НАТО – 70: Чи збереже життя змарнілий гігант?

НАТО – 70: Чи збереже життя змарнілий гігант?
З відкритих джерел

Оригінал на сайті Financial Times

На святкуванні 50-річчя НАТО на саміті 1999 року у Вашингтоні президент Білл Клінтон намагався переконати союзників Америки, що із закінченням холодної війни відданість спільній справі нітрохи не зменшиться.

Процитувавши Теодора Рузвельта, він заявив, що США, поза всяких сумнівів, продовжать відігравати велику роль на світовій арені. "Питання лише в тому, добре ми будемо грати чи погано", – сказав він.

У той час європейські лідери ще могли дозволити собі відреагувати з посмішкою на це відсилання. Але тепер усе змінилося. Сьогодні НАТО святкує у Вашингтоні 70-річчя, і двозначний вислів пана Клінтона посмішок уже не викликає.

Ювілей союзу 29 країн-членів перетворився на публічне випробування на міцність: з приходом до влади Дональда Трампа над майбутнім трансатлантичних відносин повис знак питання.

Низка європейських політиків вважає, що зневажливі ремарки американського лідера на адресу їхнього континенту – аж ніяк не випадковість, а відображення того, як згасає прихильність Вашингтона спільній справі.

"70-річний ювілей мав стати приводом для гордості, щоб нагадати всім про великі заслуги та історичні успіхи НАТО, але цього не відбувається", – каже Генріх Браусс, екс-помічник генсека НАТО Альянсу, а нині старший співробітник мозкового центру "Рада Німеччини з міжнародних відносин". – Усіх турбує нинішній стан НАТО і його майбутнє на тлі змін у трансатлантичному партнерстві, і не без причини".

Новини за темою

Для європейських країн (а вони мають у НАТО нехай і не військову, але кількісну перевагу) головне питання формулюється так: чи буде припинено з відходом Трампа, як висловився один аналітик, "трансатлантичне відчуження", або ж, навпаки, лише посилиться?

Президент США регулярно дорікає союзникам за пан'європейські військові починання і недостатні, на його думку, військові витрати.

Трамп також вивів США з договору з Росією про контроль над ядерною зброєю та ядерної угоди з Іраном, і багато європейців його дії вважають прямим викликом безпеки.

Деякі навіть вважають, що підхід пана Трампа відображає довгостроковий зсув у зовнішній політиці Вашингтона.

Європейські лідери відзначають занепокоєння через Китай і прийдешнє суперництво наддержав, як і тверду переконаність, що американські сили мають розгортатися в більш щадному режимі, а Європі слід самій відповідати за власну безпеку, нехай і під пильним наглядом Вашингтона.

Відтоді, як президентом став Трамп, Європа все більше переживає за майбутнє давнього союзу зі США. Канцлер Німеччини Ангела Меркель (а вона регулярно стає мішенню для нападок Трампа) торік визнала, що трансатлантичні відносини зазнають "великого тиску".

Під час березневого візиту до Вашингтона міністр оборони Франції Флоранс Парлі визнала побоювання Європи, що вірність США справі колективної оборони похитнулася, і попередила, що інші держави, у тому числі Китай, намагаються розколоти континент.

"Трансатлантичні відносини змінюються, цей процес почався задовго до Трампа і продовжиться після його відходу", – вважає Софія Беш, науковий співробітник Центру європейських реформ.

"Думка, що від союзників США ні холодно, ні жарко, – його особиста. Але мислення наступного покоління американських лідерів характеризується великим інтересом до Азії та загальною несхильністю до військового втручання через сумний досвід минулих воєн".

Одна з ознак розриву між Вашингтоном та європейськими столицями, який можна спостерігати за Трампа, – це відсутність на святкуванні 70-річного ювілею лідерів країн - членів НАТО. Для порівняння, 60-річну річницю, яку відзначали в 2009 році у Франції та Німеччині, відвідав президент США Барак Обама.

Глави держав та урядів країн НАТО не зустрінуться до грудневого саміту в Лондоні. І дипломати вже тремтять в очікуванні нового розгрому з боку Трампа. На торішньому саміті в Брюсселі американський президент розкритикував європейські країни за надто скромні військові бюджети.

Пан Трамп також спантеличив союзників суперечливими заявами щодо НАТО, висловивши цілий спектр емоцій від схвалення до прямих нападок. Під час президентської кампанії він заявляв, що Альянс "застарів".

Торік він поставив під сумнів основний принцип колективної оборони, заявивши, що йому буде ніяково відправляти американські війська на захист Чорногорії, яку назвав "дуже агресивною".

Стороною, яка приймає, на ювілеї стане держсекретар Майк Помпео, але над святковим заходом все одно нависає тінь його боса з Білого дому.

"Усе це дійсно дивно", – коментує Томас Райт, директор Центру зі США та Європи при Брукінгському інституті. - Президента США вони не покликали, бо бояться його, а тепер намагаються вдати, ніби все нормально, але це не так".

"Трамп буде як більмо на оці. І всі будуть безвилазно сидіти в телефонах – перевіряти, чи не твітнув він часом чого".

НАТО та її генсек Єнс Столтенберг, який зустрінеться з Трампом у вівторок, до викрутасів американського лідера звикли. Столтенберг навіть нахвалює Трампа за те, як неухильно той домагається, щоб союзники довели витрати на оборону до 2% ВВП.

Коли Трамп повідомив радникам і чиновникам, що хотів би вивести США з НАТО, Конгрес став на бік НАТО – рідкісний приклад одностайності республіканців і демократів.

У січні Палата представників переважною більшістю голосів ухвалила закон, який підтверджує прихильність США справі Альянсу і забороняє використання федеральних коштів для виходу з НАТО.

Республіканець Джим Ріш, голова сенатського комітету з міжнародних відносин, повідомив, що апетит Конгресу на вихід з НАТО нині "в районі нульової позначки".

"Немає лиха без добра, і навряд чи на Капітолійському пагорбі в президента в цьому питанні знайдуться однодумці", – вважає Ніколас Бернс, професор Гарвардського університету та колишній чиновник Держдепартаменту.

Новини за темою

Тим не менше одне прагнення Конгресу загладити провину перед НАТО не залікує глибинного розколу у сфері безпеки, переконані багато європейських політиків і експертів.

Брюно Тертре, заступник директора паризького дослідного центру "Фонд стратегічних досліджень", стурбований тим, що з приходом Трампа обидві сторони почали ставити під сумнів колишні догми про спільності цінностей та інтересів.

"У НАТО справи йдуть добре, – пише Тертре в ще не опублікованій статті для Оборонного коледжу НАТО. – А сам атлантичний Альянс у біді".

Для деяких європейців нинішні розбіжності означають неминучість стратегічних реалій, які стали очевидними після закінчення холодної війни.

Наталі Точчі, директор римського Інституту міжнародних відносин, назвала запізнілу відповідь Європи "найбільшим проявом зарозумілості".

"Нам здавалося, що в цьому немає необхідності, – пояснює пані Точчі, радник ЄС з глобальної стратегії. - На цьому історія якби зупинилася, як для нас, так і для США. Ми нічого не зрозуміли, бо не усвідомили, що час настав".

Багато з критичних зауважень Трампа, нехай вони і вписуються в його імідж, на ділі далеко не є новими. Президенти США від обох партій уже давно закликають Європу збільшити витрати на оборону. Цю необхідність визнають і самі європейці, особливо враховуючи, що торік на рівень у 2% ВВП вийшли тільки шість європейських держав.

"Справа тут не тільки в Трампі, – каже Ден Фрід, у минулому високопоставлений чиновник в адміністрації Білла Клінтона і Джорджа Буша. – США стоять на цих позиціях уже кілька десятиліть".

У 2011 році Роберт Гейтс, міністр оборони в адміністрації Обами, у прощальній промові в Брюсселі суворо попередив тих, "хто користується благами членства в НАТО, а розділяти ризики і витрати не бажає".

Він дорікав країнам, які "бажають, щоб тягар безпеки через скорочення європейських військових бюджетів ліг на американських платників податків".

З січня 2017 року, коли в Білий дім прийшов Трамп, витрати Європи на оборону зросли – почасти під його тиском, а частково через російську анексію Криму в 2014 році, яка багатьох шокувала.

США ж давно підозріло дивляться на плани ЄС з розширення військового співробітництва. Хоча США і закликають Європу витрачати більше коштів на оборону, бажань країн-членів розвивати збройні сили за межами НАТО вони не сприймають, бо їх насторожує перспектива незалежності ЄС.

За кілька місяців до 50-річчя Альянсу в 1999 році держсекретар адміністрації Клінтона Мадлен Олбрайт висунула доктрину "трьох Д", свого роду червоні лінії, порушувати які європейцям не рекомендується: "жодного дроблення НАТО, жодної дискримінації та жодного дублювання".

Пан Трамп з притаманною прямотою – як і манерою настирливо продавлювати інтереси американського бізнесу – тільки загострив давній аргумент Вашингтона.

Наприкінці минулого року він засудив президента Франції Емманюеля Макрона за "образливу" пропозицію створити окрему європейську армію. Посол США при ЄС Гордон Сондленд минулого місяця пригрозив Євросоюзу заходами, якщо блок продовжить обмежувати участь американських компаній у військових починаннях континенту.

Колишній чиновник Держдепартаменту Гізер Конлі вважає, що США мають "застаріло-двоїстий" підхід до європейських збройних сил. "Ми хочемо, щоб європейські країни більше витрачали на оборону, але зброю при цьому закуповували суворо американську", – пояснює вона. На її думку, чим більше грошей йде на оборону Європи, тим сильніша конкуренція зі США.

У ствердженні, що за безпеку Європи доводиться платити, Трамп пішов набагато далі попередників. У березні виконувач обов'язків міністра оборони США Патрік Шанаган розвінчав повідомлення, ніби президент вимагає, щоб члени НАТО не тільки покрили витрати на розміщення військ Вашингтона, а й заплатили 50-відсоткову "премію".

"Попередні президенти вважали, що стабільність і безпека Європи США тільки на руку і що ці витрати того варті, нехай іноді й тягне побурчати, що європейці недостатньо вкладаються, – каже Філіп Гордон, чиновник високого рангу з адміністрації Обами. – Трамп же переконаний, що багатії нас обманюють, наживаючись на нашій щедрості в питаннях оборони. НАТО в його очах просто вимагає гроші на оборону, і цьому, на його думку, треба покласти край".

Білий дім також посилює тиск на європейські країни, щоб ті дотримувалися більш жорсткої позиції щодо Китаю.

За ініціативою Вашингтона Пекін став однією з головних тем на порядку денному НАТО: у лютому Столтенберг повідомив, що Китай представляє все більш серйозний виклик безпеки західних союзників, пославшись на його витрати на оборону і діяльність у кіберпросторі, а також інтерес до таких регіонів, як Арктика та Африка.

Новини за темою

При цьому європейські дипломати кажуть, що єдина трансатлантична політика щодо Пекіна ускладнюється небажанням європейських столиць поступитися Вашингтону і закрити китайському технологічному гіганту Huawei доступ до мобільних мереж нового покоління 5G.

Перебої, що виникли з приходом Трампа, в діалозі між США та європейськими союзниками вже спричинили появу певних труднощів. Коли президент торік сигналізував про намір вивести США з Договору про ракети малої та середньої дальності (ДРМСД), він послався на порушення Москви.

Першим про них заговорила адміністрація Обами, а європейські країни погодилися. Москва ж порушення заперечує.

Однак занепокоївшись раптовістю його заяви, Євросоюз заговорив про нову "гонку озброєнь". Вашингтон поспіхом розіслав до європейських столиць високопоставлених чиновників контролю над озброєннями, щоб запевнити їх, що зобов'язується консультуватися із союзниками і надалі.

Більш оптимістично налаштовані європейці вказують на менш розрекламовані кроки Вашингтона зі зміцнення трансатлантичного співробітництва. Так, Вашингтон розширив Європейську ініціативу зі стримування: до неї увійшли навчання, двосторонні партнерства і програми з розгортання сил США.

Крім того, сьогодні здійснюється низка європейських проектів з розвитку потенціалу, починаючи від бронетехніки і закінчуючи ракетами. Дипломати кажуть, що країни з великими військово-морськими силами можуть відгукнутися на перенацілювання США на Китай, запропонувавши свої судна для спільних навчань, щоб забезпечити "свободу навігації".

На думку аналітиків, найбільший ризик для Альянсу полягає не в розриві, хоч саме цим і загрожує Трамп, а в повільному занепаді через невпевненість у тому, що США, як і раніше, вірні спільній справі.

"НАТО хороша тільки в тому випадку, якщо ви впевнені, що президент США стане горою на захист європейських країн, – говорить колишній чиновник в адміністрації Обами. – Якщо поручитися за це ви не можете, вважайте, що НАТО зовсім немає".

Як наголошує Клаудія Майор, науковий співробітник Німецького інституту міжнародної політики і безпеки, нинішні суперечки вже стали звичкою, враховуючи їхній "структурний характер". "Трамп, звичайно, рубає без натяків, проте багато з цих проблем вже давно назріли", - підсумувала вона

Майкл Піл, Емі Вільямс

Переклад ИноСМИ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>