НАТО загрожує не Росія, а демократичний регрес у країнах альянсу

НАТО загрожує не Росія, а демократичний регрес у країнах альянсу
Відкриті джерела

The Washington Post

Американська газета

Оригінал на сайті The Washington Post

Західні лідери провели цього тижня у Брюсселі щорічний саміт НАТО в умовах, коли Північноатлантичний альянс стикається з непростим комплексом проблем: нестабільністю на Близькому Сході, тривалою місією в Афганістані і насамперед Росією, яка відроджується і в Україні зруйнувала європейський порядок безпеки, застосувала нервово-паралітичну речовину на британській землі та продовжує розгортання інструментів гібридної війни проти США та інших членів альянсу.

Неодноразові натяки президента Трампа на те, що НАТО "застаріла", а її члени недбало ставляться до американської щедрості, ризикують послабити суспільну підтримку Північноатлантичного альянсу, який кинувся на допомогу Америці після 11 вересня.

Новини за темою

Ці виклики мають першорядне значення. Однак часто ігнорується загроза зсередини: уряди країн - членів НАТО поступово підривають свої власні демократичні інститути, руйнуючи загальний зв'язок між членами альянсу, "заснованого на принципах демократії, свободи особистості та верховенства закону", і тим самим підриваючи його існування як ефективного гаранта "свободи і безпеки всіх його членів".

Так, альянс НАТО має продовжувати стримувати своїх зовнішніх противників — головним чином Росію. Однак демократичний регрес, який спостерігається серед його членів, ускладнює цю задачу.

У таких державах - членах альянсу, як Туреччина, Угорщина і Польща, нарощування впливу авторитарних партій демократичними засобами призвело до придушення тих же демократичних процесів, які привели їх до влади. Інші держави-члени, починаючи від Словаччини (де нещодавно було вбито журналіста, який розслідував корупцію в уряді, — прим. автора) до Чеської Республіки (чий рейтинг демократичності національного уряду, що вираховується організацією Freedom House, знизився за останній рік, — прим. автора) і самих Сполучених Штатів (де Трамп, будучи записним лідером вільного світу, регулярно хвалить президента Росії Володимира Путіна, — прим. автора), демонструють тривожні тенденції.

Новини за темою

Всім їм (цим негативним тенденціям, — прим. перекл.) тією чи іншою мірою протистояли зусилля громадянського суспільства, судових органів та незалежних засобів масової інформації. Проте ця зростальна неліберальна хвиля може наражати членів НАТО на небезпеку російської диверсії, тим самим знижуючи згуртованість та ефективність Північноатлантичного альянсу і послаблюючи його важливу роль після закінчення холодної війни як консолідатора і захисника демократії. Тоді як НАТО завершила кілька місій за межами своїх кордонів у різних частинах світу (від Балкан до Афганістану і Лівії) багато хто з людей задаються питанням: чи захищатиме Північноатлантичний альянс у військовому аспекті одного зі своїх членів?

Новини за темою

НАТО не вперше стикається з демократичним відступництвом у своїх лавах. Під час створення блоку в 1949 році одним із його засновників була авторитарна Португалія; вона залишалася диктатурою до 1974 року. Коли група грецьких офіцерів у 1967 році здійснила переворот проти свого демократично обраного уряду, члени НАТО не стали виганяти зі своїх лав очолюваний хунтою режим. Північноатлантичний альянс також не виступав проти Туреччини, коли її військовики неодноразово скидали різні цивільні адміністрації.

Такі рішення, які ігнорують авторитарний характер деяких членів НАТО, можна було виправдати (і було виправдано) з того погляду, що це неминуче зло, необхідне в рамках біполярної логіки "холодної війни": головною загрозою для Заходу був радянський комунізм. Якими б не були їхні недоліки, авторитарні режими в Греції, Туреччині та Португалії були переконано антикомуністичними.

Новини за темою

Сьогодні геополітична ситуація кардинально змінилася. Тоді як Росія знову стала головним ідеологічним і стратегічним супротивником Заходу, Кремль тепер підтримує не марксизм-ленінізм, а радше цинічний антилібералізм, який експлуатує корупцію, нативізм і владу сильних світу цього. Москва з революційної фортеці перетворилася на реакційну. Але її антагонізм щодо США і їхніх союзників залишається таким, як і раніше. Кремль бачить національні інтереси Росії в дестабілізації західних інститутів, таких як НАТО та Європейський Союз, а дедалі більше неліберальні уряди західних країн (такі, які під час холодної війни були рішучими противниками поширення радянського впливу)   сьогодні можна розглядати як фрукти, що низько висять і дозріли для того, щоб їх зібрала Росія.

Ось чому ми обоє приєдналися до двопартійної робочої групи, яка закликає глав держав НАТО використовувати саміт цього тижня як можливість чітко і конкретно підтвердити прихильність до Північноатлантичного альянсу демократичних норм та інститутів, закріпленим в основоположному документі НАТО — Вашингтонському договорі. Такого роду підтвердження почне чинити тиск на блудних союзників, з тим щоб вони утримувалися від зазіхань на незалежність судової системи, свободу преси і систему стримувань і противаг у державному управлінні. Також як президент несе Брюсселю своє послання про більшою мірою розділення навантаження, він і його колеги мають закликати до прихильності демократичним цінностям альянсу.

Новини за темою

Щоб звернути назад демократичне відступництво серед своїх членів, державам НАТО доведеться мислити творчо. Одна з пропозицій передбачає відмову від правила консенсусу НАТО, згідно з яким важливі рішення Північноатлантичного альянсу вимагають одноголосного схвалення на користь механізму "кваліфікованої більшості", як в Європейському Союзі. Як пише у Foreign Affairs Селеста Волландер, колишній старший директор у справах Росії та Центральної Азії в Раді національної безпеки, "якщо когорта відступників зросте, всередині НАТО може з'явитися блок країн, які прагнуть захищати неліберальну демократію". Для ухвалення більшості рішень ЄС вимагається "кваліфікована більшість", яка являє собою згоду 55% держав-членів, які представляють 65% населення ЄС.

Якщо б правило ЄС було заведено в НАТО, це дозволило б переважній більшості держав Північноатлантичного альянсу чинити тиск на членів-відступників, як це робить ЄС з Польщею, уряд якої намагається підірвати незалежність судової системи країни. НАТО могла б також виділяти більше ресурсів на моніторинг та складання звітів про демократичні практики всіх кандидатів і нинішніх членів блоку, так само, як це робить інший трансатлантичний міжурядовий орган — Організація з безпеки і співробітництва в Європі, яка публікує регулярні доповіді про транспарентність виборів.

Новини за темою

Проте одні лише багатосторонні інститути не можуть вирішити проблему такого масштабу; внутрішні сили в кожній державі-члені зрештою стануть їхнім власним кращим захистом від занепаду демократії. На двосторонній основі окремі уряди країн НАТО мають зміцнювати продемократичні сили і демократичні інститути в межах інших держав-членів, приділяючи особливу увагу ціннісному аспекту, який лежить в основі того, що насамперед є союзом безпеки. Ця підтримка могла б включати скасування прав корумпованих посадових осіб на поїздки, збільшення фінансування незалежних засобів масової інформації та подвоєння зусиль щодо заохочення вільних і справедливих виборів.

З моменту свого заснування на згарищі Другої світової війни НАТО допомагає забезпечувати найбільший період глобального миру і процвітання. Не буде перебільшенням сказати, що НАТО є найбільш успішним військовим союзом в історії: жодного разу його члени не стикалися з традиційним вторгненням на свою територію. Але оскільки загрози ліберальним цінностям виникають зсередини, місія НАТО із захисту демократії від зовнішнього нападу буде марною, якщо Північноатлантичний альянс не зможе зберегти демократію у себе вдома.

Джеймс Кірчик, Норман Ейзен

Переклад ИноСМИ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів