючою регіональною державою, сьогодні виявляє інтерес лише невелика група фанатів Достоєвського.

Тим не менш високопоставлений Комітет з розслідування Росії і всі інші групи, які цікавляться російським втручанням у демократію США — якщо він дійсно зацікавлений цими питаннями — міг би знайти як консультантів хоча б кілька кваліфікованих фахівців. І відбувається те, про що днями написав у своєму блозі глава інституту російських досліджень в Королівському коледжі в Лондоні Семюел Грін.

"Дуже багато хто з моїх російських друзів і колег, які живуть в Америці — іммігранти й американські громадяни, професіонали, журналісти, вчені, які всі без винятку є затятими противниками Путіна — змушені зачаїтися і мовчати. Занадто багато американських аналітиків вважають за потрібне тримати при собі свою відмінну від офіційної думку. Виходить, я півтора десятиліття витратив на те, щоб пояснювати російським політикам, журналістам та пересічним громадянам, що інстинктивна американська русофобія часів холодної війни мертва і похована лише для того, щоб побачити, як вона воскресла".

Грін пристрасно закликає використовувати більш тонкий підхід до спостереження за Росією. Але, як нещодавно написав у "Твіттері" ще один видатний експерт з Росії Марк Галеотті, який раніше викладав у Нью-Йоркському університеті, а зараз працює в Інституті міжнародних відносин у Празі, "будь-яка спроба враховувати нюанси сприймається як зрада".

Сьогодні користуються попитом експерти на кшталт Моллі Макк'ю, колишнього радника екс-президента Грузії Міхеїла Саакашвілі. Сайт Комітету з розслідування Росії активно на неї посилається. Позиція Макк'ю, яку вона регулярно повторює у своїх довгих журнальних статтях і на різних форумах, полягає в тому, що Росія веде з Сполученими Штатами інформаційну війну. "Відповідно до нашої стратегічної доктрини, інформаційні операції такого роду виступають як доповнення військових операцій, — сказала вона в недавній заяві на слуханнях Гельсінкської комісії Конгресу США. — У російській доктрині все навпаки: інформаційні операції підкріплюються військовими. Пустити пил в очі тут — головний спосіб демонстрації сили".

Даний аргумент можна назвати і спрощеним, і помилковим. Реальна ж проблема полягає в тому, що на його рішуче спростування немає попиту. Валерій Герасимов, голова Генерального штабу Росії, ім'я якого неодноразово спливає у зв'язку з веденням Росією "нетрадиційної" війни, у своїй промові 2013 року заявив, що Росії необхідно приділяти пильну увагу тому, як США об'єднують військові акції з інформаційними кампаніями, дипломатією й економічними санкціями. У минулому році експерт з російської армії і питань безпеки Роджер Макдермотт у своїй вичерпній статті спростував чутки про "доктрину Герасимова". "Можливо, найнебезпечнішим аспектом нинішньої глибокої розбіжності у поглядах Росії і НАТО є міф про те, що Москва розробила нову смертоносну доктрину гібридної війни", — писав він.

Новини за темою

До цих голосів мало хто прислухається. Будь-яке припущення про те, що Кремль недостатньо впливовий і вправний, щоб впливати на результат виборів у США, що зовнішня політика Росії (й образ думок Герасимова) реакційна, а не базується на якомусь сталому довгостроковому плані, що в російських пропагандистів краще виходить обґрунтовувати свої бюджети, ніж представляти російські погляди західної аудиторії, не отримує належної уваги.

Всі ці три припущення я роблю, ґрунтуючись на своєму особистому досвіді управління в Росії незалежним, який належить одній із західних країн, засобом масової інформації (коли це було ще можливо), участі в журналістських розслідуваннях та роботи з урядовими джерелами. Але сьогодні мої судження, так само як і судження вчених, які добре розуміються в реаліях країни мого народження, легко проігнорувати. Сама Макк'ю зазначила, що російській мові і культурі навчається набагато менше людей. Вона, мабуть, мала на увазі, що і ті небагато негайно прийдуть до таких же висновків про організоване втручання, які вона робить. У своїй публікації Грін писав: "Чи ми здатні навчитися прислухатися до голосів росіян, не "сортуючи" їх попередньо по скриньках, які відображають наші власні комплекси, а не їхні складні реалії? Чи ми здатні навчитися довіряти проникливості людей, які присвятили своє життя вивченню мови, культури, народу, економіки і політики цієї країни, при цьому не звинувачуючи їх у тому, що вони якимось чином заплямовані близькістю до їх власного предмета?"

З часу перших повідомлень про втручання Росії в американські вибори в минулому році терміни "пропаганда" і "зломи" поступово перетворилися в американській політичній свідомості на "війну". США знають, як вести війну; війна виключає нюанси і двозначність. Їй потрібна лише добре відрепетирувана солідність Моргана Фрімена.

Але коли і ця фаза завершиться, Росія залишиться колишньою: розсердженою і прагнучою похвал Заходу, незговірливою і розгубленою, бандитською і гордовито інтелектуальною, жорсткою, агресивною і водночас ослабленою корупцією та некомпетентністю. Коли-небудь ці шматочки потрібно буде зібрати, і зробити це зможуть лише ті люди, які здатні вдаватися в деталі. Весь цей час ці люди "займалися дослідженням Росії". Просто їх роботу тимчасово витіснило менш ретельне і більш політизоване "розслідування".

Леонід Бершидський

Переклад ИноСМИ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>