Петро Порошенко під час виступу в Радбезі ООН
Facebook Святослав Цеголко

Оригінал на сторінці Олександра Хари в Facebook

Очевидно, що виступ готували українські дипломати, адже на відміну від яскравих, деінде навіть поетичних образів та цитат президентських політологічних промовописців, цей був написаний "пташиною мовою". Мовою труїзмів та канцеляризмів: "ми вітаємо та повністю підтримуємо зусилля генерального секретаря з розробки та імплементації повноцінного та всеохоплюючого порядку денного реформування ООН", тобто щось на кшталт - започаткувати процес ініціації обговорення умов розробки пропозицій до врахування у планах реформування... Ну, то пусте.

Президент закликав до "по-справжньому проактивної ролі генерального секретаря у виконанні його обов’язків у відповідності до статті 99 Статуту ООН". Чи означає це, що попередній генсек був пасивний у виконанні своїх обов‘язків?

А як тоді оцінювати дії того, хто про це каже? Адже Порошенко виступив з миротворчою ініціативою ще у 2015 році, і не пройшло два з половиною роки, як він "підтверджує" свій запит до Ради безпеки розгорнути миротворців на Донбасі. Президент привітав "започаткування обміну думками між членами Ради щодо просування з цього питання". І це при тому, що ми були не лише непостійними членами РБ ООН, ба більше того - цілий місяць (у лютому цього року) головували там, отже, могли битися за цю ідею!

Схоже, що єдиним чинником, який спричинив спалах президентської активності на миротворчій ниві є пропозиція Путіна, точніше цілком природнє бажання їй протидіяти.

Не знаю як вам, а мені ріже око постійне двоємисліє у питанні війни/АТО.

Новини за темою: Україна потребує плеча миротворця: Повний текст виступу Порошенка у Радбезі ООН

Порошенко каже: "Як Вам добре відомо, в 2014 році Росія розпочала збройну агресію проти України та окупувала частину її території". І майже відразу додає: "Росія створює, керує, контролює та фінансує терористів, які діють на Донбасі". І це при тому, що ЛДНР не визнано терористичними організаціями!

Добре, припустимо, що вони є терористами, а у нас іде антитерористична операція, то ми закликаємо розгорнути миротворчу місію між збройними силами України і терористами? Щось мені не відомо жодного випадку, коли "блакитні шоломи" ставали між терористами та тими, хто від них потерпає.

А може ми визнаємо їх "стороною конфлікту", як це методично пропонують в Кремлі, і погодимося на їх же брехливу пропаганду про "гражданскую войну на юго-востоке Украины"?

Не піддається здоровому глузду, чому Росія дотепер не визнана агресором в українському правовому полі? Чому окупація Росією території окремих районів Донецької та Луганської областей не відображена у відповідному законі про тимчасову окупацію? Чому незаконні, нерегулярні збройні формування – так звані армійські корпуси "ЛДНР", які de facto є підрозділами збройних сил Російської Федерації, а не терористами і бойовиками, не визнані такими?

Президент вірно каже, що "справедливим було б відновити суверенітет України над усією її територією". Утім, не згадавши у промові жодного разу Крим, він дає абсолютно хибний сигнал. Не складно спрогнозувати, що у разі розгортання миротворців на Донбасі та хоча б якогось перемир‘я друзі Путіна в Європі та інші п…рагматики почнуть демонтувати санкції. Вони радо забудуть Крим (при цьому ані визнаючи його російським, ані відміняючи неприємних, але менш болючих ніж донбаські санкцій), адже якщо він не пече українській владі, чому вони мають про це дбати?

Новини за темою: Злочини Росії, Крим та миротворці на Донбасі: Про що говорив Порошенко на засіданнях Радбезу і Генасамблеї ООН

Цілком очевидно, що гібридне мислення веде ще далі у глухий кут. Без повернення дій влади у правове поле України та міжнародного права (щодо визначення агресії та її відбиття), а також застосування здорового глузду, що вимагає визнання Росії - агресором, територій - окупованими, ув‘язки Криму і Донбасу кінця і краю не буде.

Ми фактично маємо примусити Росію (вже не кажучи про правову фіксацію цього факту міжнародною спільнотою) визнати себе частиною конфлікту і розпочати з нею безумовно складні та тривалі перемовини про припинення війни та відновлення територіальної цілісності – від Луганська до Криму. До речі, це й означатиме кінець так званих мінських домовленостей, адже вони дають хибне враження, що у нас іде громадянська війна, а не збройна агресія Росії.

Олександр Хара

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua.