На таких людях тримається українська армія: Історія "Копченого" - добровольця з 54-ї бригади

"Це моя війна і це моя країна", - так сказала три роки тому ця людина

На таких людях тримається українська армія: Історія "Копченого" - добровольця з 54-ї бригади
Володимир Мальцев Facebook Яна Осоки

Ян Осока

Волонтер

"Це моя війна і це моя країна", - так сказала три роки тому ця людина

Оригінал на сторінці Яна Осоки в Facebook

"Це моя війна і це моя країна", - так сказала три роки тому ця людина, яку можна вважати добровольцем, адже далеко не кожен знайшов у собі сили на власне бажання піти до війська у той час, коли на фронті палала, стогнала та тремтіла земля.

З таких людей й народилась сучасна сила української армії. На таких людях вона тримається й далі.

Володимир Анатолійович Мальцев (позивний "Копчений") народився 17 травня 1983 року у селі Лихачів Носівського району Чернігівської області. З 2007 по 2014 рік мешкав у Житомирі. Влітку 2014-го повернувся до рідного села.

Новини за темою

Закінчивши 11 класів сільської школи, продовжив навчання спочатку в місті Ніжин на водія, а потім - у ВПУ №33 села Мрин, де отримав фах "тракторист".

Потім хлопця призвали на строкову, яку він проходив у військах ПДВ у місті Болград Одеської області. Після демобілізації працював спочатку в пожежній частині Києва, а згодом - на Житомирській кондитерській фабриці "Житомирські ласощі".

Коли спалахнула війна з Росією, розпочалася мобілізація, чоловікам у селі почали надходити повістки. А Володимиру Анатолійовичу повістки все не було, хоча він на неї чекав. Тому він добровільно пішов до військкомату та 7 грудня 2014 року підписав контракт. Спочатку перебував на навчанні у Десні, а з 11 лютого 2015-го - у зоні бойових дій.

Новини за темою

Одразу Володимиру випало важке випробування: він потрапив під Дебальцеве. У тому сумнозвісному котлі відбувався повний хаос, хлопці гинули на всіх напрямках, проте йому пощастило, він вижив, хоча й отримав контузію. Рідні знайшли його у Харківському шпиталі, де він пробув 15 днів. Далі він одразу повернувся до своїх.

Молодший сержант, командир бойової машини - командир відділення 3-го взводу 2-ї роти 1-го механізованого батальйону 54-ї окремої механізованої бригади.

1 грудня о 16:20 під час обстрілу 120-міліметровими мінами ротного опорного пункту дістав важкі поранення, був негайно доправлений до лікарні міста Попасна, де 2 грудня о 1:20 від отриманих ран помер.

Новини за темою

Поховання заплановане на завтра, 5 грудня, у рідному селі. У нього залишились мати, дві сестри (одна з котрих є його двійнятком), дружина та двоє синів.

Йому вже не боляче, але біль цей перейшов до нас. А так і має бути, якщо наші доброта та співчуття не пускають усередину байдужість. Так є, і так буде серед тих, хто не був зламаний війною.

Серед тих, хто не забуде, як заради усіх нас згасло життя, яке віддав один незнайомий хлопець, адже це була його країна.

Ян Осока

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>